Постанова

від 15.02.2018 по справі 390/1904/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

Іменем України

15 лютого 2018 року м. Кропивницький

справа № 390/1904/17

провадження № 22-ц/781/290/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А.М., Карпенка О.Л.

за участі секретаря - Алєксєєвої О.П.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - Приватне підприємство Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік ,

представник відповідача - Ботнаренко І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік про визнання недійсним договору оренди землі за апеляційною скаргою ОСОБА_5, поданої в інтересах ОСОБА_4, на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у складі судді Бойко І.А. від 06 грудня 2017 року, ухваленого в місті Кропивницькому і

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік та просила визнати недійсним договір оренди землі №73 від 10.11.2005 року укладений між відповідачем та ОСОБА_7.

Зазначала, що після успадкування майна її чоловіка - ОСОБА_7 вона дізналась про існування договору оренди землі, підписаного 10.11.2005 року ОСОБА_7 та відповідачем, за яким належна йому земельна ділянка надана в користування відповідачу строком на 20 років.

Вказаний договір слід визнати недійсним, оскільки окремі його положення суперечать вимогам закону, а саме: в договорі відсутнє зазначення кадастрового номеру земельної ділянки щодо якої він укладений, до договору не долучені план-схема земельної ділянки та її кадастровий план, не обумовлено умов збереження якості земельної ділянки, не зазначено порядок перегляду, зміни та індексації орендної плати, розмір встановленої договором орендної плати менший ніж передбачений законом, порушено строк прийому-передачі земельної ділянки, а строк її повернення після закінчення дії договору взагалі не передбачений.

Зазначені умови є істотними, а тому відсутність їх в договорі оренди землі є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що підстави для визнання договору оренди землі недійсним, визначені ст.ст.203, 215 ЦК України, ст.15 Закону України Про оренду землі , на які посилається позивач не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, як і те, що виконанням відповідачем договору оренди землі за умов, передбачених договором, порушуються права позивача або існує реальна загроза спричинення позивачу збитків в майбутньому.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, яка діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати рішення суду першої інстанції з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що договір оренди землі укладений з порушенням вимог Земельного кодексу України, ЦК України, Закону України Про оренду землі (ст.15), Закону України Про охорону землі , Закону України Про землеустрій .

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПП Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік адвокат Ботнаренко І.Ю. заперечував проти доводів апеляційної скарги, до суду надано відзив на апеляційну скаргу.

Позивач в судове засідання не з'явилася про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Враховуючи положення ч.2 ст.372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10.11.2005 року між ОСОБА_7 та Приватним підприємством Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік строком на 20 років укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,47 га, яка належала ОСОБА_7 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1

До договору додано копію державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_1, акт приймання - передачі об'єкта оренди, акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості від 13.12.2005 року.

Договір зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії державного підприємства Центрі державного земельного кадастру при Держкомземі України 13.12.2005 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №73, після чого договір набрав чинності (а.с.11-18).

Після смерті ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Флоренко С.К., 13.10.2010 року ОСОБА_4 видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Спадщина, на яку видане свідоцтво, складається із земельної ділянки НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_2, площею 5,47 га, в межах згідно з планом, розташованої на території Обознівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.9).

На підставі отриманого свідоцтва ОСОБА_4 зареєструвала своє право власності, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №24996541 від 13.10.2010 року (а.с.10).

05.11.2010 року після звернення ОСОБА_4 з письмовою заявою до директора ПП Наукова селекційно-насінницька фірма Соєвий вік щодо видачі їй орендної плату за померлого ОСОБА_7, згідно видаткового касового ордера від 19.11.2010 року, нею була отримана орендна плата за 2010 рік (а.с.56-57). Після чого, протягом 2011-2016 років вона також отримувала орендну плату, що підтверджується відповідними відомостями (а.с.55, 58-65, 85-92).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору та умови, що визначені законодавством, як істотні.

За змістом ч. 2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 1 ст.14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір укладається у письмовій формі, а статтею 18 Закону встановлено, що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації.

Згідно зі ст. 15 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент укладання договору) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням наведених вище норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Отже, у справі про визнання недійсним договору оренди землі з підстав відсутності в ньому істотної умови, передбаченої ст. 15 Закону України Про оренду землі суд повинен установити: чи дійсно порушуються права орендодавця у зв'язку з відсутністю в договорі таких умов, передбачених ст. 15 указаного Закону, визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення його законних прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09 грудня 2015 року у справі № 6-849цс15.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач як на підставу визнання недійсним договору оренди посилалася на відсутність в ньому передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі істотних умов, а саме: в договорі відсутнє зазначення кадастрового номеру земельної ділянки щодо якої він укладений, до договору не долучені план-схема земельної ділянки та її кадастровий план, не обумовлено умов збереження якості земельної ділянки, не зазначено порядок перегляду, зміни та індексації орендної плати, розмір встановленої договором орендної плати менший ніж передбачений законом, порушено строк прийому-передачі земельної ділянки, а строк її повернення після закінчення дії договору взагалі не передбачений.

При цьому позивач не зазначає в чому саме полягає порушення її законних прав.

Зі змісту укладеного між сторонами договору оренди землі від 10.11.2005 року вбачається, що він відповідає Типовому договору оренди землі, затвердженого постановою КМУ від 03.03.2004 року № 220.

В договорі дійсно відсутній кадастровий номер земельної ділянки, але на час укладання договору Законом не було передбачено зазначення в договорі кадастрового номеру земельної ділянки.

Крім того, кадастровий номер земельної ділянки, межі земельної ділянки в натурі, зафіксовані в документах доданих до договору: державному акті на право приватної власності на землю, плані зовнішніх меж земельної ділянки, а також акт визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Доводи позовних вимог та апеляційної скарги про відсутність в договорі оренди землі вимог щодо строків повернення земельної ділянки після закінчення строку дії договору та щодо відсутності умов про недопущення погіршення якості земельної ділянки спростовуються п.7 та п.9.5 договору, якими визначено, що земельна ділянка повертається після закінчення строку дії оренди у стані не гіршому, ніж в якому її отримав орендар, який зобов'язаний дотримуватись вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Твердження позивача, що земельну ділянку передано орендарю з порушенням строку і не в момент підписання договору, є помилковим, оскільки пунктом 6 договору визначено, що земельна ділянка передається за актом її приймання-передачі, що відповідає приписам ст.17 Закону України Про оренду землі чинної на час укладання договору.

Передача земельної ділянки відбулась в день державної реєстрації договору та набрання ним чинності - 13.12.2005 року, що не суперечить вищевказаним вимогам Закону.

Крім того, позивачем не доведено, чим саме могли бути порушені її права, в зв'язку з передачею земельної ділянки не в день підписання договору, а в день його державної реєстрації.

Не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним з тих підстав, що орендодавець підписав лише останній аркуш договору, оскільки спірний договір в повній мірі узгоджується з вимогами постанови Кабінету Міністрів України №220 від 03.03.2004 року, яким затверджено типову форму договору, в якій чітко визначено місце для розміщення підпису сторін та їх реквізитів.

Підписання сторонами договору кожного його аркушу не передбачено.

Під час укладання договору сторони дійшли згоди щодо строку, предмета та порядку виплати орендної плати.

Так, пунктами 4.1 та 4.2 визначено, що орендна плата вноситься орендарем в розмір 2 % від грошової оцінки земельної ділянки в грошовій, натуральній або відробітковій формі шляхом надання послуг за ринковими цінами у строки не пізніше 30 грудня кожного року. За погодженням сторін орендна плата може бути сплачена наперед або відстрочена.

Твердження позивача, що орендна плата повинна становити 3% є помилковим і позивач не позбавлена звернутися до відповідача з пропозицією збільшити розмір орендної плати.

Посилання позивача, що відповідач сплачував орендну плату не в повному обсязі не може бути підставою для визнання договору оренди недійсним навіть при доведеності такого факту, оскільки невиконання умов договору може бути підставою для розірвання договору, а не визнання його недійсним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки не підтверджуються належними доказами, суперечать фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Керуючись ст.ст. 374,375,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 06 грудня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_5, поданої в інтересах ОСОБА_4, без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст складено 15.02.2018 року.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді А.М.Головань

О.Л.Карпенко