Рішення

від 04.12.2017 по справі 916/2175/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017р. Справа № 916/2175/17

Господарський суд Львівської області в складі судді Кітаєвої С.Б., при секретарі судового засідання Зарицькій О.Р., розглянув у відкритому судового засіданні справу

за позовом: до відповідача: Приватного підприємства «Гол-Сервіс» , м.Одеса ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельна група «Тірел» , м.Львів про: Стягнення боргу. Ціна позову 1022826,00 грн.

Представники:

від позивача : ОСОБА_2 - представник (довіреність в матерфалах справи)

від відповідача : не з'явився

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представнику позивача. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.

Суть спору : на розгляді господарського суду Одеської області перебувала справа №916/2175/17 за позовом Приватного підприємства „Гол-Сервіс» до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Українська торгівельна група „Тірел» про стягнення 1022826,00грн., з яких 900000,00грн. основного боргу, 122826,00грн. пені. Також, разом із позовною заявою було подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові суми, які знаходяться на банківських рахунках ТзОВ „Українська торгівельна група „Тірел» та на інших рахунках, до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.09.2017р. (суддя Желєзна С.П.) за даним позовом порушено провадження у справі, призначено її розгляд на 25.09.2017р. Ухвалою даного суду від 25.09.2017р. розгляд справи відкладено на 11.10.2017р., у зв'язку з неявкою сторін та витребувано додаткові документи, зокрема, у позивача - докази на підтвердження перерахування на користь відповідача грошових коштів у розмірі 1500000,00грн. та докази на підтвердження повернення відповідачем коштів у розмірі 900000,00грн.

В ході розгляду даної справи, господарським судом Одеської області було встановлено, що на момент звернення позивача до суду із позовною заявою (05.09.2017р.), місцезнаходження відповідача змінилося. Так, як вбачається з витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.10.2017р.. отриманого на запит господарського суду Одеської області (суддя Желєзна С.П.), станом на момент розгляду судом даної справи та на момент звернення позивача до господарського суду Одеської області, місцезнаходженням відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Українська торгівельна група „Тірел» є: Львівська область, м.Львів, вул.Наукова, буд.7-Б. Відтак, ухвалою господарського суду Одеської області від 11.10.2017р. на підставі ст.17 ГПК України, матеріали справи №916/2175/17 було передано до господарського суду Львівської області за територіальною підсудністю.

Внаслідок проведеного 30.10.2017р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано для розгляду судді Кітаєвій С.Б.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.11.2017р. справу прийнято до провадження і призначено її розгляд в судовому засіданні на 22.11.2017р.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання 22.11.2017р. забезпечив, витребуваних ухвалами господарського суду Одеської області документів не подав, в судовому засіданні подав довідку (яка в подальшому була зареєстрована в канцелярії суду за вх.№39538/17 від 22.11.2017р.) про відсутність в провадженні господарського суду або іншого органу справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та рішення цих органів з такого спору.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 22.11.2017р. не забезпечив, направлена на адресу відповідача, згідно відомостей з ЄДР, а саме: м.Львів, вул.Наукова, 7-Б, поштова кореспонденція, на час розгляду справи установою зв'язку не повернута.

Ухвалою суду від 22.11.2017р. відкладено розгляд справи на 04.12.2017р., а також відкладено розгляд заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Позивач явку представника в судове засідання забезпечив, подав клопотання від 30.11.2017р. (вх..№40989/17 від 04.12.2017р.) про доручення до матеріалів справи витребуваних ухвалами суду документів. Окрім цього, представник позивача подав заяву про виправлення допущеної в абз.5 позовної заяви описки, а саме: 07.03.2017р. відповідачем повернуто кошти в сумі 600000,00грн., а не як зазначено 900000,00грн. , з підстав, викладених в позовній заяві просить суд позовні вимоги задоволити.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач в порушення договірних зобовязань не здійснив повернення отриманої поворотної фінансової допомоги, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість на загальну суму 900000,00 грн. За неналежне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано відповідачу пеню від простроченої суми боргу у розмірі 122826,00 грн. Представник позивача просив суд розглянути клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Відповідач явку в судове засідання повноважного представника не забезпечив, відзиву на позовну заяву, доказів в спростування заявлених позовних вимог суду не надав. Із заявами, клопотаннями відповідач до суду не звертався.

Як вбачається з відомостей отриманого судом ОСОБА_3 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з'ясовано, що станом на 04.12.2017 р. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Українська торгівельна група «Тірел в статусі юридичної особи включено до ЄДР, код ЄДРПОУ 40807619, місцезнаходження юридичної особи за адресою: 79060, Львівська область, м.Львів, вул.Наукова, 7-Б; керівник (підписант) - ОСОБА_3; в процесі припинення, банкрутства відповідач не перебуває ;

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК України.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Суд також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи те, що відповідач був повідомлений належним чином, про дату та час розгляду справи, та те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а відтак є можливим розглянути справу згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з»ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення присутнього в судовому засіданні представника позивача, суд встановив наступне.

08 лютого 2017 року між Приватним підприємством „Гол-Сервіс» (позикодавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Українська торгівельна група „Тірел» (позичальник) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги №01/2017 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Позикодавець надає Позичальнику кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги (позики), а Позичальник зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.1.2 Договору поворотна фінансова допомога - сума грошових коштів у національній валюті України, передбачена платнику податку в користування на визначений строк відповідно до цього договору , який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як палати за користування такими коштами (відповідно до п.14.1.257 Податкового кодексу України).

Поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 1500000,00 грн. Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем не пізніше наступного дня із дати підписання такого Договору ( п.2.1 Договору).

Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується ( п.2.2 Договору).

Згідно п. 2.4 Договору поворотна фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але на строк, не більший ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів.

Відповідно до п.3.2 Договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Позикодавця у установі банку.

Відповідно до п.7.1, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє моменту повернення поворотної грошової допомоги.

Згідно п. 7.2. Договору строк повернення позики, установлений у п.2.4 цього Договору

Доказів розірвання договору чи визнання його недійсним (повністю чи в частині) сторонами суду не надано і на такі обставини вони не покликаються.

Наявним у справі платіжним дорученням №1357 від 09.02.2017 року підтверджується, що Позивачем перераховано на рахунок Відповідача кошти в сумі 1 500 000,00 грн. з призначенням платежу: « Поворотна фінансова допомога згідно договору №01/2017 від 08.02.2017р.» .

Згідно з умовами у пункті 2.4 Договору позика мала бути повернута в повному обсязі до 23 лютого 2017 року включно. Проте, Відповідач у термін, встановлений Договором, позику не повернув.

07.03.2017р. відповідачем повернуто частину грошових коштів в сумі 600000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку наявної в матеріалах справи

З матеріалів у справі вбачається, що позивач звертався до відповідача з вимогою №04/2017 від 04.07.2017р. про виконання зобов»язань, встановлених Договором, та повернення поворотної фінансової допомоги у розмірі 900000,00 грн.

Станом на момент прийняття рішення у справі заборгованість за Договором в сумі 900 000,00 грн. залишається не погашеною. Доказів зворотнього (тобто, доказів повернення поворотної фінансової допомоги Відповідачем) матеріали справи не містять.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначає, що Відповідачем порушено вимоги Договору щодо своєчасного повернення поворотної фінансової допомоги, а тому просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 900 000,00 грн., 122826,00 грн. пені відповідно до п. 4.2 Договору.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основного боргу та пені та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Положеннями ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

З умов укладеного між сторонами Договору № 01/2017 від 08 лютого 2017 вбачається, що останній за своєю правовою природою є договором позики, а тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої та другої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Надання ПП Гол-Сервіс Відповідачу поворотної фінансової допомоги підтверджується платіжним дорученням від 10 грудня 2015 року №26 на суму 1 500 000,00 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

За умовами п. 3.1 Договору фінансова допомога надається до моменту вимоги її повернення Позикодавцем, але на строк, не більший ніж 14 (чотирнадцять) календарних днів. Відтак строком до 23 лютого 2017 року включно.

Відповідно до ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що 07.03.2017р. Відповідачем повернуто частину грошових коштів у розмірі 600000,00 грн. (що підтверджується наявною у справі банківською випискою), решта суми поворотної фінансової допомоги у розмірі 900000,00 грн. залишилась Відповідачем непогашеною, як станом на станом на дату подання позовної заяви до господарського суду Львівської області, так і станом на дату прийняття рішення у справі.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з повернення коштів за Договором про надання поворотної фінансової допомоги №01/2017 від 08 лютого 2017 року та факту наявності заборгованості у розмірі 900 000,00 грн., вимога позивача про стягнення з відповідача поворотної фінансової допомоги у розмірі 900 000,00 грн. визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання відповідачем зобов'язань за Договором Позивач просить суд стягнути на його користь з Відповідача 122826,00 грн. пені.

