Постанова

від 22.02.2018 по справі 910/14979/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2018 р. м. Київ Справа № 910/14979/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Тищенко О.В.

Яковлєва М.Л.

секретар судового засідання: Кондратенко Н.О. за участю представників учасників процесу: ПП Полтавський ливарно-механічний завод : Феленко С.О. ТОВ Ремсервіс-Оптімум : не з'явився ТОВ Метінвест-СМЦ : не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод на рішеннягосподарського суду міста Києва від 14.11.2017 суддя Ярмак О.М. повний текст складено 23.11.2017 за первісним позовом приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод", м. Полтава до 1. товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс-Оптімум м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ", м. Київ; простягнення 6 869 133,66 грн., та за зустрічним позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс-Оптімум" до 1. приватного підприємства "Полтавський ливарно-механічний завод"; 2. товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"; провизнання недійсним договору

За результатами розгляду апеляційної скарги Київський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Полтавський ливарно-механічний завод (надалі-позивач/ ПП Полтавський ливарно-механічний завод ) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс-Оптімум (надалі-відповідач-1/ ТОВ Ремсервіс -Оптімум ) та товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест -СМЦ (надалі-відповідач-2/ТОВ Метінвест-СМЦ ) про стягнення 6 864 133,66 грн. заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 ( т. 1, а.с. 6-11).

Позовні вимоги ПП Полтавський ливарно-механічний завод мотивовані неналежним виконанням відповідачем - 1 умов договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, укладеного між ним та позивачем у частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт та неналежне виконання відповідачем-2 своїх зобов'язань за договором поруки № 1 від 20.07.2016, укладеним між позивачем та відповідачем-2 з метою забезпечення виконання відповідачем-1 зобов'язань за договором підряду, а тому просив стягнути з відповідача-1 заборгованість в розмірі 6 859 133,66 грн. та солідарно з відповідачів 1 та 2 - заборгованість в розмірі 5 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14979/16 та призначено її до розгляду.

10.10.2016 ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" у справі № 910/14979/16 було подано до господарського суду міста Києва зустрічну позовну заяву до ПП Полтавський ливарно-механічний завод та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016 ( т. 1, а.с. 174-179).

В обґрунтування заявлених зустрічних позовних вимог ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" зазначає, що договір поруки № 1 від 20.07.2016 є недійсним у зв'язку з його фіктивністю, оскільки був укладений за відсутності волевиявлення боржника щодо укладення поруки; договір вчинений відповідачам без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються ним, що, на думку позивача за зустрічним позовом, є підставами для визнання недійсним оспорюваного правочину згідно ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.10.2016 зустрічну позовну заяву ТОВ "Ремсервіс Оптімум" у справі № 910/14979/16 до ПП Полтавський ливарно-механічний завод" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про визнання договору поруки № 1 від 20.07.2016 недійсним прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" до ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про стягнення 6 864 133,66 грн.

Рішенням гсподарського суду міста Києва від 21.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017, у справі № 910/14979/16 первісний позов ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" до ТОВ "Ремсервіс Оптімум" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про стягнення 6 869 133, 66 грн. задоволено повністю; стягнуто з ТОВ "Ремсервіс Оптімум" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" заборгованість в розмірі 6 859 133,66 грн. та витрати на судовий збір в розмірі 102 961,25 грн.; стягнуто солідарно з ТОВ "Ремсервіс Оптімум" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" заборгованість в розмірі 5 000 грн.; стягнуто з ТОВ "Метінвест-СМЦ" на користь ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" витрати на судовий збір в розмірі 0,75 грн. В задоволенні зустрічного позову ТОВ "Ремсервіс Оптімум" до ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" та ТОВ "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016 відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 скасовано, справу № 910/14979/16 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Направляючи справу на новий розгляд, суд касаційної інстанції зазначав, що під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати наведене, всебічно, повно та об'єктивно перевірити доводи сторін, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, витребувавши при цьому їх у разі необхідності, та на підставі всебічного, повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності вирішити спір, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні відносини ( т. 4, а.с. 86-62).

