Ухвала

від 16.03.2018 по справі 826/5812/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 березня 2018 року

Київ

справа №826/5812/17

касаційне провадження №К/9901/35135/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Л.І. Бившевої,

суддів: В.В. Хохуляк, Т.М. Шипуліної,

перевіривши матеріали касаційної скарги Державної фіскальної служби України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Каргон Груп до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС м. Києва, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

Державна фіскальна служба України 06.03.2018 подала до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017.

Одночасно податковим органом заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Перевіряючи те, чи подано касаційну скаргу з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу адміністративного судочинства України, суд зважає на таке.

Відповідно до частини другої статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка діяла до 15.12.2017) касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина п'ята статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення апеляційної інстанції).

Як свідчить текст ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017, апеляційний перегляд справи здійснено у відкритому судовому засіданні. Разом з тим, касаційну скаргу на судові рішення скаржник подав 06.03.2018.

Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку касаційного оскарження, скаржник посилається на те, що первинна касаційна скарга була повернута ухвалою Верховного Суду від 04.01.2018 № К/9901/3639/17 на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній 3 15.12.2017), а саме додана до касаційної скарги довіреність не засвічена у встановлено законом порядком. Разом з тим, податковий орган не наводить обставин, які були об'єктивною перешкодою для звернення із касаційною скаргою з моменту отримання ухвали про повернення первинної касаційної скарги впродовж строку, передбаченого Кодексом адміністративного судочинства України, для подання касаційної скарги податковий орган та доказів на підтверження цих обставин не надав.

Відповідно до частини 4 статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги додаються документ про сплату судового збору, а також копії касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.

Скаржник до касаційної скарги не додав документа про сплату судового збору, але заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору, в якому посилається на недостатність коштів на сплату судового збору, при цьому доказів на підтвердження вказаних доводів не надав.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Частиною першою статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

У статті 5 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено перелік суб'єктів, які звільнені від сплати судового збору, серед яких органи Державної фіскальної служби відсутні.

Водночас, суд звертає увагу на те, що органи Державної фіскальної служби є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, а відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі Креуз проти Польщі право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.

Таким чином, клопотання податкового органу про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції ухвалою від 19.05.2017 позовну заяву позивача залишив без руху. Тобто позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у травні 2017 року, в якому об'єднано дві позовні вимоги немайнового характету.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI (у редакції, чинній на час подання позову) подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

У Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" від 21.12.2016 № 1801-VIII прожитковий мінімум на 01.01.2017 встановлений у розмірі 1600,00 грн.

Таким чином, ставка судового збору, що підлягала сплаті за подання позову у цій справі становить 3200,00 грн (1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб х 2), а ставка судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду - 6400,00 грн (3200 грн х 200%)

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Зважаючи на наведене, касаційна скарга залишається без руху із наданням десятиденного строку з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, протягом якого скаржник має право надати/надіслати суду касаційної інстанції:

заяву, в якій вказати інші підстави для поновлення строку та докази на підтвердження таких доводів;

документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі.

Керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання Державної фіскальної служби України про звільнення від сплати судового збору відмовити.

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби Украї залишити без руху.

Встановити для усунення зазначених в ухвалі недоліків десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна