Постанова

від 20.02.2018 по справі 818/920/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №818/920/17

адміністративне провадження №К/9901/2328/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 (судді Бартош Н.С., Русанова В.Б., Курило Л.В.)

у справі №818/920/17

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Краснопільське ХПП

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ

У червні 2017року Товариство з додатковою відповідальністю Краснопільське ХПП (далі Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області (далі ДФС) від 06.04.2017, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано фінансові санкції.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що відповідач за наслідками проведеної позапланової перевірки склав акт, в якому виклав свої висновки про те, що в порушення вимог Податкового Кодексу України позивачем неправильно визначено розмір його податкових зобов'язань, що призвело до заниження розміру податку. Вважаючи, що відповідач дійшов помилкового висновку про наявність порушень чинного законодавства у діяльності Товариства, позивач просив задовольнити позов.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 (суддя Павлічек В.О.) в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 задоволено апеляційну скаргу Товариства, скасовано судове рішення суду першої інстанції та задоволено адміністративний позов :

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДФС від 06.04.2017 № 0000951407 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 196 921 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 49 231 грн.

Стягнуто на користь позивача витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у розмірі 7 753,79 грн.

Не погодившись з постановою апеляційного суду ДФС звернулась з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просила її скасувати та залишити в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017 При цьому скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Товариство відзиву на касаційну скаргу не надало.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної у березні 2017 року документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання робіт у ТОВ Компанія Делла та ТОВ БК Єврофасп за період з квітень 2015 року - березень 2016 року ДФС складено акт від 21.03.2017 в якому відображено висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 196 918 грн. та завищенню суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту.

На цій підставі відповідачем 06.04.2017 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000951407, яким збільшено грошове зобов'язання позивача з податку на додану вартість на 196 921 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції 49 231грн.

Свої дії щодо цього ДПІ обґрунтовує тим, що Товариством в підтвердженні правильності визначення суми податкових зобов'язань, що виникли внаслідок виконання укладених з ТОВ Компанія Делла та ТОВ БК Єврофасп господарських договорів, надано документи оформлені з порушенням вимог чинного законодавства, які не підтверджують реальність здійснення господарських операцій з реконструкції зерносушарок в кількості 3 одиниць та виробничих приміщень, що розташовані в с. Самотіївка, Краснопільського району Сумської області. Крім того, ТОВ Компанія Делла та ТОВ БК Єврофасп не мають об'єктивної можливості виконувати обумовлені договором роботи.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового Кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та нормативними актами, прийнятими на їх виконання, в редакціях, що діяли на час їх виникнення.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положенням пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Господарський договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку і його наявність свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, відтак, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

При цьому, пунктом 198.6 статті 198 ПК обумовлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів, тощо.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності зобов'язаний суб'єкт владних повноважень, натомість суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що ані на час проведення перевірки, ані під час розгляду справи в суді, позивач не надав доказів, які підтверджують реальність виконання укладених Товариством та ТОВ Компанія Делла і ТОВ БК Єврофасп угод щодо проведення ремонтних робот.

Натомість, скасувавши постанову суду першої інстанції та задовольнивши адміністративний позов апеляційний суд послався на те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності з боку Товариства порушень податкового законодавства, та на те, що надані позивачем документи бухгалтерського обліку відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, відтак свідчать про реальність виконання укладених господарських договорів.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Постанова суду апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідає в зв'язку з наступним.

Так, в підтвердження виконання укладених між Товариством та ТОВ Компанія Делла і ТОВ БК Єврофасп договорів від 28.01.2015, 6.07.2015, 9.03.2015 з реконструкції та поточного ремонту зерносушарок та виробничих приміщень розташованих в будівлях, що знаходяться в с. Самотіївка, Краснопільського району Сумської області, позивачем контролюючому органу надано акти прийому-передачі виконаних робіт, податкові накладні та докази проведення оплати прийнятих робіт.

При цьому, надані Товариством акти прийому-передачі виконаних робіт не дозволяють встановити які саме роботи, в яких обсягах та з використанням яких матеріалів було виконано підрядниками.

Ані під час перевірки, ані під час розгляду справи в суді позивачем не надано кошторисної документації, яка визначає обсяг та характер робіт, хоча обов'язкова наявність такої документації передбачена умовами укладених договорів підряду.

Враховуючи наявні у ДФС докази того, що специфіка статутної та фактичної діяльності ТОВ Компанія Делла і ТОВ БК Єврофасп , відсутність у них відповідної матеріальної бази та персоналу для виконання обумовлених договорами підряду робіт унеможливлює реальне виконання робіт з ремонту та реконструкції будівель, обладнання та приміщень, надані Товариством документи бухгалтерського обліку не дають можливості контролюючому органу зробити висновок щодо реальності господарських операцій за наслідками яких позивачем було визначено його податкові зобов'язання.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо необґрунтованості заявленого адміністративного позову, оскільки висновки ДПІ щодо порушення Товариством вимог Податкового Кодексу України та відсутності об'єктивних даних для надання позивачу податкових пільг не спростовано під час розгляду справи.

Натомість суд апеляційної інстанції, пославшись на наявність у позивача правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів, та не врахувавши інші обставини справи та докази, якими сторони обґрунтовували свої твердження та заперечення, дійшов помилкового висновку про те що, документи податкової звітності Товариства підтверджують зв'язок руху його коштів з господарською діяльністю учасників цих операцій.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Статтею 352 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 345, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2017 скасувати, залишивши в силі постанову Сумського окружного адміністративного суду від 03.10.2017.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Краснопільське ХПП (код ЄДРПОУ 35906463) на користь Головного управління ДФС у Сумській області (код ЄДРПОУ 39456414) витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 7384,56 грн. (сім тисяч триста вісімдесят чотири грн. п'ятдесят шість коп.)

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова