Постанова

від 06.12.2017 по справі 7/430

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017р . справа №7/430

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1О ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар судового засідання ОСОБА_4 за участю представників учасників справи: від позивача:не з'явився; від відповідача: ОСОБА_5 (довіреність №50/01 від 01.12.2017р.), ОСОБА_6 (довіреність №40/01 від 31.10.2017р.) розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуДочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ на ухвалу господарського суду Донецької області від 08.11.2017р. у справі№7/430 (суддя Кротінова О.В.) за заявоюКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа , м. Маріуполь Донецької області прозміну порядку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. за позовомДочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа , м. Маріуполь Донецької області простягнення 14944930,13грн.

В С Т А Н О В И В:

Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ (Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа , м. Маріуполь Донецької області (Відповідач) про стягнення 14944930,13грн. за договором про закупівлю природного газу за державні кошти №06/10-2468БО-9 від 20.12.2010р., з яких основного боргу в сумі 12992988,69грн., пені в сумі 1018959,02грн., інфляційних втрат в сумі 681626,85грн. та 3% річних в сумі 251355,57грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. у справі №7/430 (а.с.а.с.109-111 т.1) позовні вимоги Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України були задоволені частково - стягнуто з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа на користь Позивача основного боргу за поставлений природний газ в сумі 12992988,69грн., пені в сумі 815167,22грн., інфляційних втрат в сумі 681626,85грн., 3% річних в сумі 251355,57грн. та судовий збір в сумі 56460,00грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

27.01.2012р. на виконання означеного рішення Господарського суду Луганської області було видано судовий наказ про примусове виконання рішення суду зі строком пред'явлення до 27.01.2013р. (а.с.48 т.1)

Ухвалою від Господарського суду Донецької області 11.06.2014р. (а.с.а.с.116,117 т.1) було частково задоволено заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа та надано розстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. у справі №7/430 на суму 14797598,33грн. строком на 60 місяців за наступник графіком:

- починаючи з 01.07.2014р. по 01.06.2019р. - щомісяця рівними платежами по 246626,00грн.

- у червні 2019р. - 246664,33грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.02.2016р. (а.с.а.с.38,39 т.1) було задоволено заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та видано дублікат наказу від 27.01.2012р. у справі №7/430 (а.с.112 т.1) про стягнення з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа на користь Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України основного боргу за поставлений природний газ в сумі 12992988,69грн., пені в сумі 815167,22грн., інфляційних втрат в сумі 681626,85грн., 3% річних в сумі 251355,57грн. та судовий збір в сумі 56460,00грн.

Своєю чергою, ухвалою Господарського суду Донецької області від 06.09.2016р. у справі №7/430 (а.с.а.с.118,119 т.1) було відновлено справу за позовом Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про стягнення 14944930,13грн. за допомогою відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, даних, вміщених в автоматизованій системі документообігу суду, а також документів, поданих Позивачем (стягувачем).

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2016р. (а.с.а.с.179-181 т.1), залишеною в силі постановою Вищого господарського суду від 10.01.2017р. (а.с.а.с.230-233 т.1) у справі №7/430, ухвалу Господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. про розстрочення виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. було залишено без змін.

30.10.2017р. до Господарського суду Донецької області надійшла заява №4/01 від 26.10.2017р. Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про зміну порядку виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. у справі №7/430 в частині зменшення періоду розстрочки рішення суду від 16.01.2012р. та визначення датою закінчення розстрочки виконання рішення по справі №7/430 - 01.12.2017р.

Означена заява Відповідача про зміну порядку виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. у справі №7/430 була вмотивована необхідністю реалізації ст.5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії , що передбачає реструктуризацію кредиторської заборгованості за спожитий природний газ станом на 01.07.2016р., не погашену станом на 31.12.2016р., шляхом розстрочення на 60 календарних місяців. Однак, Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України відмовляється укладати договір реструктуризації заборгованості за договором, за яким є рішення про розстрочку виконання рішення суду, у зв'язку з чим заявник не може реалізувати умови спеціального закону, що б дозволило йому значно зменшити фінансове навантаження на підприємство та поліпшити розрахунки із стягувачем.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08.11.2017р. у справі №7/430 заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа було задоволено в повному обсязі - визначено 01.12.2017р. датою закінчення розстрочки виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. по справі №7/430, що надана ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. по означеній справі. При цьому, місцевим судом було зазначено, що у сукупності з представленими Відповідачем доказами, враховуючи фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку Відповідача та відсутність заперечень зі спірного питання, а також те, що зміна обставин відбулась в силу закону, зумовило висновок про те, що зміна порядку виконання рішення не призведе до порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав Позивача.

Дочірня компанія Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , не погодившись з прийнятою ухвалою суду, звернулась з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.11.2017р. у справі №7/430 та відмовити у задоволені заяви Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про зміну способу та порядку виконання рішення у справі №7/430.

Підставою для скасування ухвали суду першої інстанції апелянт зазначає помилковість висновку про те, що задоволення заяви Відповідача буде мати наслідком більш швидке погашення заборгованості останнім за рішенням суду від 16.01.2012р. у справі №7/430, оскільки:

- на час розгляду означеної заяви графік погашення заборгованості, встановлений ухвалою суду від 11.06.2014р., Боржником не виконувався та прострочення за ним наразі складає 15 місяців.

- в разі задоволення означеної заяви Боржнику необхідно буде сплатити всю заборгованість до грудня 2017р., яка дорівнює 8613262,61грн., що в сукупності з наданими останнім (заявником) відомостями, що підтверджують його тяжкий матеріальний стан та неприбутковість, робить фактично неможливим виконання графіку погашення заборгованості в більш короткий строк (до грудня 2017р.) ніж червень 2019р.

Окрім того апелянт зазначає, що твердження заявника щодо відмови Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України укладати договір реструктуризації заборгованості за договором, за яким є рішення про розстрочку виконання рішення суду, не відповідає дійсності, оскільки листом №31/13-4252 від 20.10.2017р. Позивач повідомив заявника, що виконання зобов'язань Теплопостачальною організацією за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняттям відповідного рішення органом місцевого самоврядування, проте, станом на 26.09.2017р. проекти договорів про реструктуризацію заборгованості за договорами №10-140(09)Б від 30.09.2009р. та №06/10-2468 БО-9 від 20.12.2010р., акти звіряння та рішення органу місцевого самоврядування щодо забезпечення виконання зобов'язання, до Позивача не надходили. Також апелянт зауважує, що в разі зменшення строку розстрочки виконання рішення суду у справі №7/430 до 01.12.2017р. та не оформлення договору реструктуризації відповідно до вимог Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії між Стягувачем та Боржником до 01.12.2017р. відповідно, означене призведе до зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 21.01.2012р. на підставі ч.1 п.10 та ч.4 ст.34 Закону України Про виконавче провадження , а Позивач (Стягувач) буде позбавлений права на отримання коштів згідно рішення суду тривалий час.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О, судді Чернота Л.Ф., Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 21.11.2017р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 06.12.2017р. об 14.00.

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судове засідання 06.12.2017р., попри належне повідомлення (а.с.251 т.2), не з'явився, надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи (а.с.253 т.2), що, з огляду на сплив процесуальних строків апеляційного перегляду ухвали, не визнання явки представника обов'язковою, вжиті заходи з його належного повідомлення про судовий розгляд та доведення позиції безпосередньо зі змісту апеляційної скарги, зумовило висновок колегії суддів про можливість розгляду апеляційної скарги.

Представники Відповідача у судове засідання 06.12.2017р. з'явились, проти задоволення апеляційної скарги заперечували з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та додаткових поясненнях (а.с.а.с.264-270 т.2)

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного судового акту місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, Позивачем в обґрунтування своєї заяви про зміну порядку виконання ухвали Господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. у справі №7/430 було надано наступні копії документів (а.с.а.с.12-29, 42-57 т.2), зокрема:

- копію реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств центрального водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (а.с.а.с.22,23 т.2);

- копію листа Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа №283/01 від 08.08.2017р. Щодо укладання договору реструктуризації та списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних на адресу Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України (а.с.24 т.2);

- копію листа №227/01 від 27.06.2017р. Щодо укладання договору реструктуризації (а.с.а.с.25,26 т.2);

- копію листа №270/01 від 01.08.2017р. (а.с.27 т.2);

- копію листів №316/01 від 28.08.2017р. та №360/01 від 19.09.2017р. Щодо надання інформації (а.с.а.с.28,29 т.2);

- копію довідки №436/01 від 06.11.2017р. про дебіторську заборгованість станом на 01.10.2017р. (а.с.42 т.2);

- копію балансу (звіту про фінансовий план) від 30.06.2017р. (а.с.а.с.43,44 т.2);

- копію постанов відділів Державної виконавчої служби про арешт коштів Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (а.с.а.с.45-51 т.2);

- копію зведеної відомості підключених об'єктів до котелень Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (а.с.52 т.2);

- копію відповідей Штабу антитерористичного центру при СБУ №33/2/2-539 від 30.01.2016р. та №33/2117 від 13.06.2014р. на запити щодо надання інформації (а.с.а.с.55-57 т.2).

