Постанова

від 30.11.2017 по справі 814/2075/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2017 року Справа № 814/2075/17

м. Миколаїв

11:35

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Єрзікова О.М.,

представника позивача: Щедрова Є.В., Балики Н.В.,

представника відповідача: Сухоненко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю ЭКСПРЕСС-АВТО , вул. Троїцька, 242-В, м. Миколаїв, 54028, вул. Шевченка, 42/18, м. Миколаїв, 54030 до відповідача:Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001 про:визнання протиправним і скасування в частині податкового повідомлення-рішення від 02.10.2017 № 00033541401; визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2017 № 00033561401, № 00033531401, № 00033551406; визнання протиправним і скасування рішення від 03.10.2017 № 0016861307; визнання протиправною і скасування вимоги від 03.10.2017 №Ю-44, Товариство з обмеженою відповідальністю ЭКСПРЕСС-АВТО (надалі - Товариство або позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2017 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Миколаївській області (надалі - Управління або відповідач) податкове повідомлення-рішення № 00033541401 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 255 944 грн. основного платежу та 127 972 грн. штрафних санкцій;

визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2017 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00033561401;

визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2017 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00033531401;

визнати протиправним та скасувати прийняте 02.10.2017 Управлінням податкове повідомлення-рішення № 00033551406;

визнати протиправним та скасувати прийняте 03.10.2017 Управлінням рішення № 0016861307;

визнати протиправною та скасувати вимогу Управління від 03.10.2017 № Ю-44.

В обґрунтування позовних вимог Товариство вказало на недоведеність відповідачем фактів порушення позивачем вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на Управління, і, відповідно, на протиправність прийнятих останнім рішень.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову (т. спр. 3, арк. 173-177), в яких, з посиланням на результати перевірки, зазначив про обґрунтованість збільшення сум грошових зобов'язань Товариства та правомірність застосування до нього штрафних санкцій.

В судовому засіданні представники Товариства вимоги адміністративного позову підтримали, представник Управління просила у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

З 21.08.2017 по 12.09.2017 посадові особи Управління провели перевірку Товариства, результати якої оформили Актом про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ЭКСПРЕСС-АВТО (код за ЄДРПОУ 31946015) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2014 по 30.06.2017, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 30.06.2017, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.04.2014 по 30.06.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.06.2017 року (надалі - Акт, т. спр. 1, арк. 24-102).

Відповідно до висновків Акта, Товариство порушило зокрема:

пункт 44.1, пункт 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункт 138.1, підпункт 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на прибуток на 3 231 грн. (в тому числі за 2016 рік - на 1 939 грн., за 2017 рік - на 1 292 грн.);

пункт 185.1 статті 185, пункт 198.1, пункт 198.3, пункт 198.5 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми податку на додану вартість на 260 018 грн.;

пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2017 року на 6 999 грн.;

підпункт 1 пункту 2 статті 6, частину першу статті 8 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Закон № 2464), що призвело до заниження суми єдиного внеску, що підлягає перерахуванню до бюджету, на 10 777,29 грн.;

пункт 2.11 глави 2, пункт 3.1, пункт 3.2 глави 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (надалі - Положення № 637), - проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів відповідного платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, що додаються до звітів про використання коштів як на відрядження, так і на інші потреби, на загальну суму 20 000 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2017 № 00033531401 (надалі - Рішення № 00033531401, т. спр. 1, арк. 11-12) Управління, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, абзаців 3, 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з податку на прибуток на 4 846,50 грн. (в тому числі на 3 231 грн. - за основним платежем, на 1 615,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2017 № 00033541401 (надалі - Рішення № 00033541401, т. спр. 1, арк. 13-14) Управління, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 58.1 статті 58, абзаців 3, 4 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ на 386 778 грн. (в тому числі на 257 852 грн. - за основним платежем, на 128 926 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями). Товариство вважає це Рішення протиправним в частині збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем на 255 944 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 127 972 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2017 № 00033561401 (надалі - Рішення № 00033561401, т. спр. 1, арк. 17-18) Управління, з посиланням на пункт 198.1, пункт 198.3 статті 198, пункт 200.1, пункт 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, зменшила розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2017 року на 6 999 грн.

03.10.2017 Управління, на підставі статті 25 Закону № 2464, надіслало Товариству вимогу № Ю-44 про сплату недоїмки в сумі 10 777,29 грн. за єдиним внеском (надалі - Вимога, т. спр. 1, арк. 20).

