Ухвала

від 07.12.2017 по справі 454/1935/13-к

СОКАЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 454/1935/13-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.12.2017 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілого ОСОБА_6 ,

представника цивільного відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_8 ,

розглянувши заяву представника цивільного позивача про забезпечення позову у кримінальній справі про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.286 КК України,

в с т а н о в и в:

Представник цивільного позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у даному кримінальному провадженні, просить накласти арешт на все майно, яке зареєстроване на праві власності за обвинуваченим ОСОБА_4 та цивільним відповідачем ОСОБА_7 ..

Заяву мотивує тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, внаслідок вчинення якого потерпілому заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, в результаті яких останній став інвалідом ІІ групи. Сума матеріальних збитків становить 78796,95грн., а також потерпілому заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює в 500000грн. Зазначає, що докази факту заподіяння шкоди та її розміру наявні у матеріалах справи. Крім цього, вказує на те, що в ході розгляду даної справи ухвалою суду від 23.02.2016р. накладався арешт на майно цивільного відповідача ОСОБА_7 у виді автомобіля марки «Лексус», однак не зважаючи на це, даний автомобіль цивільним відповідачем був відчужений на користь третіх осіб, що свідчить про його небажання відшкодувати спричинену шкоду. Просить накласти арешт на все майно, яке зареєстроване на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ..

В судовому засіданні представник цивільного позивача ОСОБА_6 заяву підтримав, просив задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вирішення заяви поклав на розсуд суду, однак зазначив, що судом вже вирішувалося питання щодо арешту майна обвинуваченого ОСОБА_4 ..

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечили щодо задоволення заяви.

Представника цивільного відповідача ОСОБА_7 ОСОБА_8 заперечив щодо задоволення заяви.

Заслухавши сторони кримінального провадження та дослідивши матеріали справи суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч.3 ст.171 КПК України, у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

В свою чергу, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він 14.01.2013р. близько 03.20год, керуючи технічно справним автомобілем «Хюндай», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ним по вул. Яворницького у м.Сокаль Львівської області в напрямку с.Ільковичі Сокальського району Львівської області, порушив вимоги п.п.1.5., 2.1.а, 2.9.а, 12.1.,12.4., 21.1.Правил дорожнього руху України, які виражалися в тому, що він не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобами, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перевищивши дозволену швидкість руху, перевозячи в автомобілі окрім нього ще 6 пасажирів, незважаючи на те, що технічною характеристикою передбачено 5 посадочних місць, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, щоб мати змогу контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, не переконавшись, що це буде безпечно поблизу будинку №127 вказаної вище вулиці, виїхав на праве узбіччя автодороги, внаслідок чого автомобіль перекинувся. В результаті вказаної ДТП пасажири автомобіля ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 отримали тілесні ушкодження.

Потерпілим ОСОБА_9 в межах даного кримінального провадження подав цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 та цивільного відповідача ОСОБА_7 в якому просить стягнути із них матеріальні збитки в сумі 78796,95грн., а також 500000грн. відшкодування моральної шкоди.

При цьому, згідно ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В свою чергу, судом встановлено, що ухвалою суду від 20.05.2014р. вже вирішено питання щодо накладення арешту на все майно, що належить обвинуваченому ОСОБА_4 , відтак, дане клопотання в частині накладення арешту на майно обвинуваченого є безпідставним та у його задоволенні суд відмовляє.

Що стосується арешту майна цивільного відповідача ОСОБА_7 , судом встановлено наступне.

Потерпілим подано цивільний позов до ОСОБА_4 та ОСОБА_7 в якому просить стягнути із них матеріальну шкоду в сумі 78796,95грн. та 500000грн. відшкодування моральної шкоди.

До даного клопотання представником цивільного позивача долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24.10.2017р., згідно якої у власності ОСОБА_7 знаходиться квартира в АДРЕСА_1 , а також нежитлове приміщення АДРЕСА_2 . Крім цього, згідно відповіді Територіального сервісного центру 4646 від 24.10.2017р. за ОСОБА_7 зареєстрований транспортний засіб «TOYOTA PRADO» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Разом з тим, враховуючи, що вартість майна, яке просить арештувати цивільний позивач, повинна бути співмірною із розміром шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також обмеження права власності має бути співрозмірним із завданням кримінального провадження, та враховуючи солідарну відповідальність цивільних відповідачів, суд дійшов висновку про доцільність накладення арешту на майно цивільного відповідача ОСОБА_7 у виді автомобіля марки «TOYOTA PRADO» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що відповідає розмірам цивільного позову та обставинам справи.

Відтак, суд приходить до висновку про доцільність заборони цивільному відповідачу відчужувати вказаний автомобіль, оскільки даний спосіб арешту є достатнім для забезпечення виконання в майбутньому можливого рішення суду.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України,

у х в а л и в:

Клопотання задовольнити частково.

Накласти арешт у виді заборони відчуження на автомобіль марки «TOYOTA PRADO» 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_7 та зареєстрований за ним, з метою забезпечення цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 .

У задоволенні іншої частини клопотання щодо накладення арешту на майно ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвалу про забезпечення позову направити для виконання у Сокальський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області та у Територіальний сервісний центр 4646.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом семи днів з дня оголошення ухвали до Апеляційного суду Львівської області.

Головуючий: ОСОБА_1