Рішення

від 28.11.2017 по справі 914/3037/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2017р. Справа № 914/3037/16

Господарський суд Львівської області у складі колегії суддів:

Фартушок Т.Б. - суддя-головуючий, судді Бортник О.Ю., Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Сало О.А.

за позовом: Фізичної особи-підприємця Процака Романа Івановича, м.Львів,

до Відповідача: Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І", м.Львів,

про стягнення заборгованості, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,

ціна позову: 61704,20 грн.

Представники:

від позивача: Підбірний М.І. - представник (довіреність від 02.09.2016 року б/н),

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

Фізична особа-підприємець Процак Роман Іванович звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" про стягнення заборгованості, неустойки, трьох відсотків річних та інфляційних втрат; ціна позову 51637,33грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несплатою Відповідачем 40855,28грн. за Актом виконаних робіт від 01.09.2016р. №018, складеного згідно укладеного між Сторонами договору про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015р. №1/004/09-2016 (далі - Договір).

Ухвалою Господарського суду Львівської області у даній справі від 29.11.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 20.12.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, викладених в ухвалах суду від 20.12.2016р. та від 30.01.2017р. у справі, зокрема, у зв'язку із неявкою повноважних представників Сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду у справі. Строк розгляду справи продовжено з причин та підстав, зазначених в ухвалі суду по даній справі від 30.01.2017р.В судовому засіданні 08.02.2017р. оголошувалась перерва до 10.02.2017р., про що представники Сторін належним чином повідомлялись в судовому засіданні під розписку.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2017р. призначено експертизу та зупинено провадження у справі та направлено матеріали справи до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз. Ухвалою суду від 20.04.2017р. поновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 26.04.2017р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2017р. призначено колегіальний розгляд справи.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28.04.2017р. визначено склад колегії: Фартушок Т.Б. - суддя-головуючий, судді Бортник О.Ю. та Іванчук С.В. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 04.05.2017р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.05.2017р.

У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Іванчук С.В., 24.05.2017р. судове засідання не відбулось. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.06.2017р. прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.06.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.06.2017 року повторно скерувано матеріали справи №914/3037/16 до Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.02.2017р. у справі №914/3037/16 та зупинено провадження у справі. Львівським НДІСЕ повернуто на адресу Господарського суду Львівської області матеріали справи № 914/3037/16 без виконання ухвали суду від 10.02.2017 року, оскільки вартість за проведення експертизи не оплачено.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2017 року поновлено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.11.2017 року.

06.11.2017 року Представником Позивача подано заяву про збільшення позовних вимог (вх. № 4596/17). Подану заяву оглянуто судом, долучено до матеріалів справи. У заяві про збільшення позовних вимог Позивач просить стягнути з грошові кошти в сумі 61704,20 грн., з яких 40855,28 грн. основного боргу, 6128,29 грн. пені, 1419,36 грн. 3% річних та 7548,14 грн. інфляційних втрат. Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 08.11.2017р. прийнято заяву Позивача про збільшення позовних вимог від 06.11.2017 року вх. № 4596/17, ухвалено подальший розгляд справи проводити з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.11.2017 року вх. № 4596/17 та відкладено розгляд справи на 28.11.2017р.; крім того, Відповідача зобов'язано надати відзив з врахуваннням заяви про збільшення позовних вимог від 06.11.2017 року вх. № 4596/17.

Представникам Сторін впродовж розгляду справи оголошено права і обов'язки, визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України. Крім того, в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення та письмове повідомлення про оголошення ухвал в судових засіданнях) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст. 20, 22, 28, 38, 59 ГПК України.

Заяв про відвід судді чи суддів не надходило.

Представник Позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 06.11.2017 року вх.№4596/17, підтримав повністю; впродовж розгляду справи надав письмові пояснення.

Відповідач явку повноважного представника втретє не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дати, час та місце проведення судових засідань. Впродовж розгляду справи представник Відповідача проти позову заперечив з причин та підстав, зазначених у запереченнях на позов, додаткових поясненнях.

При цьому суд зазначає, і аналогічну правову позицію викладено у п.3.9.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями , що відкладення розгляду справи з причин неявки представника відповідача є правом, а не обов'язком суду.

Також суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (із змінами та доповненнями , що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, неявка представника відповідача може бути підставою для відкладення розгляду справи виключно, якщо така перешкоджає вирішенню спору.

В матеріалах справи відсутні, суду не наведені жодні доводи та не подані докази того, що неявка представника Відповідача перешкоджає вирішенню спору, чи щодо наявності інших передбачених ст.77 ГПК України підстав до відкладення вирішення спору, а відтак, відсутні правові підстави до відкладення розгляду справи за ініціативи суду.

При цьому суд також зазначає, що, з врахуванням вимог ч.ч.1, 3 ст.69 ГПК України, в суда відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Впродовж розгляду справи в судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 ГПК України.

Розглянувши і дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши пояснення представників Сторін та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

01.09.2015 між ЖБК "Аурум І" (Замовник) та ФОП Процак Р.І. (Виконавець) укладено договір про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Виконавець надає Замовникові консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів ЖБК "Аурум І" (учасників), з метою залучення їх пайових внесків для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4, (об'єкт), прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті, а Замовник зобов'язується прийняти і сплатити надані Виконавцем послуги.

У додатку до даного договору Сторонами погоджено перелік квартир та нежитлових приміщень об'єкта, які розподілятимуться між залученими за допомогою виконавця учасниками.

Згідно п.2.1 Договору, Виконавець з метою виконання умов цього договору бере на себе зобов'язання, зокрема:

- здійснювати пошук потенційних учасників (як на території України, так і за її межами), які виявлять намір стати асоційованим членом кооперативу, сплачувати пайові внески та набути у майбутньому право власності на відповідні квартири в об'єкті на умовах викупу чи в інший спосіб за домовленістю із Замовником (п.п. 2.1.1);

- проводити в інтересах Замовника з потенційними учасниками переговори, листування, зустрічі; проводити роз'яснювальну роботу з метою надання інформації, визначеної у цьому пункті (п.п.2.1.2);

- надавати для ознайомлення потенційному учаснику типовий проект договору про сплату пайових внесків та акт вибору приміщення за формою, затвердженою Замовником (п.п. 2.1.3);

- надавати консультаційні послуги з підвищення попередньої і/або надання нової споживчої якості об'єкту (п.п. 2.1.5);

- погоджувати із Замовником усі положення та умови договорів про сплату пайових внесків, по яких Виконавець веде переговори від імені Замовника (п. п.2.1.13);

- здійснювати супровід укладення договорів про сплату пайових внесків між потенційними учасниками і Замовником (п. 2.1.14);

- в останній робочий день (до 20:00) кожного календарного тижня надавати Замовникові письмовий звіт про виконану роботу за відповідний звітний період (тиждень), що містить інформацію про потенційних учасників, умови їх вступу в кооператив, розмір пайових внесків, квартири в об'єкті, на які потенційні учасники мають набір набути право власності (п.п. 2.1.20);

- передавати надані послуги Замовнику по актах передачі-приймання наданих послуг в порядку, передбаченому розділом 3 цього Договору (п.п.2.1.22).

Відповідно до п.2.2 Договору, з метою виконання умов цього Договору Замовник бере на себе зобов'язання, зокрема:

- сплатити вартість послуг Виконавця на умовах цього Договору (п.п.2.2.2);

- підписувати акти здачі-приймання наданих послуг та оплачувати Виконавцю вартість наданих ним посередницьких послуг в порядку, визначеному цим Договором (п.п. 2.2.7);

- кожного місяця до 2-го числа надавати Виконавцю інформацію про розміри сплачених учасниками пайових внесків за попередній місяць на підставі договорів про сплату пайових внесків, укладених при посередництві Виконавця, з метою контролю виконавцем виконання Замовником зобов'язань по оплаті його послуг у відповідності до 4 розділу цього Договору (п.п. 2.2.9);

- виплатити в повному обсязі винагороду Виконавця за укладені договори про сплату пайових внесків в разі отримання 90% та більше від суми повного пайового внеску, передбаченого відповідним договором про сплату пайових внесків, по кожному такому договору (п.п. 2.2.17).

Відповідно до п.3.1 Договору, впродовж 2 робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, Виконавець надає Замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим Договором; Замовник розглядає отриманий від Виконавця акт прийому-передачі наданих послуг упродовж 3 робочих днів з моменту його отримання і за відсутності мотивованих заперечень зобов'язується підписати його і повернути один підписаний екземпляр такого акту Виконавцю.

Якщо акт прийому-передачі наданих послуг не підписаний Замовником в термін, вказаний у п.3.1 цього Договору, і від Замовника у цей же строк (з урахуванням поштового обігу) не поступило письмової мотивованої відмови від підписання такого акту, послуги вважаються наданими Виконавцем належним чином, в повному об'ємі і підлягають оплаті (п. 3.2 Договору).

Зобов'язання Виконавця, що випливають із цього Договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати учасниками їх пайових внесків (п.3.3 Договору).

Вартість даного Договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих що могли бути надані, виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного Договору та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань (п.4.1 Договору).

Згідно п. 4.2 Договору, винагорода виконавця розраховується виконавцем та сплачується щомісяця.

Розмір винагороди Виконавця за поточний місяць становить 5% (п'ять відсотків) від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників залучених до кооперативу в межах даного договору (п.4.3 Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору, оплата винагороди здійснюється Замовником на підставі акту прийому-передачі наданих послуг та виставленого рахунку на оплату наданих послуг.

У разі залучення Замовником без посередництва виконавця потенційного учасника в члени кооперативу та укладення із ними договорів про сплату пайових внесків, беручи до уваги те, що Виконавець є ексклюзивним агентом по пошуку потенційних учасників кооперативу, Виконавець вправі вимагати від замовника сплати винагороди, вказаної п.4.3 Договору (п.4.5 Договору).

Пунктом 4.6 Договору передбачено, що оплата винагороди, вказаної в п.4.3 Договору, здійснюється Замовником Виконавцеві не пізніше 6 числа після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг.

Сторони досягли згоди, що у термін до 2-го числа місяця, що слідує за місяцем, в якому надавалися послуги, будуть проводити бухгалтерську звірку виконання сторонами та потенційними учасниками своїх зобов'язань за відповідними договорами; за результати відповідних дій повинен бути складений та затверджений відповідний протокол (п.4.14 Договору).

Згідно з п.5.2 Договору, Сторони гарантують і підтверджуються, що в них відсутні обставини, які примусили їх укласти цей Договір на невигідних умовах; вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково; даний Договір укладається не під впливом помилки,обману, насильства, тяжкої обставини, укладення Договору відповідає інтересам Сторін, даний Договір укладається у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, всі умови Договору є для них зрозумілими і не викликають будь-яких запитань; вони однаково розуміють значення і умови цього Договору та його правові наслідки, умови Договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості Сторін; даний Договір не приховує іншого правочину, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину та вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків для Сторін, які обумовлені у ньому.

У випадку прострочення Замовником виконання зобов'язання по оплаті Виконавцю винагороди на вимогу Виконавця Замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% від простроченої суми (п.п.6.3.1 Договору).

Відповідно до п.п.6.3.2 Договору, за прострочення сплати належних за Договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення.

Цей Договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017, але у будь-якому випадку не раніше повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по цьому Договору (п.11.1 Договору).

Позивач склав та підписав акт виконаних робіт №018 від 01.09.2016р. згідно Договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №1/004/09-2015 від 01.09.2015р., в якому вказав вартість наданих послуг (виконаних робіт) за період з 01.08.2016 до 31.08.2016 на суму 40855,28грн.

Із розрахунку винагороди вбачається, що Позивач визначив розмір належної йому винагороди за серпень, виходячи із розміру винагороди 5%, встановленої п.4.3 Договору, та суми коштів, сплачених у серпні 2016 року учасниками кооперативу ОСОБА_4 та ОСОБА_5

01.09.2016 Позивач надіслав Відповідачу Акт виконаних робіт №018 від 01.09.2016р. та рахунок-фактуру №4/001/18 від 01.09.2016 на суму 40855,28грн на оплату, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 01.07.2016 та квитанцією №215600426655 від 01.09.2016. Відповідач їх отримав 05.09.2016 згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач не підписав акту №018 від 01.09.2016р. та не оплатив рахунку.

07.09.2016р. Відповідач надіслав на адресу Позивача заперечення щодо акту виконаних робіт №18 від 01.09.2016р., в якому зазначив, що протягом визначеного у актах періоду позивач не надав кооперативу жодних консультаційних послуг та не провів жодної аналітичної роботи щодо дослідження ринку нерухомості. У вказаному запереченні Відповідач заявив, що оскільки викладені у актах відомості не відповідають дійсності, визначена у них сума винагороди оплаті на користь позивача не підлягає. Факт надіслання даного заперечення ФО-П Процаку Р.І. підтверджується наявними у матеріалах справи списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів та фіскальним чеком підприємства зв'язку.

