Ухвала

від 06.12.2017 по справі 19/64/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

06 грудня 2017 р. Справа № 19/64/2012/5003

Господарський суд Вінницької області у складі судді Банаська О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на дії та бездіяльність Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс", м.Київ

до: Фермерського господарства "Ніколас І.Д.", с.Комсомольське, Козятинський район, Вінницька область

про стягнення 24 823 грн 75 коп.

За участю секретаря судового засідання Василишеної Н.О.

Представники сторін та відділу ДВС: не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Відкритим акціонерним товариством "Бродецький цукровий завод" заявлено позов до Фермерського господарства "Ніколас І.Д." про стягнення 24 823 грн 75 коп.

Ухвалою суду від 27.09.2012 р. порушено провадження у справі № 19/64/2012/5003 та призначено її до розгляду на 11.10.2012 р.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 20.11.2012 р. (суддя Яремчук Ю.О.) позов задоволено повністю: стягнуто з Фермерського господарства "Ніколас І.Д." на користь Відкритого акціонерного товариства "Бродецький цукровий завод" 24 823 грн 75 коп. заборгованості та 1 609 грн 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

03.12.2012 р. на виконання рішення суду по справі № 19/64/2012/5003 було видано відповідний наказ.

Ухвалою суду від 10.12.2015 р. замінено сторону Стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бродецький цукровий завод" по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області у справі № 19/64/2012/5003 від 03.12.2012 р., на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс".

23.10.2017 р. до суду надійшла скарга вих. № 18-1/10 від 18.10.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на дії та бездіяльність Козятинського МР ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" передано на розгляд судді Білоусу В.В.

Ухвалою суду від 23.10.2017 р. зазначену скаргу призначено до розгляду на 06.11.2017 р.

03.11.2017 р. до суду від Козятинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області надійшли заперечення вих. № 11759 від 02.11.2017 р. стосовно скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс".

Відповідно до ухвали суду від 06.11.2017 р. розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" відкладено до 06.12.2017 р.

Указом Президента України від 10.11.2017 р. за № 357/2017 суддю Білоуса В.В. призначено на посаду судді Касаційного господарського суду Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Вінницької області від 16.11.2017 р. здійснено повторний автоматичний розподіл справи № 19/64/2012/5003 за результатами якого справу було розподілено судді Банаську О.О.

Ухвалою від 20.11.2017 р. дану справу судом прийнято до свого провадження для розгляду скарги для Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс" на дії та бездіяльність Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області і призначено останню до розгляду на 06.12.2017 р.

06.12.2017 р. на електронну адресу суду надійшли заперечення Козятинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області вих. № 11759 від 02.11.2017 р. стосовно скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Нотапс".

Крім того, 06.12.2017 р. на електронну суду від ТОВ "Компанія "Нотапс" надійшло клопотання б/н від 06.12.2017 р. в якому останнє підтримує вимоги скарги в повному обсязі та просить провести розгляд даної скарги без фіксації в режимі відеоконференції та за відсутності його представника.

Представники сторін та відділу ДВС в засідання суду 06.12.2017 р. не з'явились, причин неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання останні повідомлені належним чином - ухвалою від 20.11.2017 р., яка надсилалася рекомендованою кореспонденцією.

Факт належного повідомлення відділу ДВС підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення № 2210001065051, тоді як позивача (стягувача) надісланим на електронну адресу суду клопотанням від 06.12.2017 р., яким, серед іншого, останній просить суд провести розгляд справи за його відсутності.

Поряд з цим, надіслана на адресу відповідача (боржника) ухвала від 20.11.2017 р. повернута поштовим відділенням з відміткою "інші причини", відносно чого суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом . Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Також слід зазначити, що відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 (з подальшими змінами) на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата.

