Ухвала

від 05.12.2017 по справі 330/2142/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №330/2142/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Куценко О.А.

Провадження № 22-ц/778/3210/17-2 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Кримської О.М.,

суддів: Гончар М.С.,

ОСОБА_2,

секретаря Фесенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4 на ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки.

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна.

Ухвалою суду від 19 грудня 2016 року зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про повернення безпідставно набутого майна було об'єднано з первісним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки.

ОСОБА_4 19 грудня 2016 року подав заяву про забезпечення його зустрічного позову. В заяві зазначає, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. Так, дізнавшись про відправлення грошових коштів на рахунок, який належить ОСОБА_3, йому було направлено вимогу про повернення помилково перерахованих коштів, однак ОСОБА_3 дану вимогу проігнорував та кошти не повернув. На думку позивача, ОСОБА_3 умисно використовує грошові кошти, які йому не належать та були перераховані на його рахунок помилково, а отже існує висока ймовірність того, що у разі прийняття рішення на користь позивача, відповідач буде уникати його виконання.

Крім того, зазначав, що відносно ОСОБА_3 відкрито кримінальні провадження, зокрема за ч. 5 ст. 191 та ч.1 ст. 364 Кримінального кодексу України, що характеризує дану особу як таку, що може здійснити дії спрямовані на ухилення від виконання рішення суду про стягнення з нього грошових коштів.

Крім того, майно, що належить ОСОБА_3 вже має ряд обтяжень, що свідчить про можливість звернення на нього стягнення за зобов'язаннями перед третіми особами, а в разі відмови в забезпеченні позову судом по даній справі - таке звернення стягнення може відбутись у добровільному порядку та на умовах, які вигідні для ОСОБА_3, що може утруднити виконання рішення у даній справі, або взагалі зробити його неможливим.

Також зазначав, що майно наявне в ОСОБА_3 знаходиться в спільній частковій власності, що вже саме по собі ускладнює виконання потенційного рішення в даній справі, оскільки передбачає особливу процедуру звернення стягнення. В мережі Інтернет з посиланням на ресурс www.olx.ua містяться оголошення про продаж майна ОСОБА_3, що свідчить про існуючий намір відчужити таке майно.

Вважає наявними підстави для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та оголошення заборони його відчуження, оскільки існує висока ймовірність утруднення виконання рішення суду в майбутньому з боку відповідачів, у разі відчуження майна на користь третіх осіб, а такий спосіб застосування заходів забезпечення позову як накладення арешту не перешкоджатиме у володінні та користуванні відповідачами даного майна та не призведе до обмеження та порушення прав та законних інтересів сторін даної справи та будь-яких інших третіх осіб.

В заяві просив суд накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 в межах суми позовних вимог - 5 486 623 грн. 82 коп. та оголосити заборону його відчуження. Накласти арешт на майно ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, а саме: 1/2 житлового будинку, загальною площею 873,8кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, 10; 1/2 частки будинку охорони, загальною площею 29,1 кв. м, який знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, сільрада Сороко-Львівська, комплекс будівель, автодорога Київ-Львів, км.524; 1/2 частки комплексу споруд (літ.А,Б), загальною площею - 1564,80кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радистів, будинок 73а; 1/3 частки нежилих приміщень групи приміщень №№ 8,9,10,11,12,13 - загальною площею 528,7кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, будинок 13; 1/2 частки складського приміщення загальною площею 3517,1кв.м за адресою: автодорога М-06, ліворуч, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, автодорога Київ-Чоп, під'їзд до м. Львова, 0км + 650м; земельні ділянки за кадастровими номерами: 8000000000:62:403:0012,8000000000:62:403:0028, 000000000:62:403:0030, 8000000000:62:403:0023, 8000000000:62:403:0002, площею 0,1га кожна; 1/2 частки земельної ділянки за кадастровим номером: 46236869:04:000:0004, загальною площею 1,1375га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Сороки-Львівські. Також просив суд накласти арешт на належні ОСОБА_3 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ Плато Плюс , код ЄДРПОУ 3572509; 20% частки в статутному капіталі ТОВ Булат код ЄДРПОУ 30419180; 1/2 частки в статутному капіталі ТОВ ТІДІСІ Україна код ЄДРПОУ 33780248.

Ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року вжито заходи забезпечення позову.

Накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_5, а саме: житловий будинок загальною площею 63,2кв.м, який знаходиться по вулиці Леніна (Центральна),26 в смт. Якимівка Запорізької області; та 5/6 4-кімнатної квартири загальною площею 71,1кв.м по вулиці Гвардійців Широнінців, 58/10 в м. Харкові.

Накладено арешт на майно ОСОБА_3, а саме: 1/2 житлового будинку, загальною площею 873,8кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, 10; 1/2 частки будинку охорони, загальною площею 29,1кв.м, який знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с/рада Сороко-Львівська, комплекс будівель, автодорога Київ-Львів, км.524; 1/2 частки комплексу споруд (літ.А,Б), загальною площею - 1564,80кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радистів, будинок 73а; 1/3 частки нежилих приміщень групи приміщень №№ 8,9,10,11,12,13 - загальною площею 528,7кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, будинок 13; 1/2 частки складського приміщення загальною площею 3517,1кв.м за адресою: автодорога М-06, ліворуч, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, автодорога Київ-Чоп, під'їзд до м. Львова, 0км + 650м; 1/2 частки земельної ділянки за кадастровим номером: 46236869:04:000:0004, загальною площею 1,1375 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Сороки-Львівські.

В іншій частині в задоволені заяви про забезпечення позову та арешт майна відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 22 березня 2017 року апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволена частково. Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року в частині накладення арешту на майно ОСОБА_3 скасовано та в цій частині питання передано на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 19 грудня 2016 року залишено без змін.

29 травня 2017 року при новому розгляді заяви про забезпечення позову ухвалою Якимівського районного суду Запорізької області було частково задоволено заяву ОСОБА_4. Накладено арешт на майно ОСОБА_3В, а саме:

1/2 житлового будинку, загальною площею 873,8кв.м., який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Глазунова, 10;

1/2 частки будинку охорони, загальною площею 29,1кв.м, який знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с/рада Сороко-Львівська, комплекс будівель, автодорога Київ-Львів, км.524;

1/2 частки комплексу споруд (літ.А,Б), загальною площею - 1564,80кв.м, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Радистів, будинок 73а;

1/2 частки складського приміщення загальною площею 3517,1кв.м за адресою: автодорога М-06, ліворуч, яка розташована за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, автодорога Київ-Чоп, під'їзд до м. Львова, 0км + 650м.;

1/2 частки земельної ділянки за кадастровим номером: 46236869:04:000:0004, загальною площею 1,1375га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, Сороки-Львівські.

В іншій частині в задоволені заяви про забезпечення позову та арешт майна відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

ОСОБА_4, не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить змінити ухвалу суду в частині відмови в накладенні арешту на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_5, оголошення заборони його відчуження.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 пояснив, що в клопотанні апеляційної скарги ОСОБА_4 допущено описку, а саме ОСОБА_4 просить суд скасувати ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви щодо накладення арешту на 1/3 частки нежилих приміщень групи приміщень №№8,9,10,11,12,13 - загальною площею 528,7 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул.. Глазунова, буд. 13, що належать ОСОБА_3.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_3 та ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За роз'ясненнями, викладеними у п. 4, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вказані роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України суд першої інстанції залишив поза увагою.

Так, в матеріалах справи знаходиться лист ОСОБА_7 на адресу ПАТ Укрсоцбанк , в якому ОСОБА_7 повідомляє про те, що він здійснив перерахування коштів на ім'я ОСОБА_3 17.12.2014 року у відділенні ПАТ Укрсоцбанк на суму 2 611 560 грн. в якості оплати за частку статутного капіталу ТОВ Торговий дім Камілла (т.1 а.с.127-128).

Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2016 року за позовом ОСОБА_7 до ТОВ Торговий дім Камілла , треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_9, відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців Голосіївського району Реєстраційної служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання недійсними рішень, визнання недійсними редакцій статуту та скасування реєстраційних дій. (т.2 а.с.121)

Зі змісту постанови вбачається, що з 2007 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 є учасниками ТОВ Торговий дім Камілла . 17.12.2014 року ОСОБА_3 передав належну йому частку у статутному капіталі товариства на користь ОСОБА_7

Також, вказаною постановою, серед іншого, було встановлено, що ОСОБА_3 17.12.1014 року вніс в статутний фонд товариства суму в розмірі 2 611 560 грн. В цей же день було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, за яким ОСОБА_7 сплачує ОСОБА_3 грошову суму (т.2 128-129).

Судом першої інстанції не надано оцінку вказаним доказам по справи, не досліджено питання, чи між сторонами дійсно виник спір і наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, висновки суду першої інстанції щодо того, що наявність обтяжень на нерухоме майно ОСОБА_3 є підставою для накладення на нього арешту, оскільки існує можливість звернення стягнення на нього на користь третіх осіб не відповідають роз'ясненням, викладеним у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , де зазначено, що слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта №76272777 від 19.12.2016 року нерухоме майно, що належить ОСОБА_3, і на яке просив накласти арешт позивач ОСОБА_4, перебуває під різного виду обтяженнями (т.1 а.с.74-94).

Накладення арешту на дані об'єкти нерухомості можуть порушити права осіб, перед якими ОСОБА_3 не виконав свої зобов'язання.

Таким чином, судом першої інстанції не в повній мірі досліджено питання співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України .

Крім того, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову щодо іншого нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, в порушення вимог ст.. 210 ЦПК України не обґрунтував свій висновок.

Враховуючи те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. ст. 151, 152 ЦПК України не з'ясував суттєві обставини, які пов'язані із застосуванням заходів забезпечення позову, зазначені в заяві обставини не перевірив, оцінку їм не надав, колегія вважає, що висновки суду є передчасними та зроблені з порушенням встановленого порядку для вирішення питання щодо забезпечення позову, тому ухвала суду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 307, 312, 317 ЦПК України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Якимівського районного суду Запорізької області від 29 травня 2017 року про забезпечення позову скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий О.М. Кримська

Судді: М.С. Гончар

ОСОБА_2