Рішення

від 04.12.2017 по справі 910/16842/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017Справа №910/16842/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Плюс"

про стягнення 300470,90 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

від позивача: Мацак О.Ю. (за дов.);

від відповідача: Коляда М. О. (за дов.).

В судовому засіданні 04.12.2017 на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Плюс" про стягнення 300470,90 грн.

Ухвалою суду від 04.10.2017 порушено провадження у справі № 910/16842/17, розгляд останньої призначено на 02.11.2017.

Ухвалою суду від 02.11.2017 розгляд справи відкладено на 27.11.2017.

В судовому засіданні 27.11.2017 судом було оголошено перерву до 04.12.2017.

Через відділ канцелярії господарського суду 29.11.2017 від позивача надійшли документи надані на вимогу суду (реєстри податкових накладних з доказами їх реєстрації.

В судове засідання 04.12.2017 сторони прибули. Відповідач надав суду в судовому засіданні клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, клопотання про призначення судово - бухгалтерської експертизи, супровідний лист та відзив на позовну заяву.

В клопотанні про призначення судової експертизи відповідач просив суд призначити по справі судову почеркознавчу експертизу видатково - прибуткових накладних, копії яких містяться в матеріалах справи, на вирішення якої поставити питання: чи виконано підпис на таких видаткових накладних представником відповідача, зазначеним у довіреності чи іншою особою? .

В клопотанні про призначення судово - бухгалтерської експертизи відповідач просив суд призначити проведення судово - бухгалтерської експертизи по справі, на вирішення якої поставити питання: 1. Чи підтверджується документально нестача товарно - матеріальних цінностей на підприємстві відповідача? , 2. Які порушення вимог нормативних актів, що регламентують ведення бухгалтерського обліку і контролю, могли сприяти спричиненню нестачі і хто був зобов'язаний забезпечити дотримання цих вимог? .

В обґрунтування вказаних клопотань відповідач зазначив, що у відповідача є сумніви, що товар по деяким видатковим накладним був отриманий належним чином та уповноваженою на те особою, оскільки після інвентаризації була виявлена нестача.

Позивач заперечував проти задоволення наведених клопотань з підстав їх необґрунтованості.

Розглянувши клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотання про призначення судово - бухгалтерської експертизи подані відповідачем суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення, як зазначено у п. 5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи".

Відповідно до норм статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами в господарському судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріали справи містять інші докази, які підтверджують обставини на які посилається позивач, а відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження його тверджень, за таких умов, суд не вбачає підстав для задоволення клопотань відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи та судово - бухгалтерської експертизи.

В судовому засіданні сторони надали суду усні пояснення по суті справи, в яких позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, а відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором поставки продукції № 1189О від 11.07.2016, в частині оплати поставленої за договором продукції.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з тих підстав, що за деякими видатково - прибутковими накладними приймання продукції підтверджено підписом особи, повноваження якої не засвідчено довіреностями або іншими документами. При цьому відповідач визнав, що дійсно робив замовлення на поставку продукції, що ним була проведена часткова оплата продукції, але у зв'язку з виявленням нестачі продукції, відповідач призупинив оплату продукції з метою виявлення причин такої нестачі.

Відповідно до положень ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ :

Як підтверджується матеріалами справи, 11.07.2016 між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було укладено договір поставки продукції № 1189О (далі за текстом - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та поставити окремими партіями, а покупець прийняти та оплатити замовлену продукцію в порядку та на умовах, визначених договором.

Асортимент та номенклатура продукції, що підлягає поставці за договором, визначаються в специфікації до договору (додаток № 1) (п.1.2 договору).

Кількість, асортимент та номенклатура кожної партії продукції визначаються в замовленнях, наданих покупцем за зразком, наведеним у додатку № 2, в яких також вказується: адреса та орієнтовна дата поставки, а при необхідності - графік поставок (п. 1.3. договору).

У відповідності до п. 2.3., 2.4. договору поставка окремої партії продукції вважається погодженою зі сторони постачальника за асортиментом, кількістю та ціною з моменту отримання покупцем рахунку - фактури на зазначену партію, окрема партія вважається погодженою зі сторони покупця за кількістю та ціною з моменту отримання постачальником гарантійного листа покупця про прийняття рахунку - фактури до оплати, та початку виробництва замовленої продукції постачальником.

