Постанова

від 08.12.2017 по справі 815/3709/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3709/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого по справі судді Бжассо Н.В.,

за участі секретаря судового засідання Іщенко С.О.,

за участі представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреностями),

за участі представника відповідача ОСОБА_3 (за довіреністю),

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Іноземного підприємства АІС АВТО-ЮГ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Іноземного підприємства АІС АВТО-ЮГ до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, за результатом розгляду якого позивач просить суд: визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма ПС), № НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма Д), № НОМЕР_2 від 06.04.2017 року, № НОМЕР_3 від 07.04.2017 року, № НОМЕР_4 від 07.04.2017 року; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування адміністративного позову представник позивача зазначив, що ГУ ДФС в Одеській області проводило планову виїзну документальну перевірку в приміщенні ІП АІС АВТО-ЮГ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року. Планова перевірка проводилася з 30.01.2017 року по 13.03.2017 року, з продовженням терміну перевірки з 27.02.2017 року на 10 робочих днів. Підставою продовження планової перевірки є наказ ГУ ДФС в Одеській області № 442 від 27.02.2017 року.

За результатами планової перевірки Відповідачем складено акт № 188/15-32-14-01/37008403 від 20.03.2017 року.

Представник позивача вказує на те, що відповідачем в акті перевірки зазначено низку порушень податкового законодавства з боку позивача, на що останнім було подано заперечення на акт перевірки.

На підставі акта перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№ НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма ПС) застосовано штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.,

№ НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма Д) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 54388,27 грн., в тому числі 26330,74 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 19555,16 грн. - за штрафними санкціями, 8502,37 грн. - пеня,

№ НОМЕР_2 від 06.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору у сумі 4227,33 грн., в тому числі 2084,35 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 1554,88 грн. - за штрафними санкціями, 588,10 грн. - пеня,

№ НОМЕР_3 від 07.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 662 369,00 грн., в тому числі 529895,00 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 132474,00 грн. - за штрафними санкціями,

№ НОМЕР_4 від 07.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 708 064,00 грн., в тому числі 553 428,00 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 154 636,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржив прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення до ДФС України, проте оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарга - без задоволення.

На думку представника позивача, висновки, викладені відповідачем в акті перевірки та рішенні про результати розгляду скарги, щодо допущених порушень чинного законодавства з боку позивача є необґрунтованими та безпідставними.

Представники позивача під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримали та просили задовольнити з підстав, викладених в адміністративному позові та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача заперечував проти задоволення адміністративного позову з підстав, викладених в письмових запереченнях, згідно з якими ГУ ДФС в Одеській області позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не належить до задоволення, та які відповідають доводам визначеним відповідачем в акті перевірки.

Вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що у період з 30.01.2017 року по 13.03.2017 року посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області на підставі направлень, згідно з п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 п. 77.1 ст. 77 ПКУ, відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання та наказу ГУ ДФС в Одеській області від 13.01.2017 року № 33 Про проведення документальної планової виїзної перевірки ІП АІС АВТО-ЮГ , код ЄДРПОУ 37008403 проведено планову виїзну перевірку ІП АІС АВТО-ЮГ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами проведення вказаної перевірки посадовими особами ГУ ДФС в Одеській області складено акт № 188/15-32-14-01/37008403 від 20.03.2017 року (далі - акт перевірки), згідно з яким перевіркою встановлено порушення: п.44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4, п. 138.6, п. 138.8, п.138.10, пп. 138.12.1 п. 138.12 ст. 138 ПКУ в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 529895 грн., у тому числі по періодам 2014 рік у сумі 529895,00 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 553428, 00 грн.,;

п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.4 ст. 189, п. 192.1 ст. 192, п. 198.2 ст. 198 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження від'ємного значення по рядку 21 декларації за вересень 2016 року, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядку 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 260019,00 грн.;

в порушення пп. 14.1.47,пп.14.1.54 п. 14.1 ст. 14, пп. 162.1.1, пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162, пп. 163.1.1, пп. 163.1.2 п. 163.1, пп.163.2.1, пп. 163.2.2 п. 163.2 ст. 163, пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, п. 168.1, п. 168.3, пп. 168.4.1, пп. 168.4.2, пп. 168.4.3, 168.4.4, пп. 168.4.5, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, п. 171.2 ст. 171 ПКУ, не утримано та не перераховано податок на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2014 року по 30.09.2016 року на загальну суму 26330,74 грн.;