За результатами нового розгляду, рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/14979/16 (суддя Ярмак О.М.) у задоволенні первісного позову відмовлено повністю; зустрічний позов задоволено; визнано недійсним договір поруки № 1, укладений між приватним підприємством "Полтавський ливарно-механічний завод" та товариством з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" 20.07.2016.

Вирішено питання судових витрат ( т.5, а.с.47-103).

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови у задоволенні первісного позову обґрунтоване недоведеністю позовних вимог; в частині задоволення зустрічного позову мотивовано доведеністю позовних вимог.

При цьому суд першої інстанції керувався приписами ст.ст. 203, 215, 216, 234, 553, 556, 638, 837, 843, 882 Цивільного кодексу України та ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з вказаним рішенням господарського суду міста Києва, ПП Полтавський ливарно-механічний завод (надалі-скаржник) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове судове рішення, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі, а зустрічний позов залишити без задоволення та стягнути з ТОВ "Ремсервіс-Оптімум" на користь ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" судовий збір у розмірі 114 856,50 грн. за подання даної апеляційної скарги.

Апеляційна скарга ПП Полтавський ливарно-механічний завод обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм процесуального права, що виражено у неповному дослідженні доказів наданих позивачем; неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; не вжиттям всіх необхідних заходів для повного та всебічного розгляду справи, а також порушенням норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 234, 599, 640, 837, 843, 853, 882 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі № 910/16446/17 прийнято до провадження апеляційну скаргу ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/14979/16 та призначено її розгляд на 18.01.2018.

Враховуючи положення п.п.17.4 п.17 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, п.п.2.3.25, 2.3.49 п.2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду та у зв'язку з перебуванням судді Чорної Л.В. у відпустці, розпорядженням № 09.1-08/158/18 від 17.01.2018 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14979/16.

У відповідності до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.01.2018 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тищенко О.В., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 18.01.2018 у справі № 910/14979/16 апеляційну скаргу ПП Полтавський ливарно - механічний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/14979/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тищенко О.В., Яковлєва М.Л.; розпочато розгляд справи № 910/14979/16 по суті спочатку.

01.02.2018 розгляд апеляційної скарги приватного підприємства "Полтавський ливарно - механічний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/14979/16 не відбувся у зв'язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 розгляд ПП "Полтавський ливарно - механічний завод" на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/14979/16 призначено на 22.02.2018.

19.02.2018 через відділ автоматизованого розподілу, контролюю та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи доказів.

У судовому засіданні адвокат скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав з викладених у ній підстав.

Учасники процесу були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі-ГПК України), відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності відповідачів.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши адвоката позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що 03.08.2015 між ТОВ "Ремсервіс Оптімум", як замовником та ПП "Полтавський ливарно-механічний завод", як підрядником було укладено договір підряду № 2015/22/1 (надалі-договір підряду).

Відповідно до п. 1.1. договору підрядник зобов'язується на світ ризик виконати роботи по ремонту насосного обладнання, а замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов договору.

Найменування, перелік, ціна, строки виконання робіт та інші умови за договором вказуються в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є невід'ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість робіт по договору складається з вартості всіх специфікації, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з пунктом 2.5 договору оплата замовником вартості виконаних робіт підрядником робіт здійснюється після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт на підставі рахунку підрядника.

У відповідності до пункту 2.6 договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника в строк зазначений в специфікації.

Місцевим господарським судом встановлено, що між ТОВ Ремсервіс Оптімум та ПП Полтавський ливарно-механічний завод були підписані специфікації № 1 від 03.08.2015, № 2 від 01.0.2015 та № 3 від 15.09.2015 до договору щодо визначення найменування, переліку, ціни та строків виконання робіт за договором ( т. 1, а.с. 21-26).

Загальна вартість робіт за договором підряду, згідно з Специфікаціями №1, № 2 та № 3, складає 13 120 700,00 грн.

Як вказує позивач, останнім на виконання умов договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 було проведено роботи по ремонту переданого відповідачем-1 обладнання на загальну суму 23 644 133, 66 грн.

Проте відповідач -1 часткового розрахувався за виконанні позивачем за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 на суму 16 780 000,00 грн., що підтверджується наявними банківськими виписками, які є в матеріалах справи.Неоплаченими залишитися 6 864 133,66 грн.

Вказане й стало підставою для звернення приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод до товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс-Оптімум про стягнення заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 в розмірі 6 859 133,66 грн., а також стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс-Оптімум (та товариства з обмеженою відповідальністю Метінвест -СМЦ заборгованість в розмірі 5 000,00 грн.

В свою чергу, ТОВ Ремсервіс-Оптімум заперечуючи проти задоволення первісних позовних вимог вказувало, що так, дійсно позивачем за первісним позовом згідно з специфікаціями № 1,2,3 були виконані роботи з ремонту 53 одиниці насосного обладнання по договору підряду на загальну суму 13 120 699,99 грн. Однак, у зв'язку з виявленням відповідачем -1 переплати за укладеним договором підряду, оскільки загальна вартість робіт, яку ПП Полтавський ливарно-механічний завод повинен був виконати за договором складала 13 120 699,99 грн., згідно з специфікаціями № 1,2,3 до договору, а він (відповідач-1), в свою чергу, сплатив позивачеві 16 780 000 грн., а тому на адресу позивача був направлений лист про зміну призначення платежу з договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 на договір постачання товару № 2015/26/1 від 31.08.2015 на суму 3 500 000 грн., оскільки між сторонами існували інші господарські відносини не лише за договором підряду. Разом з тим, як зазначає, відповідач-1 з боку позивача жодних зауважень або заперечень щодо зміни призначення платежу не надходило.

Товариство обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" не погоджуючись із поданою позовною заявою Полтавський ливарно-механічний завод у частині стягнення з нього, як поручителя за договором поруки № 1 від 20.07.2016 заборгованості в розмірі 5000,00 грн. подало до суду зустрічний позов, в якому позивач за зустрічним позовом поросив суд визнати недійсним вказаний договір поруки № 1 від 20.07.2016 на підставі ст.203, ч.1 ст. 215 ЦК України, оскільки він (договір) був укладений за відсутності волевиявлення боржника щодо укладення поруки, без погодження розміру зобов'язань за договором підряду та вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків, тобто фіктивний правочин.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову місцевий господарський суд виходив з того, що хоча матеріали справи і містять акти надання послуг, акти списання товарів, на які посилається позивач за первісним позовом, як на докази виконання робіт на суму, що перевищує договірну ціну, а також акти на виконання гарантійного ремонту, проте зазначені акти не підтверджують виконання ПП Полтавський ливарно-механічний завод робіт по ремонту наданого ТОВ Ремсервіс-Оптімум саме за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015.

Задовольняючи зустрічний позов суд першої інстанції погодився з доводами ТОВ "Метінвест-СМЦ", покладеними в основу підстав зустрічного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі-ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За приписами ч.1 ст.629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Частиною 1 ст. 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

За змістом ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи що умовами договору підряду було визначено ціну договору та вартість робіт по договору згідно п.1.2 договору у сумі 13 120 699,99 грн., згідно з специфікаціями № № 1, 2, 3 до договору, які підписані сторонами.

Відповідач 1 не заперечував про те, що позивачем згідно з специфікаціями № 1,2,3 були виконані роботи з ремонту 53 одиниці насосного обладнання по договору підряду на загальну суму 13 120 699,99 грн.

Факт виконання робіт на вказану суму підтверджується матеріалами справи.

Умовами пунктами 2.3 та 2.4 договору визначено, що вартість робіт може бути змінена сторонами у випадку внесення змін до об'єму і складу робіт. Зміна договірної ціни оформлюється додатковою угодою.

Колегією суддів встановлено, що доказів зміни сторонами договірної ціни шляхом підписання специфікацій до договору та укладення додаткової угоди щодо зміни вартості, обсягу робіт, договірної ціни, у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, надані позивачем Специфікації № 4 на суму 4 922 932,21 грн., № 5 на суму 5 600 501,46 грн. з боку замовника (відповідача -1) не підписані, а тому не можуть бути належними доказами узгодження сторонами зміни ціни договору.

Таким чином, жодних специфікацій крім № 1, 2 та 3 до договору підряду сторонами не укладалося у зв'язку з чим відповідачем 1 інші роботи не замовлялись, крім обумовлених в зазначених специфікаціях.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що наявні в матеріалах справи акти надання послуг, акти списання товарів, на які посилається позивач як на докази виконання робіт на суму, що перевищує договірну ціну, не можуть бути прийняті судом якості доказів виконання робіт саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015, оскільки надані акти не містять посилання на вказаний правочин, яким сторони узгодили істотні умови своїх договірних відносин, на специфікації 1-3, у яких сторони зазначили перелік обладнання, яке мало бути передане на ремонт позивачу саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 із зазначенням номерів насосів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції і судовою колегією апеляційного господарського суду, що частина наданих позивачем за первісним позовом актів датована після припинення договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 у зв'язку із закінченням строку дії, на який його було укладено, тобто після 31.12.2015 (п.11.3 договору) та за відсутності пролонгації такого строку сторонами шляхом підписання змін та доповнень до нього (п.11.1 договору).

Крім того, надані позивачем акти на виконання гарантійного ремонту також не є належними доказами у справі, оскільки стосуються вже раніше відремонтованих двигунів, за виконання робіт щодо яких оплата договором та в силу закону, не передбачена.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що вказані обставини не спростовують самого факту виконання позивачем відповідних робіт із ремонту насосів, гарантійного ремонту, передачі та доставку обладнання, проте не підтверджують їх виконання саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 по специфікаціях 1-3 в межах узгодженої договірної ціни у період дії договірних відносин, що було б підставою для покладення на відповідача обов'язку їх оплати та стягнення коштів у судовому порядку.

Оскільки, як місцевим господарським судом так і судом апеляційної інстанції було встановлено, що надані позивачем за первісним позовом наведені вище акти не спростовують самого факту виконання позивачем відповідних робіт із ремонту насосів, гарантійного ремонту, передачі та доставку обладнання, проте не підтверджують їх виконання саме по договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 по специфікаціях 1-3 в межах узгодженої договірної ціни у період дії договірних відносин, що було б підставою для покладення на відповідача обов'язку їх оплати та стягнення коштів у судовому порядку і, як наслідок позов про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю Ремсервіс-Оптімум заборгованості за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 в розмірі 6 859 133, 66 грн. не підлягає задоволенню.

Щодо зустрічного позову колегія суддів Київського апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, що 20.07.2016 між ПП "Полтавський ливарно-механічний завод" (кредитором за договором) та ТовТОВ "Метінвест-СМЦ" (поручителем за договором) укладено договір поруки № 1 (надалі-договір поруки).

Відповідно до п. 1.1 договору поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань товариством з обмеженою відповідальністю "Ремсервіс Оптімум" за договором, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів.

Поручитель бере на себе зобов'язання відповідати перед кредитором в тому ж обсязі на тих же умовах та в ті ж строки, що і боржник ( п. 1.3. договору поруки).

У разі невиконання боржником своїх зобов'язань за договором, поручитель на підставі письмового повідомлення кредитора не пізніше двох робочих днів після одержання такого письмового повідомлення погашає за рахунок власних коштів на рахунок кредитора заборгованість за боржника за договором (п. 2.1 договору поруки).

Положеннями п. 2.3 цього договору сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань в повному обсязі належним йому на праві власності майном, в тому числі коштами. Однак, відповідальність поручителя обмежується 5 000 грн. за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну оплату коштів, сплату пені, процентів та штрафів, передбачених договором, та у будь - якому випадку не може перевищувати зазначену суму.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов'язань і при цьому водночас сама має зобов'язальний, договірний характер, на правовідносини поруки поширюються загальні положення про зобов'язання та про договори (розділи I та II книги 5 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Порука як забезпечення зобов'язання спрямована на можливість задоволення вимог кредитора за рахунок солідарного або субсидіарного боржника за цим зобов'язанням у випадку його порушення основним боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди ( ч. 1 ст.

Враховуючи характер поруки (похідний, залежний від основного зобов'язання), до істотних умов договору поруки слід віднести:

- визначення зобов'язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо;

- обсяг відповідальності поручителя, оскільки згідно ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі, а ч. 2 ст. 554 ЦК України встановлено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки;

- відомості про сторони: кредитора і поручителя;

- відомості про боржника (хоча він і не є стороною договору поруки, але згідно ч. 1 ст. 555 ЦК України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. До того ж до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання (ч. 2 ст. 556 ЦК України).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частинами 1-3, 5 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 234 ЦК України фіктивним може вважатися та може бути визнано судом недійсним лише правочин, який вчиняється без наміру створити будь-які наслідки. Фіктивний правочин вчиняється сторонами лише для виду без подальшого його виконання, при цьому сторони мають інші цілі, ніж ті, що ним передбачені.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Такий правочин завжди укладається умисно.

Оскільки фіктивний правочин не спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, він не створює цивільно-правових наслідків незалежно від того, чи він був визнаний судом недійсним. Ознака фіктивності має бути притаманна діям усіх сторін правочину. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не може визнаватися фіктивним.

При зверненні до суду з позовом про визнання правочину фіктивним на позивача покладається обов'язок довести відсутність наміру в учасників правочину щодо створення юридичних наслідків.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснено, що для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

Визнання договору недійсним у зв'язку з його фіктивністю має свої особливості, а саме: у фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, укладаючи його, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Позивач, який вимагає визнання правочину недійсним, повинен довести, що учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, тобто тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, що здійснивши оплату згідно наданих банківських виписок, копії яких долучені до матеріалів справи, за виконані позивачем та прийняті відповідачем 1 ремонтні роботи на суму 13 120 699,99 грн., згідно з специфікаціями №1,2,3 до договору в межах договірної ціни та визначеного строку, замовник виконав свої зобов'язання (остання оплата здійснена 23.03.2016), і на дату укладення договору поруки № 1 від 20.07.2016 зобов'язань щодо оплати за договором підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 за виконані роботи у ТОВ "РЕМСРВІС-ОПТІМУМ" (замовника, боржника) перед позивачем (кредитором) були відсутні.

Таким чином, наявність правовідносин з договору поруки між сторонами, за відсутності станом на час його укладення предмета поруки - зобов'язань боржника перед кредитором щодо виконання договору підряду № 2015/22/1 від 03.08.2015 свідчить про те, що сторони не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення правочину, які обумовлені ним, у зв'язку з чим є фіктивним у відповідності до ст. 234 ЦК України.

Крім того, місцевим господарським судом було правомірно суд прийнято до уваги доводи позивача за зустрічним позовом про те, що сума, на яку був укладений договір поруки (лише 5000 грн.) не є співрозмірною із сумою основного боргу (6 864 133, 66 грн.)

Також доказів того, що будь-якою стороною було вчинено фактичні дії, спрямовані на виконання укладеного правочину, що б свідчило про наявність волі сторін на виконання спірного договору, яка співпадає з їх волевиявленням, суду не надано.

Відповідно дол. ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" про визнання недійсним договору поруки № 1 від 20.07.2016, у зв'язку з їх доведеністю та обгрунтованістю.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема,письмовими, речовими і електронними доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доводи апелянта з приводу порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 281-284 та Розділом ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України , Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства Полтавський ливарно-механічний завод залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.11.2017 у справі № 910/14979/16 залишити без змін.

2. Справу № 910/14979/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 26.02.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді О.В. Тищенко

М.Л. Яковлєв