Рішення

від 06.12.2017 по справі 910/20039/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.12.2017Справа №910/20039/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/20039/17

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арго Поділля , м. Київ,

до публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ, в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця , м. Київ

про стягнення 85 882,30 грн.,

за участю представників:

позивача - не з'явився;

відповідача - Маловічка А.І. (довіреність від 26.10.2017 №б/н).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Арго Поділля (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Залізниця) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (далі - Філія) про стягнення: 80 792,64 грн. заборгованості за договором поставки від 19.06.2017 № ПЗ/НХ-17117/НЮ (далі - Договір); 2 871,02 грн. пені; 1 533,44 грн. втрат від інфляції; 685,20 грн. 3 % річних, а всього 85 882,30 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 було порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 06.12.2017.

06.12.2017 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому Залізниця заперечила проти задоволення позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2017 надав пояснення по суті спору та проти задоволення позовних вимог заперечував.

Представники позивача у судове засідання 06.12.2017 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвала Господарського суду міста Києва була надіслана учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 06.12.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складався протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.06.2017 Товариством (постачальник) і Залізницею (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (далі - товар) відповідно до специфікацій № 1 (додатки № 1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- найменування товару: крупа пшенична (рік випуску 2017) (пункт 1.2 Договору);

- покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях (додаток № 1) (пункт 3.1 Договору);

- сума за Договором становить 80 792,64 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 13 465,44 грн. (пункт 3.4 Договору);

- покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (пункт 4.2 Договору);

- до рахунку додається видаткова накладна (пункт 4.3 Договору);

- разом з партією товару постачальник надає такі документи: видаткова накладна; рахунок-фактуру; документи, підтверджуючі якість товару (пункт 5.10 Договору);

- покупець зобов'язаний: приймати поставлений товар згідно з документами, зазначеними у пункті 5.10 Договору; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар (пункт 6.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 11.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Андрійчуком О.А., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - в.о. начальника служби матеріально-технічного забезпечення Філії Золотарьовим О.В., який діяв на підставі довіреності від 24.10.2016 № 2111, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов Договору здійснив поставку товару на загальну суму 80 792,64 грн., що підтверджується такими видатковими накладними:

- від 22.06.2017 № 2702 на суму 11 664 грн.;

- від 27.06.2017 № 2741 на суму 20 023,20 грн.;

- від 30.06.2017 № 2767 на суму 19 828,80 грн.;

- від 30.06.2017 № 2770 на суму 15 552 грн.;

- від 05.07.2017 № 2817 на суму 7 503,84 грн.;

- від 07.07.2017 № 2854 на суму 6 220,80 грн.

Вказані накладні підписані повноважними представниками та скріплені печатками без зауважень.

Слід зазначити, що сторонами було проведено звірку за період з 01.06.2017 по 09.11.2017 та оформлено акт звірки від 09.11.2017 № б/н, в якому сторони узгодили, що сума боргу за Договором за поставлений позивачем товар складає 80 792,64 грн.

У свою черг, відповідачем умови Договору в частині проведення оплати виконані не були, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 80 792,64 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість (лист від 17.10.2017 № 12/3), яка була отримана 19.10.2017 Залізницею та Філією, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування; грошові кошти не сплатив.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що:

- позивачем не були надані рахунки-фактури, а тому Залізниця не мала об'єктивних підстав здійснити оплату товару, поставленого Товариством;

- позивачем не доведено моменту з якого обчислюється строк оплати товару відповідно до пункту 4.2 Договору;

- видаткові накладні не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не є належним доказом отримання товару відповідачем.

Наведені доводи відповідача, суд вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами та встановленими обставинами справи, виходячи з такого.

З поданих видаткових накладних вбачається, що товар було отримано працівником відповідача ОСОБА_5, який сам не вказав свої ініціали та посаду, проте підписав накладні зазначив своє прізвище і засвідчив підпис відтиском печатки відповідача.

Зі змісту Договору (пункти 4.3, 5.10 Договору) вбачається, що разом з товаром і видатковою накладною постачальник також передає покупцю рахунок-фактури.

Оскільки жодна з накладних не містить зауваження щодо ненадання рахунків позивачем, то вони є такими, що отримані відповідачем під час приймання-передачі товару.

Що ж до строку оплати товару, то відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач взяв на себе обов'язок здійснити оплату крупи пшеничної протягом 20 банківських днів з дня отримання товару, яким вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Таким чином, зважаючи на те, що видаткові накладні підписані, то і строк оплати настав, так як вже минуло 20 банківських днів з моменту підписання вказаних накладних.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 80 792,64 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1 533,44 грн. втрат від інфляції, 685,20 грн. 3% річних і 2 871,02 грн. пені. Позивач визначає такі періоди прострочення: з 24.07.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 22.06.2017 № 2702 на суму 11 664 грн.); з 27.07.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 27.06.2017 № 2741 на суму 20 023,20 грн.); з 31.07.2017 по 09.11.2017 (видаткові накладні від 30.06.2017 № 2767 на суму 19 828,80 грн. та від 30.06.2017 № 2770 на суму 15 552 грн.); з 03.08.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 05.07.2017 № 2817 на суму 7 503,84 грн.); з 07.08.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 07.07.2017 № 2854 на суму 6 220,80 грн.).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договором передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6; ідентифікаційний код: 40081221) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Арго Поділля (03680, м. Київ, бул. І. Лепсе, 8; ідентифікаційний код: 39035643): 80 792 (вісімдесят тисяч сімсот дев'яносто дві) грн. 64 коп. боргу; 2 871 (дві тисячі вісімсот сімдесят одну) грн. 02 коп. пені; 685 (шістсот вісімдесят п'ять) грн. 20 коп. 3 % річних; 1 533 (одну тисячу п'ятсот тридцять три) грн. 44 коп. втрат від інфляції та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 11.12.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук