Постанова

від 14.06.2018 по справі 908/1361/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 908/1361/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Корпусенка А.О.

за участю представників:

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - Родіної Т.М. (довіреність від 26.12.2017 № 14-219)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2017

(суддя - Колодій Н.А.)

та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017

(колегія суддів: Марченко О.А. - головуючий, Стойка О.В., Татенко В.М.)

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в особі відокремленого підрозділу "Центр метрології газорозподільчих систем "НАК "Нафтогаз України"

до Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області

про стягнення 1 982 214,18 грн,-

ВСТАНОВИВ:

1. 03.07.2017 до господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі відокремленого підрозділу Центр метрології газорозподільчих систем НАК Нафтогаз України (далі в тексті - Позивач) до Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької (далі в тексті - Відповідач) з позовом про стягнення 1 982 214 грн. 18 коп. за договором № 14/4768/12 від 25.09.2012.

Короткий зміст позовних вимог та рішень судів першої і апеляційної інстанцій

2. Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем свого обов'язку з відшкодування Позивачу грошових коштів, сплачених Позивачем за добудову об'єкта газифікації у відповідності до договору №14/4768/12 від 25.09.2012 року. При цьому, у зв'язку з порушенням Відповідачем строків для повернення грошових коштів, Позивачем на суму заборгованості нараховано 3% та інфляційні втрати.

3. Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.09.2017 відмовлено в позові Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі відокремленого підрозділу Центр метрології газорозподільчих систем НАК Нафтогаз України, до Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, про стягнення 1982214 грн. 18 коп.

4. Зазначене рішення мотивовано наступним:

4.1. Суд першої інстанції встановив, що 25.09.2012 Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Коларівська сільська рада Запорізької області на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р "Про добудову підвідних газопроводів" зі змінами та доповненнями, внесеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2009 № 1001-р (далі - розпорядження) уклали договір № 14/4768/12 (далі договір).

4.2. Відповідно до п. 1.1 договору, компанія відповідно до розпорядження та на умовах цього договору, на підставі затвердженого рішенням правління Компанії Переліку об'єктів газопостачання, у спорудженні яких бере фінансову участь Компанія (далі - Перелік) та графіку фінансування спорудження об'єкта газопостачання (додаток 1), здійснює фінансування добудови об'єкта газопостачання: Газифікація села Коларівка Приморського району I черга будівництва (коригування) (далі - об'єкт), а замовник зобов'язується здійснити добудову об'єкта, введення його в експлуатацію згідно з діючим законодавством України і умовами договору, забезпечити передачу його, як цілісного об'єкта у державну власність до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на баланс спеціалізованого підприємства з газопостачання та газифікації та повернути грошові кошти, отримані від компанії на добудову об'єкта.

4.3. Згідно з п.п.2.1.1 договору, компанія, при наявності фінансової можливості зобов'язана здійснити фінансування добудови об'єкта за рахунок власних коштів (не коштів державного бюджету) в обсягах, передбачених фінансовим планом Компанії на відповідний період, згідно з додатком 1. Фінансування здійснюється шляхом банківських переказів грошових коштів на рахунок замовника або іншими способами, що не суперечать діючому законодавству.

4.4. За умовами договору замовник зобов'язався, зокрема, своєчасно здійснити всі необхідні дії для отримання компенсації витрат на добудову Об'єкта газопостачання для забезпечення повернення компанії в установлений даним договором термін суми грошових коштів, перерахованих нею на добудову об'єкта газопостачання (п.п.2.3.14); протягом року, наступного за роком введення об'єкта в експлуатацію, повернути компанії, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Компанії, суму грошових коштів, отриманих від компанії на добудову об'єкта (п.п.2.3.15).

4.5. Відповідно до п.3.1 договору, загальний обсяг фінансування за цим договором (ціна договору) складає 1234364,32грн.

4.6. Відповідно до п.7.1 договору, він вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх підписів печатками і діє до повного повернення Нафтогазу суми грошових коштів, перерахованих ним в якості фінансування добудови (будівництва) об'єкта згідно з договором.

4.7. Оскільки умовами укладеного між сторонами правочину надання компанією власних коштів (не коштів державного бюджету) здійснювалось не у вигляді капітальних інвестицій, то надання таких коштів Компанією замовнику здійснювалось на поворотній основі.

4.8. Судом першої інстанції встановлено, що об'єкт побудовано та введено в експлуатацію, що підтверджується декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно - будівельного контролю у Запорізькій області 06.11.2012 року за № ЗП 14212209207.

