Постанова

від 11.12.2017 по справі 4/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 4/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

суддів Грека Б.М.,

Кондратової І.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Макіївки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області на ухвалугосподарського суду Донецької області від 01.06.2017 р. (суддя Левшина Я.О.) та на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р. (судді: Геза Т.Д., Будко Н.В., Склярук О.І.) у справі№4/12 господарського суду Донецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" доДержавного підприємства "Макіїввугілля" простягнення суми за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" на діїЦентрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Макіївки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області за участю представників: від позивача не з'явились від відповідача не з'явились від виконавчої службине з'явились

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.06.2017 р. у справі №4/12 задоволено частково скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", на дії Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Макіївки:

- визнано незаконними дії Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Макіївки щодо завершення виконавчого провадження №34969085 та повернення стягувачу наказу господарського суду Донецької області у справі №4/12;

- визнано недійсною постанову Центрально-міського відділу Державної виконавчої служби м. Макіївки про повернення виконавчого документа стягувачу від 10.11.2014 р. у виконавчому провадженню №34969085.

В задоволенні іншої частини вимог, викладених у скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед", відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р. ухвалу господарського суду Донецької області від 01.06.2017 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою господарського суду апеляційної інстанції, Центрально-Міський відділ Державної виконавчої служби м. Макіївки звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р., ухвалу господарського суду Донецької області від 01.06.2017 р. та відмовити в задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед".

Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням господарськими судами першої та апеляційної інстанцій чинних правових норм, зокрема, п. 9 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 р., касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.12.2017 р.

В судове засідання 11.12.2017 р. представники сторін та виконавчої служби не з'явились.

Враховуючи, що відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України явка в судове засідання це право, а не обов'язок сторін, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду касаційної скарги без участі представників сторін та виконавчої служби.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій чинних правових норм вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Вказане закріплено в ч. 1 ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України.

Як роз'яснено в п. 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" №9 від 17.10.2012 р. за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду Донецької області від 24.03.2008 р. у справі №4/12 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерофіс Лімітед" задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства "Макіїввугілля" 30 407 грн. 00 коп. інфляційних втрат за період з 01.01.2007 р. по 23.01.2008 р., 5 880 грн. 00 коп. 3% річних за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2007 р. та 370 грн. 52 коп. 3% річних за період з 01.01.2008 р. по 23.01.2008 р. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

На виконання вказаного рішення 04.04.2008 р. видано відповідний судовий наказ.

На підставі заяви стягувача, за вказаним наказом постановою Центрально-Міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції від 13.07.2009 р. відкрито виконавче провадження.

Листом №13/0317-001 від 13.02.2017 р. позивач звернувся до відділу державної виконавчої служби з вимогою повідомити про стан виконання виконавчих документів, в тому числі і наказу господарського суду Донецької області у справі №4/12.

У відповідь на даний лист, Центрально-Міський відділ державної виконавчої служби м. Макіївки повідомив стягувача про те, що виконавче провадження №34969085 завершено 10.11.2014 р., виконавчий документ направлено стягувачу. Документи вказаного виконавчого провадження у паперовому вигляді знаходяться на непідконтрольній території.

Стягувач не погодився з діями держаного виконавця щодо закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, оскільки, за твердженнями позивача, чинними нормативно-правовими актами не передбачено такої підстави для повернення виконавчого документа, як тимчасове нездійснення органами державної влади або здійснення не в повному обсязі своїх повноважень в межах певної території України.

Одночасно з цим, позивач звернув увагу на те, що станом на 10.11.2014 р. посадові особи відділу державної виконавчої служби вже не мали доступу до Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та не мали можливості повернути виконавчий документ шляхом направлення рекомендованої кореспонденції.

Місцевий господарський суд погодився з доводами, наведеними в скарзі позивача.

Так, за висновками господарського суду першої інстанції, нормативно-правові акти, що регулюють правовідносини та особливості застосування законодавства в зоні проведення АТО, не містить заборони щодо виконання рішень судів по відношенню до боржників, які мають реєстрацію на території проведення АТО. Статтею 9 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" запроваджено мораторій на примусову реалізацію предметів іпотеки, розташованих на території проведення АТО, проте інших заборон, пов'язаних із виконанням зобов'язань та проведенням дій, направлених на виконання рішення суду, не встановлено.

Вказане стало підставою для часткового задоволення скарги стягувача, визнання незаконними дій державного виконавця щодо закриття виконавчого провадження та повернення виконавчого документа, а також визнання недійсною постанови виконавчої служби від 10.11.2014 р.

Поряд з цим, господарський суд першої інстанції зазначив, що вимоги про скасування постанови державного виконавця та зобов'язання відділу державної виконавчої служби поновити виконавче провадження і вчинити всі можливі заходи примусового виконання задоволенню не підлягають з тих підстав, що, по-перше: у суду відсутні повноваження скасовувати постанови органів Державної виконавчої служби; по-друге: поновлення виконавчого провадження можливе виключно після його зупинення; по-третє: в матеріалах справи відсутні докази повторного звернення стягувача з виконавчим документом та докази ухилення державного виконавця від вчинення певних виконавчих дій.

В процесі апеляційного перегляду ухвали місцевого господарського суду, господарський суд апеляційної інстанції прийшов до аналогічних висновків, що стало підставою для залишення ухвали місцевого господарського суду без змін.

В свою чергу, здійснюючи касаційне провадження у справі №4/12 колегія суддів Вищого господарського суду України вбачає за необхідне зазначити наступне.

В ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням. Вказане зазначено в ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому, п. 9 ч. 1 ст. 47 даного Закону передбачено, що виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Як вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, підставою для повернення виконавчого документу стягувачу у даному випадку було визначено норми Закону України "Про боротьбу з тероризмом" та Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції". Проте, правові приписи зазначених Законів не містять вказівки на те, що проведення АТО є обставиною, яка виключає здійснення виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та є підставою для його завершення.

За таких обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у даному випадку державний виконавець не мав законних підстав для завершення виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачу.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи, що господарськими судами попередніх інстанцій прийнято судові рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги відділу державної виконавчої служби.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Центрально-Міського відділу Державної виконавчої служби м. Макіївки Головного територіального управління юстиції у Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.08.2017 р. та ухвалу господарського суду Донецької області від 01.06.2017 р. у справі №4/12 залишити без змін.

Головуючий суддя А.С. Ємельянов

Судді Б.М. Грек

І.Д. Кондратова