Судовий наказ

від 07.12.2017 по справі 5006/29/36/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, телефон 096-068-16-02

У Х В А Л А

07.12.2017р. Справа № 5006/29/36/2012

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Лейби М.О., суддів Тарапати С.С., Левшиної Г.В.

розглянувши заяву Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м. Павлоград, Дніпропетровська область №25/256-291 від 21.11.17р. про видачу дубліката наказу у справі

за позовом: Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область

до відповідача: Приватного підприємства «Фірма «Партнер» , м.Донецьк

про стягнення передплати у розмірі 50000,00грн., інфляційних витрат у сумі 1650,00грн., 3% річних у розмірі 1508,80грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

від ВДВС: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні колегії суддів у складі: головуючого судді Риженко Т.М., суддів Демідової П.В. та Левшиної Г.В. знаходилась справа №5006/29/36/2012 за позовом Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область до Приватного підприємства «Фірма «Партнер» , м.Донецьк про стягнення передплати у розмірі 50000,00грн., інфляційних витрат у сумі 1650,00грн., 3% річних у розмірі 1508,80грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.12р. у справі №5006/29/36/2012 позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Фірма «Партнер» , м.Донецьк на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область заборгованість у розмірі 50000,00грн., інфляційні витрати у сумі 1650,00грн., 3% річних у розмірі 1507,30грн., судовий збір у розмірі 1609,45грн. У позовних вимогах про стягнення 3% річних у сумі 1,50грн. відмовлено.

31.08.12р. господарським судом Донецької області було видано відповідний наказ.

28.11.17р. до господарського суду Донецької області надійшла заява Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область №25/256-291 від 21.11.17р. про видачу дубліката наказу у справі №5006/29/36/2012.

У зв'язку з відрахуванням зі штату судді Риженко Т.М. та закінченням повноважень судді Демідової П.В., для розгляду вказаної заяви проведено повторний автоматичний розподіл справи №5006/29/36/2012.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Лейба М.О., судді Тарапата С.С. та Левшина Г.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.11.17р. прийнято до розгляду заяву Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область №25/256-291 від 21.11.17р. про видачу дубліката наказу у справі №5006/29/36/2012. Відновлено частково матеріали втраченої справи №5006/29/36/2012. Розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 07.12.17р. Позивача, відповідача та Слов'янський міськрайонний ВДВС ГТУЮ у Донецькі області зобов'язано надати додаткові документи.

06.12.17р. на електрону адресу суду від Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область надійшла заява №25/256-303 від 06.12.17р. про розгляд справи за відсутності представника заявника.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» , оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису. Усі процесуальні документи, які надаються до суду електронною поштою повинні бути скріпленні електронним цифровим підписом, відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» .

Проте, вказаний електронний документ не відповідає вимогам вказаної норми закону, а тому, таке звернення не підлягає оцінки судом в порядку Господарського процесуального законодавства України.

У судове засідання 07.12.17р. представники позивача, відповідача та органу державної виконавчої служби не з'явилися; про місце, час та дату судового засідання були повідомлені належним чином. Про причини неявки в судове засідання суд не повідомили.

Заяв чи клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_1 підприємство Фірма Партнер , м.Донецьк про місце, час та дату судового засідання був повідомлені шляхом розміщення відповідної інформації на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Новини та події суду» ) офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет ( www .court.gov.ua/sudu/ ).

Згідно підпункту 3.9.2 п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінати та доповнення), у випадку не з'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950р., ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997р. №475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги, вищенаведене, суд, враховуючи належне повідомлення учасників судового процесу про дату судового засідання, розглядає заяву за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши заяву Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область №25/256-291 від 21.11.17р. про видачу дубліката наказу у справі №5006/29/36/2012, суд дійшов висновку, що дана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В обґрунтування заяви позивач посилається на те, що наказ господарського суду Донецької області від 31.08.12р. у справі №5006/29/36/2012 не виконано та внаслідок проведення антитерористичної операції на території міста Донецька виконавче провадження та наказ у цій справі були втрачені, з незалежних від стягувача причин.

Поряд з цим, у поданій заяві позивач зазначив, що згідно постанови Про утворення виконавчої групи при органах ДВС управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на Слов'янський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області покладено виконання функцій Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби м. Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

В підтвердження факту втрати наказу від 31.08.12р. у справі №5006/29/36/2012 позивач надав лист Слов'янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №38401 від 03.11.17р., в якому зазначено, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП) виконавче провадження (№34939008) з примусового виконання наказу №5006/29/36/2012, виданого 31.08.12р. господарським судом Донецької області, про стягнення з ПП Фірма Партнер на користь ДП Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод заборгованості у розмірі 50000,00грн., інфляційних витрат у сумі 1650,00грн., 3% річних у розмірі 1507,30грн., судового збору у розмірі 1609,45грн. перебуває на обліку у Ворошиловському районному відділі державної виконавчої служби у м.Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

При цьому, у даному листі зазначено, що Слов'янський міськрайоний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області не має доступу до матеріалів виконавчих проваджень Ворошиловського районного відділу державної виконавчої служби м.Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, у зв'язку із проведенням активної фази АТО у м. Донецьку.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням господарського суду Донецької області від 14.08.12р. по справі №5006/29/36/2012 позовні вимоги Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства «Фірма «Партнер» , м.Донецьк на користь Державного підприємства «Науково-виробниче об'єднання «Павлоградський хімічний завод» , м.Павлоград, Дніпропетровська область заборгованість у розмірі 50000,00грн., інфляційні витрати у сумі 1650,00грн., 3% річних у розмірі 1507,30грн., судовий збір у розмірі 1609,45грн. У позовних вимогах про стягнення 3% річних у сумі 1,50грн. відмовлено.

На виконання зазначеного рішення господарського суду Донецької області, яке набрало законної сили 31.08.12р., судом видано відповідний наказ.

19.10.12р. постановою відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м.Донецьку відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу №5006/29/36/2012 від 31.08.12р.

Відповідно до Указу Президента України №405/2014 від 14.04.14р. «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.14р. «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» на території міста Донецька та Донецької області розпочато проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ст.1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст.9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Законом України Про боротьбу з тероризмом , Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та інш. визначаються тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення. 07.11.14р. розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р було затверджено перелік населених пунктів (зона АТО), на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. У зв'язку з чим виконавчі дії на тимчасово неконтрольованій території не проводяться.

Одже, з початку проведення антитерористичної операції на території міста Донецька діяльність органів державної виконавчої служби України на даній території є неможливою з незалежних від стягувача та боржника причин.

Доказів передачі виконавчого провадження за підвідомчістю до Слов'янського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, та його відновлення суду не надано. Вказаний факт також підтверджується листом Слов'янського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області №38401 від 03.11.17р., про що зазначено вище.

Таким чином, наказ господарського суду Донецької області від 31.08.12р. у справі №5006/29/36/2012 про стягнення заборгованості з Приватного підприємства Фірма Партнер на користь Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод на виконання до відділу не надходив та на виконані не перебуває. А відтак виконавче провадження ВП №34939008 вважається втраченим.

Відповідно до ст.4 -5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч.5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів» , в ч.2 ст.13 якого встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Відповідно до ч.4 ст.13, ч.1 ст.55, ч.5 ст.124, п.9 ч.3 ст.129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Конституційний Суд України п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12р. №18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

В п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.12р. у справі №11-рп/2012 зазначено, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Згідно з приписами ст.9 Конституції України, ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст.4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами міжнародних договорів, ратифікованих законами України.

В силу норм ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.06.2004р. у справі «Півень проти України» судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст.6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005р. по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейським судом з прав людини зазначено, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції («ОСОБА_2 проти Італії» , заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.03.1997р. у справі «Горнсбі проти Греції» , Європейським судом наголошено, що «відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд» , одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» .

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод inter alia (серед іншого) захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконані або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організовувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення Європейського суду у справі Глоба проти України , no.15729/07, від 05.07.12р.).

Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду.

Згідно ст.115 Господарського процесуального кодексу України судові рішення є обов'язковими до виконання на усій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України Про виконавче провадження .

З урахуванням викладеного, судове рішення по справі №5006/29/36/2012, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.

Відповідно до ч.1 ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на день видачі наказу) строк пред'явлення до виконання виконавчого документу складає один рік.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа.

Відповідно до ч.1 ст.120 Господарського процесуального кодексу України, у разі втрати наказу господарський суд може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання. Про видачу дубліката наказу виноситься ухвала.

Тобто, приписами цієї норми процесуального законодавства визначено право звернення до господарського суду із заявою про видачу дубліката наказу та підстави за яких суд розглядає означене звернення, в межах строку, встановленого для пред'явлення наказу до виконання.

Пунктом 1 ч.1 ст.23 Закону України Про виконавче провадження (в редакції чиній на дату видачі наказу) визначено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання.

Оскільки наказ господарського суду Донецької області від 31.08.12р. було пред'явлено до виконання (строк пред'явлення встановлений в один рік, тобто до 31.08.13р.) та було відкрите виконавче провадження ВП №34939008, строк пред'явлення наказу до виконання було перервано. Отже, станом на момент розгляду заяви про видачу дублікату наказу вказаний строк не сплинув.

Дослідивши доводи та надавши оцінку обставинам, викладеним у заяві позивача та доданих до неї документах, суд, враховуючи встановлений Конституцією України принцип обов'язковості судового рішення (п.9 ст.129), відповідність заяви приписам ст.120 ГПК України, дійшов висновку, що наказ від 31.08.12р. було втрачено не з вини стягувача, а з незалежних від нього обставин, що унеможливлює виконання ухваленого у даній справі судового рішення.

За вказаних обставин заява Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область №25/256-291 від 21.11.17р. про видачу дубліката наказу у справі №5006/29/36/2012 підлагає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.86, 87, 120 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Державного підприємства Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область №25/256-291 від 21.11.17р. про видачу дубліката наказу у справі №5006/29/36/2012, задовольнити.

2. ОСОБА_3 підприємству Науково-виробниче об'єднання Павлоградський хімічний завод , м.Павлоград, Дніпропетровська область дублікат наказу від 31.08.12р. про примусове виконання рішення від 14.08.12р. у справі №5006/29/36/2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення .

Додаток: дублікат наказу від 31.08.12р. про примусове виконання рішення від 14.08.12р. у справі №5006/29/36/2012 на 1 аркуші.

Суддя М.О. Лейба

Суддя С.С. Тарапата

Суддя Г.В. Левшина