4.9. Приймаючи до уваги, що об'єкт введено в експлуатацію у 2012 році, суд першої інстанції дійшов до висновку, що Відповідач зобов'язаний був виконати п. 2.3.15 договору і повернути на рахунок компанії грошові кошти, отримані на добудову об'єкта в сумі 956733,60 грн., в строк до 31.12.2013.

4.10. Також суд першої інстанції в рішенні зазначив, що Відповідач зобов'язання в частині повернення компанії суми грошових коштів у розмірі 956733,60 грн. не виконав, що і стало підставою для звернення Позивача до суду з позовом.

4.11. У п.п.2.3.9 договору визначено, що замовник зобов'язаний у разі неможливості виконання договірних зобов'язань повідомити Нафтогаз протягом 3 робочих днів з дати виникнення обставин, що перешкоджають виконанню договору, з обов'язковим зазначенням цих обставин, для прийняття спільного з компанією рішення щодо подальшого виконання договору.

4.12. Судом встановлено, що Відповідач про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору компанію не попереджав.

4.13. Також суд першої інстанції розглянувши заву Відповідача про застування строків позовної давності зазначив, що Позивач, протягом встановленого ст. 257 ЦК України, трьох річного строку позовної давності не звертався до господарського суду за захистом свого порушеного майнового права, а подав позовну заяву лише 03.07.2017 року, тобто після спливу строку позовної давності.

4.14. З наведених підстав, суд першої інстанції внаслідок подання позову після спливу позовної давності, дійшов до висновку, що в позові слід відмовити.

5. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017 рішення господарського суду Запорізької області від 18 вересня 2017 у справі № 908/1361/17 скасовано частково; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, в особі відокремленого підрозділу Центр метрології газорозподільчих систем НАК Нафтогаз України до Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, с. Болгарка, Запорізька область про стягнення 1 982 214,18 грн. задоволено частково; вирішено стягнути з Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області, на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України в особі відокремленого підрозділу Центр метрології газорозподільчих систем НАК Нафтогаз України суму основного боргу у розмірі 956 733,60 грн., втрати від інфляції у розмірі 851 799,11грн., 3 % річних у розмірі 85 083,76грн., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 28 404,25грн. та за подання апеляційної скарги 31 244,68грн.

6. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним:

6.1. Суд апеляційної інстанції встановив, що як вбачається з матеріалів справи, між сторонами 30.09.2014, 31.10.2014, 31.03.2015, 30.06.2015 підписувались акти звірки взаємних розрахунків за спірним договором, за змістом яких сальдо станом на визначені дати складало 956 733,60 грн., що є діями, які на переконання суду апеляційної інстанції свідчать про визнання Відповідачем свого боргу та переривають строк позовної давності.

6.2. При цьому, вказані акти звірки взаємних розрахунків скріплені печатками сторін, підписані з боку Позивача головою правління та головним бухгалтером, а з боку Відповідача сільським головою та вказані особи є уповновноваженими на вчинення зазначених дій.

6.3. Твердження Відповідача проте, що вказані акти не містять посилання на повні реквізити договору та не містять дати їх підписання, як зазначено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, спростовуються змістом вказаних актів, оригінали яких оглянуті судовою колегією у судовому засіданні 06.12.2017.

6.4. Враховуючи, що, зокрема, 30.06.2015 Відповідачем вчинено дії, які є підставою для переривання строку позовної давності щодо стягнення заборгованості у розмірі 956 733,60 грн., позовну заяву надіслано до суду 28.06.2017, про що свідчить відбиток штампу поштового відділення зв'язку на конверті, в якому надіслано позовну заяву, колегія суддів суду апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові вважає, що Позивач звернувся з позовом до суду в межах строку, визначеного ст. 256 Цивільного кодексу України.

6.5. З наведеного, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновок суду першої інстанції про сплив строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, що є підставою для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, є помилковим.

6.6. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум в межах визначеного Позивачем строку, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що правомірною сумою 3% річних є 85 083,76грн. з 28.06.2014 по 14.06.2017 та інфляційних втрат 851 799,11грн. з 01.07.2014 по 30.04.2017, враховуючи дату подання позову до суду (28.06.2017).

6.7. Наведене, стало підставою для прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

7. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване приписами ст. ст. 256, 257, 264, 267, 509, 525, 526, 530, 625 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи яка подала касаційну скаргу

8. До Верховного Суду від Відповідача надійшла касаційна скарга у якій Відповідач просить суд постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю; у задоволенні позову відмовити повністю, змінивши мотивувальну частину рішення суду першої інстанції.

