Постанова

від 06.12.2017 по справі 818/920/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2017 р. Справа № 818/920/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Бартош Н.С.,

Суддів: Русанової В.Б., Курило Л.В.

при секретарі Дудка О.А.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Краснопільське ХПП на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. по справі № 818/920/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Краснопільське ХПП

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.17р. № НОМЕР_1,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ Краснопільське ХПП , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 06.04.2017 р. № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196921,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49231,00 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. по справі № 818/920/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї та заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ГУ ДФС у Сумській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Краснопільське ХПП з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання робіт у ТОВ Компанія Делла та у ТОВ БК Єврофасп за період квітень 2015- березень 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.03.2017 р. № 88/18-28-14-07/35906463/32, в якому перевіряючими зафіксовані порушення підприємством позивача п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 196918,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ Компанія Делла та ТОВ БК Єврофасп .

На підставі висновків перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким підприємству позивача збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 196921,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями на 49231,00 грн.

Не погодившись з прийнятим контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність у позивача підстав для включення до податкового кредиту суми ПДВ по господарським операціям з контрагентами підприємства позивача, оскільки такі операції не підтверджені належними первинними документами, які б містили інформацію про те, які саме та в якому обсязі були проведені ремонтні роботи.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що між підприємством позивача та ТОВ Компанія Делла укладений договір підряду від 28.01.2015 р. № 0128/2014, за умовами якого замовник доручає виконати, а підрядник приймає на себе зобов'язання з реконструкції топочного відділення зерносушарок ДСП-32 (50) в кількості трьох одиниць, територіально розташованих за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, ст. Корчаківка, будинок 29 (а.с. 56). Перелік робіт визначений додатком № 1 до вказаного договору (а.с.57). На виконання вказаного договору було складено податкову накладну № 2702 від 27.04.2015 р. на загальну суму ПДВ 17700,00 грн. та акт прийому-передачі виконаних робіт від 27.02.2015 р. № б/н (а.с. 58-59). Оплата за послуги проводилася у безготівковій формі.

Також судовим розглядом встановлено, що між підприємством позивача та ТОВ БК Єврофасп укладений договір підряду № 12 від 09.03.2015 р., за умовами якого замовник доручає виконати, а підрядник приймає на себе зобов'язання з поточного ремонту зерносушарок ДСП-32 (50) в кількості двох одиниць, територіально розташованих за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, ст. Корчаківка, будинок 29 (а.с. 70). Перелік робіт визначений додатком № 1 до вказаного договору (а.с. 71). На виконання умов укладеного договору було складено податкову накладну від 30.06.2015 р. № 3033 на загальну суму ПДВ 30480,00 грн. та акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2015 р. № б/н (а.с. 72-73). Оплата за послуги проводилися у безготівковій формі.

Крім того, між підприємством позивача та ТОВ БК Єврофасп укладений договір підряду № 18 від 06.07.2015 р. про проведення поточного ремонту виробничих приміщень, територіально розташованих за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, ст. Корчаківка, будинок б\н (а.с. 62). Перелік робіт визначений додатком № 1 до вказаного договору. На виконання умов укладеного договору складено податкову накладну від 29.10.2015 р. № 2902 на загальну суму ПДВ 99750,00 грн. та акт прийому-передачі виконаних робіт від 29.10.2015 р. № б/н (а.с. 64-65). Оплата за отримані послуги проводилися у безготівковій формі.

Також додатком № 2 від 11.01.2016 р. до договору підряду № 12 від 09.03.2015 р. визначено додатковий перелік робіт та строки їх проведення (а.с. 76). На виконання умов укладеного договору оформлено податкову накладну від 28.03.2016 р. № 2803 на загальну суму ПДВ 90188,80 грн. та акт прийому-передачі виконаних робіт від 28.03.2016 р. № б/н. (а.с. 77-78) Оплата за отримані послуги проводилися у безготівковій формі.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За правилами п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що вказані вище акти виконаних робіт мають типову форму та не містять чіткого змісту і обсягу господарських операцій, відомостей про конкретні результати виконаних робіт (послуг), обґрунтування вартості, способу вчинення дій, а тому не відображають зміст господарської операції та її вимірник, отже не можуть вважатись первинними документами бухгалтерського та податкового обліку що відображають фактично здійснені позивачем господарські операції.

Крім того, в акті перевірки контролюючий орган послався на те, що згідно аналізу інформаційних баз даних та наданих первинних документів встановлено, що ТОВ Компанія Делла , станом на час проведення перевірки перебуває на обліку в Маріупольській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. Стан платника податків - 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Основний вид діяльності - неспеціалізована оптова торгівля. Податкова адреса - 87510, Донецька область, м. Маріуполь, Приморський район, вул. Гагаріна, буд. 3. Керівник - ОСОБА_3 (ІПН. НОМЕР_2 - місце реєстрації - 93515, Луганська область, Новоайдарський район, с. Пурдівка, вул. Молодіжна, буд. 11). Згідно інформаційних баз даних зазначений керівник - є директором і керівником 34 СГД по всій території України.

На момент оформлення господарських операцій з ТОВ Краснопільське ХПП платник податків ТОВ Компанія Делла перебував на обліку - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. Податкова адреса - 04213, м. Київ, вул. Північна, буд 46, оф.1. Директор - ОСОБА_4 (іден. номер НОМЕР_3). Аналізом реєстраційних даних встановлено, що підприємство ТОВ Компанія Делла не має основних, матеріальних і трудових ресурсів для здійснення послуг з реконструкції топочного відділення зерносушарок ДСП - 32(50) в кількості трьох одиниць територіально розташованих за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, ст. Корчаківка, буд 29.

Також в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ БК Єврофасп (код ЄДРПОУ 39477387) станом на час проведення перевірки перебувало на обліку у Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області. Стан платника податків - 0 - платник податків за основним місцем обліку. Основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових приміщень. Податкова адреса - 61057, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Сумська, буд. 10. Керівник - ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_4, місце реєстрації - 85205. АДРЕСА_1). Зазначений керівник є директором і засновником у 111 СГД на території України в різних містах. На момент оформлення господарських операцій з ТОВ Краснопільське ХПП платник податків ТОВ БК Єврофасп перебував на обліку - ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві. Податкова адреса - 04213, м. Київ, вул.. Північна, буд 46, оф.З. Директор - ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_5). Аналізом реєстраційних даних встановлено, що підприємство ТОВ БК Єврофасп не має основних, матеріальних і трудових ресурсів для здійснення послуг з роботи з поточного ремонту зерносушарок ДСП - 32 (50) - 2 одиниці обладнання, роботи з поточного ремонту виробничих приміщень та поточного ремонту зерносушарки ДСП - 32 (50) територіально розташованих за адресою: Сумська область, Краснопільський район, с. Самотоївка, ст. Корчаківка, буд. 29.

З урахуванням викладеного, контролюючим органом зроблений висновок про неможливість фактичного надання послуг наявним трудовим і матеріальним ресурсом, виходячи з її специфіки, задекларованого обсягу ремонтно-будівельних робіт, місця надання, яка доказується щодо суб'єкта господарювання по ланцюгу.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в податковій звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки сама по собі податкова інформація, у тому числі акт перевірки або акт про неможливість проведення зустрічної звірки, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Тобто, податкова інформація отримана від інших контролюючих органів, повинна використовуватись у сукупності з іншими обставинами, які були встановлені контролюючим органом в ході проведеної перевірки.

У зв'язку з цим, посилання контролюючого органу на порушення контрагентами позивача вимог чинного законодавства, у тому числі щодо неподання останніми податкової звітності, подання такої звітності з нульовими показниками, з показниками, відмінними від показників звітності позивача, є безпідставним, оскільки податкове законодавство України не ставить право платника податку на формування показників податкової звітності з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів.

Крім того, таке право не може бути поставлено у залежність від наявності/відсутності у контрагентів платника податків основних фондів, кваліфікованого персоналу, тощо.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо подання податкової звітності та сплати податку до бюджету, або припустився інших порушень при здійсненні господарської діяльності, такі протиправні дії або бездіяльність можуть мати наслідком настання відповідальності та інших негативні наслідків саме щодо цієї особи.

Адже зазначені обставини не можуть бути визнані достатніми підставами для позбавлення платника податку права на формування показників податкової звідності з урахуванням операцій з такими контрагентами у разі, якщо сам платник виконав усі передбачені законом умови щодо належного підтвердження понесених витрат та включення сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого Протоколу та Протоколів 2, 4, 7, 11 до Конвенції ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р., Україна визнала джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковим для правозастосування органами правосуддя.

У п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 р. у справі Інтерсплав проти України (заява №803/02, INTERSPLAV проти України) зазначено, що на думку суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

На підтвердження виконання сторонами умов укладених Договорів підряду ТОВ Краснопільське ХПП до перевірки були надані: акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2015 р., відповідно до якого вартість робіт складає 182880,00 грн., (в т.ч. ПДВ 30480,00 грн.), акт прийому-передачі виконаних робіт від 29.10.2015 р., відповідно до якого вартість робіт складає 598500,00 грн. (в т.ч. ПДВ 99750,00 грн.), акт прийому-передачі виконаних робіт від 28.03.2016 р., відповідно до якого вартість робіт складає 541132,80 грн. (в т.ч. ПДВ 90188,80 грн.).

У вказаних вище актах прийому-передачі виконаних робіт вказано найменування наданих робіт (послуг), одиницю виміру (норм./год.), кількість одиниць наданих робіт (послуг) та кошторисну вартість по кожній наданій роботі (послузі).

При цьому колегія суддів зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, а тому відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю таких документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Виходячи зі специфіки послуги, як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

Додані до матеріалів справи акти виконаних робіт в повному обсязі надають можливість ідентифікувати господарську операцію, виконання якої закріплено в акті виконаних робіт, а посилання контролюючого органу та суду першої інстанції на неповноту таких актів не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, зокрема і на приписах Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а ґрунтується лише на припущеннях щодо бажаного змісту таких актів.

Крім того, на час укладання та виконання зазначених правочинів ТОВ Будівельна Компанія Єврофасп було зареєстроване як юридична особа та було платником податку на додану вартість. Одним із видів діяльності відповідно до даних виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців є будівництво житлових та нежитлових будівель. На момент укладення договорів підряду ТОВ Будівельна Компанія Єврофасп мало відповідну ліцензію видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України серії АЕ№ 639156 від 04.03.2015 р., терміном дії до 16.02.2018 р. Розбіжностей по базі даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів податковим органом не встановлено.

Що стосується взаємовідносин підприємства позивача з відносин з ТОВ Компанія Делла , господарські відносини з яким відбувались на підставі договору підряду № 0128/2014 від 28.01.2015 р., в рішенні суду першої інстанції вказано на відсутність наміру реального створення правових наслідків та відсутності ділової мети у здійсненні спірних операцій.

Порядок дій органів ДФС під час реалізації владної управлінської функції контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, у тому числі щодо спірних зобов'язань, визначався ПК України, які не містити і не містять норм, які б наділяли відповідача повноваженнями на визнання правочинів нікчемними або такими, що не відповідають вимогам законодавства, повноваженнями на оцінку відповідності будь-якого правочину вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216, ст. 228 ЦК України.

Відповідно ст. 228 ЦК України (в редакції, що діяла з 01.01.2011 р.): 1. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. 2. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. 3. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

З вищевказаного вбачається, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних. Відтак можна зробити висновок, що повноваження на встановлення законності правочинів, вчинених позивачем за тими критеріями ознак, що містяться в складеному відповідачем акті, належать виключно до прерогативи судових органів.

Окрім того, відповідно п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема, правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Проте відповідачем під час судового розгляду справи не надано допустимих та належних доказів того, що фактична господарська діяльність позивача та вчинювані ним правочини містять прояви обставин, що перелічені у ч. 1 ст. 228 ЦК України. Крім того, відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними.

Проте згідно приписів ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом.

В свою чергу, відповідач не навів посилання на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, контролюючий орган, перекручуючи норми чинного законодавства України, невірно їх застосовує в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів. За відсутності фактів, що відповідно до законодавства свідчили б про нікчемність укладених угод, інших доказів та обґрунтувань недійсності укладених позивачем правочинів, а тим більш, їх нікчемності відповідачем не надано.

При цьому, контрагенти позивача на час укладання договорів та проведенні господарських операцій були належним чином зареєстровані юридичними особами, платниками податків, в т.ч. ПДВ.

Колегія суддів також вважає доцільним зауважити, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку зазначеного рішення Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

На підтвердження реальності вчинення правочинів із вищевказаними контрагентами, позивачем надані належні та допустимі докази, які за формою та змістом не містять жодних суттєвих недоліків, а тому фактичне здійснення господарських операцій між ТОВ Краснопільське ХПП та ТОВ Будівельна компанія Єврофасп і ТОВ Компанія Делла підтверджується приведеними вище первинними документами.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи те, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. по справі № 818/920/17 прийнята з порушенням норм матеріального права, вона підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Краснопільське ХПП на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. по справі № 818/920/17 - задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017р. по справі № 818/920/17 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Краснопільське ХПП - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області від 06.04.2017 р. № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196921,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49231,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Краснопільське ХПП (код ЄДРПОУ 35906463) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 7753,79 грн. (сім тисяч сімсот п'ятдесят три гривні) 79 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_7 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_8 ОСОБА_9

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 11.12.2017 року.