Рішення

від 27.11.2017 по справі 461/217/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 461/217/17 Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.

Провадження № 22-ц/783/3817/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. М.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2017 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Ванівського О.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

при секретарі: Жукровській Х.І.,

за участю:представника апелянта - ОСОБА_2,

представника УКВ ДЕП ЛМР - ОСОБА_3,

представника позивача - ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2017 року у справі за позовом Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності,-

в с т а н о в и л а:

В січні 2017р. Львівська обласна організація Національної спілки журналістів України звернулася в суд із позовом, який згодом уточнила, до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, в якому просила визнати у порядку набувальної давності право власності Громадської організації Львівська обласна організація Національної спілки журналістів України (ЄДРПОУ 13796288) на нежитлові приміщення №4 б у будинку №5 на вул. Соломії Крушельницької у м.Львові, загальною площею 128,3 м 2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що у 1978 році їй передано в оренду вищевказане приміщення. Зазначає, що користується безперервно даними приміщеннями з 1978 року. Стверджує, що відповідач жодного разу не звертався до позивача щодо укладення договору оренди та дане приміщення Львівською міською радою не прийнято на свій баланс. Вважає, що Львівська обласна організація Національної спілки журналістів України добросовісно заволоділа приміщенням №4 б у будинку №5 на вул. Соломії Крушельницької у м.Львові, відкрито та безперервно ним користується. Просить позов задоволити.

Рішенням Галицький районний суду м. Львова від 19 квітня 2017 року позов Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України задоволено.

Визнано у порядку набувальної давності право власності Громадської організації Львівська обласна організація Національної спілки журналістів України (ЄДРПОУ 13796288) на нежитлові приміщення №4 б у будинку №5 на вул. Соломії Крушельницької у м.Львові, загальною площею 128,3 м2..

Стягнуто з Львівської міської ради за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України судовий збір у розмірі 4080,30 грн.

Дане рішення оскаржив відповідач ЛМР.

В апеляційній скарзі зазначає, що вважаємо незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, враховуючи невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що для набуття права власності за набувальною давністю володіння також має бути безперервним. Виходячи з буквального тлумачення положень ст. 344 ЦК для виникнення права власності за набувальною давністю суду мають бути надані докази володіння за кожний із 365 днів протягом десяти (ч.1 ст. 344 ЦК), однак, як вбачається з матеріалів справи, таких доказів у позивача не має. Крім того, зазначає, що згідно з витягом Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2013 право власності на будинок за адресою: м. Львів, вул. С. Крушельницької, 5 зареєстровано в цілому за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м. Львова № 222 від 14.04.1987. Станом на момент виготовлення вищесказаного витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно правовідносини, пов'язані з управлінням об'єктами комунальної власності, здійснюваним Львівською міською радою врегульовані законодавством України, яке діяло на вказану дату зокрема (Наказ Міністерства юстиції України № 7/5 від 07.02.2002 Про затвердження Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно ). Також, вертаємо увагу суду на те, що введення в дію Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не створило умов та підстав для вибуття з комунальної власності територіальної громади м. Львова у встановленому законодавством України порядку об'єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень), зокрема приміщень загальною площею 150 м2 за адресою: м. Львів, вул. С. Крушельницької, 5, враховуючи наведене апелянт вважає, що підстав для задоволення позову у суду першої інстанції не було, а відтак просить суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у позові задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта - ОСОБА_2 та представника третьої особи ОСОБА_3 на підтримання доводів апеляційної скарги, представника позивача ОСОБА_4 на її заперечення, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Львівської міської ради підлягає до задоволення із наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду не відповідає зазначеним вимогам.

Положеннями ст. 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їхнє підтвердження; які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

За загальними положеннями ЦПК України обов'язок суду під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, ч.1ст.16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України закріплено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Частиною ч.1ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Захист цивільних прав це передбачені законом або договором способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихст.61 цього Кодексу, яка передбачає, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Крім цього, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, у 1978 році відповідно до Протоколу засідання секретаріату Львівського Обкому компартії України №29 від 31.03.1978 року та рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради Народних депутатів №386 від 03.07.1978 року Львівській організації спілки журналістів УРСР передано в оренду приміщення, загальною площею 150 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Чернишевського, 5 (зараз - вул. ОСОБА_6) (а.с.3-4).

З довідки, виданої ОКП ЛОР БТІ та ЕО №453 від 03.02.2017 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м.Львів, вул. Крушельницької, буд.5 при інвентаризації станом на 04.10.1952 року приміщення квартири №3 мало №3, а станом на 05.12.1984 року приміщення квартири №3 присвоєно №4 б (а.с.50).

Згідно з витягом Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.11.2013 року право власності на будинок за адресою: м.Львів, вул. Крушельницької, 5 зареєстровано в цілому за територіальною громадою м.Львова в особі Львівської міської ради на підставі рішення Галицького (Ленінського) райвиконкому м.Львова №222 від 14.04.1987 року.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач безперервно протягом визначених законом строків відкрито володіє нежитловими приміщеннями №4 б у будинку №5 на вул. Соломії Крушельницької у м.Львові, загальною площею 128,3 м2, очевидно для усіх третіх осіб, що підтверджується письмовими доказами. Позивач не вживав жодних заходів, спрямованих на приховання факту володіння майном від третіх осіб, у тому числі сумлінно виконував обов'язки, що належить виконувати власнику приміщень. Доказів того, що право позивача на володіння та користування майном оскаржувалося суду не надано.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Положення щодо набувальної давності закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст. 344 ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.

З урахуванням зазначеного, для правильного вирішення спору, пов'язаного з правом власності в силу набувальної давності, слід належним чином встановлювати обставин, що мають значення для справи, та враховувати зокрема наступне:

- задоволення судом вимог про визнання за володільцем права власності на нерухоме майно на підставі ст. 344 ЦК України можливе лише за наявності необхідних умов: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння;

- за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено;

- відлік строку набувальної давності починається з моменту заволодіння нерухомим майном; у випадку коли володілець заволодів майном на підставі певного договору з його власником, строк набувальної власності обчислюється з моменту спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 334 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Враховуючи зміст вимог ст. 344 ЦК України, при зверненні до суду з вимогами про визнання за набувальною давністю права власності на нерухоме майно, позивачем має бути доведено факт існування такого нерухомого майна, безтитульність, відкритість та безперервність володіння; добросовісність заволодіння майном; факт володіння спірним майном протягом строку, який складає не менше 10 років.

Безтитульне володіння - це фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності.

Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали і не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном.

При цьому слід враховувати, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Позивач, як незаконний володілець, протягом всього часу володіння майном повинен бути впевнений, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. У такому випадку при вирішенні питання щодо визнання права власності на майно в порядку набувальної давності слід виходити з того, що задоволення таких вимог можливе лише за наявності необхідних умов, а саме: добросовісності заволодіння, відкритості, безперервності, безтитульності володіння.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Також, пунктом 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав судам роз'яснено, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також надання оцінки всім доводам сторін у справі, що також є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Без з'ясування указаних обставин, які повинні бути підтверджені належними і допустимими доказати та без надання таким доказам належної оцінки судом, який розглядає справи, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими.

Відтак, набувальна давність відповідно до положень ст. 344 ЦК України поширюється на випадки, коли особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти днів, однак спірне приміщення не могла бути об'єктом застосування вказаної норми права, оскільки не мала статусу чужого майна , не була приватизована у передбаченому законом порядку та до ухвалення рішення судом першої інстанції фактично не вибувала із комунальної власності.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, сторони перебувають між собою фактично у договірних відносинах з приводу оренди Львівською обласною організацією Національної спілки журналістів України спірного приміщення, наданого останнім з метою створення належних умов праці.

Наявність у володільця певного юридичного титулу, виключає застосування набувальної давності на підставі ст..344 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення:1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України.

Керуючись ст.ст. ст.88, 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу Львівської міською ради - задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 19 квітня 2017 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України до Львівської міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5 комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про визнання права власності в порядку набувальної давності - відмовити.

Стягнути з Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України в користь Львівської міської ради судовий збір за апеляційної скарги в розмірі 4489,00 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: О.М.Ванівський

Судді: Р.П. Цяцяк

ОСОБА_7