Постанова

від 04.12.2017 по справі 910/2022/17

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2017 року Справа № 910/2022/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. - головуючого, Ковтонюк Л.В., Корнілової Ж.О., розглянувши матеріали касаційної скаргиспеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" напостанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.17 та рішення господарського суду міста Києва від 10.04.17 у справігосподарського суду міста Києва №910/2022/17 за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" доспеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд", третя особа, позивача:яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія Микола Дем'яненко та партнери", простягнення 62961,58грн., за участі представників сторін:

від відповідача - Самардак А.В.,

від інших осіб - не з'явилися,

У С Т А Н О В И В:

11.06.2012 між Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (замовник), товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" (виконавець) було укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №41/2012, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати замовникові послугу (90.00.1 Послуги з видалення рідких відходів (видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін), зазначені в цьому договорі та додатках до нього, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

29.12.2012 сторонами було укладено додаткову угоду №1 до договору №41/2012, в якій погоджено, що у зв'язку з затримкою бюджетного фінансування оплата за надані у 2012 році послуги з видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін в розмірі 80 100 грн. буде здійснена замовником до 31.12.2013.

Усупереч своїх зобов'язань згідно договору та додаткової угоди до нього, спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" надані товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" послуги в повному обсязі не оплатили, у зв'язку із чим останні звернувся до господарського суду із позовом про стягнення 80 100 грн. заборгованості.

19.11.2014 рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/22880/14, яке вступило в законну силу, стягнуто з Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" основний борг в сумі 80 100 грн. та судові витрати. Зазначене рішення виконано комунальним підприємством "Київводфонд" 21.07.2015, що підтверджується звітом (банківською випискою) ПАТ КБ "Приватбанк" від 26.10.2015.

21.09.2015 між ТОВ "Екосервіс-Україна" (первісний кредитор), ТОВ "Юридична компанія "Микола Дем'яненко та партнери" (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до договору № 41/2012 від 11.06.2012 (Основний договір), укладеного між первісним кредитором та КП "Київводфонд".

По акту приймання-передачі документів від 21.09.2015 позивач передав, а третя особа прийняла документи по договору.

30.01.2017 рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/1523/16, яке набрало законної сили, у задоволенні позову ТОВ "Юридична компанія "Микола Дем'яненко та партнери" до Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат в розмірі 62 961,58 грн., було відмовлено.

Зазначеним рішенням установлено, що оскільки на час укладення договору про відступлення права вимоги 21.09.2015 відповідач виконав свої зобов'язання перед первісним кредитором зі сплати основного боргу за договором у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 21.07.2015, то угода про заміну кредитора у зобов'язанні не породжувала жодних прав та обов'язків для КП "Київводфонд" перед ТОВ "ЮК "Микола Дем'яненко та партнери".

У зв'язку з такими обставинами, товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" звернулися до суду з позовом про стягнення з спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" 62 961,58 грн. (59 228,70 грн. інфляційних втрат за період з січня 2014 року по липень 2015 року та 3 732,88 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 року по 21.07.2015 року), нарахованих внаслідок неналежного виконання зобов'язань за Договором №41/2012 від 11.06.2012.

10.04.2017 рішенням господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.), залишеним без змін 28.08.2017 постановою Київського апеляційного господарського суду (судді Зеленін В.О., Мартюк А.І., Ткаченко Б.О.) позов задоволено частково, стягнуто з спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" 59 228,70грн. інфляційних нарахувань та 3 726,30грн. 3% річних. Розподілено судові витрати. Судові рішення із застосуванням ст.ст.173, 193 ГК України, ст.ст.509, 525-526, 629, 625 ЦК України, обгрунтовані доведеністю позивачем факту порушення відповідачем договірних зобов'язань, тому позов підлягав до задоволення з урахуванням виправленої судом помилки в розрахунках позивача.

У касаційній скарзі спеціалізоване водогосподарське комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" посилалися на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 34, 43, 82, 84 ГПК України, статей 512, 514, 516, 517, 653 ЦК України, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, які просили скасувати, та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Проаналізувавши касаційну скаргу на предмет її обґрунтованості у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення вимог скарги виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно приписів ст.525, 526 ЦК України, яким кореспондують положення ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 ЦК України унормовано, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.ст.610, 612 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (ч.2 ст.615 ЦК України).

Із матеріалів справи видно, що зобов'язання сторін у цій справі виникли на підставі договору про закупівлю послуг за державні кошти №41/2012, правова природа якого співвідноситься з договором про надання послуг. Зазначений договір у встановленому порядку не був оспорений, та не визнаний недійсним, тому був обов'язковим для виконання сторонами, докази свідчення про зворотне відсутні.

Надаючи належну правову оцінку усім доводам сторін, попередні судові інстанції виходили з того, що основний борг, який було стягнуто рішенням суду від 18.11.2014 у справі №910/22880/14, було погашено 21.07.2015, тому позивач на підставі ч.2 ст.625 ЦК України вправі заявити вимогу про сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Вказані нарахування входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, позивачем помилково здійснено розрахунок 3% річних по 21.07.2015, оскільки цей день є датою виконання грошового зобов'язання, з якої припинилось його прострочення.

На підставі ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Ухвалюючи оскаржувану постанову, якою залишено без змін рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд з урахуванням вимог викладених положень процесуального закону, правильно визнав обгрунтованим висновок суду першої інстанції про доведеність позовних вимог у задоволеній частині.

За змістом ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги межі касаційного перегляду, пов'язані з установленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє доводи заявника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи, а також ґрунтуються на довільному тлумаченні чинного законодавства.

Відповідно до положень ст.111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Ураховуючи те, що обставини, на які посилався заявник не підтвердилися, а судами обох інстанцій правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, у задоволенні скарги слід відмовити.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі рішення місцевого суду та постанови апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 та рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2017 у справі №910/2022/17 - без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Суддя Л.В. Ковтонюк

Суддя Ж.О. Корнілова