Постанова

від 12.12.2017 по справі 2а-27/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 грудня 2017 року №2а-27/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" до третя особадержавної податкової інспекції у Дарницькому районі місті Києва, товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант - Сервіс Груп" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва, у якій просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 №0002732305/40904, №0002742305/40903.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05.10.2015 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2015 адміністративну справу №2а-27/12/2670 прийнято до провадження суддею Гарник К.Ю.

У зв'язку з неможливістю продовження розгляду адміністративної справи суддею Гарником К.Ю., справу №2а-27/12/2670 в порядку, визначеному статтею 15 1 Кодексу адміністративного судочинства України, передано на розгляд судді Літвіновій А.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.01.2016 прийнято до свого провадження.

Розгляд справи здійснено із врахуванням частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 05.09.2011 №5231/2305/16468589, прийнято податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 №0002732305/40904, №0002742305/40903.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки від 05.09.2011 №5231/2305/16468589 та відповідно, податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 №0002732305/40904, №0002742305/40903.

Адміністративну справу розглянуто в письмовому провадженні на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант - Сервіс Груп" з питань достовірності нарахування податку на прибуток за період з 01.07.2008 по 30.09.2008 та податку на додану вартість за період червень, липень, серпень 2008 року.

Превіркою встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали"

- пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 13382,50 грн.;

- підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 10706,00 грн.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва складено акт від 05.09.2011 №5231/2305/16468589 та прийнято податкові повідомлення-рішення:

- від 20.09.2011 №0002732305/40904, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 20 073,75 грн., у тому числі за основним платежем - 13382,50 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 6691,25 грн.;

- від 20.09.2011 №0002742305/40903, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 16 059,00 грн., у тому числі за основним платежем - 10706,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 5353,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернулось до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З наведеного вбачається, що умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту є придбання платником податків товарів (послуг) для використання їх в своїй господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається з акта перевірки Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва від 05.09.2011 №5231/2305/16468589 висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант - Сервіс Груп".

Державна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва, як на підставу спростування реальності господарських операцій, здійснених між товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" та товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант - Сервіс Груп" вказано на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 07.06.2010 у кримінальній справі №1-582/10, яка набрала законної сили 22.06.2010, якою встановлено, що 29.08.2007 ОСОБА_2 за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, діючи умисно з метою прикриття незаконної діяльності, а саме - використання підприємства для мінімізації податкових зобов'язань діючих суб'єктів господарської діяльності, створив товариство з обмеженою відповідальністю "Атлант-Сервіс-Груп" (код ЄДРПОУ 35644524), достовірно знаючи, що діяльність вказаного товариства він контролювати не буде, а після реєстрації всіх документи та печатку передасть невстановленим досудовим слідством особам.

Проте, як зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 05.10.2015 в межах даної справи необхідно належним чином дослідити спірні господарській операції, реальність їх здійснення, чи придбавався позивачем товар (послуги) з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Матеріали справи свідчать, що товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Побутрембудматеріали" постачався гіпс та мрамор товариством з обмеженою відповідальністю "Атлант - Сервіс Груп".

На підтвердження здійснених поставок гіпсу та мрамору, руху активів позивачем надано суду копій виписок з банківських рахунків, прибуткових накладних, податкових накладних, видаткової накладної.

Суд ознайомившись із видатковою накладною та прибутковими накладними встановив, що вказані документи не містять ні місця складання, ні дати, ініціали особи яка відвантажила, ні підпису цієї особи.

Також, позивачем не надано копій довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, ні доказів яким саме чином здійснювалось транспортування придбаного товару (транспортом, який належить товариству чи найманими перевізниками).

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування податкових вигод за спірними операціями, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про відсутність у позивача підстав для їх формування за результатами оформлення вищезгаданих операцій.

Відповідно до наявних в матеріалах доказів, за спірними операціями лише оформлялися окремі первинні документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення операцій.

Суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних, а також доказів сплати контрагенту вартості товару з податком на додану вартість.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Отже, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, оскільки суду не надано належних первинних та бухгалтерських документів, які б посвідчували фактичне здійснення придбання товару позивачем у контрагента.

Виходячи з наведеного у сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку позивачем не доведено наявності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод, відповідно при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення контролюючий орган діяв правомірно, у межах наданих йому повноважень, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною. Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження виконується негайно.

Суддя Літвінова А.В.