З означених документів вбачається, що Заявник був включений до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств центрального водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії. З врахуванням цієї обставини останній (Заявник) неодноразово звертався до Позивача з листами щодо можливості укладення договору реструктуризації, на виконання ст.5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення за спожиті енергоносії .

Своєю чергою, Позивач, розглянувши звернення Відповідача про можливість укладення договору про реструктуризацію, своїм листом №31/13-4252 від 20.10.2017р. (а.с.35,36 т.2) повідомив останнього, що виконання зобов'язань теплопостачальної організації за договором про реструктуризацію заборгованості забезпечується шляхом прийняттям відповідного рішення органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду, до комунальної власності якої належить така теплопостачальна або теплогенеруюча організація, та який виступає гарантом виконання такого договору на суму реструктуризацію. Проте, станом на 26.09.2017р. проекти договорів про реструктуризацію заборгованості за договорами №10-140(09)Б від 30.09.2009р. та №06/10-2468 БО-9 від 20.12.2010р., акти звіряння та рішення органу місцевого самоврядування щодо забезпечення виконання зобов'язання, до Позивача не надходили.

Між тим, Господарський суд Донецької області, встановивши, що зміна порядку виконання рішення не призведе до порушення гарантованих ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав Позивача, враховуючи фактичний строк прострочення грошових зобов'язань з боку Відповідача та відсутність заперечень зі спірного питання, а також те, що зміна обставин відбулась в силу закону, прийняв оскаржувану ухвалу від 08.11.2017р. у справі №7/430, якою задовольнив заяву Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про зміну порядку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. у справі №7/430, визначивши 01.12.2017р. датою закінчення розстрочки виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.01.2012р. по справі №7/430 , що надана ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. по справі №7/430.

Розглянувши матеріали означеної зави, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського судом з огляду на наступне.

Відповідно до ст.121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, змінити спосіб та порядок його виконання.

За змістом наведеної норми, здійснення такого повноважень є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В силу приписів ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на заявника покладено обов'язок доведення існування відповідних підстав, тоді як інша сторона, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Відповідно до п.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.

Пунктом 7.2 зазначеної постанови передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Наведені вище норми свідчать, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, наявність яких унеможливлює виконання рішення суду або ускладнює його виконання, у зв'язку з чим суд зобов'язаний оцінити ті обставини, на які посилається заявник, та докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст.43 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, для застосування передбачених ст.121 Господарського процесуального кодексу України заходів, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є в наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

Між тим, в розглядуваному випадку апелянтом доведено не було, а апеляційним судом не вбачається наявності передбачених ст.104 Господарського процесуального кодексу України підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду, оскільки:

- по-перше, як правильно було зазначено місцевим господарським судом, опосередковане ухвалою Господарського суду Донецької області від 11.06.2014р. розстрочення виконання рішення суду є складовою порядку його виконання, а значить корегування встановленого ним графіку платежів охоплюється повноваженнями суду, передбаченими ст.121 Господарського процесуального кодексу України.

- по-друге, за текстом апеляційної скарги не вбачається, яким чином скорочення оскаржуваною ухвалою суду від 08.11.2017р. періоду розстрочення виконання рішення суду до 01.12.2017р. (замість червня 2019р.), передбаченого ухвалою суду від 11.06.2014р., само по собі порушує майнові права Стягувача.

Так, виходячи з ч.1 ст.121 Господарського процесуального кодексу України підставою для реалізації судом дискреційних повноважень зі зміни порядку виконання рішення суду, яке набрало законної сили, є виключні обставини, які перешкоджають його виконанню.

При цьому, як справедливо було зазначено судом першої інстанції, в контексті правової позиції Конституційного суду України, викладеної в п.3 мотивувальної частини рішення №11-рп/2012 від 25.04.2012р. та усталеної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., можливість зміни порядку виконання рішення суду повинно розглядатися з врахуванням цілей судового захисту та забезпечувати виконання судового рішення.

Наявність обставин, перешкоджаючих виконання судового рішення та правильність їх кваліфікації в такій якості було встановлено при винесенні ухвали суду від 11.06.2014р. та її подальшого апеляційного/касаційного оскарження, та Скаржником не тільки не спростовано, але й вказано про невиконання визначеного раніше графіку платежів Відповідачем в силу його тяжкого фінансового становища, що підтверджує актуальність таких обставин і на момент вирішення питання про зміну порядку виконання судового рішення.

Своєю чергою, в силу незалежних від сторін обставин - прийняття та вступ в силу Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії №1730-VIII від 03.11.2016р., наявність діючого до червня 2019р. графіка розстрочення виконання рішення суду, у відповідності до ухвали суду від 11.06.2014р., не дозволяє в повному обсязі Відповідачу використати визначеними державою способами вирішення питання з врегулювання заборгованості, стягуваної по справі.

Дійсно, Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який набув законної сили 30.11.2016р., передбачає можливість для підприємств-боржників, які здійснюють централізоване теплопостачання, в разі їх включення до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, зупинення виконавчих проваджень, стягувачем за якими, зокрема, є Позивач, окрім розстроченої судом заборгованості (ч.2 Прикінцевих та перехідних положень означеного Закону)

Таким чином, скорочення строку розстрочення виконання рішення суду дозволить Відповідачу, який включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, в більшій мірі скористатися передбаченими державою преференціями для врегулювання питання про погашення заборгованості перед Позивачем, забезпечуючи, таким чином, досягнення мети виконання судового рішення , що відхиляє доводи Позивача, викладені в апеляційній скарзі.

Так, зі змісту ст.5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії вбачається, що реструктуризація заборгованості Відповідача перед Позивачем, стягуваної по справі №7/430 та опосередкованої договором, передбачає, в тому числі, надання розстрочення на 60 місяців. Разом з тим, наявність діючого згідно з ухвалою суду від 11.06.2014р. розстрочення виконання рішення по справі №7/430 до червня 2019р., в силу статусу останнього (рішення суду) за п.9 ч.2 ст.129 Конституції України унеможливлює поза судовим порядком шляхом укладення відповідних договорів визначити сторонами інший графік платежів. Означена обставина обмежую можливість сторін до спливу строку розстрочення (червень 2019р.) скористатися передбаченими державою у Законі України №1730-VIII від 03.11.2016р. засобами погашення заборгованості, існування якої за умов фактичного недотримання відповідного графіку та наслідками такого недотримання в контексті підстав для вжиття заходів примусового стягнення, не відповідає майновим інтересам обох сторін.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що опосередковане переглядуваною ухвалою суду втручання в майно в розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції, яким відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини є стягувані судовим рішенням кошти (п.45 рішення ЄСПЛ у справі Агротехсервіс проти України ), не суперечить принципам такого втручання, оскільки відповідає вимогам суспільного інтересу , визначеного преамбулою Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р., враховуючи статус та значення Відповідача по забезпеченню теплом населення Маріуполя. Апеляційною інстанцією також враховується прийняття Маріупольської міської радою рішення №7/23-2193 від 22.11.2017р. (а.с.268 т.2), яким підтверджується надання гарантій виконання Відповідачем виконання зобов'язань перед Позивачем у разі укладання відповідного договору на реструктуризацію, передбаченого ст.5 Закону України №1730-VIII від 03.11.2016р.

Враховуючи зазначене, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ухвала Господарського суду Донецької області від 08.11.2017р. у справі №7/430 винесена з урахуванням матеріальних інтересів обох сторін та у відповідності до норм процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін, що згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України має наслідком віднесення на рахунок апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 106, 121 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії Газ України Національної акціонерної компанії Нафтогаз України , м. Київ на ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.11.2017р. у справі №7/430 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 08.11.2017р. у справі №7/430 залишити без змін.

3. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О.Попков

Судді: І.В. Зубченко

ОСОБА_2

Надруковано 4 прим.: 1-2 - сторонам, 3- у справу, 4- ГСДО