Рішення

від 06.12.2017 по справі 922/3564/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р.Справа № 922/3564/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія здоров'я плюс", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій ЛТД", м. Мерефа про стягнення коштів 52068,11 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_2 за дов. б/н від 03.11.2017 року;

відповідача: ОСОБА_3 за дов.б/н від 23.12.17 року.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Харківської області перебуває справа №922/3564/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія здоров'я плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Радій, ЛТД" про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 52068,11грн., з яких: основний борг - 27 818,64 грн., 3% річних - 2379,80 грн., інфляційні втрати - 21785,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобов'язань з проведення оплати за поставлений товар за договором поставки № 01/09/13-я-45 від 01.09.2013 р.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2017 року порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.11.2017 р. о 10 год. 00 хв.

Представник позивача, через канцелярію господарського суду 07.11.2017 р. за вх. № 36589, надав документи згідно заяви, які судом прийняті та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 14.11.2017 р. за вх. № 37581, надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю його явки в призначене судове засідання. Дане клопотання судом прийнято та долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 15.11.2017 за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено на 06.12.2017.

20.11.2017 на адресу суду від позивача надійшли пояснення по справі, які після огляду були долучені судом до матеріалів справи (вх.№38003 від 20.11.2017).

У письмовому відзиві вх. № 39672 від 28.11.2017 відповідач проти позову заперечує. Вказує, що в долучених позивачем до позовної заяви видаткових накладних №ЗП-00956 від 20.06.2014, № ЗП-00958 від 20.06.2014, №ЗП-00957 від 20.06.2014, №ЗП-00730 від 14.05.2014, № ЗП-00959 від 20.06.2014, №ЗП-00732 від 14.05.2014, №ЗП-00731 від 14.05.2014., № ЗП-00733 від 14.05.2014 відсутній підписи представників та відбитки печатки відповідача, факт отримання товару за вказаними накладними заперечує. Також, посилаючись на п. 5.1. договору поставки №01/09/13-я-44 від 01.09.2013, наголошує на тому, що обов'язок з оплати товару за цим договором виникає в нього лише після реалізації товару в роздріб, а оскільки позивачем не надано жодного документу, який засвідчував би про реалізацію товару вказаного у позовній заяві, строк виконання зобов'язання за договором не настав. Вважає, що всупереч п.п.6.2., 6.3 Договору позивач не вивіз у п'ятиденний термін нереалізований товар, а тому відповідач не несе відповідальність за збереження товару постачальника і жодних претензій на протязі трьох років від позивача не отримував.

В заяві вх № 40728 від 06.12.2017 відповідач наголошує, що позивачем пропущено встановлений ст. 257 ЦК України трирічний строк позовної давності з вимог оплати за товар, отриманий ним від позивача 14.05.2014 за видатковими накладними №№ ЗП-00730, ЗП-00731, ЗП-00732, ЗП-00733 на загальну суму 5782 грн 32 коп. Позивач просить суд застосувати позовну давність до таких позовних вимог.

06.12.2017 від позивача, через канцелярію господарського суду Харківської області надійшла заява (вх.№40696) в якій вказав, що в позовній заяві ним було допущено описку в ініціалах директора.

Цю обставину взято судом до відома. Суд вважає, що вона не впливає на жодні права або інтереси сторін.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

01.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія здоров'я плюс (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма Радій, ЛТД (далі - відповідач) був укладений договір поставки №01/09/13-я-45 (далі - договір), за яким позивач, як постачальник, зобов'язався поставляти та передавати у власність відповідачу, як покупцю товар, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

За твердженням позивача, на виконання зобов'язань за договором, ним було поставлено відповідачу товар на загальну суму 27818,64 грн за накладними:

- №ЗП-00730 від 14.05.2014 на суму 543,31 грн.;

- №ЗП-00731 від 14.05.2014 на суму 1928,16 грн.;

- №ЗП-00732 від 14.05.2014 на суму 2791,99 грн.;

- №ЗП-00733 від 14.05.2014 на суму 518,86 грн.;

- №ЗП-00955 від 20.06.2014 на суму 767,52 грн.;

- №ЗП-00956 від 20.06.2014 на суму 519,84 грн.;

- №ЗП-00957 від 20.06.2014 на суму 1788,12 грн.;

- №ЗП-00958 від 20.06.2014 на суму 2003,88 грн.;

- №ЗП-00959 від 20.06.2014 на суму 538,80 грн.;

- №ЗП-01108 від 18.07.2014 на суму 2122,00 грн. (з урахуванням повернення товару за видатковою накладною №Р2-Нв-0000540 від 08.05.2015р. на суму 60,00 грн.);

- №ЗП-01109 від 18.07.2014 на суму 869,35 грн. (з урахуванням повернення товару за видатковими накладними №ПС-Нв-0000384 від 03.11.2014 на суму 9,00 грн. та за №ПС-Нв-0000316 від 03.09.2014 на суму 15,00 грн.);

- №ЗП-01110від 18.07.2014 на суму 1528,63 грн.;

- №ЗП-01111 від 18.07.2014 на суму 732,31 грн.;

- №ЗП-01541 від 13.10.2014 на суму 3020,83 грн.;

- №ЗП-01542 від 13.10.2014 на суму 5156,08 грн.;

- №ЗП-01647 від 23.10.2014 на суму 1129,44 грн.;

- №ЗП-01648 від 23.10.2014 на суму 821,52 грн.;

- №ЗП-01649 від 23.10.2014 на суму 1038,00 грн.