пп.1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Інші перехідні положення , п.162.1 ст. 162, п. 163.1 ст. 163, п. 164.5 ст. 164, пп. 167.5.3 п. 167.5 ст. 167, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5, п.168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в результаті чого встановлено заниження зобов'язання з військового збору за період з 01.08.2014 року по 30.09.2016 року на загальну суму 2084,35 грн.;

Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку , затвердженого Наказом ДПА України від 24.12.2010 року № 1020, Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21.01.2014 року № 49 та п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в результаті чого встановлено, що податкова звітність про суми доходів нарахованого (сплаченого) на користь платників податків та суми утриманого з них податку за 1-4 квартали 2016 року надавалася з помилками до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси, а саме: невідображені суми виплачених доходів громадянам за ознакою 126 - дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення рішення:

№ НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма ПС) застосовано штрафні санкції за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510,00 грн.,

№ НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма Д) про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 54 388,27 грн., в тому числі 26 330,74 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 19 555,16 грн. - за штрафними санкціями, 8 502,37 грн. - пеня,

№ НОМЕР_2 від 06.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання зі сплати військового збору у сумі 4 227,33 грн., в тому числі 2 084,35 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 1 554,88 грн. - за штрафними санкціями, 588,10 грн. - пеня,

№ НОМЕР_3 від 07.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 662 369,00 грн., в тому числі 529 895,00 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 132 474,00 грн. - за штрафними санкціями,

№ НОМЕР_4 від 07.04.2017 року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 708 064,00 грн., в тому числі 553 428,00 грн. - за основною сумою податкового зобов'язання, 154 636,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач оскаржував прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення до ДФС України. Проте, згідно з рішенням № 13693/6/99-99-11-01-01-25 від 26.06.2017 року, ДФС України, податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга - без задоволення.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Приписами ст. 75 ПКУ передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не є предметом документальної планової перевірки питання трансфертного ціноутворення, визначені статтею 39 цього Кодексу.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Судом встановлено, що з огляду на акт перевірки, відповідач дійшов висновку щодо заниження позивачем у 2014 році податку на прибуток у сумі 529 895,00 грн.

Приписами п. п. 44.1,44.2 ст. 44. ПКУ (в редакції станом на 2014 рік), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Платники податку на прибуток підприємств, прибуток яких оподатковується за ставкою нуль відсотків і які відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154 цього Кодексу, та платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об'єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ (в редакції станом на 2014 рік), у цьому розділі об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Відповідно до п. 136.1 ст. 136 ПКУ (в редакції станом на 2014 рік), для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи: 136.1.19. кошти або вартість майна, що надходять комісіонеру (повіреному, агенту тощо) в межах договорів комісії, доручення, консигнації та інших аналогічних цивільно-правових договорів;

Приписами п. 138.1 ст. 138 ПКУ (в редакції станом на 2014 рік) передбачено, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Так в акті перевірки вказано, що позивач занизив доходи по рядку 3 декларації за 2014 рік на 115 807,00 грн. у зв'язку із не включенням сум агентської винагороди від страхових компаній за укладення ІП АІС АВТО-ЮГ договорів (полісів) страхування автомобілів.

Також в акті перевірки вказано, що відповідач встановив невідповідність даних бухгалтерського обліку податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, внаслідок чого витрати по рядку 05 декларації завищені на 2659114,00 грн.

Також відповідач встановив завищення витрат підприємства по рядку 06.4 декларації на 168940,00 грн.

Судом встановлено, що з огляду на акт перевірки відповідач визначив загальну суму оподатковуваного доходу ІП АІС АВТО-ЮГ у розмірі 45347057,00 грн.

Проте, з огляду на наявні в матеріалах справи регістри бухгалтерського обліку та фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства за 2014 рік, сума загального оподатковуваного доходу за 2014 рік ІП АІС АВТО-ЮГ становить 42612600,12 грн.

Допущення позивачем при складанні податкової декларації з податку на прибуток у 2014 році та помилково включення до суми доходів 2618650,00 грн. доходу від реалізації товарів, які були отримані на комісію, всупереч приписам пп. 136.1.19 п. 136.1 ст. 136 ПКУ, на думку суду, з урахуванням надання до перевірки фінансового звіту за 2014 рік та регістрів бухгалтерського обліку, не є підставою для визначення перевіряючими загальної оподатковуваної суми доходу підприємства у розмірі, що не відповідає дійсності.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо відсутності обов'язку врахування фінансового звіту позивача за 2014 рік під час перевірки, у зв'язку з чим висновки в акті перевірки є правомірними, оскільки на підтвердження факту допущення помилки при визначенні суми загального оподатковуваного доходу за 2014 рік відповідачу під час перевірки було надано регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують суми розраховані позивачем.

Крім того, суд зазначає, що з огляду на матеріали справи позивач визнає, що витрати за 2014 рік в декларації з податку на прибуток за 2014 рік ІП АІС АВТО-ЮГ було завищено на суму 2 828 054 грн., яка включає 2706977,50 грн. - завищення на вартість автомобілів, що були отримані за договорами комісії та реалізовані кінцевим споживачам. При цьому, вартість комісійних товарів позивачем було одночасно включено як до доходів, так і до витрат, тоді як контролюючим органом було виявлено помилку лише у складі витрат.

Під час перевірки ГУ ДФС в Одеській області було встановлено, що в періоді, який перевірявся , основним видом діяльності ІП АІС АВТО-ЮГ є реалізація автомобілів та запасних частин до них, з надання послуг технічного обслуговування та ремонту, в тому числі гарантійного, автомобілів Renault, Citroen, Geely, SsangYong, Opel, Газ.

Позивач до перевірки надав на підтвердження реальності здійснення вказаної діяльності, дилерські договори № 2012/9 від 01.01.2012 року, № 2015/18с від 01.01.2015 року, з додатками, в т. ч. Додаток № 4 Гарантійна політика марка Citroen, укладені з ТОВ ПЕЖО СІТРОЕН Україна ; дилерський договір № 021263 від 15.02.23012 року з додатками, укладена з ПАТ Рено Україна , договір комісії № АЛ/Л009-26 від 14.04.2014 року, укладений з ТОВ АВТО ЛІНІЯ , договір комісії № АДП/К009-33 від 01.06.2014 року, укладений з ТОВ АВТОДРАЙВ ПЛЮС , договір комісії № АК/К009-27 від 09.03.2016 року, укладений з ТОВ АВТОСТИЛЬ КИЇВ , додатки до договорів купівлі-продажу автомобілів: Гарантія, що надається на умовах договору (гарантія виробника) на автомобілі Renault, Умови гарантійних зобов'язань на автомобілі Citroen ,та запасні частини до них, Гарантійні зобов'язання продавця (виробника) на автомобілі Geely, акти про виконання гарантійних робіт, наряди-замовлення.

Перевіркою було встановлено не включення до складу рядку 1 Декларації операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів вартості безоплатно наданих послуг технічного обслуговування та ремонту, а також безоплатно реалізованих запчастин на адресу фізичних та юридичних осіб на загальну суму ПДВ - 29777,00 грн., в той час як реалізація вищевказаних послуг та товарів перевиставлялась в рамках дилерських договорів та договорів комісії та відшкодовувалась ІП АІС АВТО-ЮГ на адресу ТОВ ПЕЖО СІТРОЕН Україна , ПАТ РЕНО Україна , ТОВ АВТО ЛІНІЯ , ТОВ Автодрайв Плюс , ТОВ Автостиль Київ , у зв'язку з наступним:

- безоплатні послуги обслуговування та ремонту автомобілів, а також безоплатна реалізація запчастин надавались після сплину гарантійного терміну встановленого ІП АІС АВТО-ЮГ в договорах купівлі-продажу;

- безоплатні послуги обслуговування та ремонту автомобілів, а також безоплатна реалізація запчастин надавались на деталі та вузли, в тому числі, природного зношування (фільтри та інше) після спливу гарантійного терміну чи на які згідно з договорами купівлі-продажу гарантія не поширюється;

- безоплатні послуги обслуговування та ремонту автомобілів, а також безоплатна реалізація запчастин надавались на експлуатаційні матеріали (масла, мастила, гальмові рідини, тощо), на які згідно з договорами купівлі-продажу гарантія не поширюється.

Детальний перелік безоплатно наданих послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів, здійснених ІП АІС АВТО_ЮГ відповідач зазначив в Додатку №4 акту перевірки.

Суд зазначає, що крім вищевказаного, відповідач встановив факт нереальності передачі автомобілів на комісію ТОВ Автостиль Київ , по яким було сформовано штучний податковий кредит з ПДВ у ІП АІС АВТО-ЮГ , оскільки в ході проведення перевірки інформацій (відомостей), отриманих з Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДФС України , Єдиного реєстру податкових накладних та інформацію з всіх митних постів ДФС України, встановлено, що ТОВ Автостиль Київ , ТОВ АВТОДРАЙВ ПЛЮС та ТОВ Радіал Україна не імпортували, не виготовляли та не придбавали у свої контрагентів-постачальників для подальшої передачі на комісію позивачу автомобілі, які перелічені в акті перевірки.

Відповідно до положень п.185.1 ст. 185 ПКУ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Приписами п. 187.1 ст. 187 ПКУ передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону України Про захист прав споживачів , гарантійний строк - строк, протягом якого виробник (продавець, виконавець або будь-яка третя особа) бере на себе зобов'язання про здійснення безоплатного ремонту або заміни відповідної продукції у зв'язку з введенням її в обіг.

Приписами ч.1, ч.2 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів передбачено, споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:1) захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); 5) відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; 6) звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом порушених прав; 7) об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).

Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 6 Закону України Про захист прав споживачів , виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити використання продукції за призначенням протягом строку її служби, передбаченого нормативним документом або встановленого ним за домовленістю із споживачем, а в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Виробник (виконавець) зобов'язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт продукції, а також її випуск і поставку для підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт, у необхідному обсязі та асортименті запасних частин протягом усього строку її виробництва, а після зняття з виробництва - протягом строку служби, в разі відсутності такого строку - протягом десяти років.

Перелік груп технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 1 ст. 7 Закону України Про захист прав споживачів , виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором.

Статтею 8 вказаного закону передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Згідно положень розділу VIII Гарантійні зобов'язання виконавця і їх установлення Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2014 № 615, виконавець гарантує замовнику виконання передбачених договором послуг у повному обсязі.

Виконавець гарантує відповідність КТЗ, його складових частин (систем) у процесі технічного обслуговування та (або) ремонту вимогам технічної документації.

У гарантійних зобов'язаннях виконавцем зазначаються його зобов'язання щодо складових частин та систем, установлених на КТЗ, зобов'язання щодо виконаних робіт, початок гарантійного строку і його тривалість.

Гарантійні зобов'язання виконавця стосовно виконаних робіт (операцій) з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів та їх складових частин (систем) наведено у додатку 4 до цих Правил.

Гарантійні зобов'язання виконавця не поширюються на складові частини (системи), надані йому замовником.

Якщо замовник відмовляється оплачувати роботи з приведення у задовільний технічний стан складових частин та систем, що негативно впливають на ресурс відремонтованих та (або) тих, що обслуговувалися, виконавець не надає гарантійних зобов'язань, про що зазначається в акті передавання-приймання КТЗ та договорі.

Початок гарантійного строку обчислюється з дня передачі замовнику КТЗ чи його складових частин (систем). У разі відправлення відремонтованих складових частин (систем) КТЗ поштою гарантійний строк обчислюється від дня доставки складової частини замовнику, а якщо складова частина потребує спеціального встановлення (підключення) або складання - від дня його здійснення. Складання здійснюється виконавцем або третьою стороною, якщо це передбачено відповідним договором.

Гарантійний строк збільшується на час перебування КТЗ чи його складової частини в гарантійному ремонті або технічному обслуговуванні у виконавця. Зазначений час обчислюється від дня, коли замовник звернувся до виконавця з претензією.

Гарантійний строк на послуги з регламентованого виробником технічного обслуговування КТЗ чи їх складових частин, що передбачене їх інструкцією (настановою) з експлуатації чи сервісною книжкою, а в разі їх відсутності - Положенням про технічне обслуговування і ремонт, установлюється не меншим, ніж період до наступного періодичного технічного обслуговування.

Гарантійні зобов'язання не встановлюються на виконання прибирально-мийних робіт, заправлення автомобільним паливом.

Разом з претензією, пред'явленою на послуги з технічного обслуговування та (або) ремонту, має бути наданий документ (накладна, квитанція, платіжне доручення, наряд-замовлення, договір тощо), що підтверджує оплату замовником вартості послуг з технічного обслуговування та (або) ремонту, а також на якому є запис, що містить покази опломбованого лічильника пробігу на спідометрі (тахографі) КТЗ, дату надання послуг, підпис відповідальної особи виконавця, скріплений печаткою виконавця (за наявності).

Гарантійні зобов'язання виконавця, що визначають безпеку транспортного засобу, установлюються не меншими за встановлені в додатку 4 до цих Правил для КТЗ та їх складових частин (систем), що перебували в експлуатації не більш як 5 років.

