Постанова

від 03.04.2018 по справі 910/20039/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" квітня 2018 р. Справа№ 910/20039/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсакової Г.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання Камінській Т.О.,

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.04.2018

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017

(повний текст складено 11.12.2017)

у справі №910/20039/17 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Арго Поділля

до публічного акціонерного товариства Українська залізниця

в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 85882,30 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20039/17 позов задоволено. Стягнуто з публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю Арго Поділля : 80 792 грн. 64 коп. боргу; 2 871 грн. 02 коп. пені; 685 грн. 20 коп. 3 % річних; 1 533 грн. 44 коп. втрат від інфляції та 1 600 грн. судового збору.

Не погодившись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця 29.12.2017 звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20039/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також, в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20039/17.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм матеріального права.

Скаржник вказує на те, що видаткові накладні, не містять інформації про особу, яка підписала видаткову накладну зі сторони відповідача та її посади. Крім того, відповідач здійснює оплату поставленого товару на підставі виставлених рахунків, надання яких є обов'язком позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018 у справі №910/20039/17 поновлено публічному акціонерному товариству Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20039/17; відкрито апеляційне провадження у справі №910/20039/17; призначено справу №910/20039/17 до розгляду на 28.02.2018.

Судове засідання 28.02.2018 не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючого судді Корсакової Г.В. на лікарняному.

Відповідно до розпорядження начальника управління Київського апеляційного господарського суду №09.1-08/569/18 від 05.03.2018 у зв'язку з участю судді Хрипуна О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у роботі XV з'їзду суддів України та перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначений повторний автоматизований розподіл справи №910/20039/17.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2018 для розгляду справи №910/20039/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.03.2018 відкрито провадження у справі №910/20039/17 колегією суддів у складі: головуючого судді Корсакової Г.В., суддів Іоннікової І.А., Тарасенко К.В., розгляд справи призначено на 03.04.2018.

03.04.2018 через канцелярію суду від представника скаржника надійшло клопотання про закриття провадження у справі, яке мотивовано тим, що регіональною філією Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця платіжним дорученням від 30.01.2018 № 680537 сплачено на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю Арго Поділля борг в сумі 80 792, 64 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки основний борг в сумі 80 792, 64 грн. сплачений відповідачем після прийняття судом першої інстанції рішення у даній справі, то колегія суддів вважає відсутніми підстави для задоволення клопотання скаржника та закриття провадження у справі.

Статтею 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, наявні в ній докази та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

09.06.2017 Товариством (постачальник) і Залізницею (покупець) було укладено Договір, за умовами якого:

- постачальник зобов'язується у 2017 році поставити і передати у власність покупцю певну продукцію (далі - товар) відповідно до специфікацій № 1 (додатки № 1), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- найменування товару: крупа пшенична (рік випуску 2017) (пункт 1.2 Договору);

- покупець оплачує поставлений постачальником товар за ціною, вказаною у специфікаціях (додаток № 1) (пункт 3.1 Договору);

- сума за Договором становить 80 792,64 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 13 465,44 грн. (пункт 3.4 Договору);

- покупець здійснює оплату поставленого товару, на підставі виставлених рахунків, протягом 20 банківських днів з дня отримання товару. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками видаткової накладної (пункт 4.2 Договору);

- до рахунку додається видаткова накладна (пункт 4.3 Договору);

- разом з партією товару постачальник надає такі документи: видаткова накладна; рахунок-фактуру; документи, підтверджуючі якість товару (пункт 5.10 Договору);

- покупець зобов'язаний: приймати поставлений товар згідно з документами, зазначеними у пункті 5.10 Договору; своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за поставлений товар (пункт 6.1 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 11.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Андрійчуком О.А., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - в.о. начальника служби матеріально-технічного забезпечення Філії Золотарьовим О.В., який діяв на підставі довіреності від 24.10.2016 № 2111, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений позивачем і відповідачем Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання умов Договору здійснив поставку товару на загальну суму 80 792,64 грн., що підтверджується такими видатковими накладними:

- від 22.06.2017 № 2702 на суму 11 664 грн.;

- від 27.06.2017 № 2741 на суму 20 023,20 грн.;

- від 30.06.2017 № 2767 на суму 19 828,80 грн.;

- від 30.06.2017 № 2770 на суму 15 552 грн.;

- від 05.07.2017 № 2817 на суму 7 503,84 грн.;

- від 07.07.2017 № 2854 на суму 6 220,80 грн.