Згідно з ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. За ч. 7. ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до абзацу другого ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 629 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ст.. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п.5.1. договору оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем по мірі реалізації, один раз в 30 днів, після реалізації покупцем поставленого товару третім особам.

В п. 6.1. договору сторони домовились, що товар має бути реалізовано у 90 днів, після чого поставлений, але не реалізований товар підлягає поверненню постачальнику, а в п.6.2. про те, що з настанням строку передбаченого п.6.1. договору, постачальник зобов'язується вивести нереалізований товар у п'ятиденний строк.

Згідно п.6.3. договору, у випадку невивезення постачальником товару в термін передбачений п.6.2. договору, покупець не несе жодної відповідальності за збереження товару постачальника.

Суд вважає хибною позицію відповідача щодо того, що в нього досі не виник обов'язок з оплати отриманих від позивача товарів через те, що позивачем не доведено реалізації товару і його не було вивезено після спливу строку реалізації з огляду на таке.

Згідно п. 5.4 договору позивач мав кожні 30 днів надавати позивачу звіт про реалізований товар, а у п. 6.3. сторони встановили обов'язок покупця додатково сповістити постачальника про настання граничного терміну реалізації товару шляхом направлення письмового повідомлення по факсу чи поштовим переказом.

Жодних доказів повідомлення відповідача про те, що певна частина товару була нереалізована, відповідачем суду не надано.

Відтак, у позивача були відсутні обґрунтовані сумніви щодо того, що товар було відповідачем реалізовано. Такий самий висновок робить й суд і погоджується з позивачем в тому, що сплатити за кожну з партій товару позивач повинен був протягом 120 днів з моменту відповідної поставки.

Проте, це стосується лише обопільно підписаних сторонами видаткових накладних.

Суд вважає, що заява відповідача про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення заборгованості за товар, поставлений за видатковими накладними від 14.05.2014 №№ ЗП-00730, ЗП-00731, ЗП-00732, ЗП-00733 на загальну суму 5782 грн 32 коп. свідчить про визнання відповідачем самого факту поставки товарів за такими накладними, хоча вони й не були підписані сторонами.

Згідно ст. 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. У відповідності до положень ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Ч. 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З огляду на вказане, в позові в частині вимог про стягнення 5782 грн 32 коп. заборгованості за поставлений за видатковими накладними від 14.05.2014 №№ ЗП-00730, ЗП-00731, ЗП-00732, ЗП-00733 товар належить відмовити в зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином в позовних вимогах про стягнення процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих позивачем на основний борг за товар, поставлений відповідачу за видатковими накладними від 14.05.2014 №№ ЗП-00730, ЗП-00731, ЗП-00732, ЗП-00733 належить відмовити також.

Судом встановлено, що видаткові накладні №ЗП-00956 від 20.06.2014, № ЗП-00958 від 20.06.2014, №ЗП-00957 від 20.06.2014, № ЗП-00959 від 20.06.2014, отримання товару за якими відповідачем заперечується, не містять будь-яких позначень відповідача, відбитків його печатки та підписів, зумовлюють висновок суду про відсутність доказів на підтвердження передачі за ними товару відповідачу. Це зумовлює висновок суду про необхідність відмови в позові в частині стягнення основного боргу за вказаний у цих накладних товар, втрат від інфляції та процентів, нарахованих на нього.

Прострочення оплати, в разі неповернення товару, починається на 121-й день і останнім днем розрахунку за товар поставлений 20.06.2014 є 18.10.2014, за товар поставлений 18.07.2014 -15.11.2014, за товар поставлений 13.10.2014 - 11.02.2015, а за товар поставлений 23.10.2014 - 20.02.2015. Вказані видаткові накладні підписані представником відповідача, що виключає обґрунтовані сумніви щодо отримання відповідачем товару за ними. Сукупний розмір основного боргу за ними становить 16 418 грн 16 коп.

Згідно з ч.2 ст.193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нараховані позивачем втрати від інфляції за поставлений за вищевказаними накладними товар в сумі 12419 грн 87 коп та проценти річні в сумі 1413 грн 15 коп відповідають розміру заборгованості та часу прострочення виконання відповідного грошового зобов'язання відповідачем. Позов в цій частині підлягає задоволенню як обґрунтований та підтверджений належними доказами.

Судові витрати у справі підлягають покладенню на відповідача, через неправильні дії (бездіяльність) якого виник спір.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 15, 22, 33, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Радій, ЛТД" (62472, Харківська обл., Харківський район, м.Мерефа, вул.Дніпропетровська, буд.223, кімната 8-9) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія здоров'я плюс" основний борг у розмірі 16 418 грн 16 коп., проценти річні у розмірі 1413 грн 15 коп., інфляційні втрати у розмірі 12419 грн 87 коп. та судові витрати 1600 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 11.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_1