Гарантійні зобов'язання можуть зменшуватися залежно від строку перебування КТЗ чи його складових частин в експлуатації:на 10 % - для строку експлуатації 5 - 8 років; на 20 % - для строку експлуатації понад 8 років.

Інформацію щодо заповнення гарантійного талона колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) наведено в додатку 5 до цих Правил.

Судом встановлено, що згідно з дилерською угодою від 15.02.2012 року між позивачем та ПАТ РЕНО Україна , гарантія включає безплатний обмін або ремонт деталі, яка визнана несправною, згідно з інструкціями компанії Рено Україна , щоб вона набула оригінального стану, плюс виконання робіт, необхідних для здійснення такого обміну або ремонту деталі до набуття нею оригінального стану. Дилер зобов'язується забезпечувати гарантійне обслуговування автомобілів. З огляду на вказану угоду, компанія Рено Україна залишає за собою право визначити обсяг технічних робіт, які дилер та підприємства його мережі повинні регулярно проводити з Товарами з метою забезпечення дотримання вимог відповідних правил або законодавчих та нормативних актів стосовно випробувань на відповідність вимогам, виправлення всіх дефектів Товару, що можуть вплинути на безпечність його експлуатації, виправлення та усунення серйозних та періодично повторюваних несправностей або втілення інших змін, що компанія Рено Україна визначить, як необхідні з комерційної точки зору з метою підтримки престижу та репутації товарів. Дилер, з метою повідомлення кожного клієнта якомога скоріше та у найкращий спосіб, застосовуватиме всі необхідні засоби для визначення місцезнаходження клієнтів та забезпечуватиме застосування таких засобів у його мережі. Технічні роботи можуть проводитись або після направлення клієнтам конкретних запитів привезти їхні автомобілі, або під час візиту до технічного центру обслуговування у відповідності до умов, встановлених компанією Рено Україна . Спеціальні технічні операції, які здійснюватимуться Дилером на виконання вимог цієї статті, є складовою частиною послуг по гарантійному обслуговуванню.

З огляду на дилерський договір № 2012/9 від 01.01.2012 року між ТОВ ПЕЖО СІТРОЕН Україна та ІП АІС АВТО-ЮГ , уповноважений дилер зобов'язаний здійснювати передпродажну підготовку, гарантійне обслуговування та після продажне обслуговування реалізованих транспортних засобів. Договірна гарантія стосовно всіх нових транспортних засобів CITROEN, поданих Упоноваженим Дилером кінцевому споживачу, складає два роки. Ця договірна гарантія включає гарантію на лакофарбове покриття та гарантію від наскрізної корозії, а також гарантію на запчастини та аксесуари, встановлені на транспортних засобах.

З огляду на договори на здійснення послуг по ремонту, гарантійному ремонту і передпродажній підготовці автомобілів № АЛ/ПП008-27 від 14.04.2014 року, АДП/ПП008-27 від 01.08.2014 року, № АК/ПП008-34 від 22.03.2016 року, що укладені з ТОВ АВТО ЛІНІЯ , ТОВ Автодрайв Плюс та ТОВ Автостиль Київ відповідно, позивач виконує. У тому числі гарантійні ремонти автомобілів, за заявками замовників.

Суд зазначає, що відповідач в акті перевірки (ст. 21,22,24, відповідач самостіно вказує на те, що перебіг гарантійного строку починається з дати реалізації автомобіля покупцю.

При цьому, з огляду на додаток № 4 представник відповідача наголошував на тому, що, в акті перевірки зазначено, що позивачем не надано журнал обліку гарантійних ремонтів, що унеможливило встановлення дати реалізації того чи іншого автомобіля та відрахування гарантійного строку з моменту його реалізації покупцю.

Суд зазначає, що на підтвердження факту надання переліченим в додатку № 4 до акту перевірки особам послуг з гарантійного обслуговування автомобілів, представником позивача надано: заяви, акти прийому-передачі, наряди-замовлення, акти виконаних робіт, договори купівлі-продажу, рекламаційні акти, меморіальні ордери, які оформлені належним чином та, на думку суду, спростовують висновки відповідача, викладені в акті перевірки, оскільки при визначенні гарантійного періоду відповідачем взагалі не встановлювалися дати реалізації автомобілів третім особам, не прийнято також до уваги можливість проведення технічних робіт, що є гарантійними, щодо автомобілів Renault.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи відповідача з приводу ненадання позивачем журналу обліку гарантійних ремонтів, як на підставу віднесення послуг, що надані третім особам, оскільки дату реалізації автомобілів можливо було дослідити не лише з вказаного журналу, а й з договорів купівлі-продажу автомобілів.

