Постанова

від 25.09.2017 по справі 1/88-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2017 року Справа № 1/88-09 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Корнілової Ж.О.-головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Ковтонюк Л.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу та постановуГосподарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі№ 1/88-09 Господарського суду Дніпропетровської області за позовомДочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" До Дочірнього підприємства "Софіївкатеплоенерго" Комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" Дніпропетровської обласної ради Простягнення 306624,04 грн., за участю представників сторін від позивача:Кулик О.А., від відповідача: від ВДВС:не з'явилися, не з'явилися,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 (суддя Рудь І.А.) у справі № 1/88-09 відхилено скаргу № 31/13-40 від 20.01.2017 Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на дії державного виконавця Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі № 1/88-09 (у складі колегії суддів: Білецької Л.М.-головуючого, Паруснікова Ю.Б., Верхогляд Т.А.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 у справі № 1/88-09 залишено без змін.

Ухвалу та постанову мотивовано тим, що постановою відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Дніпропетровській області від 27.03.2012 правомірно закінчено виконавче провадження на підставі п. 14 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі списанням заборгованості за Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію", встановленої рішенням суду, яка підлягала виконанню на підставі виконавчого документа.

Не погоджуючись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі № 1/88-09 Господарського суду Дніпропетровської області, Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 у справі № 1/88-09 Господарського суду Дніпропетровської області; визнати незаконними дії Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2012 ВП № 13543042 при виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 у справі № 1/88-09; визнати незаконними дії Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, які полягають у ненаправленні на адресу стягувача постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2012 ВП № 13543042 при виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 у справі № 1/88-09; визнати недійсною постанову Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2012 ВП № 13543042 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 у справі № 1/88-09.

У касаційній скарзі заявник посилається на недотримання судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача (стягувача), перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2009 позов задоволено; стягнуто з Дочірнього підприємства обласного комунального підприємства "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" на користь Дочірнього підприємства "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 306624, 04 грн. основного боргу, 3067, 00 грн. витрат з оплати державного мита, 118,00 грн. витрат з оплати інформаційно-технічних послуг.

На виконання зазначеного рішення господарським судом 28.04.2009 видано наказ.

Ухвалою Господарського суду від 29.06.2010 замінено позивача Дочірнє підприємство "Газ-тепло" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" його правонаступником - Дочірньою компанією "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Дочірня компанія "Газ Україна" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася до господарського суду зі скаргою на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просила суд: визнати незаконними дії Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2012 ВП № 13543042 при виконанні наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 у справі № 1/88-09; визнати незаконними дії Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, які полягають у ненаправленні на адресу стягувача постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2012 ВП №13543042 з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 у справі № 1/88-09; визнати недійсною постанову Софіївського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про закінчення виконавчого провадження від 27.03.2012 ВП № 13543042 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 у справі № 1/88-09.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Для цього він здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення державним виконавцем оскаржуваних дій) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення) (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Судами встановлено, що виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2009 за № 1/88-09 про стягнення з ДП ОКП "Дніпротеплоенерго" "Софіївкатеплоенерго" на користь ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" заборгованості на загальну суму 309809,04 грн. закінчено 27.03.2012 на підставі п. 14 ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку зі списанням заборгованості за Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електроенергію", встановленої рішенням суду, яка підлягала виконанню на підставі виконавчого документа.

Проте суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов до передчасного висновку про відхилення даної скарги, виходячи з наступного.

Судами не досліджено доводи Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", чи підпадає заборгованість боржника за вказаним рішенням суду під дію Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" і докази про виконання такого рішення суду.

Крім цього в матеріалах справи не міститься постанова відділу державної виконавчої служби, на яку суди посилаються в ухвалі та постанові.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

2) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення;

3) скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції;

4) скасувати рішення першої інстанції, постанову апеляційної інстанції повністю або частково і припинити провадження у справі чи залишити позов без розгляду повністю або частково;

5) змінити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції;

6) залишити в силі одне із раніше прийнятих рішень або постанов.

Відповідно до статті 111 10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо:

1) справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів; 2) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду; 3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі в справі; 4) рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові; 5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу колегії, що розглянула справу; 6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил предметної або територіальної підсудності, крім випадків, передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу; 7) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.

Відповідно до статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. Постанова касаційної інстанції не може містити вказівок про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

Таким чином ухвала та постанова підлягають скасуванню, які прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення у справі, а справа № 1/88-09 підлягає передачі на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства вирішити спір.

Відповідно до частини 1 статті 111 12 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі № 1/88-09 Господарського суду Дніпропетровської області частково задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 06.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 у справі № 1/88-09

скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий, суддя:Корнілова Ж.О. Судді: Нєсвєтова Н.М. Ковтонюк Л.В.