Статтею 1050 ЦК України встановлено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.611 ЦК України та ст.230 ГК України у разі порушення зобов»язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частинами першою і третьою статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.4.2 Договору у випадку несвоєчасного повернення поворотної фінансової допомоги Постачальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування. Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах у справах № 10/065-11 від 11.12.2012, № 17/034-11 від 04.12.2012, № 13/110-11 від 27.04.2012.

З розрахунку заборгованості, долученим до позовної заяви вбачається, що нарахування пені позивач здійснює, починаючи з 24.02.2017р.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах.

У ЦК України встановлено як загальну, тривалістю у три роки (стаття 257), так і спеціальну позовну давність (стаття 258), скорочену або більш тривалу порівняно із загальною.

За правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права (постанова Верховного Суду України по справі №6-100цс14 від 03.09.2014).

Відповідно до п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 року, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Таким чином, враховуючи положення ч.6 ст.232 ГК України, період нарахування пені становить з 24.02.2017р. по 24.08.2017р.

Судом перевірено позивачем розрахунок пені (за допомогою програми ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ Інформаційно-аналітичний центр ЛІГА , ТОВ ЛІГА: ЗАКОН , 2017 ) за період з 24.02.2017р. по 06.03.2017р. від суми заборгованості 1 500 000,00 та встановлено, що сума пені складає 12657,53 грн., а за період з 07.03.2017р. по 24.08.2017р. від суми заборгованості 900000,00 грн. встановлено, що сума пені складає 109257,53 грн.

Відтак, суд приходить до висновку що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають до задоволення частково, а саме в сумі 121915,06 грн.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення позовних вимог частково, судовий збір в сумі 15328,73 грн. покладається на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

В судовому засіданні розглянуто клопотання позивача від 28.08.2017 року про вжиття заходів до забезпечення позову, в якому позивач просить суд: . Накласти арешт на грошові кошти, які знаходяться на банківському рахунку ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Українська торгівельна група Тірел (ЄДРПОУ 40807619), а саме р/р 26008054349405 в ПАТ ПриватБанк МФО 328704 та на інших рахунках - до набрання законної сили рішенням суду по даній справі.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується:накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» розяснено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (п.3 абз.2 Постанови Пленуму ВГСУ).

Так, судом вбачається, що відповідач ухиляється від сплати заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги, змінює місцезнаходження, не повідомляючи про це свого контрагента за вищезазначеним договором, а тому суд вбачає за доцільне задоволити заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову виходячи з того, що невжиття судом відповідних заходів, передбачених законом, ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду. При цьому, обраний позивачем захід до забезпечення позову знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог та передбачений чинним процесуальним законодавством.

Про забезпечення позову господарський суд виносить ухвалу, яка надсилається або видається сторонам у справі, іншим учасникам судового процесу (стаття 87 ГПК). Наказ про вжиття заходів до забезпечення позову не видається. Зазначена ухвала з урахуванням пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа, а тому повинна відповідати вимогам статті 4 названого Закону, в тому числі бути скріплена гербовою печаткою.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України суд,-

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Українська торгівельна група „Тірел» (юридична адреса: 79060, м.Львів, вул.Наукова, буд.7-Б; ідентифікаційний код 40807619) на користь Приватного підприємства Гол-Сервіс (юридична адреса: 65005, м.Одеса, вул.Середня, буд.83-А; ідентифікаційний код 31539000) 900 000,00 грн. заборгованості, 121915,06 грн. пені та 15328,73 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

5. Заяву позивача про забезпечення позову б/н від 28.08.2017 року задоволити.

6. Накласти арешт на грошові кошти (в межах суми, яка підлягає стягненню - 1037243,79 грн.), які знаходяться на рахунках ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Українська торгівельна група Тірел (ЄДРПОУ 40807619) в банківських та фінанових установах.

Стягувач: Приватне підприємство Гол-Сервіс (юридична адреса: 65005, м.Одеса, вул.Середня, буд.83-А; ідентифікаційний код 31539000)

Боржник: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „Українська торгівельна група „Тірел» (юридична адреса: 79060, м.Львів, вул.Наукова, буд.7-Б; ідентифікаційний код 40807619).

Строк пред'явлення до виконання 3 роки з моменту набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 11.12.2017 р.

Суддя Кітаєва С.Б.