Постанова

від 04.12.2017 по справі 908/868/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.12.2017 справа №908/868/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 при секретарі судового засідання ОСОБА_4 за участю представників: від позивача:не прибув від відповідача: від прокуратури: від третьої особи:ОСОБА_5 - довіреність ОСОБА_6 - посвідчення №028256 не прибув розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин , м. Дніпрорудне Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2017р. по справі№908/868/17 (суддя Федорова О.В.) за позовом: Заступника керівника Енергодарської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, м. Дніпрорудне Запоізької області до відповідача: за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проПриватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин , м. Дніпрорудне Запорізької області ОСОБА_7 об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області, м. Токмак Запорізької області про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 19.06.2017р. по справі №908/868/17 здійснено заміну назви відповідача у справі № 908/868/17 на Приватне акціонерне товариство Завод будівельно-опоряджувальних машин . Позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки від 05.10.2010р., укладений між Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області та відкритим (приватним) акціонерним товариством Завод будівельно-опоряджувальних машин , який зареєстрований у відділі Держкомзему у Василівському районі Запорізької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.03.2011р. за №232090004000014. Зобов'язано Приватне акціонерне товариство Завод будівельно-опоряджувальних машин повернути на користь Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області земельну ділянку площею 16,6550га (кадастровий номер 2320910400:11:034:0003), яка розташована за адресою: вул. Степова, 10, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька області. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин на користь прокуратури Запорізької області в особі Енергодарської місцевої прокуратури Запорізької області кошти, витрачені в 2017 році на сплату судового збору при здійснені представництва інтересів держави у розмірі 3200,00 грн. (три тисячі двісті грн. 00 коп.) судового збору.

Не погодившись із рішенням господарського суду, Приватне акціонерне товариство Завод будівельно-опоряджувальних машин звернулось до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2017р. по справі №908/868/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Скаржник вважає, що рішення місцевого господарського суду від 19.06.2017р. по справі №908/868/17 є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права. Зазначає про те, що позивач документально не довів обгрунтованість вказаної ним суми боргу за договором оренди земельної ділянки №433 від 05.10.2010р.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2017р. було сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий Сгара Е.В., судді Склярук О.І., Стойка О.В.

Позивач у судове засідання 04.12.2017р. не прибув, причини неявки не повідомив.

Прокурор у судове засідання 04.12.2017р. прибув, заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає рішення місцевого господарського законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Відповідач у судове засідання 04.12.2017р. прибув, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Третя особа у судове засідання 04.12.2017р. не прибула, надіслала відзив на апеляційну скаргу. Причини неявки не повідомила.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.10.2010р. на підставі рішення сімдесятої сесії п'ятого скликання Дніпрорудненської міської ради від 30.09.2010р. № 28 Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області (орендодавець) та відкритим акціонерним товариством Завод будівельно-опоряджувальних машин (орендар) укладено договір оренди землі № 433 (далі - Договір), за умовами якого, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером: 2320910400:11:034:0003 для обслуговування існуючих будівель за адресою: вул. Степова, 10, м. Дніпрорудне, Василівський район, Запорізька область (п. 1.1. Договору).

Згідно з п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 16,6550 га.

Відповідно до п. 3 договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна - існуючі будівлі, об'єкти інфраструктури - відсутні.

Пунктами 9 та 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься у грошовій формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рік згідно з розрахунком зазначеним у додатку, який є невід'ємною часткою відповідного договору, на рахунок міської ради щомісячно не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним.

Орендар зобов'язується у відповідності до п.11 цього договору своєчасно вносити плату за землю та надавати до виконкому міської ради щомісячно інформацію щодо здійснених платежів (письмово або по телефону) (п. 27.1.3 договору).

Згідно з п. 8 договору, його укладено строком на 10 років.

Вказаний договір зареєстровано у відділі Держкомзему у Василівському районі Запорізької області за № 232090004000014 від 30.03.2011р.

Таким чином, строк дії договору визначений до 30.03.2021р.

Факт передачі орендарю земельної ділянки для обслуговування існуючих будівель за адресою: вул. Степова, 10, м. Дніпрорудне Василевського району Запорізької області площею 16,6550га підтверджено актом прийому-передачі об'єкта оренди від 05.10.2010р.

Енергодарська місцева прокуратура, посилаючись на той факт, що систематична несплата орендарем орендної плати за використання спірної земельної ділянки призводить до порушення економічних інтересів держави, а також територіальної громади міста Дніпрорудне, звернулась до місцевого господарського суду із позовом в інтересах держави в особі Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області до Приватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.10.2010р. №433 та повернення земельної ділянки.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в судових органах.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Прокуратура набула права визначати наявність інтересів держави у конкретних спірних правовідносинах, які підлягають захисту та вирішенню у судовому порядку.

Відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. У позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність її захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень вищевказаної статті 2, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» , потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В обґрунтування представництва внаслідок порушення інтересів держави прокурором зазначено наступне.

Між Дніпрорудненською міською радою Василівського району Запорізької області (орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством Завод будівельно-опоряджувальних машин (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 05.10.2010р. № 433.

Дніпропрудненська міська рада відповідно до вимог п.п. 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності та ч. 1 ст.122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні Дніпрорудненська міська рада є органом, через який територіальною громадою безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Таким чином, у правовідносинах що виникли, саме Дніпрорудненська міська рада є органом, уповноваженим державою здійснювати як захист порушених інтересів держави, так і захист порушених інтересів територіальної громади міста Дніпрорудне. Разом з тим, Дніпрорудненською міською радою не вчинено жодних заходів щодо захисту порушених інтересів держави та територіальної громади міста Дніпрорудне, шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.10.2010р. № 433 та повернення земельної ділянки.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку щодо правомірності подання Енергодарською місцевою прокуратурою позову в інтересах держави в особі Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області до Приватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про розірвання договору оренди земельної ділянки від 05.10.2010р. № 433 та повернення земельної ділянки.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України Про оренду землі , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 ст.792 Цивільного кодексу України також встановлено, що відносини по найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Статтею 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно із статтями 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладання договору оренди (ст. 21 Закону України Про оренду землі ).

За умовами ст. 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Статтею 32 Закону України Про оренду землі визначено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором чи законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору ст. 652 Цивільного кодексу України.

Однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати (п. д ч.1 ст.141 Земельного кодексу України).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що положення закону, які регулюють спірні правовідносини, однією з підстав розірвання договору оренди земельної ділянки визначають систематичну несплату орендної плати.

Також, п. 35.2 Договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї сторони внаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 36 Договору встановлено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається при умові несплати орендної плати на протязі трьох місяців вважається систематичною і є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.

Відповідно до п. 2.20. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України Про оренду землі , у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (п. 2.20.).

Розглядаючи справи зі спорів про розірвання договору оренди з підстав заборгованості з орендної плати, потрібно мати на увазі, що відповідно до ст.ст. 1, 13 Закону України Про оренду землі основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Разом з тим, доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 № 6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин ).

Крім того, згідно з висновком, що викладений у постанові Верховного Суду України від 12.12.12 у справі № 6-146цс12, договір оренди землі може бути розірвано лише в разі систематичної несплати орендної плати, разове порушення умов договору у цій частині не є підставою для його розірвання.

Як вбачається з матеріалів справи, постановами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19.01.2017р. у справі № 808/1800/16, Запорізького окружного адміністративного суду від 26.01.2017р. у справі № 808/3818/16, Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2017р. у справі № 808/4089/16, Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2017р. у справі № 808/3260/16 за позовом ОСОБА_7 ОДНІ ГУ ДФС у Запорізькій області з ПАТ Завод БОМ стягнуто податковий борг зі сплати орендної плати за землю на підставі податкових декларацій за трьома договорами оренди землі, один з яких є предметом розгляду в даній господарський справі.

Факт порушення орендарем (відповідачем у справі) зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів за договорами оренди, в тому числі за договором, який є предметом розгляду в межах даної справи, встановлений судовими рішеннями у справах №908/1800/16, №908/3818/16, які відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення при розгляді даної справи і факти встановлені ними не потребують додатково доказування/доведення.

Крім того, листами Василівського відділення ОСОБА_7 ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 15.05.2017р. № 341/1711/08/03-25 та Управління Державної казначейської служби України у Василівському районі від 02.06.2017р. № 02-08.2/313-634 також підтверджено, що відповідач і надалі належним чином не виконує зобов'язання.

Також, останній платіж на оплату орендних платежів за землю, який зроблений відповідачем 29.07.2016р. на суму 100000,00грн., був зарахований податковою інспекцією, що знайшло своє відображення в судовому рішенні № 808/1800/16.

Отже, факт систематичного порушення відповідачем договірного зобов'язання щодо сплати орендної плати, підтверджено матеріалами справи.

Довод скаржника щодо недоведення розміру боргу саме за договором оренди земельної ділянки №433 від 05.10.2010р. не приймається колегією суддів, оскільки в даному випадку підлягає доведенню факт систематичної несплати орендної плати , який був встановлений рішеннями місцевого суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди землі від 05.10.2010р. № 433.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з Довідки Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, яка датована 22.02.2017р., вбачається, що земельна ділянка за кадастровим номером 2320910400:11:034:0003 площею 16,655га належить на праві оренди (Договір оренди землі №433 від 05.10.2010р.) Приватному акціонерному товариству Завод будівельно-опоряджувальних машин .

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі в разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Пунктом 20 Договору визначено, що після припинення дії договору, орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку за актом приймання-передачі (повернення) земельної ділянки у стані, не гіршому в порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про повернення спірної земельної ділянки також є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, згідно з інформації, яка міститься на Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за ідентифікаційним кодом відповідача 04689323 вбачається, що належним найменуванням останнього є Приватне акціонерне товариство Завод будівельно-опоряджувальних машин через зміну його організаційно-правової форми.

У абз. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України Про акціонерні товариства визначено, що зміна типу товариства з публічного на приватне не є його перетворенням.

За таких обставин, місцевим судом було правомірно здійснено заміну назви відповідача у справі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оспорюваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2017р. по справі №908/868/17 підлягає залишенню без змін.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Завод будівельно-опоряджувальних машин , м. Дніпрорудне Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2017р. по справі №908/868/17 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 19.06.2017р. по справі №908/868/17 - залишити без змін.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Е.В. Сгара

Судді: О.І. Склярук

ОСОБА_3