Постанова

від 27.03.2018 по справі 905/2539/17

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.03.2018 справа № 905/2539/17

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів:ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , при секретарі судового засідання за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: ОСОБА_4 не з'явився не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» , м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2017р. у справі№ 905/2539/17 (суддя Г.В. Левшина) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» , м.Маріуполь Донецької області доКомунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» , м.Маріуполь Донецької області простягнення 248548,20грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» , м.Маріуполь Донецької області, позивач, звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» , м.Маріуполь Донецької області про стягнення 248548,20грн., які складаються з основного боргу в сумі 22185,00грн. та штрафу в сумі 226363,20грн. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №328 від 02.06.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення основного боргу та для нарахування штрафу на суму простроченої заборгованості.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.12.2017р. у справі №905/2539/17 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» задоволені частково, стягнуто з Комунального підприємства "Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" основний борг в сумі 22185,00грн. та штраф у сумі 22185,00грн.

Приймаючи зазначене рішення, господарський суд встановив факт несвоєчасної оплати відповідачем вартості товару, отриманого за договором поставки №328 від 02.06.2017р., у зв'язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення боргу та штрафу. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Комунальне підприємство «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення апелянт зазначає порушення місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та невірну оцінку доказів. Так, за твердженнями скаржника, суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що постачальником при оформленні первинних документів (видаткових накладних) допущено порушення умов договору, а саме не відображено код товару згідно з УКТ ЗЕД та код Державного Класифікатора ДК 021:2015 стосовно кожної позиції товару. За твердженнями апелянта, такі обставини є підставою для використання покупцем права, передбаченого пунктом 3.7 договору, на затримання оплати на строк затримки подання постачальником визначених договором документів або на термін, необхідний постачальнику для виправлення вказаних документів, у разі їх надання постачальником неналежним чином оформленими.

З 15.12.2017р. набув чинності Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України) у новій редакції відповідно до Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017р.

Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч.3 ст.3 ГПК України).

Таким чином, розгляд зазначеної апеляційної скарги здійснюється в порядку ГПК України в редакції, що діє з 15.12.2017р.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 01.02.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №905/2539/17 за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2017р. у справі №905/2539/17, зобов'язано позивача до 20.02.2018р. включно надати до суду відзив на апеляційну скаргу з доказами його надсилання скаржнику.

Вимог зазначеної ухвали Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» не виконано, відзиву на апеляційну скаргу у визначені судом строки не надано.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 26.02.2018р. призначено розгляд справи на 27.03.2018р.

Представники сторін у судове засідання 27.03.2018р. не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання, беручи до уваги, що їх явка не була визнана судом обов'язковою, з огляду на те, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, приймаючи до уваги достатність наявних матеріалів справи, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ст.269 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.), дискреційні повноваження суду апеляційної інстанції щодо обсягів перегляду справ обмежуються доводами та вимогами апеляційної скарги (ч.1). Виключення з цього правила можливе лише у разі, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).

Відповідно до ст.ст.222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося, складено протокол судового засідання.

У судовому засіданні 27.03.2018р. оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах перегляду справи, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, 02.06.2017р. між Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» (далі - постачальник) було підписано договір поставки №328 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар) по найменуванню, у кількості та в терміни відповідно до умов цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар в установленому цим договором порядку та розмірі.

Відповідно до п.1.2 найменування, асортимент, кількість, комплектність і ціна товару узгоджені сторонами в специфікаціях до даного договору, що є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.3 договору узгоджено код за Державним Класифікатором (додаток №1) - ДК 021:2015 39710000-2-Електричні побутові прилади.

Згідно з п.3.1 поставка товару здійснюється за цінами, які визначені відповідно до умов поставки, вказані в специфікаціях, і включають в себе всі податки, збори та інші обов'язкові платежі, а також вартість тари, упаковки, маркування та інші витрати постачальника, пов'язані з постачанням товару.

Договір підписаний з обох сторін, підписи скріплені печатками підприємств.

Сторонами було підписано специфікацію №1 до договору №328 від 02.06.2017р., в якій узгоджено найменування товару, що має постачатися постачальником покупцю, його кількість, вартість, умови поставки та оплати.

На виконання умов договору згідно видаткових накладних №РН-0000006 від 23.06.2017р., №РН-0000008 від 23.06.2017р., №РН-0000009 від 23.06.2017р., №РН-0000005 від 23.06.2017р., №РН-0000004 від 23.06.2017р., №РН-0000007 від 23.06.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» за договором №328 від 02.06.2017р. було поставлено Комунальному підприємству «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» товар на суму 22185,00грн. з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку покупця. Зазначений факт відповідачем не оспорюється.

Неналежне виконанням відповідачем умов договору поставки №328 від 02.06.2017р. в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару стало підставою звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» з позовом до суду за захистом порушеного права.

Донецький апеляційний господарський суд, дослідивши правову природу спірних правовідносин з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, надаючи оцінку всім обставинам справи, оцінивши надані сторонами на підтвердження їх вимог докази, погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

З огляду на приписи ст.265 ГК України та ст.712 ЦК України за договором поставки обов'язку постачальника передати (поставити) у зумовлені строки (строк) товар (товари) кореспондується обов'язок покупця прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за видатковими накладними №РН-0000006 від 23.06.2017р., №РН-0000008 від 23.06.2017р., №РН-0000009 від 23.06.2017р., №РН-0000005 від 23.06.2017р., №РН-0000004 від 23.06.2017р., №РН-0000007 від 23.06.2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 22185,00грн. (з урахуванням часткового погашення заборгованості з боку покупця).

Факт отримання товару не спростовано Комунальним підприємством «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» .

При цьому, Донецьким апеляційним господарським судом не приймаються посилання апелянта на неналежне виконання позивачем зобов'язань з постачання товару за договором №328 від 02.06.2017р. у зв'язку з невідображенням постачальником коду товару згідно з УКТ ЗЕД та коду Державного Класифікатора у видаткових накладних стосовно кожної позиції товару з огляду на наступне.

За умовами п.4.3 договору зобов'язання постачальника щодо поставки (передачі) товару покупцеві вважається виконаним з моменту передачі товару в комплекті (якщо товар поставляється в комлекті) або передачі всієї партії товару покупцю в пункті призначення, зазначеному в п.4.1 договору. Дата поставки і момент переходу права власності на товар від постачальника до покупця визначається моментом передачі товару покупцю і підписання уповноваженими представниками сторін транспортного (товарно-транспортної) документа та видаткової накладної на товар.

Разом з тим, згідно з п.4.4 договору приймання товару по кількості проводиться відповідно до вимог Інструкції, затвердженої Постановою Держарбітражу від 15.06.1965р. №П-6 зі змінами і доповненнями (далі - Інструкція П-6), а також відповідно до вимог ТУ та ГОСТ для даного виду товару, з урахуванням особливостей, встановлених Рішенням Маріупольської ради №7/6-230 від 08.04.2016р. Про затвердження положення Організація вхідного контролю товарно-матеріальних цінностей .

Згідно з п.12 Інструкції П-6, приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним та супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликам та ін.) відправника (виробника). Відсутність вказаних документів чи деяких з них не зупиняє приймання продукції. У такому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті зазначається, які документи відсутні.

Отже, нескладання відповідачем за відповідними поставками згідно вимог Інструкції П-6 акту про відсутність будь-яких документів чи їх неналежності є підтвердженням надання позивачем усіх необхідних документів.

До того ж, статтею 666 ЦК України визначено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Проте, відповідач не надав доказів вчинення дій, передбачених зазначеною нормою права, а також доказів наявності претензій до позивача з приводу належності документів, що стосуються товару.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що за змістом п.4.6 договору постачальник зобов'язаний при оформленні первинних документів, пов'язаних з виконанням цього договору, відображати код товару згідно з УКТ ЗЕД та код Державного Класифікатора ДК 021:2015 стосовно кожної позиції товару саме у податковій накладній, а не у видатковій накладній, як зазначає апелянт.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором №328 від 26.06.2017р. з поставки товару та про не доведення відповідачем прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України.

Приймаючи до уваги приписи п.8 специфікації №1 до договору №328 від 02.06.2017р. оплата товару проводиться після отримання відповідачем партії товару не пізніше 30 календарних днів з моменту отримання товару на складі, а також надання документів згідно п.4.6 договору.

Оскільки відповідних доказів сплати стягуваної заборгованості чи припинення відповідних зобов'язань іншим передбаченим законом способом, відповідачем до справи не надано, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з відповідача заборгованості в заявленому позивачем розмірі 22185,00грн.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з умовами п.5.8 договору №328 від 02.06.2017р. у разі порушення відповідачем строків оплати за отриманий товар належної якості, покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% від вартості поставленого товару за кожен тиждень прострочення зобов'язань.

За несвоєчасне виконання зобов'язань за договором №328 від 02.06.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейніан Білдінг Трейд Кампані» нараховано та пред'явлено до стягнення з Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» на підставі п.5.8 договору штраф у сумі 226363,20грн. за період з 24.07.2017р. по 30.10.2017р.

Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України суд як орган державної влади управнений діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, право суду при прийнятті рішення на зменшення у виняткових випадках розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, на момент винесення оскаржуваного рішення було передбачено п.3 ч.1 ст.83 ГПК України (у попередній редакції).

Втім, таке право має реалізуватися судом в контексті дотримання ним норм ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, які вимагають дослідження та встановлення наступних обставин: ступінь виконання зобов'язань боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; наявність збитків внаслідок невиконання зобов'язань та співвідношення розміру збитків із розміром стягуваних штрафних санкцій.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України (у новій редакції) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Передбачена статтею 77 ГПК України вимога процесуального законодавства щодо допустимості доказів знаходить своє вираження в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Як вірно зазначено судом першої інстанції, жодних документів, які підтверджують факт виникнення у позивача збитків, будь-яких інших негативних наслідків у зв'язку з допущенням прострочення відповідачем виконання зобов'язань за договором №328 від 02.06.2017р., матеріали справи не містять. Разом з тим, судова колегія вважає обґрунтованим приймання господарським судом до уваги тієї обставини, що, з огляду на положення наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.2014р. «Про визначення районів проведення антитерористичної операції і термінів її проведення» , відповідач здійснює свою господарську діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Оскільки нарахування позивачем до стягнення з відповідача штрафу є завищеним та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, приймаючи до уваги наявність виняткових підстав для зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру штрафу, судова колегія погоджується з висновками господарського суду Донецької області про наявність правових підстав для зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 22185,00грн.

Відповідно до ст.276 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається, що за змістом ст.129 ГПК України (в редакції від 15.12.2017р.) має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275-277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» , м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2017р. у справі №905/2539/17 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 12.12.2017р. у справі №905/2539/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

У судовому засіданні 27.03.2018р. проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 30.03.2018р.

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 6 примірників: 2 - позивачу; 1- відповідачу; 1 - до справи; 1 - ДАГС; 1 - ГСДО