Ухвала

від 05.12.2017 по справі 816/1466/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2017 р.Справа № 816/1466/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р. по справі № 816/1466/17

за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області

про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивачі, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_1, звернулися до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просили суд:

- визнати нечинним та скасувати рішення (відмову) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області за вих. № 8749/6-17 від 26.06.2017р. про залишення без задоволення клопотань (заяв) позивачів від 11.04.2017р. та 22.05.2017р. "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену фермерського господарства "Янтар";

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області видати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену селянського (фермерського) господарства "Янтар" розміром 4,16 га умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) для ведення фермерського господарства, що знаходиться у користуванні СФГ "Янтар" (юридична адреса: 37521, с. Карпилівка, Лубенського району, Полтавської області, ідентифікаційний код 21058191), згідно Державного акта на право користування землею серії Б № 052694-298 від 1993 року, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення сесії Духівської сільської ради народних депутатів 05.02.1992р. для ведення селянського (фермерського) господарська площею 38,8 га.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.09.2017р. відмовлено у відкритті провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_8 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання нечинним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії з підстав передбачених п. 3 ч. 1 ст. 109 КАС України.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення (відмову) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області викладене у формі листа вих. № 8749/6-17 від 26.06.2017р. про залишення без задоволення заяв ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену фермерського господарства "Янтар";

Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель наданих в користування фермерському господарству "Янтар" на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивачі в своїх запереченнях на апеляційну скаргу просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 11.04.2017р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області подано заяви про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), як члену Селянського (фермерського) господарства "Янтарь" розміром 4,16 га умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходяться у користуванні С(Ф)Г "Янтарь".

Однак, листом від 15.05.2017р. відповідач відмовив позивачам у задоволенні заявлених клопотань, посилаючись на те, що ст. 121 Земельного кодексу України не передбачено передачу у власність громадянам земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Так, 22.05.2017р. представником позивачів ОСОБА_9 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області подано заяви про уточнення норми безоплатною передачі (отримання) земельної ділянки (паю), як члену селянського фермерського господарства та видачу дозволів на розробку технічної документації.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, листом від 26.06.2017р. №8749/6-17 заявлені клопотання залишено без задоволення.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту листа Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 26.06.2017р. № 8749/6-17, судом встановлено, що підставою для відмови в задоволенні заяв позивачів про уточнення норми безоплатної передачі (отримання) земельної ділянки (паю), як членам селянського фермерського господарства та видачу дозволів на розробку технічної документації, слугувало прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №413 від 07.06.2017р., а не подання заявниками неповного пакету документів. Крім того, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивачів з пропозицією надати повний пакет документів, необхідних для надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), розміром 4,16 умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі із земель наданих у користування С(Ф)Г "Янтарь", а тому суд розцінює оскаржуване рішення відповідача як протиправну відмову у наданні дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність в розмірі земельної частки (паю).

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абз. "а" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно з ст. 32 Земельного кодексу України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Дія частини першої цієї статті не поширюється на громадян, які раніше набули права на земельну частку (пай).

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство", надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність частки (паю) для ведення фермерського господарства слугувало прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови №413 від 07.06.2017р. "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" (надалі - Постанова №413), якою передбачено, що у разі добровільної відмови юридичної або фізичної особи від земельної ділянки у тому числі земельної ділянки частки (паю), яка перебуває у власності або користуванні такої особи, передавати таку земельну ділянку в користування за результатами земельних торгів, не допускаючи передачі таких земельних ділянок у приватну власність.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вищевказаної підстави про відмову у наданні позивачам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність частки (паю) для ведення фермерського господарства, оскільки Постанова №413 набрала чинності лише 17.06.2017р. (опублікування "Урядовий кур'єр" 2017, №111 від 17.06.2017р.).

Отже, на момент звернення позивачів з клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою Постанова №413 не набула чинності.

Відповідач, в спірних правовідносинах, повинен був застосовувати нормативно-правові акти, чинні на момент звернення позивачів до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, а не на момент прийняття рішення та надання відповіді.

Вказаний спосіб відмови відповідача щодо застосування положень нормативно-правового акту суперечить встановленим нормам законодавства, оскільки згідно рішення Конституційного суду України від 09.02.1999р. (справа № 1-7/99) за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання/надання дозволів на розроблення проектів землеустрою виникли до набрання чинності Постановою №413, а тому до даних правовідносин вказана постанова застосовуватися не може.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що затверджена постановою №413 "Стратегія удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними" - це алгоритм дій уряду в майбутньому у цій сфері, а тому вона не містить правових норм для врегулювання цих відносин. Більш того, в ній прямо зазначено, що "для реалізації Стратегії необхідно розробити проекти нормативно-правових актів".

Так, відповідно до ст. 6 Земельного кодексу України, виключно до повноважень Верховної ради України віднесено регулювання земельних відносин шляхом прийняття законів.

Зі змісту наявного в матеріалах справи рішення відповідача від 26.06.2017р. колегією суддів встановлено, що в ньому відсутні посилання на підстави передбачені ст. 118 Земельного кодексу України, а підставою для відмови в задоволенні заяв позивачів про уточнення норми безоплатної передачі (отримання) земельної ділянки (паю), як членам селянського фермерського господарства та видачу дозволів на розробку технічної документації, слугувало прийняття Кабінетом Міністрів України постанови №413 від 07.06.2017р., а не подання заявниками неповного пакету документів.

Крім того, відповідачем не надано суду доказів звернення до позивачів з пропозицією надати повний пакет документів, необхідних для надання дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо виділення на одержання у власність земельної ділянки (паю), розміром 4,16 умовних кадастрових гектар без визначення меж цієї частки в натурі із земель наданих у користування С(Ф)Г "Янтарь".

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не виконав обов'язок покладений на нього відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України та не довів правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Таким чином, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції стосовно визначення рішення ГУ Держгеокадастру в Полтавській області, викладеного в листі від 26.06.2017р. №8749/6-17, як відмову в наданні дозволів на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність в розмірі земельної частки (паю), а отже позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки викладену у листі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №8749/6-17 від 26.06.2017р. підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не доведено суду обґрунтованості його прийняття.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно, з метою повного та належного захисту порушених прав позивачів, зобов'язав Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області повторно розглянути заяви позивачів "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства із земель наданих в користування фермерському господарству "Янтар" на території Духівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Отже, суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 19.10.2017р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 41, 94, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 19.10.2017р. по справі № 816/1466/17 залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судовий збір у розмірі 4928 (чотири тисячі дев'ятсот двадцять вісім) гривень 00 копійок до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, код банку отримувача: 820019, рахунок отримувача: 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Бегунц А.О. Старостін В.В. Повний текст ухвали виготовлений 11.12.2017 р.