Як наголошується в п.19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

На першому примірнику ухвали, яка наявна в справі, є штамп суду з відміткою про відправку документа. Дана відмітка оформлена відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України наведених вище, а тому суд дійшов висновку, що вона є підтвердженням належного надсилання копії процесуального документа сторонам.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача (боржника) належним чином про час і місце розгляду скарги і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки згідно із приписами ч.2 ст.121 2 ГПК України неявка боржника, стягувача та представника відділу ДВС в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності останніх.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та відділу ДВС розгляд скарги здійснюється без технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні розглянувши надіслані 06.12.2017 р. позивачем (стягувачем) та відділом ДВС на електронну суду заперечення Козятинського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області вих. № 11759 від 02.11.2017 р. стосовно скарги та клопотання ТОВ "Компанія "Нотапс" клопотання б/н від 06.12.2017 р. судом встановлено, що відповідно до довідок суду від 06.12.2017 р., складеної відповідних відповідальним працівником апарату Господарського суду Вінницької області, вказані документи не містять електронного цифрового підпису.

Відповідно до п.1.5.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 р. № 28 документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.

Враховуючи те, що вказані документи позивача (стягувача, скаржника) відділу ДВС на адресу суду надіслані без електронного цифрового підпису, а тому не є офіційними, вони не підлягають розгляду.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, дослідивши матеріали виконавчого провадження по виконанню наказу виданого 03.12.2012 р. Господарським судом Вінницької області у справі № 19/64//2012/5003 судом встановлено наступне.

Як вбачається із скарги на дії відділу ДВС остання мотивована передчасністю винесення постанови про повернення виконавчого документа, позаяк на думку скаржника державним виконавцем не було повністю виконано вимоги передбачені Законом України "Про виконавче провадження" щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. № 19/64/2012/5003, в тому рахунку не зроблено всіх запитів, не витребувано інформації щодо наявності майна, не вжито заходів по обмеженню у виїзді за кордон керівника боржника тощо.

На підставі вказаного скаржник просить визнати дії Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області по винесенню постанови про повернення виконавчого документа від 03.10.2017 р. протиправними, визнати недійсною та скасувати вказану постанову, визнати за період з 22.06.2017 р. по 03.10.2017 р. незаконною та протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64//2012/5003 в частині не вжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів, майна та щодо порушення строків і порядку вчинення виконавчих дій.

В письмовому запереченні на скаргу вих. № 11759 від 02.11.2017 р. Козятинський міськрайонний відділ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області вважає подану скаргу необґрунтованою та просить в її задоволенні відмовити зазначаючи, що державним виконавцем проведено всі виконавчі дії відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" з метою повного та своєчасного виконання рішення, а саме накладено арешт на майно та рахунки боржника, з метою встановлення майна на яке можливо звернути стягнення надано запити до установ та організацій, що здійснюють реєстрацію права власності.

Крім того, відділ ДВС зазначає, що ст. 74 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачено порядок та спосіб оскарження дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб державної виконавчої служби, однак скарга ТОВ "Компанія "НОТАПС" подана на бездіяльність відділу, а не на посадову особу або виконавця в якого на виконанні знаходиться виконавче провадження.

Із матеріалів справи та виконавчого провадження судом встановлено, що 22.06.2017 р. головним державним виконавцем Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області Лопатинською Н.М. відкрито виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003 (а.с. 69, т. 3).

03.07.2017 р. головним державним виконавцем Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить боржнику (а.с. 71, т. 3).

Цього ж дня, головним державним виконавцем Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області зроблено запити вих. № 6998, № 6989, № 6994 від 03.07.2017 р. до Управління статистики Вінницької області, ДП "Держреєстри України", Управління Держгеокадастру у Козятинському районі, Агентства по ідентифікації та реєстрації тварин, Державної служби інтелектуальної власності, Міністерства доходів і зборів України, Український центр інноватики та патентно-інформаційних послуг, Державної інспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Махнівської сільської ради, Державної авіаційної служби України стосовно наявності будь-якого майна, що зареєстровано за боржником (а.с. 72-74, т. 3).

Відповідно до інформації ДП "Держреєстри України" вих. № 207 від 13.07.2017 р. на запит державного виконавця повідомлено, що згідно даних основного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання, станом на 12.07.2017 р. ФГ "Ніколас І.Д." (ЄДРПОУ 32840604) не зберігає зерно на зернових складах, підключених до осиного реєстру складських документів на зерно та зерна, прийнятого на зберігання (а.с. 76, т. 3).

Згідно відповіді Махнівської сільської ради вих. № 391 від 17.07.2017 р. на запит ФГ "Ніколас І.Д." на території Махнівської сільської ради ніякої діяльності не проводить, будь-яке майно за ним на території ради не зареєстроване (а.с. 75, т. 3).

21.07.2017 р. до відділу ДВС надійшла інформація Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 17.07.2017 р. на запит відповідно до якої станом на 01.01.2013 р. в Державному реєстрі земель земельних ділянок за юридичною особою ФГ "Ніколас І.Д." на території Козятинського району не зареєстровано (а.с. 77, т. 3).

26.07.2017 р. на адресу Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області надійшло повідомлення ДП "Агентства по ідентифікації та реєстрації тварин" вих. № 450/11-11 від 18.07.2017 р. згідно якого в інформаційній системі "Єдиний державний реєстр тварин" відсутня будь-яка інформація про наявність або переміщення сільськогосподарських тварин господарства ФГ "Ніколас І.Д." (ЄДРПОУ 32840604), оскільки дане господарство не зареєстроване в Реєстрі тварин як власник тварин (а.с. 78, т. 3).

18.08.2017 р. постановою Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках боржника (а.с. 80, т. 3).

05.09.2017 р. до відділу ДВС надійшло повідомлення Головного управління ДФС у Вінницькій області вих. № 4287/9/02-32-12-02 від 21.08.2017 р. на запит, яким повідомляється, що відповідно до бази даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Єдиного державного реєстру МВС України інформація про наявність нерухомого майна та транспортних засобів, що зареєстровані за ФГ "Ніколас І.Д." відсутня (а.с. 81, т. 3).

07.09.2017 р. на адресу відділу ДВС надійшли відповіді банківських установ стосовно виконання постанови про арешт кошів боржника, якими повідомлено, зокрема:

- ПАТ АБ "Укргазбанк" зазначено, що постанова про арешт котів боржника прийнята банком до виконання 28.08.2017 р. При цьому також вказано про недостатність коштів на рахунках боржника станом на 28.08.2017 р. та повідомлено, що інформація щодо залишку коштів, про арешт коштів, про зупинення видаткових операцій на рахунках належить до банківської таємниці, розкриття якої здійснюється в обсязі та порядку передбачено ст. 62 ЗУ "Про банки та банківську діяльність", зокрема вимога державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю повинна бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника) скріпленого гербовою печаткою та у разі надходження вимоги, яка відповідатиме чинному законодавству, остання буде виконаною (а.с. 82, т. 3);

- ПАТ "Креді Агріколь Банк", вказано, що згідно Інструкції "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" постанова про арешт коштів боржника прийнята до виконання в межах суми боргу 29 196 грн 78 коп. - 30.08.2017 р. На арештованих рахунках відсутні кошти для виконання даного арешту (а.с. 83, т. 3);

- ПАТ "Брокбізнесбанк" вказано, що станом на 29.08.2017 р. ФГ "Ніколас І.Д." в АТ "Брокбізнесбанк" відкрито поточний рахунок в національній валюті залишок коштів на якому становить 08 грн 44 коп . Також повідомлено, що у зв'язку з відкликанням НБУ банківської ліцензії АТ "Брокбізнесбанк" для здійснення процедури ліквідації та відсутністю законних підстав для здійснення банком операцій за рахунками клієнтів, в т.ч. арешту коштів, банк немає можливості забезпечити виконання постанови відділу ДВС від 18.08.2017 р. та повертає її без виконання (а.с. 84, т. 3);

