Ухвала

від 12.12.2017 по справі 2-2918/09

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-2918/09 Головуючий у суді у 1 інстанції - Бойко В.Б. Номер провадження 22-ц/788/630/17 Суддя-доповідач - Кононенко О. Ю. Категорія - 27

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Танчика Олександра Михайловича

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2009 року

у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про розірвання кредитного договору, стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и л а:

Звернувшись до суду в травні 2009 року з позовом, ВАТ Банк Фінанси та Кредит (правонаступником якого є ПАТ Банк Фінанси та Кредит ) просило суд достроково розірвати кредитний договір № 17/Б-2007/21 від 23.08.2007 року та стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за вказаним договором в розмірі 12879,55 грн.

Свої вимоги мотивувало тим, що між банком та ОСОБА_3 23.08.2007 року було укладено кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит в розмірі 12300,00 грн. зі сплатою 0,0001% річних, терміном повернення кредитних коштів до 23.08.2010 року. Виконання вказаного зобов'язання було забезпечено укладанням договору поруки з ОСОБА_5 Відповідачі належним чином не виконали взяті на себе зобов'язання внаслідок чого виникла заборгованість, яку добровільно вони не погашають, що і стало підставою звернення до суду із позовом.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 26.10.2009 року позовні вимоги АТ Банк Фінанси та Кредит задоволено. Розірвано кредитний договір № 17/Б-2007/21 від 23.08.2007 року, укладений в м. Суми між АТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3 Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь АТ Банк Фінанси та Кредит заборгованість за кредитним договором в сумі 12879,55 грн. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_5 в дольовому порядку на користь АТ Банк Фінанси та Кредит по 125,00 грн. з кожного в рахунок відшкодування витрат з інформаційно-технічного забезпечення, по 64,40 грн. з кожного в рахунок відшкодування судового збору.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 02.03.2017 року заяву представника ОСОБА_3 - Танчика О.М. про перегляд заочного рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26.10.2009 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_3 - адвокат Танчик О.М. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд належним чином не оцінив, чи достатніми є докази на підтвердження того, що ОСОБА_3 отримала грошові кошти за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання нею кредиту. Також в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які підтверджували б факт сплати ОСОБА_3 коштів на погашення заборгованості за кредитним договором. Вважає, що несправедливими та недійсними є умови кредитного договору щодо сплати щомісячної комісійної винагороди, тому її стягнення є безпідставним, оскільки суперечить законодавству про захист прав споживачів. Крім того, суд не врахував, що банк незаконно змінив розмір відсоткової ставки без письмового повідомлення позичальника та безпідставно нарахував відсотки в розмірі 984,16 грн. Зазначає, що вимоги про дострокове повернення кредитних коштів позивач ОСОБА_3 не направляв та не вручав під розписку. Вказує, що строк виконання зобов'язань із повернення кредиту, на дату звернення банку з позовом до суду, настав лише на частину кредиту.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_3 - адвоката Танчика О.М., який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами умови укладених договорів не виконуються, внаслідок чого виникла заборгованість, в зв'язку з чим, є підстави для розірвання кредитного договору та стягнення з відповідачів в солідарному порядку грошових сум.

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 23.08.2007 року між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 17/Б-2007/21, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 12300,00 грн. з оплатою по процентній ставці 0,0001 процентів річних терміном повернення до 23.08.2010 року (а.с. 10-12).

Згідно з умовами кредитного договору, для надання кредитних ресурсів та обліку залишку заборгованості за наданими кредитними ресурсами, банк відкрив позичальнику позичковий рахунок № НОМЕР_1 (п. 2.2 кредитного договору).

Видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться за погодженням з банком, на підставі письмової заяви позичальника, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, на якому здійснюються операції за допомогою банківської платіжної картки Visa Electron Instant Issue № НОМЕР_1, наданої позичальнику на підставі договору про відкриття карткового рахунку від 23.08.2007 року, укладеного між банком та позичальником.

ОСОБА_3 зобов'язалась щомісячно, в термін з 1 по 10 число кожного місяця здійснювати погашення заборгованості за кредитними ресурсами в розмірі 342,00 грн. та нарахованими процентами, відповідно до Графіку зниження розміру заборгованості (п. 3.3 кредитного договору). А також зобов'язалась щомісяця, в строк з 1 по 10 число кожного місяця сплачувати комісійну винагороду за надання кредитних ресурсів у розмірі 215,25 грн. (п. 4.7 кредитного договору).

Для нарахування, обліку нарахованих та сплачених процентів ОСОБА_3 відкрито рахунок № НОМЕР_2. Комісійна винагорода повинна сплачуватися шляхом зарахування відповідної суми на рахунок № НОМЕР_3.

В п. 4.9 кредитного договору сторони домовились, що у випадку непогашення, несвоєчасного погашення, погашення не в повному обсязі трьох поспіль щомісячних платежів по погашенню позичкової заборгованості та/або процентів за користування кредитними ресурсами та/або щомісячних комісійних винагород, за користування кредитними ресурсами застосовується процентна ставка у розмірі 36% річних та подальше нарахування процентів проводиться за вказаною новою процентною ставкою, починаючи з одинадцятого числа місяця, в якому позичальник не сплатив або несвоєчасно сплатив або сплатив не в повному обсязі третій поспіль вищезазначений платіж. При цьому, підписанням цього договору ОСОБА_3 підтвердила, що для застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

За прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, умовами договору передбачена відповідальність позичальника у вигляді пені з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.5 кредитного договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки у випадку порушення позичальником будь-яких умов цього договору у тому числі у разі несвоєчасного погашення заборгованості за кредитом, процентами і комісійною винагородою.

В забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов'язань, між ВАТ Банк Фінанси та Кредит та ОСОБА_5, укладений договір поруки № ФД - 21 від 23.08.2007 року (а.с. 13).

Відповідно до п. 2.1, 2.2 договору поруки, у випадку невиконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню всіх збитків.

08.12.2008 року банком на адресу ОСОБА_3 була направлена письмова вимога про дострокове повернення кредитної заборгованості, а 18.05.2009 року така вимога направлена поручителю ОСОБА_5 (а.с. 14,15).

Таким чином, ОСОБА_3 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого в банка виникло право вимоги дострокового повернення кредиту та сплати штрафних санкцій.

Згідно з представленим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором станом на 19.05.2009 року складала 12879,55 грн., в тому числі: сума строкової заборгованості за кредитом - 4510,51 грн.; сума простроченої заборгованості за кредитом - 2153,68 грн.; сума строкової заборгованості за відсотками - 168,27 грн.; сума простроченої заборгованості за відсотками - 815,89 грн.; сума строкової заборгованості за комісією - 215,25 грн.; сума простроченої заборгованості за комісією - 861,00 грн.; пеня - 4154,95 грн. (а.с. 16-18).

Свого варіанту розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_3 та її представник суду не надали.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша кредитна установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Частиною першою ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з ст. 599 цього Кодексу, зобов'язання припиняється виконанням належним чином.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Згідно вимог ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі розірвання договору, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником умов кредитного договору, забезпеченого порукою, кредитодавець має право вимоги розірвання кредитного договору та стягнення в солідарному порядку з позичальника та поручителя суми основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Суд першої інстанції, встановивши факт неналежного виконання позичальником умов кредитного договору та обсяг відповідальності поручителя, відповідно до приведених норм права, дійшов правильного висновку про наявність підстав для розірвання кредитного договору та стягнення в солідарному порядку з відповідачів заявленої банком суми кредитної заборгованості.

Посилання представника відповідача у скарзі на те, що ОСОБА_3 не отримувала грошових коштів за кредитним договором і в матеріалах справи відсутні докази отримання нею кредиту, є безпідставними, оскільки за умовами п 3.1 кредитного договору, видача кредитних ресурсів за цим договором проводиться за погодженням з банком, на підставі письмової заяви позичальника, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок, на якому здійснюються операції за допомогою банківської платіжної картки Visa Electron Instant Issue № НОМЕР_1, наданої позичальнику на підставі договору про відкриття карткового рахунку від 23.08.2007 року, укладеного між банком та позичальником, а не готівкою.

Доводи представника ОСОБА_3 - Танчика О.М. в апеляційній скарзі з приводу невідповідності умов кредитного договору законодавству про захист прав споживачів, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції не може робити висновки з приводу відповідності умов кредитного договору законодавству про захист прав споживачів, оскільки такі вимоги не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України у справі № 6-2307цс15 від 02 березня 2016 року.

Відсутність доказів письмового повідомлення ОСОБА_3 про дострокове погашення кредитної заборгованості, про що вказує заявник у апеляційній скарзі, не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки таке право надано кредитодавцю на підставі ст. 3 ЦПК України, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, яке з наявністю попередньої письмової вимоги не пов'язується. Попередня ж письмова вимога, про яку йде мова у п. 3.5 кредитного договору стосується випадків позасудового вирішення спору.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу збільшення банком відсоткової ставки в односторонньому порядку, то слід зазначити наступне.

10.01.2009 року набрав чинності Закон України від 12.12.2008 року № 661-VІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку , яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, і який є обов'язковим для виконання сторонами, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов. При цьому, підписанням цього договору ОСОБА_3 підтвердила, що для застосування нової процентної ставки не вимагається підписання сторонами будь-яких інших додаткових документів, крім цього договору.

Тому, виходячи з умов кредитного договору, який було укладено 23.08.2007 року, до прийняття вищевказаних змін, збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Танчика Олександра Михайловича відхилити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 26 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді -