Постанова

від 05.12.2017 по справі 819/1307/17

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 рокуЛьвів№ 876/10225/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Зборівська міська рада Зборівського району Тернопільської області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

07 серпня 2017 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області ОСОБА_3 від 24 квітня 2017 року Я-3485/0-987/6-17, від 26 травня 2017 року Я-4339/0-1384/6-17 та від 04 липня 2017 року Я-6099/0-1982/6-17 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області; зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що 17 серпня 2016 року відповідач видав наказ №19-3528/14-16-сг про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,1500 га у власність для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення (землі запасу рілля) розташованої за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області. 07 квітня 2017 року та 10 травня 2017 року позивач звертався із клопотанням до відповідача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність, однак двічі отримував рішення про відмову у задоволенні клопотань від 24 квітня 2017 року Я-3485/0-987/6-17 та від 26 травня 2017 року Я-4339/0-1384/6-17 відповідно, з підстав наявності кримінального провадження щодо службових осіб Головного управління по земельній ділянці, на яку претендує позивач. Звернувшись втретє до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відповідач рішенням від 04 липня 2017 року Я-6099/0-1982/6-17 відмовив у задоволенні клопотання позивача у зв'язку із тим, що розташування земельної ділянки порушує вимоги раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області ОСОБА_3 від 24 квітня 2017 року № Я-3485/0-987/6-17 та рішення від 26 травня 2017 року № Я-4339/0-1384/6-17 про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що рішеннями від 24 квітня 2017 року Я-3485/0-987/6-17 та від 26 травня 2017 року Я-4339/0-1384/6-17 позивачу було відмовлено в погодженні проекту землеустрою з підстав проведення розслідування слідчим управлінням ГУ НП в Тернопільській області кримінального провадження №12016210010003897 від 22 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України, щодо службових осіб Головного управління по земельній ділянці на яку претендує позивач. Однак, дана підстава відмови у затвердженні проекту землеустрою не передбачена чинними нормами земельного законодавства. Разом з тим, рішення від 04 липня 2017 року Я-6099/0-1982/6-17 не можна розцінювати, як рішення про погодження або відмову у затвердженні проекту землеустрою, оскільки даним листом відповідач лише повернув на доопрацювання проект землеустрою з тих підстав, що розташування земельної ділянки порушує вимоги раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування. Тому, Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, приймаючи вказане рішення діяло в межах наданих Земельним кодексом України повноважень. Також, підстав для задоволення вимог про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області, немає, оскільки адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Не погодившись з прийнятою постановою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що відповідачем не надано належні та допустимі докази того, які саме перешкоди та яким фізичним та юридичним особам, тобто власникам чи землекористувачам спричиняються під час використання та здійснення природоохоронних заходів їх земельних ділянок, яким чином розташування земельної ділянки порушує ландшафтну цілісність земельного масиву та в чому саме отримали прояв порушення принципів черезсмужжя. Також, вважає що втручання у дискреційні повноваження державних органів має місце лише тоді, коли суд приймає рішення замість відповідача, а не коли виносить рішення, яким зобов'язує його прийняти таке рішення.

Постанова в частині задоволення позовних вимог не оскаржена, тому відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України в апеляційному порядку не переглядається.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 05 травня 2016 року ОСОБА_2 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру України в Тернопільській області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області.

Головне управління Держгеокадастру України в Тернопільській області 17 серпня 2016 року видало наказ №19-3528/14-16-сг про надання позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,1500 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області.

На замовлення позивача ТОВ «Регіональний земельно-кадастровий центр «Галицькі Землі» було виготовлено проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області, який було погоджено експертом державної експертизи.

07 квітня 2017 року позивач для затвердження вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру України в Тернопільській області.

До клопотання додано: документація із землеустрою, витяг із державного земельного кадастру, лист Служби автомобільних доріг у Тернопільській області від 07 квітня 2017 року №11-3/40, викопіювання їх публічної кадастрової карти та копію відмови № Я-1731/0-349/6-17 від 31 березня 2017 року.

Відповідач рішенням від 24 квітня 2017 року Я-3485/0-987/6-17 відмовив у задоволенні клопотання позивача, з тих підстав, що слідчим управлінням ГУ НП в Тернопільській області проводиться розслідування кримінального провадження №12016210010003897 від 22 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України, щодо службових осіб Головного управління по земельній ділянці на яку претендує позивач, відомості про закриття якої у відповідача відсутні.

10 травня 2017 року позивач повторно звернувся до відповідача із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та отримав рішення відповідача від 26 травня 2017 року Я-4339/0-1384/6-17 про відмову у задоволенні клопотання позивача, з тих підстав, що слідчим управлінням ГУ НП в Тернопільській області проводиться розслідування кримінального провадження №12016210010003897 від 22 листопада 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 КК України щодо службових осіб Головного управління по земельній ділянці на яку претендує позивач, прийняття рішення про затвердження документації із землеустрою може вплинути на інтереси осіб, фігурантів кримінального провадження.

Позивач втретє звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, однак відповідач рішенням від 04 липня 2017 року Я-6099/0-1982/6-17 відмовив у задоволенні клопотання позивача, повернувши документацію на доопрацювання. Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що розташування земельної ділянки порушує вимоги раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування.

Приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 04 липня 2017 року Я-6099/0-1982/6-17, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області.

Однак, колегія суддів не погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до пункту ґ) частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документації із землеустрою.

За приписами частини 2 статті 50 Закону України "Про землеустрій", проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно зі законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно із частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Так, частиною 1 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

В силу положень частин 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України, розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Частиною 3 статті 50 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Аналіз наведених положень Земельного кодексу України та Закону України "Про землеустрій" свідчить, що за приписами норм статті 186-1 Земельного кодексу України територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. При цьому відповідний орган може прийняти висновки про погодження проекту землеустрою або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про скасування рішення відповідача від 04 липня 2017 року Я-6099/0-1982/6-17, суд першої інстанції вважав, що при його прийнятті, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Проте колегія суддів вважає такі висновки помилковими з огляду на наступне.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач звертався до встановленого законодавством органу з заявою щодо отримання рішення про затвердження проекту землеустрою ділянки, однак відповідач рішенням від 04 липня 2017 року Я-6099/0-1982/6-17 фактично відмовив у задоволенні клопотання позивача, повернувши документацію на доопрацювання. Підставою для прийняття такого рішення зазначено, що розташування земельної ділянки порушує вимоги раціональної організації території (шляхом створення черезсмужжя) та компактності землекористування.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про протиправність дій відповідача при поверненні матеріалів на доопрацювання та про помилковість висновків суду першої інстанції щодо вчинення відповідачем дій, які передбачені законом, оскільки повернення заявнику документів на доопрацювання не передбачено нормами Земельного кодексу України, зокрема нормами статті 186-1 Земельного кодексу України.

Таким чином спосіб, в який діяв відповідач, відмовляючи в погодженні проекту землеустрою, не узгоджується з нормами закону в частині порядку погодження проекту землеустрою.

Стосовно підстав прийняття оскаржуваного рішення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як слідує зі змісту спірного рішення, таким не встановлено невідповідність положень проекту вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Відповідно до норм статті Закону України Про охорону земель , на які зсилався у своєму рішенні відповідач, черезсмужжя та конфігурація земельних ділянок, що створюють перешкоди в ефективному їх використанні і здійсненні природоохоронних заходів, а також порушують ландшафтну цілісність території, підлягають упорядкуванню відповідно до затвердженої документації із землеустрою.

Згідно статті 25 Закону України Про охорону земель документацією із землеустрою в галузі охорони земель є схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць та робочі проекти землеустрою.

Склад документації із землеустрою в галузі охорони земель та порядок її погодження і затвердження встановлюються Земельним кодексом України та Законом України Про землеустрій .

Власники землі та землекористувачі забезпечують виконання заходів з охорони земель та обмежень у використанні земель, передбачених документацією із землеустрою в галузі охорони земель.

Зі змісту рішення слідує, що при прийнятті рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою, відповідачем не було надано відповідної документації землеустрою у якій би зазначалось, яким чином черезсмужжя та конфігурація земельної ділянки, на яку претендує позивач, створює перешкоди в ефективному її користуванні і здійсненні природоохоронних заходів, а також, яким чином порушується ландшафтна цілісність території.

Таких доказів на підтвердження правомірності рішення Головним управлінням Держгеокадастру у Тернопільській області не було також надано ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що зі змісту вказаного листа неможливо встановити, яким саме чином позивач повинен доопрацьовувати даний проект. З матеріалів справи слідує, що такий виготовлявся на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою від 17 серпня 2016 року № 19-3528/14-16-СГ.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині, оскільки при прийнятті рішення відповідач діяв не у спосіб, передбачений законом.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 04 липня 2017 року № я-6099/0-1982/6-17 про відмову позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

При цьому, колегія суддів вважає, що правильним способом захисту порушеного права ОСОБА_2 буде зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області кадастровий номер 6122610100:01:001:1928 та передачі у власність вказаної ділянки.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Приймаючи оскаржувану постанову в цій частині, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Поряд з тим, колегія суддів, вважає за необхідне зазначити, що у рішенні Галфорд проти Сполученого Королівства від 25 червня 1997 року Європейський Суд з прав людини зазначив словосполучення згідно із законом не лише вимагає дотримання національного закону, а й стосується якості такого закону (рішення у справі) . Суд нагадує, що національне законодавство має з достатньою чіткістю визначати межі та спосіб здійснення відповідного дискреційного права, наданого органам влади, щоб забезпечувати громадянам той мінімальний рівень захисту, на який вони мають право згідно з принципом верховенства права в демократичному суспільстві (рішення у справі Доменічіні проти Італії від 15 листопада 1996 року).

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету ОСОБА_4 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом ОСОБА_4 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Тобто центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи мають виключне право вирішувати питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що суд не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) відповідача поза межами перевірки за критеріями відповідності прийняття ним рішень (вчинення дій), передбаченими частиною третьою статті 2 КАС, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані Законом. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові від 14 березня 2017 року у справі № 800/323/16.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення №Я-6099/0-1982/6-17 від 04 липня 2017 року та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.160, ст. 195, ст. 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року у справі № 819/1307/17 - скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №Я-6099/0-1982/6-17 від 04 липня 2017 року та зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та прийняти нову постанову в цій частині, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення в.о. начальника Головного управління Держеокадастру в Тернопільській області ОСОБА_3 від 04 липня 2017 року № Я-6099/0-1982/6-17.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_2 від 10 травня 2017 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 0,0851 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту на території Зборівської міської ради Зборівського району Тернопільської області кадастровий номер 6122610100:01:001:1928 та передачі у власність вказаної ділянки.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_5 судді ОСОБА_6 ОСОБА_7 Повний текст судового рішення виготовлено 11 грудня 2017 року.