Рішення

від 14.11.2017 по справі 910/14979/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2017Справа №910/14979/16 За первісним позовом Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

про стягнення 6 86 133,66 грн.

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум"

до Приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"

та Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"

про визнання недійсним договору

Суддя О.М. Ярмак

представники:

від позивача: Феленко С.О. (за довіреністю)

від відповідача 1: Сідлецька С.О. (за довіреністю)

від відповідача 2: Сайтарли М.А. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Полтавський ливарно - механічний завод" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ"Ремсервіс - Оптімум" та ТОВ "Метінвест - СМЦ" про стягнення 6 864 133,66 грн. заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017, у справі № 910/14979/16 первісний позов ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" до ТОВ "Ремсервіс Оптімум" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про стягнення 6 869 133, 66 грн. задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Ремсервіс Оптімум" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" заборгованість в розмірі 6 859 133,66 грн. та витрати на судовий збір в розмірі 102 961,25 грн. Стягнуто солідарно з ТОВ "Ремсервіс Оптімум" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" заборгованість в розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" витрати на судовий збір в розмірі 0,75 грн. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Ремсервіс Оптімум" до ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016 відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 скасовано, справу № 910/14979/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У постанові Вищого господарського суду України від 05.07.2017 у справі № 910/14979/16 вказано, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно перевірити доводи сторін, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, витребувавши при цьому їх у разі необхідності, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судових справ справу № 910/14979/16 передано на розгляд судді Ярмак О.М.

Ухвалою від 17.07.2017 судом прийнято справу до свого провадження та призначено її розгляд на 05.09.2017.

Станом на 05.09.2017 відповідачем 1 подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та пояснення по справі.

В судовому засіданні представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 05.09.2017 продовжено строк вирішення спору за клопотанням представників сторін, відкладено розгляд справи на 19.09.2017.

У судовому засіданні 19.09.2017 оголошувалась перерва до 26.09.2017 відповідно до ст. 77 ГПК України.

У судовому засіданні 26.09.2017 представник позивача за первісним позовом позовні вимоги підтримав, представник відповідача 1 проти позову заперечував, подав письмові пояснення по справі.

Ухвалами суду від 26.09.2017, 10.10.2017 розгляд справи відкладено на 10.10.2017, 24.10.2017.

23.10.2017 через канцелярію суду позивач подав документи по справі.

24.10.2017 до суду від відповідача 2 надійшли пояснення по справі.

У засіданнях суду 24.10.2017 та 31.10.2017 оголошувались перерви до 31.10.2017, 14.11.2017 на підставі ст.77 ГПК України.

27.10.2017 до суду від відповідача 1 надійшло клопотання про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 31.10.2017 подав додаткові пояснення та заявив клопотання про призначення економічної експертизи у справі, на вирішення експерта поставити питання: чи підтверджується документально (первинними документами) норми витрат ПрАТ Полтавський ливарно-механічний завод собівартості з ремонту 53 одиниць насосного обладнання за договором підряду №2015/22/1 від 03.08.2015 на загальну суму 13 120 700, 00 грн. в розрізі кожної Специфікації? чи правомірно відображені в бухгалтерському обліку господарські операції за договором підряду №2015/22/1 від 03.08.2015 в розрізі Специфікацій до договору і на яку суму? чи підтверджуються документально отримання ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ ПОЛТАВСЬКИЙ ЛИВАРНО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД оплати від ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ РЕМСЕРВІС - ОПТІМУМ за договором підряду) №2015/22/1 від 03.08.2015 і на яку суму? чи мають відношення до договору підряду №2015/22/1 від 03.08.2015 спірні акти надання послуг №л000000569 від 31.12.2015, №11 від 04.01.2016, №12 від 04.01.2016, №13 від 04.01.2016, №54 від 01.02.2016, №61 від 15.02.2016, №55 від 03.03.2016, №104 від №105 від 31.03.2016, №157 від 31.03.2016, № 158 від 31.03.2016, №127 від №161 від 29.04.2016, №180 від 29.04.2016, №181 від 29.04.2016,№ 182 від №183 від 29.04.2016, №184 від 29.04.2016 і саме за якими із специфікацій (перелік насосів за номерами) передбачено виконання робіт за зазначеними актами і на яку суму?

14.11.2017 через канцелярію суду позивачем подано письмові пояснення по справі, в яких просив відмовити у задоволенні клопотання про призначення судової експертизи по справі.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про призначення судової експертизи по справі, суд відмовляє у його задоволенні, оскільки згідно п. 2 Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012р., судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування, суд не позбавлений можливості надати власну правову оцінку правовідносинам сторін у даній справі та дослідити надані докази без наявності спеціальних знань.

У судовому засіданні 14.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

03.08.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс Оптімум" (відповідачем-1, замовником за договором) та Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" (позивачем, підрядник за договором) укладено договір підряду № 2015/22/1, за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати роботи по ремонту насосного обладнання, а замовник - прийняти виконані роботи та оплатити їх згідно умов Договору.

Найменування, перелік, ціна, строки виконання робіт та інші умови за договором вказуються в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною його частиною (пункт 1.2 договору).

Загальна вартість робіт на підставі п. 2.1 договору складається з вартості всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною Договору.

Судом встановлено, що між сторонами були підписані специфікації № 1 від 03.08.2015, № 2 від 01.0.2015 та № 3 від 15.09.2015 до договору щодо визначення найменування, переліку, ціни та строків виконання робіт за договором.

Так, загальна вартість робіт за договором підряду, згідно з Специфікаціями №1, №2 та №3, складає 13 120 700 грн.

Позовні вимоги за первісним позовом обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 умов договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 щодо повної та своєчасної оплати виконаних робіт та неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки № 1 від 20.07.2016, укладеним між позивачем та відповідачем-2 з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором підряду, а тому просив стягнути з відповідача-1 заборгованість в розмірі 6 859 133, 66 грн. та солідарно з відповідачів 1 та 2 - заборгованість в розмірі 5 000,00 грн.

Позивач вказує, що на виконання умов договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 ним було проведено роботи по ремонту переданого відповідачем-1 обладнання на загальну суму 23 644 133 грн. 66 коп., на підтвердження чого надає акти надання послуг, акти списання товарів, ТТН за доставку відремонтованого обладнання та вказує про часткову оплату відповідачем суми 16 780 000 грн., та наявність залишку боргу у сумі 6 864 133,66 грн.

Відповідач 1 не заперечував про те, що позивачем згідно з специфікаціями №1,2,3 були виконані роботи з ремонту 53 одиниці насосного обладнання по договору підряду на загальну суму 13 120 699,99 грн. Факт виконання робіт на вказану суму підтверджується матеріалами справи.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач 1 сплатив позивачеві по договору підряду 16 780 000 грн., що підтверджується банківськими виписками, які є в матеріалах справи.

Як зазначав відповідач 1 ним було виявлено переплату за укладеним договором підряду, оскільки загальна вартість робіт, яку позивач повинен був виконати за договором складала 13 120 699,99 грн., згідно з специфікаціями №1,2,3 до договору, а він, в свою чергу, сплатив позивачеві 16 780 000 грн., тому на адресу позивача був направлений лист про зміну призначення платежу з договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 на договір постачання товару № 2015/26/1 від 31.08.2015 на суму 3 500 000 грн., оскільки між сторонами існували інші господарські відносини не лише за договором підряду.

З листування сторін вбачається, що відповідачем 1 у зв'язку з наявністю переплати було здійснено зміну призначення платежу, про що позивача було повідомлено та надано пояснення щодо необхідності такої зміни, останній зауважень на вказані дії не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В даному випадку, це стосувалося позивача, який мав довести суду факт виконання ремонтних робіт на заявлену сум по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, оформлення результатів робіт та передання їх підрядником, у відповідності до умов договору.

Як вже зазналось судом, умовами договору підряду було визначено ціну договору та вартість робіт по договору згідно п.1.2 договору у сумі 13 120 699,99 грн., згідно з специфікаціями № №1, 2, 3 до договору, які підписані сторонами.

Умовами пп.2.3 та 2.4 договору визначено, що вартість робіт може бути змінена сторонами у випадку внесення змін до об'єму і складу робіт. Зміна договірної ціни оформлюється додатковою угодою.

Докази зміни сторонами договірної ціни шляхом підписання специфікацій до договору та укладення додаткової угоди щодо зміни вартості, обсягу робіт, договірної ціни, у матеріалах справи відсутні.

Надані позивачем Специфікації № 4 на суму 4 922 932,21 грн., № 5 на суму 5 600 501,46 грн. з боку замовника (відповідача 1) не підписані, тому не можуть бути належними доказами узгодження сторонами зміни ціни договору.

Таким чином, жодних специфікацій крім №1, 2 та 3 до договору підряду сторонами не укладалося у зв'язку з чим відповідачем 1 інші роботи не замовлялись, крім обумовлених в зазначених специфікаціях.

Акти надання послуг, акти списання товарів, на які посилається позивач як на докази виконання робіт на суму, що перевищує договірну ціну не приймаються судом в якості доказів виконання робіт саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, оскільки надані акти не містять посилання на вказаний правочин, яким сторони узгодили істотні умови своїх договірних відносин, на специфікації 1-3, у яких сторони зазначили перелік обладнання, яке мала бути передане на ремонт позивачу саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 із зазначенням номерів насосів.

Частина наданих актів датована після припинення договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 у зв'язку із закінченням строку дії, на який його було укладено, тобто після 31.12.2015 (п.11.3 договору) та за відсутності пролонгації такого строку сторонами шляхом підписання змін та доповнень до нього (п.11.1 договору).

Крім того, надані позивачем акти на виконання гарантійного ремонту також не є належними доказами у справі, оскільки стосуються вже раніше відремонтованих двигунів, за виконання робіт щодо яких оплата договором та в силу закону, не передбачена.

Тобто вказані обставини не спростовують самого факту виконання позивачем відповідних робіт із ремонту насосів, гарантійного ремонту, передачі та доставку обладнання, проте не підтверджують їх виконання саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 по специфікаціях 1-3 в межах узгодженої договірної ціни у період дії договірних відносин, що було б підставою для покладення на відповідача обов'язку їх оплати та стягнення коштів у судовому порядку.

Свої вимоги за зустрічним позовом відповідач 1 ґрунтує на тому, що підписаний між позивачем та відповідачем 2 договір поруки № 1 від 20.07.2016 з метою забезпечення виконання позивачем своїх зобов'язань по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 був укладений за відсутності волевиявлення боржника щодо укладення поруки, вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним, що, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставами для визнання недійсним оспорюваного правочину згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Загальні засади поруки визначені Цивільним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порука як забезпечення зобов'язання спрямована на можливість задоволення вимог кредитора за рахунок солідарного або субсидіарного боржника за цим зобов'язанням у випадку його порушення основним боржником.

Судом встановлено, що 20.07.2016 між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" (кредитором за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" (поручителем за договором) укладено договір поруки № 1 (договір поруки), за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс Оптімум" за договором, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів.

Відповідно до п. 1.3 договору поруки, поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед кредитором в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник.

У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором, поручитель на підставі письмового повідомлення кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок кредитора заборгованість за боржника за договором (п. 2.1 договору поруки).

Положеннями п. 2.3 цього договору сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, в тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 5 000 грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II книги 5 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК України).

В обґрунтування зустрічного позову відповідач-1 зазначає про те, що укладений договір поруки є фіктивним, оскільки вчинений відповідачами за зустрічним позовом без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, тому повинен бути визнаний судом недійсним в силу ст.ст. 203,215 ЦК України.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним може вважатися та може бути визнано судом недійсним лише правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки. Фіктивний правочин вчиняється сторонами лише для виду без подальшого його виконання, при цьому сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

Оскільки фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Визнання договору недійсним у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Матеріалами справи встановлено, що здійснивши оплату згідно наданих банківських виписок, копії яких долучені до матеріалів справи, за виконані позивачем та прийняті відповідачем 1 ремонтні роботи на суму 13 120 699,99 грн., згідно з специфікаціями №1,2,3 до договору в межах договірної ціни та визначеного строку, замовник виконав свої зобов'язання (остання оплата здійснена 23.03.2016), і на дату укладення договору поруки № 1 від 20.07.2016 зобов'язань щодо оплати за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 за виконані роботи у ТОВ РЕМСРВІС-ОПТІМУМ (замовника, боржника) перед позивачем (кредитором) були відсутні.

Таким чином, наявність правовідносин з договору поруки між сторонами, за відсутності станом на час його укладення предмета поруки - зобов'язань боржника перед кредитором щодо виконання договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 свідчить про те, що сторони не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, які обумовлені ним, у зв'язку з чим є фіктивним у відповідності до ст. 234 ЦК України.

Крім того, суд приймає до уваги доводи ТОВ "Ремсервіс - Оптімум" про те, що сума, на яку був укладений договір поруки (лише 5000 грн.) не є співрозмірною із сумою основного боргу (6 864 133, 66 грн.)

Також доказів того, що будь-якою стороною було вчинено фактичні дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, що б свідчило про наявність волі сторін на виконання спірного договору, яка співпадає з їх волевиявленням, суду не надано.

Відповідно дол. ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки судом встановлено фіктивність договору поруки № 1 від 20.07.2016, та за недоведеністю факту виконання підрядником робіт на заявлену сум саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, вимоги позивача за первісним позовом про солідарне стягнення з відповідачів суми 5000,00 грн. не задовольняються судом.

Враховуючи викладене, встановивши та дослідивши обставини, які мають істотне значення для вирішення спору, оцінивши надані докази та доводи сторін в їх сукупності, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову про стягнення з відповідача 1 суми 6 859 133,65 грн. боргу та солідарно з відповідачів суми 5000,00 грн. боргу у зв'язку з недоведеністю. Вимоги за зустрічним позовом про визнання фіктивним договору поруки № 1 від 20.07.2016 суд визнає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору за первісним позовом та за зустрічним позовом відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85, 111-12 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову відмовити повністю.

2. Зустрічний позов задовольнити.

2.1 Визнати недійсним договір поруки № 1, укладений між Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" 20.07.2016 року.

2.2 Стягнути з Приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" (36034, Полтавська обл., м. Полтава, вул. Ливарна, буд. 12, ідентифікаційний код 31495420) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" (50007, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Байкальська, буд. 7 З, ідентифікаційний код 39037373) 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.11.2017

Суддя О.М. Ярмак