Рішення

від 06.12.2017 по справі 390/1904/17

КІРОВОГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 390/1904/17

Провадження № 2/390/860/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" грудня 2017 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючої судді - Бойко І.А.,

при секретарі - Губанові М.М.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік про визнання недійсним договору оренди землі ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір оренди землі, укладений між відповідачем та ОСОБА_5 Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після успадкування майна її чоловіка - ОСОБА_5 вона дізналась про існування договору оренди землі, підписаного 10.11.2005 року ОСОБА_5 та відповідачем, за яким належна йому земельна ділянка надана в користування відповідачу строком на 20 років. Вказаний договір, на думку позивача, слід визнати недійсним, оскільки окремі його положення суперечать вимогам закону, а саме: в договорі відсутнє зазначення кадастрового номеру земельної ділянки щодо якої він укладений, до договору не долучені план-схема земельної ділянки та її кадастровий план, не обумовлено умов збереження якості земельної ділянки, не зазначено порядок перегляду, зміни та індексації орендної плати, розмір встановленої договором орендної плати менший ніж передбачений законом, порушено строк прийому-передачі земельної ділянки, а строк її повернення після закінчення дії договору взагалі не передбачений. Зазначені умови позивач вважає істотними, а тому відсутність вищевказаних умов в договорі оренди землі, є підставою для визнання його недійсним.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позовній заяві, та пояснила, що невизначеність об'єкта оренди - земельної ділянки в оскаржуємому договорі, викликає у позивача сумнів щодо передачі відповідачу в оренду саме цієї земельної ділянки. Крім того, відсутність умов збереження земельної ділянки, строку повернення земельної ділянки, самовільне збільшення відповідачем розміру орендної плати та виплата її не в повному обсязі виникли через недосконалість укладеного договору, і може стати причиною порушення майнових прав позивача через можливу відмову орендаря сплачувати їй орендну плату, не повернути земельну ділянку або повернути з погіршенням її якості. Одночасно представник позивача зазначає, що позивачем також ставиться під сумнів підписання вказаного договору ОСОБА_5, оскільки його підпис міститься лише на останньому аркуші договору, а на інших сторінках відсутній. Також представник позивача вважає, що ОСОБА_5 та позивач ОСОБА_4 отримували орендну плату не в повному обсязі. В зв'язку з чим, просила суд визнати недійсним договір оренди землі, укладений між ОСОБА_5 та приватним підприємством Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік та стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

Представники відповідача за довіреністю ОСОБА_2, ОСОБА_3 позов не визнали. Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що оскаржуємий договір укладений між сторонами у відповідності до діючого на час його укладання законодавства із зазначенням всіх необхідних умов. Крім того, з моменту укладеного договору ОСОБА_5 отримував орендну плату без будь-яких претензій. Після його смерті та вступу у спадщину позивача, вона, як спадкоємець, також отримувала орендну плату по даному договору і незгоди позивачу щодо її розміру та порядку виплати не висловлювала. Щодо порушень виплати орендної плати, вважає, що твердження позивача та його представника засновані лише на припущеннях, будь-якими доказами не обґрунтовані, а тому відсутні підстави вважати, що порушуються права позивача. На підставі викладеного, просив відмовити в задоволенні позову.

Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

10.11.2005 року між ОСОБА_5 та приватним підприємством Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік строком на 20 років укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,47 га, яка належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ІІІ-КР №004435. До договору додано копію державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР № 004435 , акт приймання - передачі об'єкта оренди, акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості від 13.12.2005 року. Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центрі державного земельного кадастру при Держкомземі України 13.12.2005 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №73, після чого договір набрав чинності (а.с.11-18).

Отже,оспорюваний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі та пройшов відповідну державну реєстрацію.

Після смерті ОСОБА_5, який помер 10.03.2010 року (а.с.8), приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу ОСОБА_6 13.10.2010 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом. Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки №382, кадастровий номер 3522585800:02:000:0382, площею 5,47 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Обознівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

На підставі отриманого свідоцтва ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24996541 від 13.10.2010 року (а.с.10).

05.11.2010 року після звернення ОСОБА_4 з письмовою заявою до директора ПП Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік щодо видачі їй орендної плату за померлого ОСОБА_5, згідно видаткового касового ордера від 19.11.2010 року, нею була отримана орендна плата за 2010 рік (а.с.56-57). Після чого, протягом 2011-2016 років вона також отримувала орендну плату, що підтверджується відповідними відомостями (а.с.55, 58-65, 85-92).

Позивач вважає, що договір оренди землі укладений з порушенням вимог законодавства, чим можуть бути порушені її майнові права, що є підставою для визнання вказаного договору недійсним. Проте, суд не погоджується з такими висновками з наступних підстав.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством, як істотні.

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст.14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір укладається у письмовій формі, а статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України Про оренду землі , в редакції, що діяла на час укладання договору, істотними умовами договору оренди землі зазначені: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Згідно із ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

У ч.1 ст.203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, відсутність у договорах оренди хоча б однієї з істотних умов, передбачених у ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі , є підставою для визнання недійсними таких договорів оренди відповідно до ч. 2 ст.15 Закону України «Про оренду землі» .

Відповідно до ч.2 ст.637 ЦК України у разі тлумачення умов договору можуть враховуватись також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.

Згідно із ч.2 ст.14 Закону України Про оренду землі типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі від 10.11.2005 року вбачається, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220. Вказаний договір пройшов перевірку спеціально уповноваженим органом державної влади, зокрема і щодо наявності істотних умов, та був зареєстрований. В зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що предмет оренди за вказаним договором не визначений, оскільки наявність в самому договорі кадастрового номеру не вимагалось Законом на час укладання зазначеного договору. Крім того, кадастровий номер земельної ділянки, межі земельної ділянки в натурі, зафіксовані в документах доданих до договору: державному акті на право приватної власності на землю, який містить кадастровий номер земельної ділянки, план зовнішніх меж земельної ділянки, а також акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості, які є чинними і ніким зі сторін не оспорюються.

В частині обґрунтування позовних вимог та пояснень представника позивача, що через відсутність зазначення в договорі оренди землі вимог щодо строків повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору, та відсутність умов про недопущення погіршення якості земельної ділянки можуть бути порушені права позивача, то вони спростовуються п.7 та п.9.5 договору, якими передбачено, що земельна ділянка повертається після закінчення строку дії оренди у стані не гіршому, ніж в якому її отримав орендар. А п.9.5 зазначено обов'язок орендаря дотримуватись вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі. Доказів того, що відсутність детального опису заходів по збереженню якості землі в договорі оренди порушують права позивача, а також те, що погіршення якості земельної ділянки вже допущено, позивачем та його представником суду не надано.

Твердження позивача, що земельну ділянку передано орендарю з порушенням строку і не в момент підписання договору, як зазначено в п.6, не знаходить свого підтвердження, оскільки зазначений пункт зазначає, що земельна ділянка передається за актом її приймання-передачі, що відповідає приписам ст.17 Закону України Про оренду землі чинним на час укладання договору. Передача земельної ділянки відбулась в день державної реєстрації договору та набрання ним чинності - 13.12.2005 року, що не суперечить вищевказаним вимогам Закону. Крім того, представник позивача не пояснила суду, чим саме порушуються права позивача, в зв'язку з передачею земельної ділянки не в день підписання договору, а в день його державної реєстрації, тобто через місяць.

Суд також не погоджується з твердженням позивача про те, що договір оренди землі є недійсним, через підписання договору ОСОБА_5 лише на останній його сторінці, у зв'язку з тим, що підписаний ним договір в повній мірі узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 року, яким затверджено типову форму зазначеного договору, в якій чітко визначено місце для розміщення підпису сторін та їх реквізитів. Вимоги для наявності підпису сторін на кожному аркуші договору оренди землі вказаною постановою не передбачено.

З приводу незгоди позивача з визначенням розміру орендної плати та її індексації відповідно до Закону та пов'язаного з цим порушення їх прав, то суд зазначає, що під час укладання договору сторони дійшли згоди щодо строку, предмету та порядку виплати орендної плати. Так, п.4.1 та 4.2 передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в розмір 2 % від грошової оцінки земельної ділянки в грошовій, натуральній або відробітковій формі шляхом надання послуг за ринковими цінами у строки не пізніше 30 грудня кожного року. За погодженням сторін орендна плата може бути сплачена наперед або відстрочена.