- ПАТ "Універсал Банк" зазначено, що дана постанова відділу ДВС про арешт коштів не була прийнята банком до виконання по причині, що такі арешти уже були накладенні раніше. Наявна на рахунках клієнта сума коштів становить 02 грн 10 коп. (а.с. 85, т. 3);

- ПАТ КБ "Приватбанк" вказано, що згідно Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті арешт накладено в сумі 29 196 грн 78 коп. При цьому на рахунках відсутні кошти для виконання даної постанови (а.с. 87, т. 3).

Згідно відповіді Козятинського міськрайонного відділу реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області на запит державного виконавця повідомлено про те, що смерть гр. ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована 13.08.2015 р. Махнівською сільською радою (колишньою Комсомольською) Козятинського району Вінницької області за в/з № 67 (а.с. 86, т.3).

02.10.2017 р. до відділу ДВС від Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку надійшла запитувана інформація вих. № 10/04/19237 від 25.09.2017 р. згідно якої станом на 30.06.2017 р. ФГ "Ніколас І.Д." (ЄДРПОУ 32840604) серед власників, які володіють значними пакетами акцій емітентів (10 відсотків і більше статутного капіталу), відсутнє (а.с. 88, т. 3).

Відповідно до інформації Департаменту авіаційної служби України на запит відділу ДВС запропоновано останньому використовувати відомості з офіційних веб-порталів зазначених в даному листі, що дозволить оперативно отримувати відомості щодо наявності повітряних суден у фізичних та юридичних осіб (а.с. 89, т. 3).

03.10.2017 р. головним державним виконавцем Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 91, т. 3).

З урахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних міркувань щодо поданої скарги.

Умови і порядок виконання рішень судів регламентовані Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону .

Враховуючи, що виконавчі дії державним виконавцем Хмільницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003 вчинялися після набрання чинності Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р., оцінка правомірності дій державного виконавця здійснюється на відповідність нормам Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 р. (ЗУ "Про виконавче провадження"), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 2 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно зі ч.1 ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів").

Відповідно до ч. 2 ст.7 ЗУ "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" державний виконавець є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЗУ "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 18 ЗУ "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, при цьому державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження, можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання .

Такими заявами в розумінні норм Закону України "Про виконавче провадження" є: заява стягувача про передачу виконавчого документа від одного приватного виконавця іншому або відповідному органу державної виконавчої служби, або від органу державної виконавчої служби - приватному виконавцю (ч. 5 ст. 5 Закону); заява сторони, а також заінтересованої особи про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником (ч. 5 ст. 15 Закону); заява стягувача про прийняття виконавцем рішення про відстрочку та розстрочку виконання рішення (крім судових рішень) (п. 11 ч. 2 ст.18 Закону); заяви про відвід виконавця (ст. 23 Закону); заява стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону); заяви учасника виконавчого провадження про порядок надсилання документів виконавчого провадження (ч.4 ст. 28 Закону); заяви про відкладення проведення виконавчих дій, заява сторони до державного виконавця про звернення до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення (ст.ст. 32, 33 Закону); заява стягувача про повернення виконавчого документа (ч. 1 ст.37 Закону); заява стягувача про зарахування стягнутих з боржника коштів (ст. 47 Закону); заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно (ст. 59 Закону); заява стягувача про відновлення виконавчого провадження (ч. 6 ст. 67 Закону); заява стягувача про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника (ч. 2 ст. 68 Закону); заява сторони виконавчого провадження про виправлення допущених у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичних і чи арифметичних помилок (ч. 3 ст. 74 Закону); заяви стягувача або боржника повідомляти про розрахунок заборгованості у порядку ст.71 Закону.

Тобто, норми Закону передбачають подання заяв сторонами виконавчого провадження чи заінтересованими сторонами тільки на виконання заходів виконавчого провадження.