Вказані накладні підписані повноважними представниками та скріплені печатками без зауважень.

Слід зазначити, що сторонами було проведено звірку за період з 01.06.2017 по 09.11.2017 та оформлено акт звірки від 09.11.2017 № б/н, в якому сторони узгодили, що сума боргу за Договором за поставлений позивачем товар складає 80 792,64 грн.

У свою черг, відповідачем умови Договору в частині проведення оплати виконані не були, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 80 792,64 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити заборгованість (лист від 17.10.2017 № 12/3), яка була отримана 19.10.2017 Залізницею та Філією, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач залишив вказану претензію без відповіді та належного реагування; грошові кошти не сплатив.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що:

- позивачем не були надані рахунки-фактури, а тому Залізниця не мала об'єктивних підстав здійснити оплату товару, поставленого Товариством;

- позивачем не доведено моменту з якого обчислюється строк оплати товару відповідно до пункту 4.2 Договору;

- видаткові накладні не відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , а тому не є належним доказом отримання товару відповідачем.

З поданих видаткових накладних вбачається, що товар було отримано працівником відповідача Іщенко, який сам не вказав свої ініціали та посаду, проте підписав накладні зазначив своє прізвище і засвідчив підпис відтиском печатки відповідача.

Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

5 жовтня 2017 року частину другу статті 9 Закону України доповнено абзацом дев'ятим згідно із Законом України №2164-VIII Про внесення змін до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо удосконалення деяких положень , згідно з якими неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Аналіз наведеної норми свідчить про те, що будь-які дані які дають змогу для ідентифікації особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції мають значення для визнання чинними первинних документів.

Зі змісту Договору (пункти 4.3, 5.10 Договору) вбачається, що разом з товаром і видатковою накладною постачальник також передає покупцю рахунок-фактури.

Оскільки жодна з накладних не містить зауваження щодо ненадання рахунків позивачем, то вони є такими, що отримані відповідачем під час приймання-передачі товару.

Що ж до строку оплати товару, то відповідно до пункту 4.2 Договору відповідач взяв на себе обов'язок здійснити оплату крупи пшеничної протягом 20 банківських днів з дня отримання товару, яким вважається день підписання сторонами видаткової накладної.

Таким чином, зважаючи на те, що видаткові накладні підписані, то і строк оплати настав, так як вже минуло 20 банківських днів з моменту підписання вказаних накладних.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 80 792,64 грн. є обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 1 533,44 грн. втрат від інфляції, 685,20 грн. 3% річних і 2 871,02 грн. пені. Позивач визначає такі періоди прострочення: з 24.07.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 22.06.2017 № 2702 на суму 11 664 грн.); з 27.07.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 27.06.2017 № 2741 на суму 20 023,20 грн.); з 31.07.2017 по 09.11.2017 (видаткові накладні від 30.06.2017 № 2767 на суму 19 828,80 грн. та від 30.06.2017 № 2770 на суму 15 552 грн.); з 03.08.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 05.07.2017 № 2817 на суму 7 503,84 грн.); з 07.08.2017 по 09.11.2017 (видаткова накладна від 07.07.2017 № 2854 на суму 6 220,80 грн.).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 343 Господарського кодексу України (далі - ГК України) і статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договором передбачено, що у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки, включаючи день оплати.

За приписом частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, вирішуючи спір про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, суд визначає розмір такої пені за ставкою, що не перевищує подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується колегія суддів, що вони є правильними, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про стягнення з відповідача 1 533,44 грн. втрат від інфляції, 685,20 грн. 3% річних і 2 871,02 грн. пені.

Враховуючи наведене, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та вимогам законодавства.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 129, 270, 275, 276, 281, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії Південно-Західна залізниця публічного акціонерного товариства Українська залізниця на рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20039/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.12.2017 у справі №910/20039/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку, передбаченому ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддя Г.В. Корсакова

Судді І.А. Іоннікова

К.В. Тарасенко