Ухвала

від 05.12.2017 по справі 826/5812/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5812/17 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

05 грудня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Лебедєвої Ю.Б.,

розглянувши у відкритому засіданні апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Каргон Груп" до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

До Окружного адміністративного суду міста звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Каргон Груп з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року адміністративний позов задоволено частково.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю Каргон Груп (Платник податків), з однієї сторони, та Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві (Орган державної фіскальної служби), з іншої сторони, укладено 08.04.2016 року Договір №080420162 про визнання електронних документів.

Предметом даного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП) до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях як оригіналу.

Розділом 6 договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. З моменту укладення договору всі попередні домовленості та укладені правочини між платником податків та органом ДПС з питань електронного обміну інформацією втрачають чинність. Договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або у разі зміни платником місця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків документ в електронному вигляді не приймається.

Позивачем з 16.01.2017р. надіслано засобами електронного зв'язку до Контролюючого органу наступні податкові накладні та податкову звітність, які не було прийнято, а саме: податкова накладна від 29.12.2016р. № 9 (квитанція № 1 від 17.01.2017 р. в12:10:06, квитанція № 1 від 03.02.2017 р. в 18:18:07, квитанція №1 від 20.02.2017 р. в 12:22:35; 27.02.2017 в 09:45:20); додаток 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, таблиця 5 Відомості про трудові відносини осіб, таблиця 6 Відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам за грудень 2016р. (квитанція №1 від 17.01.2017 р. 10:32); додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за грудень 2016р. (квитанція №1 від 14.02.2017 р. в 09:43:48); податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016р. (квитанція №1 від 14.02.2017р. в 09:43:51); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників 22.02.2017 р. №42 до податкової накладної від 22.12.2016 р. №23 (квитанція №1 від 15.03.2017 р. в 16:30:18); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників 30.03.2017 р. №34 до податкової накладної від 22.12.2016 р. №23 (квитанція №1 від 30.03.2017 р. в 13:46:07).

Контролюючим органом не прийнято вищезазначені документів у зв'язку з тим, що можливо, припинено дію Договору про визнання електронної звітності.

Позивач вважаючи дії Відповідачів щодо розірвання Договору в односторонньому порядку та не прийняття податкової звітності (податкових накладних) протиправними, звернувся до Суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що Судом встановлено протиправні дії Відповідача 1 щодо розірвання в односторонньому порядку Договору про визнання електронної звітності, то відповідно договір на час подання спірної податкової звітності не втратив своєї юридичної значимості для реалізації Позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді, відповідно, у Відповідачів продовжували мати місце зобов'язання за цим договором, у тому числі з прийняття поданих Позивачем засобами електронного зв'язку податкових документів.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200.3 статті 200 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема, до якої відноситься порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.).

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року № 320/15011 (далі - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 вказаної Інструкції закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Зі змісту договору про визнання електронних документів слідує, що орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

Отже, в силу приписів Податкового кодексу України та умов договору, відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Проте, вирішуючи наявність підстав для відмови у реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних у межах спірних правовідносин, колегією суддів встановлено, що виписані позивачем податкові накладні від 23 грудня 2015 року №№ 1, 15, 16, 17, 18, оформлені відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: складені платником податку на додану вартість та містять усі обов'язкові реквізити.

Будь-яких правових підстав для відмови у прийнятті податкових накладних ДФС України не наведено, а колегією суддів не встановлено.

Таким чином, з огляду на те, що судом першої інстанції встановлено неправомірні дії відповідача щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів, які слугували підставою для неприйняття контролюючим органом податкових накладних, а рішення в цій частині сторонами не оскаржується, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що належним способом захисту порушеного права позивача є саме задоволення позовних вимог шляхом зобов'язання Державної фіскальної служби України прийняти та зареєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у постанові від 10 лютого 2016 року (справа № К/800/9192/14).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ТОВ Каргон Груп в частині визнання такими, що подані: податкова накладна від 29.12.2016р. № 9 (день її фактичного подання до реєстрації 17.01.2017 р.); додаток 4 Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів, таблиця 5 Відомості про трудові відносини осіб, таблиця 6 Відомості про нарахування заробітної плати застрахованим особам за грудень 2016р. (день подання до реєстрації 17.01.2017 р. о 10:32); додаток 5 Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за грудень 2016р. (день її фактичного подання до реєстрації 14.02.2017 р.); податкова декларація з податку на додану вартість за грудень 2016р. (день подання до реєстрації від 14.02.2017р.); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників 22.02.2017 р. №42 до податкової накладної від 22.12.2016 р. №23 (день подання до реєстрації 15.03.2017 р.); розрахунок коригування кількісних і вартісних показників 30.03.2017 р. №34 до податкової накладної від 22.12.2016 р. №23 (день подання до реєстрації 30.03.2017 р.), подані датою (операційним днем) та часом фактичного отримання Контролюючим органом засобами електронного зв'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України - залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма