Рішення

від 12.12.2017 по справі 2-185/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2017 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шеремет А.М.

секретар судового засідання: Вихотень Я.В.

за участі: ОСОБА_1 і представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Демидівська районна державна нотаріальна контора Рівненської області; про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2007 року в суд звернулася ОСОБА_1 із позовом до Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: на стороні відповідача: Демидівська районна державна нотаріальна контора; про визнання права власності на спадкове майно. Позов мотивовано тим, що вона є спадкоємцем померлої ОСОБА_3, яка заповіла їй все належна майно. Оскільки до складу спадщини входить, крім земельної ділянки, яку вона прийняла в нотаріальному порядку, також і житловий будинок, правовстановлюючих документів на який у спадкодавця не було, тому через відсутність інших спадкоємців позивач пред'явила відповідний позов до органу сільського самоврядування.

Рішенням Демидівського районного суду від 18 вересня 2007 року позов задоволено:

Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №55 і господарські будівлі по вулиці Грабівець в с. Товпижин Демидівського району Рівненської області.

На рішення суду ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, де покликається на порушення судом норм процесуального та матеріального права.

На її обґрунтування зазначалось про неврахування судом того, що 29 квітня 2014 року в с. Лішня Демидівського району Рівненської області померла його мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилась спадщина на квартиру у буд. 5 по вулиці Пушкіна в с.Лішня Демидівського району Рівненської області, а аткож на житловий будинок №55 по вулиці Грабівець в с. Товпижин Демидівського району Рівненської області.

Спадщину в порядку спадкування за законом після смерті матері прийняв учасно, подавши відповідну заяву в нотаріальну контору. 18 лютого 2015 року нотаріусом Демидівського районного нотаріального округу видано на його ім'я свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом - на квартиру з надвірними будівлями по вулиці Пушкіна, 5, в с. Лішня Демидівського району Рівненської області.

Вважав, що спадкодавець за свого життя правомірно набула право власності також і на житловий будинок №55 по вулиці Грабівець в с. Товпижин Демидівського району, який раніше належав її батькові ОСОБА_5, який помер 19 травня 1995 року, шляхом вступу в управління та володіння цим спадковим майном протягом передбаченого законом 6-місячного строку, однак за життя зареєструвати своє право власності на нього не встигла.

Після смерті ОСОБА_5 зі згоди його матері у спірному будинку до моменту своєї смерті проживала його співмешканка ОСОБА_3

Відповідно до листа Вербенської сільської ради Демидівського району №250 від 14.08.2015 року та довідки цього органу місцевого самоврядування №141 від 20.03.2015 року вбачається, що спірний житловий будинок станом на 19 травня 2015 року обліковувався за померлим 18 травня 1995 року ОСОБА_5, і це стверджено відповідним записом у погосподарській книзі №10 за 1991-1995 роки, особовий рахунок №643.

Між тим, на підставі оскаржуваного рішення Демидівського районного суду від 18 вересня 2007 року власником житлового будинку №55 по вулиці Грабівець в с. Товпижин Демидівського району Рівненської області стала ОСОБА_1

З цих міркувань просить оскаржуване рішення скасувати, ухваливши нове - про відмову в позові.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_1, вважаючи оскаржуване рішення таким, що не порушує прав та обов'язків ОСОБА_2, просила провадження за апеляційною скаргою закрити.

Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 9 жовтня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове - про відмову в позові.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2015 року рішення апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 20 жовтня 2016 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Демидівського районного суду від 18 вересня 2007 року закрито.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_2, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи вимоги позивача, суд першої інстанції виходив із їх доведеності та обґрунтованості, оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем прав і обов'язків на спірний житловий будинок після смерті своєї тітки ОСОБА_3

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно із ч. 4 ст. 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанцій при новому розгляді справи.

Як встановлено судом, 26 грудня 2006 року померла ОСОБА_3, яка згідно із нотаріально посвідченим заповітом від 21 січня 2006 року все своє майно, яке належало їй на день смерті, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 6, 7).

З метою реалізації своїх прав на спадщину спадкоємець звернулася до нотаріуса, яка 5 липня 2007 року видала на її користь свідоцтво про право на спадщину за заповітом. За його положеннями ОСОБА_1 набула права власності на земельну частку (пай) у розмірі 2, 14 умовних кадастрових гектарів в колективному сільськогосподарському підприємстві "Зоря України", що знаходиться у с. Вербень Демидівського району Рівненської області. Дана земельна ділянка належала спадкодавцю на підставі сертифіката серії РВ №0195810, виданого Демидівською районною державною адміністрацією 02.04.1997 року і зареєстрованого у книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) №5846 (а.с. 5).

В подальшому, вважала, що вона набула також право і на житловий будинок №55 в с. Товпижин Демидівського району Рівненської області по вулиці Грабівець, який, на її думку, належав спадкодавцю, однак правовстановлюючих документів на що вона не мала, а щодо цього права державна реєстрація не здійснювалася. Тому в серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Вербенської сільської ради Демидіського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,: Демидівська районна державна нотаріальна контора; про визнання права на спадкове майно (а.с. 3-3, зв.).

