Ухвала

від 05.12.2017 по справі 355/813/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/813/17 Головуючий у І інстанції Коваленко К. В. Провадження № 22-ц/780/5473/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 31 05.12.2017

УХВАЛА

Іменем України

05 грудня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого - Іванової І.В.,

суддів - Верланова С.М., Сліпченка О.І.

при секретарі - Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ДП Українська залізнична швидкісна компанія на рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до ДП Українська залізнична швидкісна компанія про відшкодування шкоди завданої смертю фізичної особи,

в с т а н о в и л а :

У червні 2017 року позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з даним позовом, в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, мотивуючи тим, що 26 червня 2015 року на залізничному вокзалі станції Баришівка в смт. Баришівка Київської області, за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem, стався нещасний випадок, в результаті якого загинув батько її сина. Дані, які б свідчили про те, що нещасний випадок стався внаслідок непереробної сили або умислу ОСОБА_4 відсутні. У зв'язку з втратою батька дитині заподіяні душевні страждання. Він був найріднішою людиною, опорою в житті, виявляв до сина турботу, піклувався про нього, займався вихованням дитини, тому просила стягнути з підприємства моральну шкоду у розмірі 1000000 млн. грн., яка на її думку є справедливою та розумною з огляду на практику розгляду судами подібних спорів.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та пояснив, що відповідно до постанови про закриття кримінального провадження від 18.02.2016 року за матеріалами досудового розслідування, смерть ОСОБА_4О настала внаслідок нещасного випадку викликаного власною необачністю самого загиблого, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння в зоні підвищеної небезпеки якою являється залізниця, а тому вважає, що відсутні правові підстави для відшкодування моральної та матеріальної шкоди.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ДП Українська залізнична швидкісна компанія на користь ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5 10 000 грн. моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області суду від 30 жовтня 2017 року було виправлено описку в рішенні замість ОСОБА_5, зазначити ОСОБА_3.

Не погоджуючись з таким рішенням ОСОБА_2 та ДП Українська залізнична швидкісна компанія подали апеляційні скарги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення.

Так ОСОБА_2 зазначила, що відповідно до норм ЦК особа яка завдала шкоди, буде вважатись винною поки не доведе відсутності своєї вини. Наявність постанови про закриття кримінального провадження не є безпосереднім доказом, який свідчить про відсутність вини заподіювача шкоди, а відповідач так і не надав доказів цього.

Судом не враховано, що син після смерті батька зазнав великого психоемоційного потрясіння, тому вважає свій позов обґрунтованим та просить його задовольнити в повному обсязі, а рішення суду скасувати.

У апеляційній скарзі представник відповідача послався, що висновками мед експерта підтверджується факт порушення ОСОБА_4 правил безпеки руху громадян на залізничному транспорті, тобто підстави відшкодування шкоди ДП взагалі відсутні. До того ж, зазначив, що суд вийшов за межі позовних вимог, стягнувши кошти в інтересах ОСОБА_2, яка не надала доказів того, що є матір'ю ОСОБА_3Я, оскільки по паспорту вона ОСОБА_2, а в позові зазначено ОСОБА_6, тобто ОСОБА_6 є неналежним позивачем. Тому просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення учасників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційних скарг, приходить до наступного.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що 26 червня 2015 року на залізничному вокзалі станції Баришівка в смт. Баришівка Київської області, за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem, стався нещасний випадок, в результаті якого загинув ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана обставина підтверджена Свідоцтвом про смерть ОСОБА_4 1-ОК №340833(а.с.18), та матеріалами кримінального провадження №12015100150000194 порушеного по факту того, що 17 год. 16 хв. на 49 км., по ст. Баришівка пасажирським потягом № 723, сполученням Харків - Київ , під керуванням машиніста Караєва, смертельно травмовано невідомого чоловіка віком приблизно 30 років. В подальшому в ході розслідування встановлено, що загиблим під час згаданої пригоди є ОСОБА_4.

Дані обставини встановленні рішенням Апеляційного суду Київської області від 21.03.2017 року та відповідно до ч. 3 ст.61 ЦК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції правильно виходив з вимог ст.ст. 1167, 1168, 23 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен відповідати завдану шкоду, оскільки обставин, передбачених п.5 ст. 1187 ЦК України не встановлено.

При, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції прийняв до уваги що смерть ОСОБА_4 було заподіяно з необережності самого потерпілого, який перебував в стані алкогольного сп'яніння та порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, оскільки він відповідає матеріалам справи та вимогам закону.

Згідно вимог ч.ч.2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

За таких обставин, визначення розміру шкоди відповідає вимогам закону з урахуванням наданих доказів.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що не встановлено вини відповідача у смерті потерпілого, тому відсутні правові підстави для стягнення шкоди не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідно до ч.2 п.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Доводи відповідача про те, що суд вийшов за межі позовних вимог не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що саме ОСОБА_2, яка є матір'ю неповнолітнього ОСОБА_3, який в свою чергу є сином загиблого ОСОБА_4 звернулась з даним позовом до суду і просила стягнути з відповідача моральну шкоду на свою користь в інтересах неповнолітнього сина.

Щодо доводів позивачки у скарзі про те, що судом не в повній мірі враховані її доводи щодо розміру моральної шкоди, судова колегія вважає їх необґрунтованими, оскільки визначаючи розмір такої шкоди, суд першої інстанції врахував, характер й обсяг заподіяної моральної шкоди, грубу необережність самого потерпілого яка сприяла виникненню такої шкоди.

За таких обставин, рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги без задоволення.

Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 та ДП Українська залізнична швидкісна компанія відхилити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :