Постанова

від 30.11.2017 по справі 925/877/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 925/877/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зубець Л.П.

суддів: Алданової С.О.

Мартюк А.І.

секретар: Іванов О.О.

за участю представників

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 07.09.2017

у справі №925/877/17 (суддя Довгань К.І.)

за позовом Приватного підприємства "Віта-Колос"

до Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК"

про стягнення 294 761,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Віта-Колос" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" (далі - відповідач) заборгованості за договором поставки №Ж80 від 27.01.2017 у розмірі 294 761,88 грн. (з них: 270 742,20 грн. - основний борг, 16 140,68 грн. - неустойка, 5 988,00 грн. - інфляційні втрати, 1 891,00 грн. - 3% річних), обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач не здійснив поставку товару, оплаченого позивачем, у зв'язку з чим останній вважає, що перерахована відповідачу передоплата має бути повернута.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість вимог позивача належними доказами, просив суд в позові відмовити. Зокрема, відповідач наголошував на наступному:

- спірний договір поставки був припинений;

- нарахування штрафних санкцій за порушення зобов'язань відповідача, передбачених п.5.1 Договору поставки №Ж80 від 27.01.2017, можливе виключно в період існування такого порушення зобов'язання, тобто можливо за період, починаючи від дня порушення відповідачем зобов'язання, а саме з 11.04.2017 по дату фактичного припинення зобов'язання відповідача - 26.04.2017 (включно). Натомість позивачем здійснено нарахування пені за період з 11.04.2017 по 05.07.2017;

- стягнення авансу з відповідача за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар;

- за своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/877/17 позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 270 742,20 грн. основної заборгованості, 4 673,08 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного Господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати частково рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі № 925/877/17 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги відповідача обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Загалом доводи апеляційної скарги ідентичні тим, які наводилися відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2017р., апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у наступному складі: головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2017 (головуючий суддя - Зубець Л.П., судді: Алданова С.О., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.11.2017.

Представники сторін у судове засідання 30.11.2017 не з'явилися, про поважність причин нез'явлення суд не повідомили, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення представників сторін про місце, дату і час судового розгляду, колегія суддів визнала за можливе розглядати справу у відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 30.11.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

27.01.2017 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, було укладено договір поставки №Ж80 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 13-14).

За умовами Договору (розділ 1) постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцеві (одержувачу) товар, визначений в п.п.1.2 цього Договору (далі - товар), а покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар. Товар, що підлягає поставці згідно умов цього Договору: КАС (карбамідо-аміачну суміш) у кількості 80 тонн загальною вартістю з ПДВ - 634 800,00 грн. Умови цього Договору викладені сторонами у відповідності до вимог Інкотермс 2010 (Правила МТП з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі), які застосовують із урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього Договору, а також тих особливостей, що випливають із умов цього Договору. При виконанні постачальником своїх зобов'язань відносно поставки товару допускається відхилення (толеранс) від кількості товару, що підлягає поставці за цим Договором, в межах мінус 1,5% (півтора відсотки). Товар за цим Договором постачається наливом. Якість товару має відповідати ТУ У 24.1-00203826.024-2002 (масова доля азоту 32,3%).

Загальна вартість товару за цим Договором складає 529 000,00 грн., ПДВ (20%) - 105 800,00 грн., разом - 634 800,00 грн. (п.2.1 Договору).

Умови поставки погоджені сторонами в розділі 3 Договору, згідно з п.3.3 якого поставка товару здійснюється повністю чи окремими партіями за вибором постачальника в період до 10.04.2017. Постачальник самостійно визначає дату поставки кожної окремої партії товару в межах періоду поставки. Партія товару повинна бути кратна технічній нормі завантаження вагону, цистерни або контейнеру.

Порядок розрахунків визначений в розділі 4 Договору, відповідно до якого поставка товару здійснюється на умовах повної попередньої оплати. Товар, що підлягає поставці, повинен бути повністю оплачений до 03.02.2017. Всі розрахунки за цим Договором здійснюються в безготівковій формі платіжними дорученнями. У випадку прострочення оплати товару покупцем постачальник має право зупинити виконання свого обов'язку щодо постачання (передачі) ще непоставленої частини товару, відмовитись від його виконання частково або в повному обсязі.

В п.5.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Відповідно до п.п.8.5, 8.6 Договору у випадках, не передбачених даним Договором, сторони керуються нормами чинного законодавства. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п.8.6 цього Договору, та триває до припинення прав та обов'язків, які виникли із Договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що перерахував на користь відповідача 634 800,00 грн. в оплату вартості товару за Договором. Натомість відповідач здійснив поставку товару в кількості 45,88 тон на загальну суму 364 057,80 грн. Решта товару відповідачем не поставлено.

Позивач направив відповідачу вимогу вих.№23 від 25.04.2017 (том справи - 1, аркуші справи - 10-11), у якій повідомив про відмову від Договору та вимагав повернення грошових коштів у сумі 270 742,20 грн. за недопоставлений товар.

Однак звернення позивача було залишено відповідачем без належного реагування.

Зважаючи на відмову відповідача в добровільному порядку повернути грошові кошти, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду та просив суд стягнути з відповідача 270 742,20 грн. основного боргу, 16 140,68 грн. неустойки, 5 988,00 грн. інфляційних втрат та 1 891,00 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд позов задовольнив частково, визнавши обґрунтованими вимоги позивача лише в частині стягнення з відповідача 270 742,20 грн. основного боргу та 4 673,08 грн. пені. В решті позову відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх такими, що відповідають як фактичним обставинам справи, так і вимогам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України).

В процесі судового розгляду встановлено, що на виконання умов Договору позивач платіжним дорученням №99 від 02.02.2017 сплатив відповідачу грошові кошти в сумі 634 800,00 грн., здійснивши повну попередню оплату товару відповідно до п.п.4.1, 4.2 Договору (том справи - 1, аркуш справи - 15).

Відповідач здійснив поставку частини товару в кількості 45,88 тон на загальну суму 364 057,80 грн., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №Ж766 від 01.03.2017. Решту товару відповідачем не поставлено.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України у разі, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як уже зазначалося вище, умовами Договору передбачалася поставка товару відповідачем в строк до 10.04.2017.

Однак у вказаний строк відповідач поставку товару не здійснив, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимогу вих.№23 від 25.04.2017, в якій повідомив про відмову від Договору та вимагав повернення грошових коштів у сумі 270 742,20 грн. за недопоставлений товар.

Відповідач отримав вимогу позивача 04.05.2017, що підтверджується відповідною відміткою про отримання на поштовому повідомленні (том справи - 1, аркуш справи - 12), але грошові кошти не повернув.

З урахуванням обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом в тому, що позивач відповідно до положень ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України вправі вимагати від відповідача повернення 270 742,20 грн. попередньої оплати і в цій частині вимог позов підлягає задоволенню.

Окрім того, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з п.5.1 Договору у випадку несвоєчасної поставки товару покупцю, постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки.

Позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у загальній сумі 16 140,68 грн., нараховану за період з 11.04.2017 по 05.07.2017.

Однак, як вірно зазначив у своєму рішенні місцевий господарський суд, за умовами укладеного між сторонами Договору (п.3.3) останній день поставки товару - 10.04.2017.

Позивач відмовився від Договору, направивши відповідачу вимогу вих.№23 від 25.04.2017, яка була отримана відповідачем 04.05.2017.

З наведеного випливає, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача пені за прострочку поставки лише в період дії Договору, тобто з 11.04.2017 по 04.05.2017.

За розрахунком колегії суддів, який співпадає з розрахунком місцевого господарського суду, з відповідача підлягає стягненню пеня лише у сумі 4 673,08 грн.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, вказана правова норма передбачає можливість нарахування та стягнення інфляційних втрат і 3% річних за прострочення саме грошового зобов'язання. Натомість, як вірно вказав у своєму рішенні місцевий господарський суд, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не для виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за непоставлений товар. Тобто, за своєю суттю обов'язок щодо повернення коштів, отриманих як попередня оплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену ч.3 ст. 693 Цивільного кодексу України, згідно з якою на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

З урахуванням наведеного, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних є необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому не підлягає задоволенню.

В ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

Згідно зі ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Згідно зі ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем не надано доказів на підтвердження власних заперечень проти позову та доказів на спростування висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що при ухваленні рішення від 07.09.2017 у справі №925/877/17 місцевим господарським судом було дотримано норми матеріального і процесуального права, повно та всебічно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за її подання покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 75, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "УКРАГРО НПК" на рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/877/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 07.09.2017 у справі №925/877/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/877/17 повернути до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законодавством порядку і строки.

Головуючий суддя Л.П. Зубець

Судді С.О. Алданова

А.І. Мартюк