Згідно із ст.10 ЗУ "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права) , корпоративні права , майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника , у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; проводити перевірку виконання юридичними особами незалежно від форми власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; з метою захисту інтересів стягувача, одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (п.п. 1, 2, 3 ч. 3 ч. 5 ст.18 ЗУ "Про виконавче провадження").

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав , отримання інформації про доходи боржника.

Згідно із ч. 2 ст. 36 ЗУ "Про виконавче провадження" розшук майна боржника виконавець організовує шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

З системного аналізу вищевказаних норм слідує, що вчинення заходів направлених на примусове виконання рішення суду, включаючи заходи передбачені ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", не є абсолютним правом виконавця, а є його обов'язком , оскільки в контексті вимог цієї статті, державний виконавець саме зобов'язаний вживати передбачених Законом та всі можливі заходи для реального, своєчасного та ефективного виконання рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними

Отже положеннями п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавчий документ може бути повернутий стягувачеві лише після виявлення безрезультатності заходів з розшуку майна боржника здійснених державним виконавцем .

В той же час, як слідує з матеріалів справи виконавче провадження відкрито 22.06.2017 р., тоді як постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві прийнята 03.10.2017 р., тобто з часу відкриття виконавчого провадження минуло менше року (3,5 місяці).

Крім того, державним виконавцем не обґрунтовано та не доведено неможливість та неефективність вчинення інших заходів ніж ті, які були ним здійснені з метою виконання рішення суду у справі, а також не доведено безрезультатність здійснення заходів з розшуку майна боржника протягом строку встановленого законом.

Висновок щодо безрезультатності та неможливості розшуку майна чи встановлення (з'ясування) певних обставин є обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець, повністю реалізувавши надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату (виконання рішення суду).

Разом з тим, судом встановлено, що державним виконавцем не в повному обсязі реалізовано наданні йому Законом права щодо виконання рішення суду.

Зокрема, державним виконавцем не вжито заходів щодо витребування інформації щодо залишку коштів на рахунку ПАТ АБ "Укргазбанк" (листом вих. № БТ-2313 від 30.08.2017 р. АБ "Укргазбанк", наряду з іншим, повідомлено щодо запиту від 18.08.2017 р. № 8780 , що інформація щодо залишку коштів, про арешт коштів, про зупинення видаткових операцій на рахунках належить до банківської таємниці, розкриття якої здійснюється в обсязі та порядку передбачено ст. 62 ЗУ "Про банки та банківську діяльність", зокрема вимога державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю повинна бути надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника) скріпленого гербовою печаткою та у разі надходження вимоги, яка відповідатиме чинному законодавству, остання буде виконаною ), не зроблено запитів до реєстраційних органів (МРЕВ ДАІ, Реєстраційної служби, Державної сільськогосподарської інспекції) про наявність у власності боржника належного йому майна; не отримано інформацію з органів доходів і зборів про дебіторську заборгованість боржника, не направлено запиту до фіскальних органів щодо встановлення та підтвердження факту перебування боржника серед платників земельного податку та або інших зборів, котрі справляються за користування землею; не отримано управління статистики форми статистичного спостереження № 11-03; не здійснено виїзд до місця розташування боржника, не виявлено та не встановлено каси боржника, не накладено арешт на касу ФГ "Ніколас І.Д." та не заборонено рух коштів по ній; не здійснено запиту до відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців районної реєстраційної служби ГУЮ Міністерства юстиції України з метою встановлення керівника боржника; не зроблено запиту до районного (обласного) управління Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про наявність у електронному реєстрі інспекції інформації про видачу та реєстрацію боржником дозвільних документа на провадження господарської діяльності, пов'язаних зі створення об'єктів архітектури; не отримано інформації від Міністерства доході і зборів України про наявність та або відсутність щодо митного оформлення за боржником зовнішньоекономічних операцій; не зроблено запиту до Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України про наявність та/або відсутність боржника серед власників великовантажних та інших технологічних транспортних засобів; не здійснено запиту до Міністерства інфраструктури України, центру транспортного сервісу "ЛІСКИ", ПАТ "Укрзалізниці", ДП "Головного інформаційно-обчислювальний центр Укрзалізниці" інформації щодо наявності або відсутності боржника серед власників на залізничний транспорт (контейнери, електровози, тепловози, вагони всіх видів, локомотивів, тощо).

Окрім того із матеріалів виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем не було дотримано періодичності перевірки майнового стану боржника відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 48 ЗУ "Про виконавче провадження".

За таких обставин, державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі № 19/64/2012/5003, не вжито всіх передбачених законом заходів щодо виявлення іншого майна (майнові права) належного боржнику, у зв'язку із чим постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві від 03.10.2017 р. (ВП № 54182827) підлягає скасуванню, а дії відділу ДВС щодо примусового виконання рішення суду у справі № 19/64/2012/5003 підлягають визнанню незаконними.

В той же час слід зазначити, що ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно із ст. 4-5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов. Рішення і постанови господарських судів приймаються іменем України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

В силу приписів ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з мотивувальною частиною рішення Конституційного Суду України №16-рп/2009 від 30.06.2009 р., виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012р. №18-рп/2012).

У п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України" та ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

17.07.1997 р. Україна ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до частини першої статті 9 Конституції України стала частиною національного законодавства. Згідно із статтею 19 Конвенції для забезпечення дотримання державами-учасницями взятих на себе зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється Європейський суд з прав людини.

Згідно із абз. 3 п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016 р. "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини" у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні.

У справі "Сьорінг проти Об'єднаного Королівства Великої Британії", Європейський суд визначив, що Конвенція як правовий акт, що забезпечує захист прав людини, передбачає, що її гарантії мають бути реальними та ефективними. Крім того, будь-яке тлумачення прав та свобод, що гарантуються, має відповідати загальним рисам Конвенції, мета якої - забезпечення і розвиток ідеалів та цінностей демократичного суспільства. Таким чином, на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції.

Відповідно до п. 40 рішення Європейського суду від 10.03.1997 р. "Горнсбі проти Греції" для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "суду" .

Відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні (рішення Суду у справі Антонюк проти України, no. 17022/02, від 11.12.2008).

Право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 20.06.2004 р. в справі "Півень проти України").

Невиконання державою винесеного на користь підприємства-заявника рішення становить порушення пункту 1 статті 6 Конвенції, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення Суду у справі "Силенок і Техносервіс-плюс проти України", no. 20988/02, від 09.12.2010)

Як зазначив Європейський суд у рішенні, ухваленому у справі "Горнсбі проти Греції", виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як складова частина судового розгляду. Відтак, невиконання рішення є втручанням у право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Окрім того, Європейський суд з прав людини у п. 32 рішення від 30.05.2013 р. в справі "Наталія Михайленко проти України" визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

У п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до п. 4.2 рішення Європейського суду від 27.07.2004 р. у справі "Ромашов проти України" невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Таким чином, основною ідеєю (аксіомою) права на судовий захист (права на суд) є не лише прийняття судом рішення про захист прав та інтересів особи, а й виконання зазначеного судового рішення, яке в країні, що поважає верховенство права, не може залишатися невиконаним та є складовою частиною судового розгляду. При цьому на державу в особі її органів влади, покладається забезпечення реалізації зазначеного права.

З огляду на вище встановлені обставини скарги та наведені норми законодавства, враховуючи, що державним виконавцем не проведено усіх можливих та необхідних дій щодо виконання рішення суду у справі № 19/64/2012/5003, постанова про повернення виконавчого документа стягувачу від 03.10.2017 р. є такою, що прийнята передчасно та підлягає скасуванню, а дії відділу ДВС щодо примусового виконання рішення суду у справі підлягають визнанню передчасними та незаконними.

Вимоги скаржника про визнання за період з 22.06.2017 р. по 03.10.2017 р. незаконною та протиправною бездіяльність відділу ДВС щодо виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 09.10.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 в частині не вжиття належних та допустимих виконавчих дій щодо виявлення грошових коштів та щодо порушення строків і порядку вчинення виконавчих дій задоволенню судом не підлягають, оскільки по своїй суті вони є тотожними та такими, що за своїм змістом входять до складу вимоги скаржника про визнання дій Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Вінницькій області у виконавчому провадженні щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/64/2012/5003 щодо винесення постанови від 03.10.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" протиправними, передчасними та незаконними.

Доводам позивача (скаржника) стосовно не вжиття державним виконавцем заходів щодо підготовки до суду подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника, не здійснення ним звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України керівника боржника та не здійснення останнім звернення до правоохоронних органів із поданням про притягнення до кримінальної відповідальності керівника боржника за невиконання рішення суду, судом не надається оцінка, оскільки, як слідує з матеріалів наявного в справі виконавчого провадження, зокрема з інформації Козятинського міськрайонного відділу реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у Вінницькій області на запит державного виконавця гр. ОСОБА_4 являється померлим.

Посилання відділу ДВС викладені у запереченнях стосовно скарги судом оцінюються критично, так як спростовуються вище встановленими судом обставинами в ході розгляду зазначено скарги позивача (стягувача).

Твердження відділу ДВС відносно того, що скарга ТОВ "Компанія "НОТАПС" подана на бездіяльність відділу, а не на посадову особу або виконавця в якого на виконанні знаходиться виконавче провадження не заслуговують на увагу, оскільки ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України, визначає оскарження дій чи бездіяльності органів Державної виконавчої служби та не вказує на оскарження дій або бездіяльності державного виконавця.

Зазначене узгоджується з приписами ст.5 ЗУ "Про виконавче провадження", якою встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Тобто примусове виконання рішення суду покладається на органи ДВС (у випадку звернення стягувача з заявою про примусове виконання рішення суду до відділу ДВС) від імені яких діють державні виконавці цих органів.

Таким чином, суд, з огляду на приписи процесуального закону щодо некоректності пред'явлення до суду скарги відносно державного виконавця, розглядає скаргу саме відносно відділу ДВС, від імені якого діяв конкретний державний виконавець.

Відповідно до ч.3 ст.121 2 ГПК України за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень.

Як наголошується у п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" № 9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Як зазначено в інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-08/369 від 29.06.2010 р. "Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України" вимога скаржника щодо скасування постанови чи іншого акта органу Державної виконавчої служби за своєю правовою природою тотожна вимозі про визнання їх недійсними.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 115, 121 2 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НОТАПС" на дії та бездіяльність Козятинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області вих.№ 18-1/10 від 18.10.2017 р. задовольнити частково.

2. Визнати дії Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області у виконавчому провадженні № 52182827 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. у справі № 19/54/2012/5003 щодо винесення постанови від 03.10.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" протиправними.

3. Визнати недійсною постанову Козятинського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області від 03.10.2017 р. про повернення наказу Господарського суду Вінницької області від 03.12.2012 р. по справі № 19/64/2012/5003 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження.

4. У решті вимог скаргу відхилити.

5. Ухвалу надіслати сторонам та Козятинському міськрайонному відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя О.О. Банасько

віддрук. 4 прим.:

1 - до справи.

2 - позивачу - вул. А. Заболотного, 38, оф. 23, м. Київ, 03187.

3 - відповідачу - вул. Шевченка, буд. 19, с. Комсомольське, Козятинський район, Вінницька область, 22133.

4 - Козятинському МР ВДВС ГТУЮ у Вінницькій області - вул. Червоноармійська, 39, м. Козятин, Вінницька область, 22100.