Рішення

від 10.04.2017 по справі 910/2022/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.2017№910/2022/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна"

до Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого

органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

"Київводфонд"

третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія Микола

Дем'яненко та партнери"

про стягнення 62 961,58 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Байда В.В. за довіреністю від 01.02.2017;

від відповідача: Мельниченко О.П. за довіреністю № 2401/1 від 27.01.2017;

від третьої особи: Новохацька Н.О. за довіреністю від 03.10.2016.

Рішення прийняте 10.04.2017, у зв язку з оголошеною в судовому засіданні перервою з 03.04.2017 по 10.04.2017.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10 квітня 2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (далі - відповідач) про стягнення 62 961,58 грн., в тому числі 59 228,70 грн. інфляційних втрат, 3 732,88 грн. 3 % річних.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2022/17, її розгляд призначено на 01.03.2017 року.

28.02.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 01.03.2017 року подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.03.2017 на підставі статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія Микола Дем'яненко та партнери", на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 22.03.2017 року.

09.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 22.03.2017 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 03.04.2017 року.

30.03.2017 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва представниками позивача та третьої особи подані додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.04.2017 подав клопотання про продовження строку розгляду спору у справі № 910/2022/17 на п'ятнадцять днів.

В судовому засіданні 03.04.2017 року судом було розглянуто подане представником відповідача клопотання про продовження строку розгляду справи та вирішено задовольнити його.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 03.04.2017 оголошено перерву до 10.04.2017.

10.02.2017 представник відповідача через відділ діловодства господарського суду міста Києва надав письмові заперечення по справі.

У судовому засіданні 10.04.2017 року представники позивача та третьої особи надали усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримали заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.04.2017 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2012 між Спеціалізованим водогосподарським комунальним підприємством виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" (далі - виконавець) було укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 41/2012, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2012 році надати замовникові послугу (90.00.1 Послуги з видалення рідких відходів (видалення рідких відходів з мобільних туалетних кабін), зазначені в цьому договорі та додатках до нього, а замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/22880/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" до Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" про стягнення 80 100 грн стягнуто з Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" основний борг в сумі 80 100 грн. та судовий збір в розмірі 1 827 грн.

Зазначене рішення господарського суду міста Києва було виконано відповідачем 21.07.2015, що підтверджується банківською випискою та не заперечується сторонами.

21.09.2015 між ТОВ "Екосервіс-Україна" (далі - первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Микола Дем'яненко та партнери" (далі - новий кредитор, позивач) було укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір), відповідно до умов якого первісний кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги, належне первісному кредиторові у відповідності до Договору № 41/2012 від 11.06.2012 (далі - Основний договір), укладеного між первісним кредитором та відповідачем.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.01.2017 у справі № 910/1523/16 встановлено, що оскільки на момент укладення договору про відступлення права вимоги 21.09.2015 відповідач виконав свої зобов'язання перед первісним кредитором зі сплати основного боргу за договором у повному обсязі, що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою від 21.07.2015, то угода про заміну кредитора у зобов'язанні не породжувала жодних прав та обов'язків для Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Микола Дем'яненко та партнери".

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/22880/14 стягнуто з Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" основний борг в сумі 80 100,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. Позивач зазначає, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі №910/22880/14 з відповідача було стягнуто суму основного боргу. Вказане рішення про стягнення основного боргу відповідачем було виконано 21.07.2015 року, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача донараховані суми 3% річних та інфляційних нарахувань.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на корить другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що рішенням господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/22880/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" до Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" про стягнення 80 100,00 грн стягнуто з Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" основний борг в сумі 80 100,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 827,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Згідно з пунктом 2.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Таким чином, факти, які підтверджують наявність грошового зобов'язання відповідача щодо оплати заборгованості за Договором № 41/2012 від 11.06.2012, встановлені у рішенні господарського суду міста Києва від 19.11.2014 у справі № 910/22880/14, в силу вимог частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають преюдиційне значення для даної справи та не підлягають доведенню.

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 59 228,70 грн. інфляційних втрат за період з січня 2014 року по липень 2015 року та 3 732,88 грн. 3 % річних з 01.01.2014 року по 21.07.2015 року за неналежне виконання зобов'язань за Договором № 41/2012 від 11.06.2012.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 229 Господарського кодексу України та частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (пункт 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Як встановлено судом, заборгованість, яку було стягнуто за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/22880/14 є грошовим зобов'язанням за договором та на яку в силу статті 625 Цивільного кодексу України можуть бути нараховані 3% річних та інфляційні втрати, після винесення рішення суду.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що останні є арифметично вірними, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 59 228,70 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період 01.01.2014 року по 21.07.2015 року. Як встановлено судом, заборгованість за рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/22880/14 погашено 21.07.2015 року.

Відповідно до пункту 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних за період з 01.01.2014 року по 20.07.2015 року, суд дійшов висновку, що зазначені позовні вимог підлягають частковому задоволенню в розмірі 3 726,30 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідачем не було надано суду доказів в спростування обставин, викладених у позові.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" підлягають частковому задоволенню в розмірі 59 228,70 грн. інфляційних втрат та 3 726,30 грн. 3 % річних.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 32, 33, 43, 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Спеціалізованого водогосподарського комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київводфонд" (02002, м. Київ, вулиця Микільсько-Слобідська, будинок 7, ідентифікаційний код 37292855) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс-Україна" (02100, м. Київ, вул. Будівельників, будинок 29-А, ідентифікаційний код 33298523) 59 228 (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 70 коп. інфляційних втрат, 3 726 (три тисячі сімсот двадцять шість) грн. 30 коп. 3 % річних, 1 599 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 83 коп. судового збору.

3.У іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.04.2017

Суддя М.Є. Літвінова