Продукція приймається уповноваженим представником покупця, за умови пред'явлення довіреності на прийняття продукції за підписом та печаткою покупця та оригінала паспорта (п. 2.8. договору).

Згідно з п. 2.9. договору датою поставки вважається дата підписання уповноваженим представником покупця видатково - прибуткової накладної на продукцію.

У відповідності до п. 2.11. договору продукція вважається прийнятою за кількістю, з моменту підписання уповноваженим представником покупця видатково - прибуткової накладної на продукцію. Згідно з п. 2.12. договору продукція вважається прийнятою за якістю, якщо протягом 2 робочих днів з дня поставки від покупця не надійшло жодних претензій щодо продукції.

В п. 3.1. договору сторони погодили, що ціна продукції є договірною і узгоджується сторонами на кожну окрему партію поставки продукції в порядку, передбаченому п. 2.3., 2.4. договору.

Відповідно до п. 3.2. договору покупець здійснює оплату поставленої продукції протягом 10 робочих днів з дня поставки партії продукції в 100 % розмірі від її вартості.

Пунктом 5.3. договору сторонами було внормовано, що за прострочення оплати понад 20 робочих днів від дати відвантаження, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно оплаченої партії продукції за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п. 8.1. договору договір складений українською мовою, у 2 примірниках, кожний з яких має однакову юридичну силу та набуває чинності з дня його підписання і діє до 11.07.2018, але в будь - якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

На виконання своїх зобов'язань за договором позивачем на користь відповідача було поставлено продукції згідно видаткових накладних, копії яких наявні в матеріалах справи, за період з 12.07.2016 по 22.12.2016 на загальну суму 763 950, 35 грн.

Відповідачем на користь позивача було сплачено 546 910, 15 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні в матеріалах справи.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед ним за поставлений товар за договором складає 217 040, 20 грн., доказів сплати якої відповідачем до матеріалів справи надано не було.

Відповідач стверджує, що за видатковими накладними № РН - 0005916 від 04.08.2016 на суму 60 466, 74 грн., № РН - 0005954 від 01.09.2016 на суму 18 733, 98 грн., № РН - 0005976 від 08.09.2016 на суму 15 886, 01 грн., № РН - 0005989 від 01.09.2016 на суму 37 955, 33 грн., № РН - 0006015 від 21.09.2016 на суму 25 824, 65 грн. приймання продукції підтверджено підписом особи, повноваження якої не засвідчено довіреностями або іншими документами. Вказане на думку відповідача, ставить під сумнів, що продукція по вказаним накладним була отримана належним чином та уповноваженою на те особою. З огляду на вказане відповідач не згоден з сумою заборгованості нарахованою позивачем, та з сумами нарахованих відсотків та пені.

Предметом позову у даній справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 217 040, 20 грн. основного боргу, 25 097, 61 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 06.10.2016 по 20.09.2017, 5 991, 01 грн. 3 % річних за період прострочення з 06.11.2016 по 20.09.2017, 52 342, 08 грн. пені за загальний період прострочення з 02.11.2016 по 20.09.2017.

Договір поставки продукції № 1189О від 11.07.2016 є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 763 950, 35 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був оплачений частково на суму 546 910, 15 грн., станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 217 040, 20 грн. (763 950, 35 - 546 910, 15 = 217 040, 20), доказів сплати якої відповідачем суду не надано.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій у строки визначені договором, щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 217 040, 20 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 217 040, 20 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 217 040, 20 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача стосовно того, що за видатковими накладними № РН - 0005916 від 04.08.2016 на суму 60 466, 74 грн., № РН - 0005954 від 01.09.2016 на суму 18 733, 98 грн., № РН - 0005976 від 08.09.2016 на суму 15 886, 01 грн., № РН - 0005989 від 01.09.2016 на суму 37 955, 33 грн., № РН - 0006015 від 21.09.2016 на суму 25 824, 65 грн. приймання продукції підтверджено підписом особи, повноваження якої не засвідчено довіреностями або іншими документами.

Так, заперечуючи проти позову відповідач, окрім вказаного вище зазначає, що в матеріалах справи відсутні заявки відповідача на поставку продукції та гарантійні листи покупця на оплату рахунків - фактур постачальника. Однак, відсутність в матеріалах справи відповідних заявок та гарантійних листів ніяким чином не спростовують доводів позивача щодо обсягу поставленої відповідачу за договором продукції, а навпаки наявні в матеріалах справи докази повністю спростовують доводи відповідача.

По - перше, видаткові накладні № РН - 0005916 від 04.08.2016 на суму 60 466, 74 грн., № РН - 0005954 від 01.09.2016 на суму 18 733, 98 грн., № РН - 0005976 від 08.09.2016 на суму 15 886, 01 грн., № РН - 0005989 від 01.09.2016 на суму 37 955, 33 грн. (на які посилається відповідач) містять відтиск печатки відповідача та підпис уповноваженої особи. По - друге, матеріали справи містять рахунки - фактури надані позивачем відповідачу на оплату замовленої продукції та банківські виписки, якими підтверджується часткова оплата поставленої продукції, де в призначенні платежу вбачається посилання на відповідні рахунки. Зокрема, на оплату продукції поставленої за видатковими накладними № РН - 0005916 від 04.08.2016 на суму 60 466, 74 грн., № РН - 0005954 від 01.09.2016 на суму 18 733, 98 грн., № РН - 0005976 від 08.09.2016 на суму 15 886, 01 грн., № РН - 0005989 від 01.09.2016 на суму 37 955, 33 грн., № РН - 0006015 від 21.09.2016 на суму 25 824, 65 грн. відповідачу були виставлені рахунки - фактури № СФ - 0009274 від 04.08.2016 на суму 60 466, 74 грн., № СФ - 0009367 від 01.09.2016 на суму 18 733, 98 грн., № СФ - 0009395 від 08.09.2016 на суму 15 886, 01 грн., № СФ - 0009371 від 01.09.2016 на суму 73 962, 31 грн., № СФ - 0009447 від 21.09.2016 на суму 80 789, 00 грн. При цьому, із наявних у справі банківських виписок вбачається здійснення відповідачем оплати 18.08.2016 в розмірі 60 466, 74 грн. згідно рахунку № СФ - 0009274 від 04.08.2016, 06.09.2016 в розмірі 18 733, 98 грн. згідно рахунку № СФ - 0009367 від 01.09.2016, 19.09.2016 в розмірі 15 886, 01 грн. згідно рахунку № № СФ - 0009395 від 08.09.2016, 21.09.2016 в розмірі 73 962, 31 грн. згідно рахунку № СФ - 0009371 від 01.09.2016 та 20.10.2016 в розмірі 80 789, 00 грн. згідно рахунку № СФ - 0009447 від 21.09.2016. Тобто, продукція поставку якої відповідач заперечує була повністю ним оплачена, що свідчить про визнання відповідачем відповідних зобов'язань. По - третє, матеріали справи містять копії довіреностей на отримання цінностей виписані на уповноважених представників відповідача та скріплені відтиском круглої печатки відповідача.

Крім того, суд зазначає, що наявність чи відсутність окремих документів та помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З метою вирішення питання щодо реальності відповідних господарських операцій з поставки товару за спірними видатковими накладними та його прийняття відповідачем, судом було досліджено в тому числі податкову звітність позивача і при цьому встановлено, що позивачем у податковій звітності відображено господарські операції за такими видатковими накладними.

Так, судом встановлено, що відносно кожної операції з поставки товару позивачем було виписано на ім'я відповідача податкові накладні, отримання яких відповідачем не спростоване. Відповідні податкові накладні позивача залучені до матеріалів справи.

Згідно зі ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата складання податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зазначеним Законом (ст.9) визначено, що єдиною підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення

господарських операцій і повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Згідно п. 5 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.

Усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом (за наявності), що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг (п. 20 Порядку заповнення податкової накладної , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307).