Рішенням від 03.10.2017 № 0016861307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (надалі - Рішення № 0016861307, т. спр. 1, арк. 21-22) Управління, на підставі пункту 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464, застосувало до Товариства штрафну санкцію в сумі 5 388,65 грн. (50% від суми донарахованого єдиного внеску - 10 777,29 грн.).

Податковим повідомленням-рішенням від 02.10.2017 № 00033551406 (надалі - Рішення № 00033551406, т. спр. 1, арк. 15-16) Управління, з посиланням на пункт 1 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (надалі - Указ № 436), на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, застосувало до Товариства штрафну (фінансову) санкцію в сумі 20 000 грн.

На стор. 10-13 Акта Управління вказало, що Товариство допустило заниження рядка 03 РІ Декларацій Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України на 17 952 грн. (в тому числі на 10 771 грн. - за 2016 рік, на 7 181 - за І півріччя 2017 року), причиною чого є завищення амортизаційних відрахувань на вказану суму. Згідно з викладеним на стор. 12 Акта, Товариство включило … до складу витрат сум амортизаційних відрахувань нарахованих на вартість пілону Н=4500мм, який фактично введений в експлуатацію, проте не використовується в господарській діяльності підприємства … . З урахуванням цих доводів відповідач дійшов висновку про заниження позивачем суми податку на прибуток на 3 232 грн. (18% від 17 952 грн.), що стало підставою для прийняття Рішення № 00033531401 .

Оскільки господарська операція Товариства з придбання пілону була відображена також у податковій звітності позивача з ПДВ, детальна інформація щодо цієї операції викладена Управлінням у підпункті 3.1.2.1 Акта (податкові зобов'язання з ПДВ, стор. 13-18 Акта).

Так, згідно з Актом, відповідно до укладеного 24.02.2016 Товариством і Товариством з обмеженою відповідальністю ІСА-УКРАЇНА договору підряду № 2016/02-4, ТОВ ІСА-УКРАЇНА у березні 2016 року виготовило для позивача пілон Н=4500 та виконало відповідні монтажні роботи. Вартість робіт, як вказано в акті виконаних робіт, - 86 292 грн. (в тому числі ПДВ - 14 382 грн.). З урахуванням того, що розрахунки з ТОВ ІСА-УКРАЇНА позивач провів двома платежами, ПДВ в сумі 10 067,40 грн. був включений до складу податкового кредиту лютого 2016 року, ПДВ в сумі 4 314,60 грн. - до складу податкового кредиту березня 2016 року.

Всі документи на підтвердження господарської операції позивач надав Управлінню під час перевірки (т. спр. 1, арк. 109-125).

Як вказано у додатку № 1 до договору підряду, місце проведення монтажних робіт - м. Миколаїв, вул. Кірова, 242в (місцезнаходження Товариства).

Наказом Товариства від 30.03.2016 № 10/1 пілон було введено в експлуатацію, при цьому передбачалось, що місце експлуатації основних засобів - перед будівлею автосалону (місцезнаходження позивача).

Проте, в акті № ВЭ-0000002 від 30.03.2016 введення в експлуатацію основних засобів вказано, що в момент передачі об'єкт знаходиться в салоні по пр. Центральному, 2б/1.

На стор. 17 Акта Управління вказало на відсутність на момент перевірки пілону за адресою пр. Центральний, 2б/1 , а також на те, що, відповідно до пояснень директора Товариства, в зв'язку з відсутністю дозволу на встановлення пілону за цією адресою, запакований пілон до отримання відповідного дозволу був розміщений під навісом за адресою вул. Троїцька (Кірова), 242в.

З урахуванням цих обставин, Управління, з посиланням на статтю 138 Податкового кодексу України, дійшло висновку про безпідставність нарахування Товариством амортизації пілону.

У позовній заяві Товариство вказало, що зазначення в акті введення в експлуатацію адреси пр. Центральний, 2б/1 було помилковим, оскільки право користування приміщенням автосалону за цією адресою у позивача виникло лише у травні 2016 року (т. спр. 1, арк. 126-128). Також позивач зазначив, що, відповідно до наказу від 01.08.2017 № 33/1, було проведено консервацію пілону з метою проведення ремонтних робіт (т. спр. 1, арк. 130-132).

На думку суду, висновок Управління про порушення Товариством вимог статті 138 Податкового кодексу України є безпідставним.

