Рішення

від 12.12.2017 по справі 905/2539/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.12.2017р. Справа №905/2539/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан білдінг трейд кампані",

м.Маріуполь

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-

каналізаційного господарства", м.Маріуполь

про стягнення заборгованості в сумі 248548,20 грн.

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2-по дов.

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України в засіданні суду

оголошувалась перерва з 05.12. по 12.12.2017р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан білдінг трейд кампані", м.Маріуполь, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, ОСОБА_1 підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м.Маріуполь, про стягнення заборгованості в сумі 248548,20 грн., у тому числі основний борг в сумі 22185,00 грн. та штраф в сумі 226363,20 грн.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №328 від 26.06.2017р., видаткові накладні №РН-0000006 від 23.06.2017р., №РН-0000008 від 23.06.2017р., №РН-0000009 від 23.06.2017р., №РН-0000005 від 23.06.2017р., №РН-0000004 від 23.06.2017р., №РН-0000007 від 23.06.2017р., платіжні доручення, розрахунок суми позову.

Відповідач у відзиві на позов від 29.11.2017р. №247/1 позовні вимоги не визнав, посилаючись на відсутність доказів пред'явлення позивачем вимоги про сплату штрафу, невідображення позивачем коду товару згідно з УКТЗЕД та коду державного класифікатора у видаткових накладних стосовно кожної позиції товару.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

26.06.2017р. сторонами було підписано договір поставки №328, за умовами якого позивач зобов'язується поставити продукцію виробничо-технічного призначення по найменуванню, у кількості та в терміни відповідно до умов цього договору, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар в установленому цим договором порядку та розмірі.

Найменування, асортимент, кількість, комплектність і ціна товару узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною (п.1.2 договору).

Згідно п.1.3 договору код за Державним Класифікатором - ДК 021:2015 39710000-2-Електричні побутові прилади.

Поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях, і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням товару (п.3.1 договору).

Сторонами було підписано специфікацію №1 до договору №328 від 26.06.2017р., в якій узгоджено найменування товару, що має постачатися позивачем відповідачу, його кількість, вартість, умови поставки та оплати.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи видатковими накладними №РН-0000006 від 23.06.2017р., №РН-0000008 від 23.06.2017р., №РН-0000009 від 23.06.2017р., №РН-0000005 від 23.06.2017р., №РН-0000004 від 23.06.2017р., №РН-0000007 від 23.06.2017р. позивачем за договором було поставлено відповідачу товар на суму 22185,00 грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку відповідача.

Факт отримання від позивача товару за договором на вказану суму з боку відповідача не спростовано.

При цьому, посилання відповідача на неналежне невиконання позивачем своїх зобов'язань з постачання товару за договором №328 від 26.06.2017р. у зв'язку з невідображенням позивачем коду товару згідно з УКТЗЕД та коду державного класифікатора у видаткових накладних стосовно кожної позиції товару суд до уваги не приймає.

Так, згідно розділу 4 договору зобов'язання позивача щодо поставки (передачі) товару покупцеві вважається виконаним з моменту передачі товару в комплекті (якщо товар поставляється в комлекті) або передачі всієї партії товару покупцю в пункті призначення, зазначеному в п.4.1 договору. Дата поставки і момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця визначається моментом передачі товару покупцю і підписання уповноваженими представниками сторін транспортного (товарно-транспортної) документа та видаткової накладної на товар.

Згідно із ст.666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем письмових доказів наявності претензій до позивача з приводу належності документів, що стосуються товару, доказів відмови від договору поставки №328 від 26.06.2017р., повернення товару, до матеріалів справи не надано.

За таких обставин, суд дійшов висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань перед відповідачем за договором №328 від 26.06.2017р. з постачання товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.8 специфікації №1 до договору №328 від 26.06.2017р. оплата товару проводиться після отримання відповідачем партії товару не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару на складі, а також надання документів згідно п.4.6 договору.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в сумі 22185,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідач не виконав.

За приписом ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст.551 Цивільного кодексу України та ст.230 Господарського кодексу України предметом неустойки є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст.551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки встановлюється договором або актом цивільного законодавства, при цьому розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з п.5.8 договору №328 від 26.06.2017р. у разі порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар належної якості, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 20% від вартості поставленого товару за кожен тиждень прострочення зобов'язань.

Позивачем на підставі п.5.8 договору №328 від 26.06.2017р. нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача штраф в сумі 226363,20 грн. за період з 24.07.2017р. по 30.10.2017р.

Згідно з ч.1 ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Стаття 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як встановлено судом, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено жодними доказами факту виникнення в нього збитків, будь-яких інших негативних наслідків у зв'язку з допущенням прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №328 від 26.06.2017р.

Судом також прийнято до уваги ті обставини, що наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» визначено, що Донецька і Луганська області (без винятків) входять до території проведення з 07.04.2014р. Таким чином, враховуючи місцезнаходження відповідача (м.Маріуполь), останній здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Таким чином, за висновками суду, нарахування позивачем до стягнення з відповідача штрафу є завищеним та не відповідає, передбаченим у п.6 ст.3, ч.3 ст.509 та ч.ч.1, 2 ст.627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності.

За таких обставин, враховуючи надані до матеріалів справи докази, а також відсутність відомостей щодо понесення позивачем у зв'язку з цим збитків, суд дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу до 22185,00 грн.

Як наслідок, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 44370,00 грн., у тому числі основний борг в сумі 22185,00 грн. та штраф в сумі 22185,00 грн.

Судовий збір підлягає віднесенню на відповідача повністю, враховуючи, що, за висновками суду, спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4-3, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан білдінг трейд кампані", м.Маріуполь до ОСОБА_1 підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства", м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 248548,20 грн., у тому числі основний борг в сумі 22185,00 грн. та штраф в сумі 226363,20 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" (87500 Донецька область, м.Маріуполь, вул.Соборна, 7, ЄДРПОУ 03361508) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан білдінг трейд кампані" (87500 м.Маріуполь, пров.Матросова, 7, фактична адреса: 87500 м.Маріуполь, пр..Миру, 83, офіс 306, ЄДРПОУ 40971293) основний борг в сумі 22185 грн. 00 коп. та штраф в сумі 22185 грн. 00 коп., всього заборгованість в сумі 44370 грн. 00 коп., судовий збір в сумі 3728 грн. 23 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 12.12.2017р. оголошено повний текст рішення.

Суддя Г.В. Левшина