Позивач стверджує, що ним не було отримано мотивованої відмови Відповідача від підписання акту у строк, передбачений п.3.1 та п.3.2 Договору, а заперечення щодо актів виконаних робіт не відповідають передбаченим договором критеріям мотивованої відмови від підписання актів, оскільки в такому запереченні не надано жодного обгрунтування факту порушення умов договору зі сторони виконавця та жодних доказів, якими обґрунтовуються такі доводи, а також не спростовано факту надходження на рахунок кооперативу відповідних сум пайових внесків, з яких розраховується та сплачується винагорода виконавця. У зв'язку з цим Позивач вважає послуги такими, що надані належним чином та підлягають оплаті (лист-відповідь від 10.09.2016р. №124/09 на заперечення).

Позивач також звертався до Відповідача з листом-вимогою №201/11 від 02.11.2016р. про сплату заборгованості по Акту №018 від 01.09.2016, в якій вимагав сплатити заборгованість. Підвтердженням надіслання листа-вимоги №201/11 від 02.11.2016р. є опис вкладення у цінний лист з відбитком поштового штемпеля від 03.11.2016р. та фіскальний поштовий чек від 03.11.2016р. №215600426655; Відповідачем зазначену вимогу отримано 08.11.20916р., підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення.

Поряд з тим, матеріалами справи підтверджено, що 05.04.2016р. ЖБК "Аурум І" (Кооператив) та ОСОБА_5 (Асоційований член кооперативу) уклали договір №073/І3Б07/079 про сплату пайових внесків, відповідно до п.п.1.1, 1.2 Асоційований член кооперативу вносить до Кооперативу пайові внески, за рахунок яких Кооператив, залучаючи і інші джерела фінансування, організує спорудження об'єкта будівництва - Секції "А" багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на АДРЕСА_4 та передасть у власність Асоційованому члену кооперативу приміщення в об'єкті будівництва, яке ідентифіковане в додатках №1 та №2 до даного договору.

В додатку №1 до вказаного договору визначені відомості та технічні характеристики приміщення, що підлягає передачі асоційованому члену, зокрема, номер приміщення- 26, загальна площа приміщення становитиме 101,23кв.м, кількість кімнат-3.

Додатком №3 до договору №073/І3Б07/079 від 05.04.2016р. визначена вартість приміщення в сумі 1637091грн, визначено графік сплати пайових внесків в такі строки: 05.04.2016 - 30% - 491127,47грн; 05.06.2016 - 30% - 491127,47грн; 05.08.2016р. - 30% - 491127,47грн.; III квартал 2016р. - 10% - 163709,15грн.

Також, 12.04.2016р. ЖБК "Аурум І" (Кооператив) та ОСОБА_4 (асоційований член кооперативу) уклали договір №077/І2Б03/083 про сплату пайових внесків, за умовами якого асоційований член кооперативу вносить до Кооперативу пайові внески, за рахунок яких Кооператив, залучаючи і інші джерела фінансування, організує спорудження об'єкта будівництва - секції "А" багатоквартирного житлового будинку з підземним паркінгом на вул.Яцкова,13 у м.Львові, та передасть у власність асоційованому члену кооперативу приміщення в об'єкті будівництва, яке ідентифіковане в додатках №1 та №2 до даного договору.

В додатку №1 до вказаного договору визначені відомості та технічні характеристики приміщення, що підлягає передачі асоційованому члену, зокрема, номер приміщення-10, загальна площа приміщення становитиме 64,27кв.м, кількість кімнат-2.

Додатком №3 до договору №077/І2Б03/083 від 12.04.2016Р. визначено вартіть приміщення в сумі 1086593,61грн та графік сплати пайових внесків в такі строки: 12.04.2016р. - 30% - 325978,08грн; 12.06.2016р. - 30% - 325978,08грн; 12.08.2016 - 30% - 325978,08грн; IІІ квартал 2016 року - 10% - 108659,36грн.

Проте, судом встановлено, що квартира АДРЕСА_3, щодо якої був укладений договір з ОСОБА_4 про сплату пайових внесків, згідно з додатком до Договору про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015р. не входить до переліку квартир, які розподілятимуться між залученими за допомогою Виконавця. Тобто, цей учасник був залучений до Кооперативу не в межах договору від 01.09.2015р.

Відтак, при визначенні розміру винагороди за серпень 2016р. Позивач безпідставно врахував сплачені ОСОБА_4 у серпні 2016р. пайові внески.

Матеріалами справи підтверджено, що в межах Договору про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015р. до Кооперативу була залучена лише учасник ОСОБА_7, з якою був укладений договір про сплату пайових внесків щодо квартири АДРЕСА_2, яка згідно з додатком до Договору від 01.09.2015р. входить до переліку квартир, які розподілятимуться між залученими за допомогою Виконавця учасниками.

Виписками банку з рахунка Відповідача підтверджено, що 19.08.2016р. на рахунок Кооперативу від ОСОБА_4 надійшли кошти в сумі 302000грн. за договором №077/І2Б03/083 від 12.04.2016р., а також 17.08.2016р. на рахунок Кооперативу від СКС Кредитна карта надійшло 23978грн. за договором №077/І2Б03/083 від 12.04.2016; 10.08.2016р. на рахунок Кооперативу від ОСОБА_5 надійшли кошти в сумі 500000грн. за договором №073/І3Б07/079 від 05.04.2016р.

Проте, судом встановлено, що згідно з додатком до Договору №1/004/09-2015 від 01.09.2015р., яким передбачено перелік квартир, які передано Замовником на реалізацію, до загальної суми розрахунку винагороди по акту виконаних робіт №018 від 01.09.2016р. Виконавцем помилково включено суми пайових внесків, які сплачено по договору №077/І2Б03/083 від 12.04.2016 року, укладеним між Відповідачем та ОСОБА_4 (квартира АДРЕСА_3). Проте, вказана квартира не входить в предмет договору №1/004/09-2015 від 01.09.2015р., а тому нарахована на вказану суму пайового внеску винагорода виконавця не підлягає оплаті.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст.3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 названої статті передбачено що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір); до відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст.295 ГК України, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

Частинами 1,2 ст.297 ГК України визначено, що за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок; агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

Статтею 301 ГК України встановлений порядок взаєморозрахунків в агентських відносинах.

Частиною 1 вказаної статті встановлено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч.2 вказаної статті, агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін.

Згідно з ч.ч. 3-6 цієї статті, сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє; суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін; комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.

Статтею 305 ГК України встановлено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.

У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії; правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя; договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором; у договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст.1002 ЦК України).

Проаналізувавши умови укладеного сторонами Договору про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015р. та названі вище норми законодавства, суд приходить до висновку, що укладений між Сторонами Договір є змішаним договором, який містить елементи договору про надання послуг, та договору доручення, зокрема, його різновиду - агентського договору.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відтак суд вважає, що розмір винагороди Позивача за серпень 2016 року становить 25000,00грн, виходячи із суми коштів 500000грн. (5% х 500000,00), які надійшли у серпні 2016р. на рахунок Відповідача від учасника ОСОБА_5, залученої до Кооперативу у межах договору про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015р.

З приводу доводів Відповідача про ненадання Позивачем консультаційних послуг, оскільки за умовами Договору Позивач мав надавати Відповідачу консультаційні та посередницькі послуги, пов'язані із пошуком потенційних асоційованих членів кооперативу, з метою залучення їх пайових внесків для будівництва житлового будинку, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті; договір не містить методики оцінки окремих видів визначених у ньому послуг, а лише встановлює загальний розмір винагороди за надання сукупності консультаційних та посередницьких послуг; зі змісту договору неможливо зробити висновок про те, в якому розмірі сторонами встановлено винагороду за надання окремо посередницьких послуг, а у якому - консультаційних, тому розмір винагороди, передбачений умовами договору, не може бути сплачений позивачеві повністю, а при вирішенні спору слід застосувати приписи ч.4 ст.632 ЦК України, відповідно до якої якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору суд зазначає наступне.

Як зазначено вище в мотивувальній частині рішення, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

У п.5.2 Договору визначено, що в Сторін відсутні обставини, які примусили їх укласти цей договір на невигідних умовах; вони не обмежені в праві укладати правочини, не визнані у встановленому порядку недієздатними повністю або частково; даний договір укладається не під впливом помилки,обману, насильства, тяжкої обставини, укладення договору відповідає інтересам сторін, даний договір укладається у відповідності зі справжньою волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску, волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі, всі умови договору є для них зрозумілими і не викликають будь-яких запитань; вони однаково розуміють значення і умови цього договору та його правові наслідки, умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; даний договір не приховує іншого правочину, не носить характеру фіктивного та удаваного правочину та вчиняється з наміром створення відповідних правових наслідків для сторін, які обумовлені у ньому.

Частинами 1, 2 ст.632 ЦК України встановлено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно п.1.1 Договору, кінцевою метою його укладення було залучення пайових внесків потенційних асоційованих членів кооперативу для будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_4, прийняття його в експлуатацію та набуття у власність учасниками відповідних квартир в об'єкті.

Сторони в укладеному договорі не визначили конкретного терміну, протягом якого консультаційні послуги повинні надаватися позивачем, не встановили відповідальності за їх ненадання, а також не пов'язали розмір винагороди, належної виконавцеві, з фактом надання чи ненадання певних послуг, а лише встановили її залежність від суми грошових коштів, які надходили від залучених до кооперативу учасників.

Договором не встановлена окремо вартість консультаційних та окремо вартість посередницьких послуг, розмір винагороди, належної Виконавцю, поставлений в залежність лише від суми грошових коштів, які надійшли в кожному конкретному місяці від залучених до кооперативу учасників.

Відтак, факт залучення до Кооперативу в межах Договору про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015р. учасника ОСОБА_5. та факт сплати цим учасником у серпні 2016року коштів за договором про пайову участь в сумі 500000,00грн, є доказом надання Позивачем послуг та підставою виникнення у Відповідача обов'язку сплатити Позивачу винагороду у розмірі 5% від суми грошових коштів, що надійшла від цього учасника у серпні 2016 року.

Вказане підтверджується також і п.3.3 Договору, за яким Сторони погодили, що зобов'язання Позивача, які випливають з цього Договору, вважаються виконаними в повному обсязі після укладення відповідних договорів про сплату пайових внесків та повної сплати.

З приводу доводів Відповідача про те, що акт виконаних робіт не відповідає вимогам законодавства щодо змісту первинних облікових документів, зокрема, не містить жодних відомостей щодо змісту господарських операцій та змісту послуг, наданих виконавцем суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Частиною 1 ст.9 Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.3.1 Договору, впродовж 2 (двох) робочих днів після закінчення місяця, в якому відбулося надання послуг, за результатами бухгалтерської звірки, Виконавець надає Замовникові в двох екземплярах акт прийому-передачі наданих послуг, що свідчить про виконання своїх зобов'язань за цим Договором.

Суд вважає, що наявний в матеріалах справи акт виконаних робіт №018 від 01.09.2016 р. відповідає вимогам законодавства, які ставляться щодо змісту первинних документів, містить всі необхідні реквізити, зміст господарської операції (надання послуг згідно Договору про надання консультаційно-посередницьких послуг №2/004/0-2015 від 01.09.2015р.) та її обсяг (загальна сума виконаних робіт згідно вищевказаного договору в період з 01.08.2016 р. до 31.08.2016 р. складає 40855,28 грн.).

Враховуючи те, що Сторонами при укладенні Договору не було встановлено інших додаткових вимог до змісту акту-прийому передачі, такий акт може слугувати доказом надання виконавцем послуг за договором.

Безпідставними є доводи Відповідача про наявність переплати на користь Позивача за Договором №1/004/09-2015 від 01.09.2015р., оскільки Договором не встановлена загальна сума винагороди Позивача. Договором (п.4.1) встановлено, що вартість даного Договору складається із суми всіх вартостей наданих, або тих що могли бути надані Виконавцем послуг в кожному календарному місяці під час дії даного Договору та до моменту повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

Відтак, твердження Відповідача про наявність переплати Позивачеві станом на 07.06.2016р. суперечать фактичним обставинам справи. Непідписання Відповідачем акту виконаних робіт не звільняє його від виконання обов'язку сплатити Виконавцеві винагороду за надані послуги.

Інші доводи Відповідача не беруться до уваги як такі, що не спростовують правомірних висновків суду, покладених в основу рішення, щодо визначеного Договором про надання консультаційно-посередницьких послуг від 01.09.2015р. обов'язку Відповідача сплатити Позивачу винагороду у розмірі 5% від суми грошових коштів, які надійшли у поточному місяці від учасників, залучених до кооперативу в межах даного договору, який не виконаний Відповідачем.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення Відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо оплати наданих за Договором послуг, беручи до уваги наявність вини Відповідача щодо несплати вказаних послуг, перевіривши розрахунок сум нарахованої суми основного боргу, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 40855,28грн. боргу з оплати наданих за Договором послуг є мотивованими та обґрунтованими в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 25000грн. основного боргу.

З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку про те, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на користь Позивача 40855,28грн. суми основного боргу за Договором підлягають до задоволення частково шляхом стягнення 25000грн., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення 6128,29грн. штрафу та 5753,13грн. пені.

Позивач у своїй позовній заяві, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 6128,29грн. штрафу та 5753,13грн. пені за порушення порядку і строку оплати наданих за Договором послуг.

Відповідно до п.6.3.1 Договору, у випадку прострочення Замовником виконання зобов'язання по оплаті виконавцю винагороди на вимогу Виконавця Замовник, одноразово за кожен випадок прострочення, сплачує штраф у розмірі 15% від простроченої суми.

За прострочення сплати належних за Договором платежів нараховується пеня в розмірі 0,5% від суми боргу за кожен день прострочення (п.6.3.2 Договору).

Згідно з ст.ст.549, 611, 625 ЦК України, ст.230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 6 ст.232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевірка розрахунку здійснювалась за допомогою калькулятора системи Ліга-Закон .

Здійснивши перерахунок сум штрафу та пені, які належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку оплати наданих за Договором послуг, беручи до уваги висновки мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд встановив, що такий проведено невірно, оскільки Позивачем безпідставно враховано суму винагороди з коштів, сплачених у серпні 2016р. ОСОБА_4

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу з оплати наданих за Договором послуг, суд приходить до висновку, що за прострочення сплати належної Позивачу винагороди в сумі 25000,00грн підлягає до стягнення з Відповідача 3750грн. (15% х 25000,00) штрафу на підставі п.п.6.3.1 Договору, 3520,43грн. пені за період з 07.09.2016р. по 05.03.2017р. (із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, оскільки встановлена договором пеня у розмірі 0,5% за кожен день прострочення перевищує подвійну облікову ставку НБУ) на підставі п.6.3.2 Договору. В решті позову в цій частині слід відмовити.

Щодо стягнення 1419,36 грн. 3% річних та 7548,14грн. інфляційних втрат суд зазначає.

Згідно п.1 ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, і аналогічна правова позиція викладена у п.3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (із змінами та доповненнями), що розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р.

Суд також зазначає, і аналогічна правова позиція викладена в пункті 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Перевірка розрахунку здійснювалась за допомогою калькулятора системи Ліга-Закон .

Здійснивши перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які належить стягнути з Відповідача на користь Позивача за порушення порядку та строку оплати наданих за Договором послуг, беручи до уваги висновки мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд встановив, що такий проведено невірно, оскільки оскільки Позивачем безпідставно враховано суму винагороди з коштів, сплачених у серпні 2016р. ОСОБА_4

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням доводів мотивувальної частини рішення щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача суми основного боргу з оплати наданих за Договором послуг, суд приходить до висновку, що за прострочення сплати належної Позивачу винагороди в сумі 25000,00грн підлягає до стягнення з Відповідача 868,53грн. 3% річних та 4974,25грн. інфляційних втрат. В решті позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

28.11.2017р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 04.12.2017р.

Відповідно до ч.2 ст.44 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі, встановленому Законом України Про судовий збір .

При поданні позову згідно Платіжного доручення від 23.11.2017р. №73 Позивачем сплачено 1378,00грн. судового збору. При поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог Позивачем згідно платіжного доручення від 06.11.2017р. №63 сплачено 222грн. судового збору.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 988,28грн. судового збору. В решті судові витрати у справі залишити за Позивачем.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 4 -3 , 4 -7 , 33, 34, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Аурум І" (79016, м.Львів, вул.Гушалевича, 3/3; ідентифікаційний код 39735033) на користь Фізичної особи-підприємця Процак Романа Івановича (79058, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) 25000грн. основного боргу, 3750грн.грн. штрафу, 3520,43грн. пені, 868,53грн. 3% річних, 4974,25грн. інфляційних втрат та 988,28грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя-головуючий Фартушок Т. Б.

Суддя Бортник О.Ю.

Суддя Іванчук С.В.