Рішення

від 04.12.2017 по справі 908/1990/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/119/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2017 Справа № 908/1990/17

За позовом: Сільськогосподарський виробничий кооператив «Вільнянськ» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, буд. 13-А)

До відповідача: Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м.Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит» (70000, Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Елеваторна, буд. 4)

2 - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області (70000, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Бочарова, буд. 12)

про розірвання договору оренди землі від 26.10.2006 р.

Суддя Проскуряков К.В.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 05.05.2017р.

ОСОБА_2, договір №10/10 про надання правової допомоги від 10.10.2017р.

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №46 від 02.11.2017р.

Від третьої особи-1: не з'явився

Від третьої особи-2: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

03.10.2017р. до господарського суду надійшла позовна заява від Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про розірвання договору оренди землі від 26.10.2006р.

Ухвалою суду від 03.10.2017р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 908/1990/17, справі присвоєно номер провадження - 5/119/17, розгляд якої призначено на 08.11.2017р. Також ухвалою суду від 03.10.2017р. №908/1990/17 залучено до участі у справі в якості третіх осіб-1,2, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит» та Вільнянську районну державну адміністрацію Запорізької області відповідно. Ухвалою суду від 08.11.2017р. розгляд справи відкладено на 04.12.2017р. У судовому засіданні 04.12.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За письмовим клопотанням представників сторін розгляд справи відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Суду надано наступні пояснення: 26.10.2006р., між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Вільнянськ було укладено договір оренди землі, предметом якого була земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 4,0461 га - під господарськими будівлями (цех № 2), розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області кадастровий № 2321585000:01:003:0025. Даний договір був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040726000168. На підставі договору купівлі - продажу нерухомого майна від 02.03.2015р. Сільськогосподарський виробничий кооператив Вільнянськ продав Товариству з обмеженою відповідальністю Фаворит , цілісний майновий комплекс цех № 2, який знаходиться за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Московська сільська рада, село Микільське. Відповідно до умов договору купівлі - продажу, вказаний цілісний майновий комплекс цех №2 розташований на земельній ділянці площею 4,0461 га кадастровий № 2321585000:01:003:0025. Як вказує позивач, то на даний час вищезазначену земельну ділянку фактично використовує третя особа-1, як власник розташованого на ній майна, а позивач не використовуючи її, безпідставно залишається таким що має зобов'язання за договором. Припинення права оренди даною земельною ділянкою потребує укладення відповідної додаткової угоди до договору із подальшою реєстрацією припинення даного права відповідно до закону. У зв'язку з чим, позивач звернувся до відповідача із листом (пропозицією) від 16.08.2017р. щодо припинення договору оренди землі. Листом від 18.09.2017 р. відповідач заперечив щодо своєї участі у процедурі припинення договору оренди землі та запропонував звернутися до відповідного суб'єкта реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою здійснення державної реєстрації припинення права оренди землі на підставі договору купівлі - продажу від 02.03.2015 р., що на думку позивача, є відмовою відповідача у вчиненні ним дій направлених на припинення договору оренди землі. Таким чином, позивач просить суд стягнути розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.10.2006р., зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2007 р. за № 040726000168. (земельна ділянка площею 4,0461 га, кадастровий номер 2321585000:01:003:0025). Просить позовні вимоги задовольнити.

Відповідач проти позовних вимог заперечив у повному обсязі, обґрунтувавши свою позицію виходячи наступного: відповідач не заперечує щодо укладання договору оренди землі від 26.10.2006р. між позивачем та третьою особою-2, а також, проти факту укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2015р. між позивачем та третьою особою-2. Однак, на думку відповідача право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав та користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Таким чином, відповідач зазначає, що новий власник повинен оформити право на земельну ділянку відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-1 - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит» у судове засідання 04.12.2017р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Однак, у судовому засіданні 08.11.2017р. представник третьої особи-1 надав суду пояснення по суті спору, зазначив, що проти позовних вимог не заперечує та просить суд їх задовольнити. Також, до суду через відділ автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярію) надійшов відзив, у якому представник третьої особи письмово підтвердив свою позицію по суті спору.

Представник третьої особи, який не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача-2 - Вільнянська районна державна адміністрація Запорізької області, у судові засідання 08.11.2017р. та 04.12.2017р. не з'явився. Про дату, час та місце призначеного судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали.

Крім цього, до суду через відділ автоматизованого документообігу суду, обробки та контролю виконання документів (канцелярію) надійшов відгук від 17.10.2017р. та засобами електронного зв'язку до суду надійшли письмові пояснення від 04.12.2017р., у яких представник третьої особи-2 пояснив, що на зберіганні у Вільнянський райдержадміністрації договір оренди землі не перебуває та зазначає, що починаючи з 01.01.2013р. повноважним розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення стало Головне управління Держземагенстава (в подальшому Дежгеокадастру). У зазначену установу було передано спірний договір оренди землі. Просить суд позовні вимоги задовольнити.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

26.10.2006р. між Вільнянською районною державною адміністрацією Запорізької області (далі - орендодавець) та Сільськогосподарським виробничим кооперативом Вільнянськ (далі - орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п.1 договору, орендодавець надає , а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 4,0461 (чотири цілих і чотириста шістдесят одна десятитисячних) га - під господарськими будівлями (цех №2), розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області.

Відповідно до п. 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею - 4,0461 (чотири цілих і чотириста шістдесят одна десятитисячних) га - під господарськими будівлями (цех №2), кадастровий номер земельної ділянки: 2321585000:01:003:0025 на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області

Згідно п. 3 договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури, які належать орендарю на праві колективної власності (згідно з переліком).

Пунктом 8 передбачено, що договір укладено терміном на 49 (сорок дев'ять) років.

На виконання п. 18-19 договору, земельна ділянка була передана в оренду позивачу з розробленням технічної документації із землеустрою та передана за актом прийманням-передачі земельної ділянки в натурі, який підписано обома сторонами (а.с. 33).

Пунктами 37 - 38 договору закріплено вичерпний перелік за якими припиняється дія договору, а саме: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викуп земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідація юридичної особи - орендаря. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за : взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Вказаний договір, у відповідності до вимог діючого на той час законодавства, був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2007р. за №040726000168.

Відповідно до п.37 договору, зокрема, встановлено, що його дія припиняється у випадках встановлених законом.

02.03.2015р. між Сільськогосподарським виробничим кооперативом Вільнянськ (далі-Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фаворит (далі-покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

У відповідності до п. 1.1. вказаного договору, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти належний продавцю цілісний майновий комплекс цех №2, який знаходиться за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Московська сільська рада, село Микільське і сплатити за нього визначену за домовленістю сторін грошову суму. Відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: літ. А-1-пташник №1; літ. Б-1- пташник №2; літ. №В-1- пташник №3; літ. №Г-1- пташник №4; літ. Д-1- пташник №5; літ. Е-1- пташник №6; літ. Ж - санпропускник; літ. З - побутове приміщення; літ. И - зерносклад, кормоцех; літ. К - навіс; літ. Л-КТП; №1,2 паркан; №3,4 - ємкості; №5 - вежа Рожкова; №6 водонапірна вежа; І - замощення. Відповідно до умов п. 1.1. договору купівлі - продажу, вказаний цілісний майновий комплекс цех № 2 розташований на земельній ділянці (форма власності: державна), кадастровий номер 2321585000:01:003:0025, за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Московська сільська рада, загальною площею 4,0461 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області 19.12.2014р. за №НВ-2301257732014.

Як зазначає позивач, припинення права оренди даною земельною ділянкою потребує укладення відповідної додаткової угоди до договору із подальшою реєстрацією припинення даного права відповідно до закону.

З 01.01.2013р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 р., відповідно до якого райдержадміністрації не наділено повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів. Вищезазначені повноваження передано до центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів. На території Запорізької області дані функції передано Головному управлінню Держземагенства у Запорізькій області.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015р. №5 "Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру", згідно із переліком (додаток 2) Головне управління Держземагентства у Запорізькій області було реорганізоване шляхом його приєднання до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, яке було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі як юридична особа 10.06.2015р.

Згідно з наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру №135 від 18.06.2015р. останнє погодилося із пропозицією ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області функцій і повноважень ГУ Держземагенства у Запорізькій області, що припиняється.

Тобто, враховуючи вищевикладене та положення ч. 16 ЗУ Про оренду землі , саме відповідач на даний час має необхідний обсяг дієздатності на вчинення будь-яких дій в межах договору, як орендодавець.

У відповідності до положень ст. 31 Закону України Про оренду землі , ст. 188 ГК України, якими закріплено порядок припинення, зміни та підстави для розірвання договорів, позивач звернувся до відповідача із листом (пропозицією) від 16.08.2017р. щодо припинення договору оренди землі, у якому повідомив відповідачу про укладення договору купівлі-продажу від 02.03.2015р. та вказав на той факт, що у позивача припинилося право користування (оренди) земельною ділянкою площею 4,0461 га кадастровий №2321585000:01:003:0025. Також, вказав, що припинення права оренди даною земельною ділянкою потребує укладання відповідної додаткової угоди до договору із подальшою реєстрацією припинення даного права відповідно до закону та просив відповідача розглянути його пропозицію шляхом підписання, або відмови у підписанні додаткової угоди.

Відповідач листом від 18.09.2017р. за вих. №27-8-0.6-5061/2-17 повідомив позивачу, що підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені ст.141 Земельного кодексу України та в ч.1 ст. 31 ЗУ Про оренду землі , зокрема - набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Також відповідач у своєму листі посилається на ч. 2 ст.120 Земельного кодексу України та ч.3 ст. 7 Закону України Про оренду землі . Головне управління Держгеокадастру у Запорізькій області запропонувало позивачу звернутися до відповідного суб'єкта реєстрації речових прав на нерухоме майно з метою здійснення державної реєстрації припинення права оренди землі на підставі договору купівлі-продажу від 02.03.2015р.

Проаналізувавши норми чинного законодавства суд враховує, що за приписами частини 1 та 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі, зокрема, набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін цього договору. Таке розірвання може ініціюватися як з підстав, визначених сторонами у спірному договорі, а саме у п. 37-38 договору, так і у випадках, визначених законом.

Стаття 32 ЗУ Про оренду землі встановлює випадки та наслідки припинення договору оренди землі шляхом його розірвання, зокрема, ч. 1 ст. 32 ЗУ Про оренду землі встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно з частиною першою статті 93 Земельного кодексу України та статтею 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Пунктами "а", "е" частини першої статті 141 Земельного кодексу України встановлено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Відповідно до частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При цьому при застосуванні положень ст. 120 Земельного кодексу України у поєднанні з нормою ст. 125 Земельного кодексу України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об'єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право користування на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об'єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об'єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником (користувачем) земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої, третьої статті 626 ЦК України двостороннім договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Отже, правова природа двостороннього договору передбачає волевиявлення обох сторін договору на зміну, припинення або встановлення прав та обов'язків сторін цього договору.

Статтею 654 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Окрім того, з огляду на визначений у статті 120 ЗК України принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований, судом звертається увага на той факт, що між сторонами відсутній спір відносно того, чи є вказаний об'єкт нерухомим майном. Також, суд зазначає, що відповідно до положень вказаної статті позивачем було втрачено право власності на зазначене майно після укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2015р. та після укладання вказаного договору купівлі-продажу позивач втратив права та обов'язки орендаря, згідно із договором оренди землі від 26.10.2006р., а тому на дату звернення позивача до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду до вказаного договору оренди землі від 26.10.2006р. були в наявності правові підстави для розірвання вказаного договору.

Суд враховує умови пункту 38 договору, яким сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Крім цього, ч. 2 ст. 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Листом від 16.08.2017р. позивач звернувся до відповідача саме з питанням щодо припинення договору оренди землі від 26.10.2006р., а не з питанням проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Заявник - власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Приписами п.п.2 ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначено, що державній реєстрації прав підлягають, зокрема - право користування (сервітут); право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до ч. 2, 4, 5 ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об'єкти. При цьому одна заява подається лише у разі, якщо речові права на житловий будинок, будівлю, споруду та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструються за однією особою.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно , речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач неправомірно ототожнює виникнення або припинення права користування земельної ділянки з реєстрацією права на нерухоме майно, яка полягає у здійсненні державним реєстратором реєстраційних дій на підставі правоустановлючих документів, яким є у цьому спорі договір оренди землі від 26.10.2006р.

Оскільки на час звернення позивача до відповідача строк дії вказаного договору не завершився, то припинення дії цього договору можливе лише у спосіб та в порядку визначеним законом, та п. 38 договору оренди землі від 26.10.2006р.

Договором купівлі-продажу нерухомого майна від 02.03.2015р. питання припинення дії договору оренди землі від 26.10.2006р. не вирішувалось, як і питання укладання договору оренди землі з новим власником - ТОВ Фаворит , лише у п.п. 1 договору купівлі-продажу нерухомого майна зазначено, що вказаний цілісний майновий комплекс цех №2 розташований на земельній ділянці (форма власності: державна), кадастровий номер 2321585000:01:003:0025, за адресою: Запорізька область, Вільнянський район, Московська сільська рада, загальною площею 4,0461 га, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, виданим державним кадастровим реєстратором відділу Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області 19.12.2014р. за №НВ-2301257732014. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що зазначена у ст. 120 ЗК України норма, відносно того, що за новим власником зберігається право власності (право користування) земельної ділянки не означає, що у нового власника відсутній обов'язок укласти договір оренди землі, а відповідно, попередній договір оренди землі автоматично припиняється без необхідності його розірвання у встановлений законом спосіб, а є правовою підставою для розірвання такого договору оренди та укладання з новим власником нерухомого майна нового договору оренди земельної ділянки на тих саме умовах, що і з попереднім власником.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в укладанні додаткової угоди до договору оренди землі від 26.10.2006р. про його розірвання.

За таких обставин вимоги позивача, що полягають саме у розірванні договору оренди землі від 26.10.2006р., відповідають належному у даному випадку способу захисту порушеного права, встановленому п. 7 ч.2, ч. 3 ст.16 ЦК України, аналогічний припис міститься і у ч. 2 ст. 20 ГК України, а саме припиненню правовідношення, відповідають обставинам, що склались між сторонами справи та забезпечують реальне відновлення порушених прав позивача.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, які підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 26.10.2006 року, зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.04.2007 р. за №040726000168. (земельна ділянка площею 4,0461га, кадастровий номер 2321585000:01:003:0025).

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, буд. 50, код ЄДРПОУ 39820689, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р 35212019090615) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» (70002, Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Пушкіна, буд. 13-А, код ЄДРПОУ 00428471) судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ.

Суддя К.В. Проскуряков

Рішення господарського суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано 11.12.2017р.