Постанова

від 06.12.2017 по справі 908/1361/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.12.2017 справа №908/1361/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 ОСОБА_4 - за довіреністю Не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ на рішення господарського суду Запорізької області від 18 вересня 2017 р. (повний текст складено та підписано 22.09.2017р.) у справі№ 908/1361/17 (суддя Колодій Н.А.) за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ доКоларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, с. Болгарка, Запорізька область простягнення 1 982 214,18 грн. ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2017р. у справі №908/1361/17 у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ до Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, с. Болгарка, Запорізька область про стягнення заборгованості у розмірі 1 982 214,18грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 956 733,60 грн., 3% річних у розмірі 86 184,66грн., інфляційних витрат у розмірі 939 295,92грн. - відмовлено у повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ подана апеляційна скарга, відповідно до якої останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки не в повному обсязі дослідив обставини щодо переривання строку позовної давності, враховуючи підписання між сторонами актів звірки розрахунків за спірним договором.

Представник позивача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, у відзиві, надісланому на адресу суду, проти доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, с. Болгарка, Запорізька область про стягнення заборгованості у розмірі 1 982 214,18грн., яка складається з суми основного боргу у розмірі 956 733,60 грн., 3% річних у розмірі 86 184,66грн., інфляційних витрат у розмірі 939 295,92грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем свого обов'язку з відшкодування позивачу грошових коштів, сплачених позивачем за добудову об'єкта газифікації у відповідності до договору №14/4768/12 від 25.09.2012 року. При цьому, у зв'язку з порушенням відповідачем строків для повернення грошових коштів, позивачем на суму заборгованості нараховано 3% та інфляційні втрати.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що у позивача відсутні підставі для стягнення заявлених сум, оскільки позов подано після спливу позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду підлягає частковому скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 року №1001-р «Про добудову підвідних газопроводів» , 25.09.2012 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Компанія) та Коларівською сільською радою Приморського району Запорізької області (Замовник) укладено договір №14/4768/12, за умовами розділу 1 якого Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , відповідно до Розпорядження та на умовах цього Договору, на підставі затвердженого рішенням правління Нафтогазу «Переліку обєктів газопостачання, у спорудженні яких передбачено фінансову участь Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (Додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: «Газифікація села Коларівка Приморського району І черга будівництва (коригування)» (далі-об'єкт), а Замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від Нафтогазу на добудову об'єкта.

Відповідно до п. 2.1.1 Договору, Нафтогаз при наявності фінансової можливості здійснити фінансування добудови об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Нафтогазу на відповідний період, згідно з додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству України.

Відповідно до п.п. 2.3.1, 2.3.2, 2.3.12. Договору, Замовник зобов'язався, зокрема, забезпечити виконання всіх належних дій для добудови обєкта у відповідності до чинного законодаства та умов договору; здійснювати закупівлю товарів, робіт і послуг, пов'язаних із добудовою об'єкта згідно з діючим законодавством; після завершення робіт по добудові об'єкта забезпечити введенння його в експлуатацію з оформленням усіх необхідних документів, та у термін, що не перевищує 60 календарних днів від дати введення об'єкта в екплуатацію, забезпечити його передачу, як цілісного об'єкта, у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації.

Загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 1234364,32грн.(п.3.1. договору)

Пунктом 4.5. договору сторони дійшли згоди, що замовник несе повну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що не виконання замовником п.2.3.15. договору через відсутність бюджетного фінансування у зв'язку з відхиленням Кабінетом Міністрів України пропозицій щодо включення до Державного бюджету видатків на погашення заборгованості замовника перед Нафтогазом не може бути підставою для нарахування Нафтогазом пені та штрафів та звернення до суду, проте не позбавляє Замовника обов'язку повернути Нафтогазу кошти, отримані згідно з договором.

Відповідно до п.7.1 договору, він вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови (будівництва) об'єкта згідно з договором.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання зобов'язань за договором, Компанією у 2012 році перераховано відповідачу грошові кошти у загальній сумі 997 364,32 грн., що підтверджується реєстром перерахованих платежів, складеного Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (а.с. 51).

Об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, про що свідчить декларація про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області 06.11.2012 року за № ЗП 14212209207, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 19-24).

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням, у свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Разом з тим, ст.530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами п.п.2.3.15 договору визначено, що замовник зобов'язаний протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від компанії на добудову об'єкта.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач зобов'язання в частині повернення компанії суми грошових коштів виконав частково та здійснив повернення грошових коштів у розмірі 40630,72грн., про що свідчить реєстр прийнятих платежів на користь позивача (а.с. 50).

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши фінансування об'єкту у 2012 році, у звязку з чим відповідач зобов'язаний виконати умови договору, зокрема п.п. 2.3.15 та у строк до 31.12.2013 року мусив здійснити повернення грошових коштів, отриманих на добудову об'єкта у розмірі 956 733,60грн. на рахунок позивача.

Разом з тим, відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності щодо заявлених позовних вимог про стягнення суми основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат. При прийнятті рішення судом першої інстанції за заявою відповідача до вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 956 733,60грн., 3% річних у розмірі 86 184,66грн., інфляційних витрат у розмірі 939 295,92грн. застосовано строк позовної давності та відмовлено у задоволенні позову.

Дослідивши наведені обставини, колегія суддів не погоджується з такими висновками господарського суду з огляду на наступне.

Главою 19 Цивільного кодексу України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто, в межах позовної давності.

Статтею ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 261 Цвільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (ч. 1, 3 ст. 264 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 Цивільного кодексу України ).

При цьому, у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. (пункт 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013р.).

Вчинення боржником дій з виконання зобов'язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності, лише за умови, коли такі дії здійснено уповноваженою на це особою, яка представляє боржника у відносинах з кредитором в силу закону, на підставі установчих документів або довіреності.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 30.09.2014р., 31.10.2014р., 31.03.2015р., 30.06.2015р. підписувались акти звірки взаємних розрахунків за спірним договором, за змістом яких сальдо станом на визначені дати складало 956 733,60грн., що є діями, які свідчать про визнання відповідачем свого боргу та переривають строк позовної давності.

При цьому, вкзані акти звірки взаємних розрахунків скріплені печатками сторін, підписані з боку позивача головою правління та головним бухгалтером, а з боку відповідача - сільським головою та вказані особи є уповновноваженими на вчинення зазначених дій. Протилежного суду не доведено, а тому заперечення відповідача з цього приводу не приймаються судом до уваги.

Твердження відповідача про те, що вказані акти не містять посилання на повні реквізити договору та не містять дати їх підписання спростовуються змістом вказаних актів, оригінали яких оглянуті судовою колегією у судовому засіданні 06.12.2017р.

Враховуючи, що, зокрема, 30.06.2015р. відповідачем вчинено дії, які є підставою для переривання строку позовної давності щодо стягнення заборгованості у розмірі 956 733,60грн., позовну заяву надіслано до суду 28.06.2017р., про що свідчить відбиток штампу поштового відділення зв'язку на конверті, в якому надіслано позовну заяву, колегія суддів вважає, що позивач звернувся з позовом до суду в межах строку, визначеного ст. 256 Цивільного кодексу України.

За вказаних обставин висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, є помилковим.

Твердження відповідача про неможливість забезпечити повернення коштів позивачу за рахунок власного місцевого бюджету у зв'язку з відсутністю державного фінансування не приймаються колегією суддів, оскільки Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16.

За таких обставин Коларівська сільська рада Приморського району Запорізької області відповідає за своїми зобов'язаннями, які виникли безпосередньо з умов договору і така відповідальність не може ставитись в залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з повернення грошових коштів у розмірі 956 733,60грн., позивачем нараховано 939295,92грн. інфляційних втрат за період з травня 2014 року по травень 2017року та 3% річних - 86146,66грн. за період з 14.06.2014р. по 14.06.2017р.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Одночасно, приписами п.3.2 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Тобто, з огляду на вищенаведене, базою для нарахування інфляційної складової боргу є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 26.04.2017р. у справі №918/329/16).

Враховуючи вищевикладені висновки судової колегії стосовно строку позовної давності та дати звернення з позовом до суду, а також приймаючи до уваги порядок здійснення розрахунків, нарахування інфляційних втрат здійснюється за період 01.07.2014р. по 30.04.2017р., а нарахування 3% річних з 28.06.2014р. по 14.06.2017р.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум в межах визначеного позивачем строку, колегія суддів дійшла висновку, що правомірною сумою 3% річних є 85 083,76грн. з 28.06.2014р. по 14.06.2017р. та інфляційних втрат - 851 799,11грн. з 01.07.2014р. по 30.04.2017р., враховуючи дату подання позову до суду (28.06.2017р.).

Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Запорізької області - частковому скасуванню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги підлягають розподілу між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Запорізької області від 18 вересня 2017 р. у справі № 908/1361/17 - скасувати частково.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , м. Київ в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» , м. Київ до Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, с. Болгарка, Запорізька область про стягнення 1 982 214,18 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, (72131, Запорізька область, Приморський район, с. Болгарка, провулок Поштовий, буд. 8, код 05379168) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) в особі відокремленого підрозділу «Центр метрології газорозподільчих систем «НАК «Нафтогаз України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 26025552) суму основного боргу у розмірі 956 733,60 грн., втрати від інфляції у розмірі 851 799,11грн., 3 % річних у розмірі 85 083,76грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 28 404,25грн. та за подання апеляційної скарги 31 244,68грн.

Господарському суду Запорізької області видати наказ у відповідності до вимог, які встановлені до виконавчого документу Законом України „Про виконавче провадження» .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Марченко О.А.

Судді: Стойка О.В.

ОСОБА_3