Згідно відомостей, наданих представником відповідача за період з липня 2006 року по жовтень 2009 року ОСОБА_5 отримував від відповідача орендну плату за користування відповідачем земельною ділянкою в готівковій, натуральній та відробітковій формі, як передбачено п.4.1 укладеного договору, та у строки, передбачені п.4.2 (а.с.74-84).

З листопада 2010 року по грудень 2016 року орендну плату за користування відповідачем земельною ділянкою в готівковій, натуральній формі, як передбачено п.4.1 укладеного договору, та у строки, передбачені п.4.2 отримувала позивач - ОСОБА_4 (а.с. 55-65, 85-92).

Як вбачається з таблиці нарахування та виплати орендної плати ОСОБА_5, ОСОБА_4 відповідачем поступово збільшився відсоток орендної плати, а в розрахунок її розміру включено коефіцієнт індексації (а.с.73).

Представник позивача під час розгляду справи по суті, в своїх поясненнях зазначила, що існують сумніви належності підпису ОСОБА_4 в зазначених відомостях про отримання нею орендної плати в повному обсязі, проте відповідно до вимог ч.2 ст.31 ЦПК України зміна предмета та підстави позову допускається до початку розгляду справи судом по суті. З урахуванням зазначеного, а також того, що представником позивача доказів, якими вони обґрунтовують свої твердження, суду не надано, відповідних клопотань про проведення експертного дослідження з цього питання, з обґрунтуванням доцільності його проведення з позиції порушення прав позивача, суду не заявлено, а тому суд не бере до уваги її пояснення в цій частині та вважає, що документи, надані представником відповідача є належними та допустимими доказами у даній справі.

Отже, з часу укладання договору оренди землі і до смерті ОСОБА_5 зазначений договір виконувався сторонами договору, - як відповідачем, так і ОСОБА_5 і ОСОБА_4, без порушення зазначених у ньому умов. Заперечення представника позивача щодо цього та його твердження про виплату ОСОБА_4 орендної плати не в повному обсязі спростовуються наданими представником відповідача доказами, ставити під сумнів які у суду не має підстав. Доказів порушення орендарем прав ОСОБА_4, передбачені як самим договором, так і Законом Про оренду землі , оскарження нею дій або бездіяльність відповідача щодо виконання договору оренди землі, позивачем та її представником суду не надано.

Частиною 3 ст.13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Посилання позивача на можливі порушення її майнових прав з боку відповідача в майбутньому не може братись судом до уваги, оскільки згідно ч.1 ст.3, ч.1 ст.15 ЦПК України правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. В ході дослідження встановлених обставин справи в поєднанні з доказами судом не встановлено, а позивачем та її представником не доведено, будь-яких порушень прав позивача з боку відповідача, оскільки спірний договір відповідав дійсній волі сторін, що його уклали, та вимогам законодавства.

Оскільки сторони договору оренди землі - ОСОБА_5 та приватне підприємство Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік протягом певного часу виконували договір погодженим способом, який після смерті чоловіка також виконувала і позивач ОСОБА_4, то її незгода з умовами виконання договору не може бути підставою для визнання її прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав, про що зазначено Верховним Судом України в правовій позиції, висловленій 21.09.2016 року у справі №6-1512цс16, яку суд вважає можливим застосувати під час розгляду даної справи.

Таким чином, підстави для визнання договору оренди землі недійсним, визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України, ст.15 Закону України Про оренду землі , на які посилається позивач та її представник, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, як і те, що виконанням відповідачем договору оренди землі за умов, передбачених договором, порушуються права позивача або існує реальна загроза спричинення позивачу збитків в майбутньому, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки вматеріалах справи відсутня заява представника відповідача про застосування строків позовної давності, яка подана до винесення судом рішення, згідно вимог ч.3 ст.267 ЦК України, то підстави для застосування судом наслідків спливу позовної давності відсутні.

Правовідносини між сторонами регулюються ст.ст.14-20 Закону України Про оренду землі в редакції станом на 31.03.2005 року, ст.ст.124, 125 ЗК України, ст.ст. 203, 215, 267, 628, 627, 637, 792 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до приватного підприємства Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя