Постанова

від 25.03.2019 по справі 355/813/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 березня 2019 року

м. Київ

справа № 355/813/17

провадження № 61-11325св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., ХоптиС. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5,

відповідач - державне підприємство Українська залізнична швидкісна компанія ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія на рішення Баришівського районного суду Київської області, у складі судді Коваленка К. В. , від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Іванової І. В., Верланова С. М., Сліпченка О. І., від 05 грудня 2017 року.

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2017 року ОСОБА_4., в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, звернулася до суду із позовом до державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія (далі - ДП Українська залізнична швидкісна компанія ) про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 26 червня 2015 року на залізничному вокзалі станції Баришівка в смт. Баришівка Київської області за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem стався нещасний випадок, в результаті якого загинув батько її сина. Дані, які б свідчили про те, що нещасний випадок стався внаслідок непереробної сили або умислу ОСОБА_6 відсутні. У зв'язку з втратою батька дитині заподіяні душевні страждання, оскільки він був найріднішою людиною, опорою в житті, виявляв до сина турботу, піклувався про нього, займався вихованням дитини.

Із урахуванням викладеного, позивач просила стягнути з ДП Українська залізнична швидкісна компанія моральну шкоду у розмірі 1 млн. грн, яка на її думку є справедливою та розумною з огляду на практику розгляду судами подібних спорів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року, із урахуванням ухвали Баришівського районного суду Київської області суду від 30 жовтня 2017 року про виправлення описки, позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ДП Українська залізнична швидкісна компанія на користь ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, 10 тис. грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен відповідати за завдану шкоду, оскільки обставин, передбачених частиною п'ятою статті 1187 ЦК України не встановлено. При визначанні розміру відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції прийняв до уваги що смерть ОСОБА_6 настала з необережності самого потерпілого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та порушив правила безпеки громадян на залізничному транспорті.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року апеляційні скарги ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, та ДП Українська залізнична швидкісна компанія відхилено, а рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог із урахуванням встановлених обставин справи, правильно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ДП Українська залізнична швидкісна компанія просить скасувати рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами належним чином не досліджено матеріали кримінального провадження № 12120151100150000194, в яких відсутні дані про те, що травмування ОСОБА_6 відбулося пасажирським потягом № 723, сполученням Харків-Київ, під час керування машиніста ОСОБА_7, а також обставини встановлені у вказаному кримінальному провадженні. Судами неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України та безпідставно стягнуто моральну шкоду із відповідача. При вирішенні спору суди вийшли за межі заявлених позовних вимог. Окрім того, ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, не є належним позивачем у справі, оскільки позовну заяву подавала ОСОБА_8, а матір'ю неповнолітнього ОСОБА_5, згідно свідоцтва про народження, є ОСОБА_4.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.

Відзив на касаційну скаргу не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 26 червня 2015 року на залізничному вокзалі станції Баришівка в смт. Баришівка Київської області за участю швидкісного потягу Hyundai Rotem стався нещасний випадок, в результаті якого загинув ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Дана обставина підтверджена свідоцтвом про смерть ОСОБА_6 НОМЕР_1 (а. с. 18) та матеріалами кримінального провадження № 12015100150000194, порушеного по факту того, що о 17 год 16 хв на 49 км. по ст. Баришівка пасажирським потягом № 723, сполученням Харків - Київ , під керуванням машиніста ОСОБА_7, смертельно травмовано чоловіка віком приблизно 30 років. В подальшому у ході розслідування встановлено, що загиблим під час згаданої пригоди є ОСОБА_6

Вказані обставини встановленні рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року у справі № 355/982/16-ц за позовом ОСОБА_9 до ДП Українська залізнична швидкісна компанія про відшкодування шкоди, завданої смертю фізичної особи.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до вимог частин першої та третьої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Згідно положень статті 57 ЦПК України, 2004 року, доказами є будь-якіфактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 60 ЦПК України, 2004 року, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Аналогічні норми містяться у статях 76, 81 ЦПК України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як власник джерела підвищеної небезпеки, повинен нести цивільно-правову відповідальність.

Встановивши, що ОСОБА_4 є матір'ю та законним представником ОСОБА_5, який є сином загиблого ОСОБА_6, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, що заподіяна сину моральна шкода внаслідок загибелі його батька ОСОБА_6 підлягає відшкодуванню відповідачем, як власником джерела підвищеної небезпеки, оскільки останній не довів, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України ).

При вирішенні спору судами правильно встановлено обставини справи, а також враховано обставини, встановлені рішенням Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2017 року у справі № 355/982/16-ц, які в силу положень статті 61 ЦПК України, 2004 року, не підлягають доказуванню, та правильно застосовано норми статей 1167, 1187 ЦК України, відповідно до яких особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, а моральна шкода відшкодовується особі, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. При цьому не доведено умисних дій потерпілого у настанні нещасного випадку.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, врахував фактичні обставини справи, зокрема те, що смерть ОСОБА_6 настала за відсутності умислу відповідача, з необережності самого загиблого, який перебував у стані алкогольного сп'яніння та порушив Правила безпеки громадян на залізничному транспорті. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, судом обґрунтовано визначено розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди у сумі 10 тис. грн.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій. Судами правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зроблені обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 212 ЦПК України у редакції, чинній на момент розгляду справи).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства Українська залізнична швидкісна компанія залишити без задоволення.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 23 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Є. В. Синельников О. В. Білоконь С. Ф. Хопта