9. В обґрунтування підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову зі зміною мотивувальної частини рішення суду першої інстанції Відповідач у касаційній скарзі наводить наступні доводи:

9.1. Суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин частини 3, 4 статті 48 Бюджетного кодексу України

9.2. Суд апеляційної інстанції помилково застосував ч. 1 ст. 264 ЦК України.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. До Верховного Суду від Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", в особі відокремленого підрозділу "Центр метрології газорозподільчих систем "НАК "Нафтогаз України" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення та залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 18.09.2017 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі №908/1361/17; призначено до розгляду касаційну скаргу Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області на 14 червня 2018 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

12. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційну скаргу Відповідача слід залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін виходячи з наступного.

13. Відповідно ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційної скарги проте, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин частини 3, 4 статті 58 Бюджетного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

16. Відповідно до положень ч. ч. 3, 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, за якими розпорядником бюджетних коштів взято зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), є недійсними. За такими операціями не виникають бюджетні зобов'язання та не утворюється бюджетна заборгованість. Зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів. Взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства. Витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються. Вимоги фізичних і юридичних осіб щодо відшкодування збитків та/або шкоди за зобов'язаннями, взятими розпорядниками бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), стягуються з осіб, винних у взятті таких зобов'язань, у судовому порядку.

17. Зазначений довід касаційної скарги обґрунтований тим, що суди не врахували ту обставину, що Відповідач у зв'язку з відсутністю відповідних видатків з державного бюджету на будівництво об'єкта газопостачання на підставі ч. ч. 3, 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, звільняється від обов'язку повернення коштів за відсутності бюджетного асигнування.

18. Суд першої інстанції встановив, що Відповідач про виникнення обставин, що перешкоджають або унеможливлюють виконанню ним умов договору компанію не попереджав.

19. Також судом першої інстанції в рішенні зазначено, що Відповідач жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта, з метою повернення Позивачу суду не надав.

20. В рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18 жовтня 2005 року та у справі Бакалов проти України від 30 листопада 2004 року зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 рішень відповідно).

21. Колегія суддів суду касаційної інстанції, враховуючи встановлені фактичні обставини справи проте, що Відповідач жодних доказів вжиття ним будь-яких заходів для отримання компенсації витрат на добудову об'єкта, з метою повернення Позивачу суду не надав, а також беручи до уваги правову позицію викладену в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України , дійшла до висновку проте, що довід касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин частини 3, 4 статті 58 Бюджетного кодексу України є необґрунтованим та таким, що спростовується встановленими фактичними обставинами справи.

22. Щодо доводу касаційної скарги проте, що суд апеляційної інстанції помилково застосував ч. 1 ст. 264 ЦК України, колегія суддів зазначає наступне.

23. Відповідно до положень ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

24. Суд апеляційної інстанції встановив, що між сторонами 30.09.2014, 31.10.2014, 31.03.2015, 30.06.2015 підписувались акти звірки взаємних розрахунків за спірним договором, за змістом яких сальдо станом на визначені дати складало 956 733,60 грн. При цьому, вказані акти звірки взаємних розрахунків скріплені печатками сторін, підписані з боку Позивача головою правління та головним бухгалтером, а з боку Відповідача сільським головою та вказані особи є уповновноваженими на вчинення зазначених дій.

25. Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

26. Колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним документом, який засвідчує факт господарської операції, однак, акти звірки між сторонами від 30.09.2014, 31.10.2014, 31.03.2015, 30.06.2015, у розумінні ст. 264 Цивільного кодексу України, є дією яка свідчить про визнання Відповідачем боргу, а відтак, має місце переривання строку позовної давності, оскільки матеріали справи містять усі необхідні первинні документи, які підтверджують розмір заборгованості, зафіксований сторонами у акті звірки.

27. При цьому, чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу Відповідачем. Підписання відповідачем акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, свідчить про визнання такого боргу (аналогічні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/16725/17).

28. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що твердження Відповідача проте, що вказані акти не містять посилання на повні реквізити договору та не містять дати їх підписання, як зазначено в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції, спростовуються змістом вказаних актів, оригінали яких оглянуті судовою колегією у судовому засіданні 06.12.2017.

29. За таких обставин, довід касаційної скарги проте, що суд апеляційної інстанції помилково застосував ч. 1 ст. 264 ЦК України, є необґрунтованим та таким, що спростовується фактичними обставинами справи.

30. Відповідно ст. 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. Колегія суддів суду касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду справи № 908/1361/17 дійшла до висновку, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017 ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

32. За таких обставин, касаційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а постанова Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017 підлягає залишенню без змін.

33. Оскільки касаційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Коларівської сільської ради Приморського району Запорізької області залишити без задоволення.

2 . Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.12.2017 у справі № 908/1361/17залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

Н.Г. Ткаченко