Згідно з підпунктом 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, що була чинною у 2016 році), не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів. Термін невиробничі основні засоби означає основні засоби, які не використовуються в господарській діяльності платника податку.

Відповідно до чинної у 2017 році редакції вказаної норми, не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання/самостійне виготовлення невиробничих основаних засобів, невиробничих нематеріальних активів. Термін невиробничі основні засоби , невиробничі нематеріальні активи означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання в господарській діяльності платника податку.

Висновок про порушення позивачем підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України не може ґрунтуватися на припущеннях контролюючого органу щодо того, що пілон не використовувався (не був призначений для використання) у господарській діяльності позивача. До того ж, на стор. 12 Акта відповідач зазначив, що пілон … фактично введений в експлуатацію … .

Як вказано вище, перевірку Управління провело у серпні-вересні 2017 року. Відсутність на момент перевірки встановленого за адресою пр. Центральний, 2б/1 пілону не може спростувати факт його використання Товариством у 2016 році та у першому півріччі 2017 року, при тому, що, за твердженнями позивача, цей об'єкт, як було передбачено договором, було змонтовано за адресою вул. Троїцька (Кірова), 242в .

На підставі викладеного суд дійшов висновку про протиправність Рішення № 00033531401.

На стор. 52 Акта Управління вказало, що Товариство занизило податок на додану вартість за серпень 2014 - березень 2017 року на 260 018 грн. та зависило залишок від'ємного значення, що зараховується до складу податкового періоду наступного звітного (податкового) періоду, за червень 2017 року на 6 999 грн.

Рішенням № 00033541401 Управління збільшило суму грошового зобов'язання Товариства з ПДВ (за основним платежем) на 257 852 грн.; Рішенням № 00033561401 Управління зменшило розмір від'ємного значення суми ПДВ за червень 2017 року на 6 999 грн.

Товариство вважає Рішення № 00033561401 протиправним повністю та Рішення № 00033541401 протиправним в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ (за основним платежем) на 255 944 грн.

Сума, з нарахуванням якої не погоджується Товариство, складається з: 14 382 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ ІСА-УКРАЇНА (за виготовлення та монтаж пілону); 4 203 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ Таєрс Асістанс (код 37817412); 17 057 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ Таєрс Асістанс (код 39727787); 70 000 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ ЄВРОКАР у складі вартості консультаційних послуг; 157 306 грн. - ПДВ, що був сплачений на користь ТОВ ЄВРОКАР у складі вартості автомобілю.

Завищення Товариством суми податкового кредиту за березень 2016 року на 14 382 грн. та одночасне заниження податкового зобов'язання Управління обґрунтувало порушенням пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (стор. 17 Акта).

У запереченнях проти адміністративного позову Управління конкретизувало, що Товариство не дотрималось вимог підпункту г пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно з цією нормою, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

З підстав, що викладені вище, суд відхилив доводи Управління про те, що пілон Товариство використовувало в операціях, що не є його господарською діяльністю.

У жовтні 2014 року - січні 2015 року, березні-квітні 2015 року Товариство придбало у ТОВ Таєрс Асістанс (код 37817412) автошини вартістю 25 216,98 грн., в тому числі ПДВ - 4 202,83 грн. (стор. 33-41 Акта).

До перевірки Товариство надало договір від 02.04.2012, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення. Управління зазначило, що Товариство не надало сертифікатів відповідності, посвідчень якості, інших документів, які б підтверджували якість та походження товару, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, інших документів на підтвердження факту перевезення товару. На підставі цього відповідач дійшов висновку про відсутність господарських операцій і, відповідно, про порушення Товариством пункту 198.1 (абзац а ), пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у відповідних податкових періодах на 4 203 грн. Також Управління вказало, шо … сам факт перерахування … коштів за нереальними операціями … можна кваліфікувати як безповоротну фінансову допомогу … .

У липні-серпні, жовтні, листопаді 2015 року, січні, квітні, травні, жовтні, грудні 2016 року Товариство придбало у ТОВ Таєрс-Асістанс (код 39727787) автошини вартістю 102 336 грн., в тому числі ПДВ - 17 056 грн. (стор. 41-49 Акта).

До перевірки Товариство надало договір від 26.08.2015 № 26/08/15-01, податкові та видаткові накладні, платіжні доручення. Управління зазначило, що Товариство не надало сертифікатів відповідності, посвідчень якості, інших документів, які б підтверджували якість та походження товару, подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, інших документів на підтвердження факту перевезення товару. На підставі цього відповідач дійшов висновку про відсутність господарських операцій і, відповідно, про порушення Товариством пункту 198.1 (абзац а ), пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми податкового кредиту у відповідних податкових періодах на 17 057 грн. Також Управління вказало, що … сам факт перерахування … коштів за нереальними операціями… можна кваліфікувати як безповоротну фінансову допомогу … .

Суд з висновками Управління не погоджується.

Згідно з чинними у відповідних податкових періодах редакціями абзацу а пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з чинними у відповідних податкових періодах редакціями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України:

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду;

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду з зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

За твердженнями Управління, Товариство порушило ці норми, оскільки не було операцій з придбання товарів.

Суд визнає твердження відповідача хибними.

Як вказано в пункті 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та або/податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених вказаними документами.

Сертифікати якості, відповідності, походження (стор. 35, 44 Акта) не є первинними документами.

З приводу тверджень Управління про відсутність товарно-транспортних накладних суд зазначає таке.

Умовами вказаних вище договорів (т. спр. 2, арк. 108, 111) було передбачено, що поставка визначається умовами DDР склад покупця (позивач). Таким чином, Товариство не здійснювало господарські операції з перевезення автошин, відповідно, сума ПДВ на вартість таких послуг до податкового кредиту позивача не була включена. До того ж, за твердженнями позивача, товарно-транспортні накладні (т. спр. 2, арк. 177, 184, 189, 196, 205, 209, 218, 225, 230, 236, 242, 246, 251, 259, 268, 277, 285, 289, т. спр. 3, арк. 8, 14, 22, 25, 30, 38, 46, 49, 54, 60, 73, 83) були надані під час перевірки.

Відповідно до наданих позивачем сертифікатів (т. спр. 2, арк. 48-50), що були видані ПрАТ ЄВРОКАР , Товариство мало статус офіційного сертифікованого дилера в сфері сервісного обслуговування продукції марки ?KODA на території України.

01.01.2011 ТОВ ЄВРОКАР та Товариство уклали угоду про надання позивачу консультаційних послуг пошукової системи сервісу (т. спр. 1, арк. 147-154). Текст угоди викладений на стор. 23-27 Акта.

Згідно з пунктом 1.2 угоди, консультаційні послуги з технічного обслуговування і ремонту автомобілів з використанням електронної інформаційно-пошукової системи полягають у наданні Товариству інформаційних даних (що містяться у підсистемах за переліком). Сторони угоди передбачили, що розрахунки за надання консультаційних послуг мають здійснюватися шляхом перерахування Товариством щомісяця абонентської плати, а підтвердженням факту надання консультаційних послуг є акти про надання послуг (пункти 5.1 та 5.2 відповідно).

За період вересень 2014 року - червень 2017 року Товариство сплатило за консультаційні послуги 420 000 грн., в тому числі ПДВ - 70 000 грн. Управління підтвердило наявність актів, податкових накладних, платіжних документів.

Згідно з викладеним на стор. 29-30 Акта, надані до перевірки первинні документи не містять конкретної інформації щодо сутності, виду та обсягу послуг; Товариство не надало пояснень щодо … сутності наданих послуг, які саме послуг надавались, відносно якого автомобіля та в якому обсязі, кількості людей задіяних в процесі користування інформаційною системою, кількості витрачених людино-годин на надання послуг та вартості однієї людино-години, в зв'язку з чим неможливо дослідити обґрунтованість та адекватність вартості зазначених послуг ... (стор. 30 Акта). На підставі цих доводів Управління дійшло висновку про порушення Товариством підпункту а пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України і про завищення позивачем податкового кредиту на суму 70 000 грн.

Враховуючи статус сторін угоди (офіційний дистриб'ютор автомобілів ?KODA в Україні та офіційний сертифікований дилер в сфері сервісного обслуговування продукції марки ?KODA на території України), суті консультаційних послуг (надання доступу до інформаційної системи), порядку розрахунків за послуги (абонентська плата), суд дійшов висновку про те, що надані під час перевірки первинні документи (в тому числі акти приймання-передачі наданих послуг) є належними та допустимими доказами підтвердження факту здійснення господарської операції, в той час як аргументи Управління не ґрунтуються на нормах законодавства.

На стор. 50-51 Акта Управління вказало, що Товариство у січні 2016 року придбало у ТОВ ЄВРОКАР автомобіль вартістю 943 837 грн., в тому числі ПДВ - 157 306,16 грн. З урахуванням факту часткової попередньої оплати, частину ПДВ (14 333,33 грн.) було включено до податкового кредиту вересня 2015 року, решту (142 972,83 грн.) - до податкового кредиту січня 2016 року. У податкових накладних № 263 від 29.09.2015 та № 11 від 06.01.2016 (т. спр. 3, арк. 111, 112 відповідно) вказаний код товару згідно з УКТ ЗЕД - 8703231910. При оформленні продажу цього автомобіля фізичній особі Товариство зазначило у податкових накладних № 233 від 25.09.2015 та № 46 від 06.01.2016 код товару згідно з УКТ ЗЕД - 8703321900.

В зв'язку з цим Управління в Акті вказало: … в ході проведення аналізу поданих до перевірки документів та регістрів бухгалтерського обліку встановлено, що … податкові накладні № 263 … та № 11 на придбання автомобіля … є дефективними, містять помилки та невідповідність в частині коду УКТ ЗЕД … , що є свідченням порушення Товариством пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України і завищення податкового кредиту на загальну суму 157 306,16 грн. Пояснення щодо того, чому саме накладні № 263 та № 11 є дефективними , в Акті відсутні.

Суд погоджується з позивачем в тому, що посилання відповідача на недотримання Товариством пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (як на підставу для висновку про завищення суми податкового кредиту) є недоречним, оскільки у цій нормі (в редакції, що була чинною у січні 2016 року) було зазначено, що податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Абзацом другим цієї норми передбачалось, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оскільки Управління не спростувало факт реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 263 та № 11, висновки про неправомірність формування позивачем податкового кредиту є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про безпідставність доводів Управління і, відповідно, про протиправність Рішення № 00033561401 та Рішення № 00033541401 (у відповідній частині).

Висновок про наявність у Товариства недоїмки за єдиним внеском в сумі 10 777,29 грн. (Вимога) та необхідність застосування штрафної санкції в сумі 5 388,65 грн. (Рішення № 0016861307) Управління обґрунтувало порушенням Товариством підпункту 1 пункту 2 статті 6, частини першої статті 8 Закону № 2464 (стор. 65-68 Акта).

Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 встановлений обов'язок платників єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; у частині першій статті 8 Закону № 2464 визначені критерії та обставини, що мають враховуватися при визначенні розміру єдиного внеску для кожної категорії платників, та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В ході перевірки відповідач встановив, що позивач у грудні 2016 року виплатив працівникам нецільову благодійну допомогу в сумі 48 250 грн., але не відобразив цю суму … у звітності сум нарахованої заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок … .

На підтвердження факту виплати працівникам нецільової благодійної допомоги Товариство подало: копію наказу від 01.12.2016 № 64-к Про надання нецільової фінансової допомоги , копії заяв 24 працівників про виплату їм допомоги (по 1 930 грн. кожному), копію відомості за грудень 2016 року на виплату нецільової благодійної допомоги 26 працівникам на загальну суму 50 180 грн. (т. спр. 3, арк. 136-161).

Відповідно до абзацу першого пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464, базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України Про оплату праці , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Як вказано у статті 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР Про оплату праці , структуру заробітної плати складають: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати - виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами та положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Свої висновки про те, що на виплачену Товариством суму нецільової фінансової допомоги мав бути нарахований єдиний внесок, Управління обґрунтувало нормами Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 (стор. 65 Акта).

Проте, як вказано у пункті 1.1, зазначена Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об'єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

У частині сьомій статті 7 Закону № 2464 вказано, що перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 був затверджений Перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Як вказано у пункті 14 розділу І цього Переліку, єдиний внесок не нараховується на матеріальну допомогу разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання.

На думку суду, виплачені Товариством грошові кошти є саме тією матеріальною допомогою, про яку вказано у пункті 14 Переліку, тому висновок Управління про наявність недоїмки в сумі 10 777,29 грн. є безпідставним.

Суд, в силу пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відхилив доводи відповідача, що були обґрунтовані змістом листа Пенсійного фонду України від 13.07.2011 № 14399/03-20 (т. спр. 3, арк. 176).

Оскільки застосування штрафної санкції в сумі 5 388,65 грн. (Рішення № 0016861307) є наслідком донарахування відповідачем єдиного внеску, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і в цій частині.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464, у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2646, орган доходів і зборів за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більше як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Як вказано у частині першій статті 12 Закону № 2464, завданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 12 Закону № 2464, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Пунктами 6 і 7 частини першої статті 13 Закону № 2464 органам доходів і зборів надано право застосовувати фінансові санкції, передбачені цим Законом, та стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску, а, відповідно до частини першої статті 14 Закону № 2464, органи доходів і зборів зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, є податковими правопорушеннями.

Отже, порушення платником податків вимог Закону № 2464 є податковим правопорушенням.

Пунктом 116.1 статті 116 Податкового кодексу України встановлено, що у разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення (порушення вимог Закону № 2464) здійснюється шляхом надіслання (вручення) такому платнику податків податкового повідомлення-рішення.

Рішення № 0016861307 не є податковим повідомленням-рішенням. Норми Податкового кодексу України не передбачають права відповідача приймати рішення про стягнення штрафних санкцій у будь-якій іншій формі, крім як у формі податкового повідомлення-рішення.

На стор. 74 Акта Управління вказало на те, що Товариство порушило пункт 2.11 глави 2, пункти 3.1, 3.2 глави 3 Положення № 637, в зв'язку з чим Рішенням № 00033551406 до позивача, відповідно до абзацу 6 пункту 1 Указу № 436, були застосовані штрафні санкції в сумі 20 000 грн.

Відповідно до Звітів від 28.03.2016 № АО-0000003 та від 29.03.2016 № АО-0000004 про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, а також до квитанцій до прибуткового касового ордера від 28.03.2016 № 34 та від 29.03.2016 № 35, директор Товариства Лукашик Максим Георгійович вніс в касу ТОВ Миколаївавтотехсервіс отримані від позивача готівкові кошти в сумі 20 000 грн. - за оренду (т. спр. 3, арк. 162-165).

Як вказано в пункті 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт.

Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження.

Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми.

Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів (пункт 3.1 Положення № 637).

Касові операції, що проводяться відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , оформляються згідно з вимогами цього Закону (пункт 3.2 Положення № 637).

Відповідно до Акта, доказом порушення Товариством вказаних норм є відсутність відповідних фіскальних чеків РРО (що їх мало видати директору Товариства ТОВ Миколаївавтотехсервіс ), що, на думку відповідача, свідчить про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Як вказано у пункті 3.3 Положення № 637, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Товариство подало належні докази приймання готівки в касу ТОВ Миколаїватотехсервіс .

У запереченнях проти адміністративного позову Управління вказало, що позивач, в силу пункту 3.2 Положення та пункту 1 статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (надалі - Закон № 265), мав надати під час перевірки … відповідний розрахунковий документ, який передбачений ЗУ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг … .

З цього приводу суд зазначає таке.

По-перше, в Акті відсутні будь-які посилання на Закон № 265.

По-друге, пунктом 1 статті 3 Закону № 265 визначені зокрема обов'язки суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу; статтею 17 Закону № 265 встановлено, що відповідальність за порушення вимог цього Закону несуть саме суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Оскільки розрахунковою операцією, згідно з абзацом 4 статті 2 Закону № 265, є приймання від покупця готівкових коштів, доводи Управління про недотримання позивачем (при тому, що позивач такі кошти передавав) вимог Закону № 265, що, в свою чергу, є доказом порушення позивачем вимог Положення № 637, є безпідставними.

Недоведеність відповідачем фактів порушення позивачем вимог Положення № 637 тягне за собою висновок про протиправність Рішення № 00033551406 .

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 11, 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 02.10.2017 № 00033541401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 257 852 грн. за основним платежем та 128 926 грн. за штрафними санкціями в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 255 944 грн. за основним платежем та 127 972 грн. за штрафними санкціями.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 02.10.2017 № 00033561401 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість за червень 2017 року на 6 999 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 02.10.2017 № 00033531401 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3 231 грн. за основним платежем та 1 615,50 грн. за штрафними санкціями.

5. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 02.10.2017 № 00033551406 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, обіг готівки, РРО в сумі 20 000 грн.

6. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 03.10.2017 № 0016861307 про застосування штрафної санкції за ненарахування єдиного внеску в сумі 5 388,65 грн.

7. Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області від 03.10.2017 № Ю-44 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 10 777,29 грн.

8. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЭКСПРЕСС-АВТО судовий збір у сумі 6 478,93 грн., сплачений платіжним дорученням від 09.10.2017 № 140, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В. Птичкіна

Постанова оформлена у відповідності до статті 160 КАС України

та підписана суддею 05 грудня 2017 року