Враховуюче вище викладене податкова накладна містить обов'язкові реквізити встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" для первинних документів і відповідно є документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Щодо акту звірки між сторонами, то суд погоджується з відповідачем, що такий акт не є первинним документом, проте такий акт звірки є доказом по справі, який оцінюється судом у сукупності з іншими доказами. При оцінці акту звірки, в якому відповідач підтвердив суму заборгованості за договором, судом було враховано, що зазначений акт також містить відтиск круглої печатки відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 25 097, 61 грн. інфляційних втрат за період прострочення з 06.10.2016 по 20.09.2017, 5 991, 01 грн. 3 % річних за період прострочення з 06.11.2016 по 20.09.2017, 52 342, 08 грн. пені за загальний період прострочення з 02.11.2016 по 20.09.2017 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями ст. 217 ГК України визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 ГК України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6).

В п. 5.3. договору сторонами було погоджено, що у випадку прострочення покупцем здійснення остаточного розрахунку покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені за загальний період прострочення з 02.11.2016 по 20.09.2017 підлягають задоволенню в сумі 52 342, 08 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013).

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за період прострочення з 06.11.2016 по 20.09.2017 підлягають задоволенню в обсязі визначеному позивачем. При здійсненні перевірки розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем, судом встановлено, що позивачем правильно здійснені вказані розрахунки.

Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не було надано до матеріалів справи доказів, що відповідають вимогам ст. 33, 34 ГПК України та спростовували б докази надані позивачем на підтвердження обставин справи.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач не виконав свої обов'язки щодо оплати в повному обсязі поставленого йому товару, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з урахуванням наведеного.

Крім того, позивач просить суд включити до складу судових витрат витрати позивача на правову допомогу в розмірі 21 033,00 грн.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката та оплата інших витрат, пов'язаних із розглядом справи. В контексті цієї норми, зокрема, судовими витратами є витрати на послуги адвоката, пов'язані із розглядом справи, якщо згадані витрати понесені стороною, котрій такі послуги надавались, а їх оплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" . Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться у статті 1 вказаного Закону , за якою адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом

За змістом ст. 44 і 48 ГПК України , сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат.

Витрати, пов'язані з оплатою послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК України .

Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Принцип "розумного обґрунтування" розміру оплати юридичної допомоги набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати - обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка, тощо.

Визначаючи розмір сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, повинні братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистки або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.09.2017 між позивачем (клієнт) та Адвокатським об'єднанням Лекс Ест (виконавець) було укладено Договір про надання правової допомоги. Згідно п.1.1 договору виконавець обов'язується здійснити представництво інтересів клієнта в судах під час здійснення господарського судочинства, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод Енергія до Товариства з обмеженою відповідальністю Статус Буд - Плюс про стягнення заборгованості за поставлену продукцію, інфляційної складової, відсотків річних та пені за договором поставки продукції № 1189О від 11.07.2016, а клієнт зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги адвоката.

Згідно п. 4.1. договору вартість послуг адвоката за договором узгоджується сторонами шляхом підписання протоколів погодження вартості послуг адвоката до договору. У відповідності до додатку № 1 до договору Протоколу погодження вартості послуг адвокатського об'єднання з представництва інтересів клієнта під час здійснення господарського судочинства вартість послуг виконавця складає 21 033, 00 грн.

До матеріалів справи додано платіжне доручення № 611 від 28.09.2017 на суму 21 033, 00 грн., що підтверджує понесення позивачем витрат на послуги адвоката у розмірі 21 033, 00 грн. Таким чином вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус Буд-Плюс" (04086, м. Київ, вул. О. Теліги, буд. 41; ідентифікаційний код 40512141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Енергія" (09634, Київська область, Рокитнянський р-н, с. Синява, вул. Шевченка, буд. 101; ідентифікаційний код 35512202) 217 040 (двісті сімнадцять тисяч) грн. 40 коп. основного боргу, 25 097 (двадцять п'ять тисяч дев'яносто сім) грн. 61 коп. інфляційних втрат, 5 991 (п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 01 коп. 3 % річних, 52 342, 08 грн. (п ятдесят дві тисячі триста сорок дві грн. 08 коп.) пені, 21 033 (двадцять одну тисячу тридцять три) грн. 00 коп. адвокатських витрат та 4 507 (чотири тисячі п'ятсот сім) грн. 07 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 ГПК України.

Повне рішення складено 07 .12.2017.

Суддя І.В.Усатенко