З існуванням у ОСОБА_1 права на спірний житловий будинок не погодився ОСОБА_2, який участі в справі не брав, однак подав на рішення суду апеляційну скаргу.

Згідно із ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

ОСОБА_2 вважав, що його мати за життя правомірно набула право власності на житловий будинок №55 по вулиці Грабівець у с. Товпижин Демидівського району Рівненської області, оскільки він належав її батькові ОСОБА_5, що помер 19 травня 1995 року. Вона прийняла спадщину у спосіб вступу в управління та володіння цим спадковим майном протягом передбаченого законом шестимісячного строку (ст. 549 ЦК УРСР), але зареєструвати за життя своє право власності на нього не встигла. Вона померла 29 квітня 2014 року. Чоловік спадкодавця і батько особи, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_6 помер 10 липня 2014 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Тобто питання про його права на спірний будинок як на об'єкт спадщини після смерті своїх батьків вирішено оскаржуваним рішенням.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

ОСОБА_2 колегії суддів на підтвердження мотивованості своїх доводів подано письмові докази, а саме: копію свідоцтва про смерть ОСОБА_7; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про відсутність актового запису про укладення шлюбу ОСОБА_5 протягом часу з 1 січня 1984 року по 1 січня 1995 року та з 1 січня 1951 року по 27 травня 2015 року; копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про укладення шлюбу ОСОБА_5 і ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1; копію довідки архівного відділу Демидівської районної державної адміністрації Рівненської області від 15.05.2015 року про те, що відповідно до погосподарських книг Вербенської сільської ради за 1961 - 1979 роки до складу сім'ї ОСОБА_5 не входила ОСОБА_3; копію інформаційної довідки від 17 вересня 2015 року зі Спадкового реєстру (спадкові справи) про відсутність заведеної спадкової справи ОСОБА_5; копію інформаційної довідки від 17.09.2015 року зі Спадкового реєстру (заповіти) про відсутність заповіту ОСОБА_5; копії записів з погосподарської книги с. Товпижин Демидівського району Рівненської області по господарству ОСОБА_5 за 1958-1960 роки; за 1974-1976 роки; за 1980-1982 роки; копію довідки від 06.03.2015 року Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області про те, що на момент смерті ОСОБА_5 з ним проживала співмешканка ОСОБА_3; копію довідки від 20 березня 2015 року Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області про те, що станом на 18 травня 1995 року за ОСОБА_5 рахувався житловий будинок №55 в с. Товпижин Демидівського району Рівненської області по вулиці Грабовець (погосподарська книга №10, особовий рахунок №643) (а.с. 45-52; 71-72; 96-100; 101, зв.-110; 127-132).

Разом з тим, з доводів апеляційної скарги вбачається, що матір ОСОБА_2 в усному порядку дозволила ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_5 проживати та вести господарство в спірному житловому будинку. При цьому ОСОБА_3 у родинних відносинах із ОСОБА_5 не перебувала, шлюбні відносини між собою вони не зареєстрували, а проживали разом, спільно ведучи побут і господарство.

Зазначених обставин ОСОБА_1 в засіданні апеляційного суду не лише не було спростовано, а навіть більше того - вона їх визнала.

Статтею 49 Закону України "Про нотаріат" передбачено випадки відмови нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, у вчиненні нотаріальної дії. На вимогу особи, якій відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, зобов'язані викласти причини відмови в письмовій формі і роз'яснити порядок її оскарження. Про відмову у вчиненні нотаріальної дії нотаріус протягом трьох робочих днів виносить відповідну постанову.

З роз'яснень, даних Пленумом Верховного Суду України в абз. другому-третьому п. 23 своєї постанови від 30.05.2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування", вбачається, що свідоцтво на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Між тим, матеріали справи не містять жодних доказів про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності на спадкове майно - спірний житловий будинок, хоча вони зверталися до нотаріуса за прийняттям спадщини (ОСОБА_1 - після смерті своєї тітки ОСОБА_3, ОСОБА_2 - після смерті батька ОСОБА_6Ф.), про що нотаріусом їм видано відповідні свідоцтва.

Тому за таких обставин пред'явлення ОСОБА_1 позову до Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області є не лише передчасним, але й без залучення до участі в справі належного відповідача.

Згідно із ч. 1 ст. 3, ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб. права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Підставою для ухвалення нового рішення - про відмову в позові відповідно до ч. 1 ст. 292 та п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є вирішення питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що потягло помилкове вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 292, 303, 307, 309, 313-314, 316, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Демидівського районного суду Рівненської області від 18 вересня 2007 року скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в позові до Вербенської сільської ради Демидівського району Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Демидівська районна державна нотаріальна контора Рівненської області; про визнання права власності на спадкове майно.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: