Рішення

від 05.12.2017 по справі 922/3411/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р.Справа № 922/3411/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Закопайло О.В.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м.Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД", м.Харків про стягнення 566021,86грн. за участю представників:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 01.10.2017

ОСОБА_2, довіреність від 23.10.2017

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (далі за текстом - позивач) звернулася до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 566021,86грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

На підтвердження позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач у період з 01.10.2014 по 30.09.2017 не сплачував грошові кошти за користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м.Харків, вул.Ейдемана Роберта (вул.ОСОБА_3), 14, яка належить територіальній громаді м.Харкова, і відповідно до статей 1212-1214 ЦК України зобов'язаний відшкодувати безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 566021,86грн.

В судових засіданнях 31.10.2017, 15.11.2017, 28.11.2017 судом оголошувалися перерви до 15.11.2017, 28.11.2017, 05.12.2017, відповідно.

Позивач свого представника в судове засідання 05.12.2017 не направив, причини неявки суду не повідомив. Про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується підписом його представника у повідомленні про дату, час і місце наступного судового засідання, розміщеному в листі фіксації осіб, що прибули в судове засідання 28.11.2017.

В минулих судових засіданнях представник позивача підтримував позовні вимоги у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

У письмових запереченнях на позовну заяву відповідач просив суд в позові відмовити, посилаючись на те, що набув майно за існування достатніх правових підстав, у спосіб, що не суперечить цивільному законодавству, з метою його зберігання та використання, з наміром у майбутньому укласти договір купівлі-продажу землі, що в свою чергу також унеможливлює застосування до даних спірних правовідносин положень статей 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України. Також, вказує, що ним були вжиті всі необхідні заходи щодо укладення договору оренди спірної земельної ділянки, однак з вини позивача дане питання до даного часу не вирішено в установленому порядку. Крім того, відповідач зазначає, що він є платником єдиного податку, а тому відповідно до абзацу 4 п.297.1 ст.297 ПК України він звільняється від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів податку на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва. На цей час у відповідача заборгованості із сплати податків, зборів, платежів немає, а тому сплата податку на майно в частині земельного податку здійснюється в повному обсязі.

Також, відповідачем була подана заява про припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України. На підтвердження даної заяви відповідач вказує, що рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2014 у справі №922/5213/14 (за позовом Харківської міської ради до ТОВ Фірма "Українка, ЛТД" про повернення безпідставно набутого майна) було відмовлено в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради про зобов'язання відповідача повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1120га, яка розташована по вул.Ейдемана Роберта, 14 у м.Харкові, та про стягнення з відповідача на користь позивача доходів, отриманих від безпідставно набутого майна, в розмірі 456099,16грн. Дане рішення було залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 14.04.2015.

В судовому засіданні представники відповідача просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з вищевказаних підстав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши представників відповідача, всебічно і повно дослідивши надані до матеріалів справи докази, суд встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 25.09.2017 №98396576 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 814,5кв.м. по вул.Ейдемана Роберта (вул.ОСОБА_3), 14, у м.Харкові з 02.09.2014 зареєстровано за TOB фірмою "Українка, ЛТД" на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1995 №6-8618 (свідоцтво про право власності від 21.11.1995 № 422-В).

Відповідно до інформаційної довідки від 25.09.2017 №98396576, листа Управління Держгеокадастру у м.Харкові Харківської області від 17.10.2016 №19-20.08-3-4462/20-16 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 02.11.2016 №7455/0/225-16 речові права відповідача на земельну ділянку по вул.Ейдемана Роберта (вул.ОСОБА_3), 14, у м.Харкові не зареєстровані.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст.12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка по вул.Ейдемана Роберта (вул.ОСОБА_3), 14, у м.Харкові, яку використовує відповідач, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

25 вересня 2017 року головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради ОСОБА_4, за участі інженера-геодезиста ОСОБА_5 (кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиста від 26.04.2013 №010780) та інженера-землевпорядника ОСОБА_6, проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку загальною площею 0,1087га по вул.Ейдемана Роберта (вул.ОСОБА_3), 14, у м.Харкові для експлуатації та обслуговування належної йому на праві власності нежитлової будівлі (кафе, фітнес центр, салон краси). Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі.

За результатами обстеження складено відповідний акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки.

Посилаючись на те, що відповідач не набув у встановленому порядку належних прав власності або користування на земельну ділянку загальною площею 0,1087га по вул.Ейдемана Роберта (вул.ОСОБА_3), 14, у м.Харкові, та не сплачує грошові кошти за користування земельною ділянкою у встановленому законодавством розмірі, позивач звернувся до господарського суду Харківської області з даним позовом, в якому на підставі статей 1212-1214 ЦК України просив стягнути з відповідача 566021,86грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.10.2014 по 30.09.2017.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє лише нежитловою будівлею, розташованою на земельній ділянці по вул.Ейдемана Роберта (вул.ОСОБА_3), 14, у м.Харкові. Проте відповідне право щодо земельної ділянки загальною площею 0,1087га для експлуатації та обслуговування даної нежитлової будівлі за відповідачем не зареєстровано.

При цьому, відповідач у період з 01.10.2014 по 30.09.2017 не сплачував за користування цією земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі.

В той же час, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Таким чином, відповідач (набувач), фактично зберіг кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору, тим самим збільшив вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

За таких обставин, відповідач повинен відшкодувати позивачу безпідставно збережені кошти.

Розмір збережених відповідачем коштів у період з 01.10.2014 по 30.09.2017 в сумі 566021,86грн. було розраховано позивачем як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Враховуючи викладені обставини, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 566021,86грн. законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача проти позову, викладені у відзиві, спростовуються вищевикладеним, а також наступним.

Твердження відповідача про відсутність його вини у неукладенні договору оренди спірної земельної ділянки судом відхиляються, оскільки відповідно до частини 2 статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, у даному випадку обов'язок відповідача сплатити суму безпідставно збережених коштів виникає в силу самого користування ним спірною земельною ділянкою без сплати орендної плати, і не залежить від того чи сталося це внаслідок поведінки набувача, потерпілого чи інших осіб, або сталось поза їх волею.

При цьому суд зазначає, що відновлення порушених прав позивача за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

Навіть за умови правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, в обраний позивачем спосіб захисту відбувається відновлення справедливої рівноваги між правами та обов'язками сторін спору, встановлення якої ґрунтується на визначеній нормами земельного законодавства умові платності використання земельної ділянки.

До того ж, відповідачем не надано доказів звернення до суду з відповідним позовом через допущені позивачем зволікання в укладенні договору оренди землі.

Доводи відповідача про необхідність припинення провадження у даній справі суд вважає помилковими, оскільки згідно пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Відповідно до п. 3.12. постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідач посилається на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2014 у справі № 922/5213/14, залишене без змін постановою Харківським апеляційним господарським судом від 10.03.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 14.05.2015, за позовом Харківською міської ради до TOB Фірми "Українка, ЛТД". У вказаній справі Харківська міська рада просила суд зобов'язати TOB "Українка, ЛТД" повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,1120га, по вул.Ейдемана Роберта, 14 у м.Харкові; стягнути з відповідача на користь позивача доходи, отримані від безпідставно набутого майна, в розмірі 456099,16грн. Відповідно предметом даного позову є повернення в натурі безпідставно набутого майна (земельної ділянки) та стягнення доходу, отриманого з цієї ділянки.

Однак предметом позову у даній справі №922/3411/17 є стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою із порушенням земельного законодавства, площею 0,1087га по вул.Ейдемана Роберта, 14 (вул. ОСОБА_3), 14 у м. Харкові, в сумі 566021,86грн., за період з 01.10.2014 по 30.09.2017.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 ГПК України.

Також суд не погоджується з посиланнями відповідача на те, що він сплачує земельний податок у складі єдиного податку, виходячи з наступного.

Згідно статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. При цьому, згідно пунктів 287.1 та 287.6 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не оформив жодним чином своє право користування земельною ділянкою, зокрема, шляхом укладення відповідного договору оренди, та не зареєстрував право користування земельною ділянкою у встановленому законодавством порядку. За таких обставин, відповідач не може вважатися платником земельного податку, який би включався до складу єдиного податку.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД" (61112, м.Харків, вул.Ейдемана (ОСОБА_3), буд.14, код 06957845) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, 7, код 04059243, р/р31419611700002 в ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999649, код платежу 24062200) 566021,86грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, 8490,33грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в установленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 11.12.2017 р.

Суддя ОСОБА_7