Постанова

від 30.11.2017 по справі 911/2320/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2017 р. Справа№ 911/2320/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Гончарова С.А.

Станіка С.Р.

при секретарі Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача (апелянта): не з'явився

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2017.

у справі № 911/2320/17 (суддя Христенко О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп"

2. Малого колективного підприємства "Україна",

про стягнення 2 179,27 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 06.09.2017 у справі № 911/2320/17 позовні вимоги задоволенні частково, а саме стягнуто з Малого колективного підприємства "Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" 2 957, 30 грн. пені, 759,51грн. 3 % річних, 4 052 ,99грн. інфляційних втрат, 434, 26 грн. судового збору та 678 , 54 грн. витрат на послуги адвоката. В частині позовних вимог про солідарне стягнення з Малого колективного підприємства "Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" 11 762,27 грн. штрафу відмовлено. В частині позовних вимог про стягнення з Малого колективного підприємства "Україна" 9 094,96 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2017р. по справі № 911/2320/17 змінити та прийняти нове рішення у справі № 911/2320/17, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2017р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів Гончарова С.А., Станіка С.Р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2017р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" прийнято до апеляційного провадження та призначено на 30.11.2017 р.

20.11.2017р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 2 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили суд відмовити в її задоволенні, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.

01.12.2017р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про проведення розгляду справи за відсутності представників відповідача 1 з доводами апеляційної скарги погоджується, також повідомив суд, що на сьогоднішній день відповідачем 2 вживаються заходи щодо пошуку задоволення вимог позивача у даній справі.

У судове засідання представники сторін не з'явились, представники позивача та відповідача 2 про неявку суд не повідомили, сторони про дату, час та місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином.

Згідно із п.3.9.2 Постанови № 18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідачів 1 та 2 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та Мале колективне підприємство "Україна" було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008р. № ТК 05/02/08-Х (далі - Договір поставки № ТК 05/02/08-Х) за умовами якого постачальник - ТОВ "Корпорація "Агросинтез" зобов'язався передати у власність покупця - МКП "Україна" товар на загальну суму 26 374,40 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (п. 1.1, 1.2 договору поставки № ТК 05/02/08-Х).

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008р.

Відповідно до умов п. 2.2 Договору вбачається, що за користування кредитом покупець сплачує позивачу відсотки у розмірі 3 % річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Згідно п. 2.4 Договору вартість договору складає вартість товару і суму відсотків за користування товарним кредитом та складає 26 768,96 грн., в т.ч. ПДВ 4 461,49 грн.

У відповідності до п. 2.7 Договору поставки № ТК 05/02/08-Х, сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2 % від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0 - офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що датою поставки товару є дата, зазначена в видаткових накладних.

Умовами п. 6.1 Договору встановлено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладення, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконані.

В додатку № 1 до Договору поставки № ТК 05/02/08-Х сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість договору.

У зв'язку із неналежним виконанням МКП "Україна" своїх зобов'язань за Договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008р. № ТК 05/02/08-Х щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, кредитор - ТОВ "Корпорація "Агросинтез" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до боржника - МКП "Україна" про стягнення заборгованості за вказаним договором, а також нарахованих суми індексації ціни товару, пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.02.2009р. у справі № 51/11-09 за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез" до МКП "Україна" про стягнення 34 233,19 грн., позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з МКП "Україна" на користь ТОВ "Корпорація "Агросинтез" 16 494,08 грн. основного боргу, 759,17 грн. пені, 8 030,68 грн. штрафу, 8 949,26 грн. суми індексації ціни товару, 342,33 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009р., відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2009р. у справі № 51/11-09, за наказом суду від 06.03.2009р.

Пунктом п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові

15.11.2012 ТОВ "Корпорація "Агросинтез" - первісний кредитор та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" - новий кредитор уклали Угоду про заміну кредитора у зобов'язанні № 15-11/12-141 (далі - угода), що є відступленням права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України, відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання МКП "Україна" (далі-боржник), зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02-08-Х від 19.02.2008р. (п. 1.1 угоди в редакції додаткової угоди від 01.08.2014р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні).

Згідно п. 1.2 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008р.

Пунктом 2.1 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні передбачено, що вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 12 159,89 грн.

Відповідно до п. 2.3 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні встановлено, що новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008, по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008р.

Умовами п. 4.1. угоди передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі.

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п. 6.1 угоди).

На виконання умов угоди, первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі документів від 15.11.2012.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за вказаним правочином ТОВ "Корпорація "Агросинтез" відступило ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" належні йому права вимоги, які витікають із вищезазначеного Договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008, укладеного між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та другим відповідачем у справі.

У зв'язку з укладенням зазначеної угоди про відступлення права вимоги, ТОВ "Корпорація "Агросинтез" повідомило боржника про заміну кредитора у зобов'язанні відповідним повідомленням від 15.11.2012р. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013р. та фіскальним чеком "Укрпошта" від 15.06.2013 № 3631. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.06.2013р. у справі № 51/11-09 здійснено заміну стягувача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на стягувача - Товариство з обмежено відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

19.02.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" та Малим колективним підприємством "Україна" було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № ТК 06/02/08-Х (далі Договір поставки № ТК 06/02/08-Х) за умовами якого постачальник - ТОВ "Корпорація "Агросинтез" зобов'язався передати у власність покупця - МКП "Україна" товар (далі - товар) на загальну суму 15 453 грн., а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість і відсотки за користування товарним кредитом на умовах, передбачених договором (п. 1.1, 1.2 договору поставки № ТК 06/02/08-Х).

Пунктом 2.1 договору поставки № ТК 06/02/08-Х встановлено, що постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі вартості отриманого і неоплаченого товару в період з дати отримання товару покупцем до 15.10.2008р.

Відповідно до п. 2.2 договору поставки № ТК 06/02/08-Х, за користування кредитом покупець сплачує позивачу відсотки у розмірі 3 % річних від вартості отриманого і неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Пунктом 2.4 договору поставки № ТК 06/02/08-Х визначено, що вартість договору складає вартість товару і суму відсотків за користування товарним кредитом та складає 15597,49 грн., в т.ч. ПДВ 2 599,58 грн.

Відповідно до умов п. 2.7 договору поставки № ТК 06/02/08-Х, сторони домовились, що у випадку збільшення на дату платежу офіційного курсу долара США до гривні більш ніж на 2% від його офіційного курсу на дату укладення договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику проіндексовану суму відповідного платежу по договору. Проіндексована сума платежу визначається як (А1/А0)ЧСП = ПСП, де А1 - офіційний курс долара США на дату платежу; А0- офіційний курс долара США на дату укладення договору, СП - сума поточного платежу; ПСП - проіндексована сума платежу.

Згідно п. 3.3 договору поставки № ТК 06/02/08-Х, датою поставки товару є дата, зазначена в видаткових накладних.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє протягом трьох років з моменту його укладення, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, які залишилися невиконані (п. 6.1 договору поставки № ТК 06/02/08-Х).

В додатку № 1 до договору поставки № ТК 06/02/08-Х, сторони визначили розрахунок відсотків за користування товарним кредитом, строки оплати та вартість договору.

У зв'язку із неналежним виконанням МКП "Україна" своїх зобов'язань за договором поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008 № ТК 06/02/08-Х щодо здійснення розрахунку за поставлений товар у строк визначений договором, кредитор - ТОВ "Корпорація "Агросинтез" звернувся до господарського суду з позовом до боржника - МКП "Україна" про стягнення заборгованості за вказаним договором, а також нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, пені та штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2009р. у справі № 53/13-09 за позовом ТОВ "Корпорація "Агросинтез" до МКП "Україна" про стягнення 17 183,10 грн., позов задоволено повністю; присуджено до стягнення з МКП "Україна" на користь ТОВ "Корпорація "Агросинтез" 17 183,10 грн., з яких 7 870,99 грн. основний борг, 362,28 грн. пеня, 4 679,24 грн. штраф, 4 270,59 грн. інфляційні, 171,83 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Державної виконавчої служби Сахновщинського районного управління юстиції Харківської області про відкриття виконавчого провадження від 03.04.2009р, відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09, за наказом суду від 11.03.2009р.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

Між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" - первісний кредитор та ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" - новий кредитор укладено угоду про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012р. № 15-11/12-142 (далі - угода) відповідно до умов якої первісний кредитор відступив новому кредитору право вимоги виконання МКП "Україна", що іменується надалі "боржник", зобов'язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, набутих первісним кредитором на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008р., у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02-08-Х від 19.02.2008р. (п. 1.1 угоди в редакції додаткової угоди від 01.08.2014р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні).

Відповідно до п. 1.2 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу, за весь період існування основної заборгованості (прострочення виконання боржником грошового зобов'язання) згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008р.

Пунктом 2.1 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014 р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, вартість зобов'язання, що відступається за даною угодою, становить, проте не обмежується, сумою у розмірі 9 101,33 грн.

Згідно п. 2.3 угоди, в редакції додаткової угоди від 01.08.2014р. № 1 до угоди про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор наділяється всіма правами первісного кредитора, що випливають із умов договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, по відношенню до боржника щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, 3% річних, інфляційних втрат та штрафу, у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008р.

Первісний кредитор зобов'язаний передати новому кредитору оригінали та/або копії документів, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору. Передача оригіналів та/або копій документів оформлюється актом приймання-передачі (п. 4.1 угоди).

Ця угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цією угодою (п. 6.1 угоди).

На виконання умов угоди, первісний кредитор передав новому кредитору документи, що підтверджують права вимоги виконання зобов'язання боржником новому кредитору, про що сторонами складений відповідний акт прийому-передачі документів від 15.11.2012р.

Отже, за вказаним правочином ТОВ "Корпорація "Агросинтез" відступило ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" належні йому права вимоги, які витікають із вищезазначеного договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008, укладеного між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" та другим відповідачем у справі.

У зв'язку з укладенням зазначеної угоди про відступлення права вимоги, ТОВ "Корпорація "Агросинтез" повідомило боржника повідомленням від 15.11.2012р. про заміну кредитора у зобов'язанні. Факт надіслання зазначеної кореспонденції підтверджується описом вкладення у цінний лист від 15.06.2013 та фіскальним чеком "Укрпошта" від 15.06.2013 № 3631. Завірені копії вказаних документів залучені до матеріалів справи

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.06.2013р. у справі № 53/13-09 здійснено заміну стягувача - товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" на його правонаступника - товариство з обмежено відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс".

У зв'язку із подальшим невиконанням МКП "Україна" своїх зобов'язань за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008р. № ТК 05/02/08-Х, № ТК 06/02/08-Х укладених між ТОВ "Корпорація "Агросинтез" (правонаступником якого є ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") та другим відповідачем, щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, які забезпечені порукою з боку ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", кредитор - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" кредитор неодноразово звертався до господарського суду за захистом свого порушено права, зокрема, про стягнення нарахованих за час прострочення інфляційних втрат, 3 % річних та пені.

Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2010р. у справі №911/2921/13 за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", МКП "Україна" про стягнення 23 337,43 грн., позов задоволено частково. Стягнуто з МКП "Україна" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 3 185,87 грн. інфляційних втрат, 2 043,10 грн. 3 % річних, 448,11 грн. витрат на адвокатські послуги, 385,49 грн. судового збору. У задоволенні решті позовних вимог до МКП "Україна" відмовлено. У задоволенні позовних вимог до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" відмовлено повністю. Вказане рішення набрало законної сили.

Рішенням господарського суду Київської області від 25.02.2015р. у справі №911/5427/14 за позовом ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп", МКП "Україна" про стягнення 28 541,81 грн., позов задоволено повністю. Стягнуто з МКП "Україна", ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 2 000 грн. заборгованості (курсової різниці), стягнуто з МКП "Україна" на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 26 541,81 грн. заборгованості (курсової різниці), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.04.2015 у даній справі.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 911/4235/15 задоволено повністю позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"; присуджено до солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та малого колективного підприємства "Україна" 2 310,44 грн. 3 % річних; присуджено до стягнення з малого колективного підприємства "Україна" 13 662,21 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару), 25 002,16 грн. інфляційних втрат, 28 252,30 грн. пені, 1 197,67 грн. витрат по сплаті судового збору, 1 966,63 грн. витрат на оплату послуг адвоката; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" 20,33 грн. витрат по сплаті судового збору, 33,37 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.17, залишеної без змін Постановою Вищого господарського суду України від 27.06.2017 змінено резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 01.12.2015 у справі № 911/4235/15 та викладено резолютивну частину рішення в інший редакції, зокрема, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволені частково; присуджено до солідарного стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" та малого колективного підприємства "Україна" 2 015,01 грн. 3 % річних; присуджено до стягнення з малого колективного підприємства "Україна" 10 665,77 грн. заборгованості (дооцінки вартості товару), 25 002,16 грн. інфляційних втрат, 24 415,21 грн. пені, 1 074,84 грн. витрат по сплаті судового збору, 1 764,93 грн. витрат на оплату послуг адвоката; присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" 17,73 грн. витрат по сплаті судового збору, 29,11 грн. витрат на оплату послуг адвоката. В задоволенні решти позову відмовлено.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Згідно п. 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

У зв'язку із невиконанням станом на момент звернення позивача до суду у справі №911/2320/17 МКП "Україна" своїх зобов'язань щодо оплати заборгованості (дооцінки вартості товару) у розмірі 10 665,77 грн. за поставлений товар за договорами поставки на умовах товарного кредиту від 19.02.2008р. № ТК 05/02/08-Х та № ТК 06/02/08-Х, позивач звернувся до господарського суду з позовом про солідарне стягнення з відповідачів 11 762,27 грн. штрафу та стягнення з відповідача 2 - 759,51 грн., 3 % річних, 12 052,26 грн. пені, 4 052,99 грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 533 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" (поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"(кредитор) укладено Договір поруки № 21-12-2015 від 21.12.2015р., відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання обов'язку малим колективним підприємством "Україна" (боржник) щодо виконання грошового зобов'язання щодо сплати розміру штрафу у зв'язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням боржником грошового зобов'язання згідно угоди № 15-11/12-141 та №15-11/12-142 про заміну кредитора у зобов'язанні (відступлення права вимоги в порядку ст.ст. 512-519 ЦК України) від 15.11.2012р., укладену згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК05/02/08-Х від 19.02.2008 та договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК06/02/08-Х від 19.02.2008р.

Пунктом 3.1 Договору поруки вбачається, що відповідальність поручителя перед кредитором обмежується сплатою розміру штрафу у сумі 15 000,00 грн.

Позивач звернувся до ТОВ "ПК Трейдсервісгруп" з вимогою від 27.01.2016р. № 27-1/01 виконати взяті на себе зобов'язання згідно договору поруки.

Листом № 217 від 02.02.2016р., Товариством з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" надана відповідь, якою останній гарантував виконання зобов'язань, до 31.08.2016р.

Однак, у строк гарантований листом № 217 від 02.02.2016, товариство з обмеженою відповідальністю "ПК Трейдсервісгруп" своїх зобов'язань не виконало.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Виходячи з аналізу ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК кодексу України вбачається, що господарські санкції застосовуються, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Так, звертаючись до суду, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 пеню у розмірі 12 052,26 грн., розрахованої за період з 20.03.2015 по 09.08.2017 та солідарно з відповідачів 11 762,27 грн. штрафу, нарахованого від сум, зокрема, індексації ціни товару, дооцінки вартості товару та курсової різниці, нарахованих від сум заборгованості стягнутих за рішеннями господарського суду Київської області від 25.02.2015 у справі № 911/5427/14 та від 01.12.2015 у справі № 911/4235/15.

Відповідно до п. 5.3.1 Договорів поставки визначено, що за порушення строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,25 %, проте не більше розміру, визначеного законодавством, від сум простроченого платежу, за кожен день прострочки.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України вбачається, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

З аналізу пунктоту 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. за № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" вбачається, якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойки (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, стосовно того, що з відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 2 957,30 грн. за період з 09.08.2016р. по 09.08.2017р.

Що стосується вимог позивача про солідарне стягнення штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується с судом першої інстанції, стосовно відмови в її задоволенні з огляду на наступне.

Пунктом 5.3.1 Договорів поставки визначено, що за порушення строків оплати за договором покупець сплачує постачальнику разом із пенею, додатково штраф у розмірі 30 % вартості договору.

Умовами п. 2.4 договору поставки № ТК05/02/08-Х визначено, що вартість договору визначається ціною товару та становить, включаючи ПДВ, - 26 768,96 грн.

Умовами п. 2.4 договору поставки № ТК06/02/08-Х визначено, що вартість договору визначається ціною товару та становить, включаючи ПДВ, - 15 597,49 грн.

Як зазначалось судом першої інстанції відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 16.02.2009 у справі № 51/11-09 стягнуто з МКП "Україна" на користь ТОВ "Корпорація Агросинтез" 8 030,68 грн. штрафу; рішенням господарського суду Харківської області від 19.02.2009 у справі № 53/13-09 стягнуто з МКП "Україна" на користь ТОВ "Корпорація Агросинтез" 4 679,24 грн. штрафу.

Оскільки відповідно до положень статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірних договорів, а саме пунктом 5.3.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань з оплати товару за договорами, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, пунктом 5.3.1 договорів, сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за правопорушення, несвоєчасне виконання грошового зобов'язання з оплати товару.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за договорами поставки свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Звертаючись до суду з позовом, позивачем з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, заявлені вимоги про стягнення з відповідача 2 - 759, 51 грн. 3 % річних, нарахованих за період з 20.03.2015 по 09.08.2017 та 4 052,99 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період: квітень 2015 - червень 2016, нарахованих на суму 10 665,77 грн. заборгованості, зазначеної позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, наявний в матеріалах справи є арифметично вірним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно задоволення вказаних вимог позивача.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до солідарного стягнення з відповідачів 2 500,00 грн. витрат на оплату правової допомоги.

Згідно зі ст. 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката входить до складу судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру", дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

За змістом частини 3 статті 48 та частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у їх сукупності, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини 1 статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, судові витрати у розмірі 2 500,00 грн. на оплату послуг адвоката заявлені, оскільки для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами до адвоката Грищенка Олександра Миколайовича, який діє на підставі Договору про надання адвокатських послуг (правової допомоги) № 09-03/04-2017 від 09.03.2017, Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката. В доказ понесених позивачем витрат на оплату послуг адвоката, позивачем додане до матеріалів справи платіжне доручення № 257 від 18.05.2017 на суму 2 500,00 грн. та акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 08.08.2017.

Таким чином, оскільки внесення вищевказаних витрат до складу судових передбачено законом, надання послуг адвокатом та оплата їх позивачем підтверджується матеріалами справи, місцевий госпдарський суд дійшов правильного висновку щодо включення витрат позивача на оплату послуг адвоката до складу судових витрат у даній справі.

У відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" є частково обґрунтованим, та таким, що вірно задоволений частково судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставин і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, а тому рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2017р. по справі №911/2320/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс" на рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2017р. по справі №911/2320/17 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко-Тайс"- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 06.09.2017р. по справі №911/2320/17- залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2320/17 повернути Господарському суду Київської області.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді С.А. Гончаров

С.Р. Станік