На думку суду, надані представником позивача докази підтверджують факт надання позивачем саме гарантійних послуг, оскільки їх виконано у відповідності до укладених між сторонами зазначених вище договорів, згідно яких вбачається можливість дистриб'ютора надавати гарантійні послуги і у післягарантійний період і щодо елементів, які швидко зношуються , якщо на думку дистриб'ютора вони виявляться дефектними.

При цьому суд зазначає, що позивачем такі послуги надано у відповідності до затвердженої процедури оформлення та відшкодування гарантійних ремонтів автомобілів та з належним чином оформленими первинними документами, до яких у відповідача не виникло зауважень при проведенні перевірки.

Суд також не погоджується з доводами представника відповідача, щодо нереальності господарських операцій з приводу отримання позивачем автомобілів на комісію від ТОВ Автостиль Київ , у тому числі, які останній до цього придбав у ТОВ Автодрайв Плюс та ТОВ Радіал Україна , оскільки посилання відповідача на відсутність інформації щодо не придбання, не виготовляння та не імпортування з моменту реєстрації зазначеними підприємствами вказаних автомобілів базується лише на Систему АС ПЗ і ПК , ЄРПН та інформацію з митних постів ДФС.

При цьому суд зазначає, що ТОВ Радіал Україна зареєстроване 29.03.2007 року, ТОВ Автодрайв Плюс - 18.03.2013 року, а тому стверджувати на підставі даних ЄРПН про не придбання, не виготовляння та не імпортування з моменту реєстрації вказаними підприємствами автомобілів, які в подальшому біли реалізовані ТОВ Автостиль Київ є помилковим, оскільки з 01.01.2015 року введено обов'язкову реєстрацію в ЄРПН податкових накладних.

Крім того, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження факту отримання інформації з митних постів ДФС, а посилання представника відповідача на те, що у податкових та митних органів спільна база, суд не приймає до уваги, оскільки в акті перевірки чітко визначено, що була врахована інформація з всіх митних постів ДФС.

Суд зазначає, що надані представником позивача докази: договори комісії, акти-приймання передачі, податкові накладні, квитанції, розрахунки коригування, довіреності, звіт комісіонера, на думку суду є достатніми доказами на підтвердження факту отримання вказаних в акті перевірки автомобілів на комісію.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № НОМЕР_3 від 07.04.2017 року, № НОМЕР_4 від 07.04.2017.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправними та скасування № НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма ПС), № НОМЕР_1 від 06.04.2017 року (форма Д), № НОМЕР_2 від 06.04.2017), суд зазначає наступне.

Приписами ст. 162 передбачено, що платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Згідно положень ст. 163 ПКУ, об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Відповідно до ст. 164 ПКУ, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу);

Відповідно до положень пп. е 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Положеннями пп.165.1.12 п.165.1 ст. 165 ПУ визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: вартість товарів, які надходять платнику податку як гарантійна заміна у порядку, встановленому законом, а також грошова компенсація вартості товарів, надана платнику податку в разі їх повернення продавцю або особі, уповноваженій таким продавцем здійснювати їх гарантійне обслуговування (заміну) протягом гарантійного строку, але не вище ніж ціна придбання таких товарів.

Оскільки судом встановлено, що позивачем надавалися гарантійні послуги відповідно до укладених договорів, висновки контролюючого органу є помилковими, а податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо(неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до положень ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з платіжним дорученням про сплату судового збору № 1294 від 10.07.2017 року ( Т. 1 арк.с.3), позивачем сплачений судовий збір за подання адміністративного позову у розмірі 21443,39 грн., тому саме зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 14, 70, 71, 86, 159-164, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Іноземного підприємства АІС АВТО-ЮГ .

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення прийняті Головним управлінням ДФС в Одеській області від 06 квітня 2017 року № НОМЕР_1, від 06 квітня 2017 року № НОМЕР_1, від 06 квітня 2017 року № НОМЕР_2, від 07 квітня 2017 року №0006171401, від 07 квітня 2017 року №0006181401.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Іноземного підприємства АІС АВТО-ЮГ (код ЄДРПОУ 37008403) судові витрати у сумі 21 443 (двадцять одна тисяча чотириста сорок три ) грн. 39 (тридцять дев'ять) копійок.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо

.