Постанова

від 07.12.2017 по справі 922/3567/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2017 р. Справа № 922/3567/16

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тарасова І. В., суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А.

при секретарі Марченко В.О.

за участю представників:

кредитора Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (заявника скарги) - Швед А.В. оригінал довіреністі № 4593/8/20-30-10-04 від 10.08.2017.

боржника - не з'явився

ліквідатора - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків (вх.№3174 Х/2-8)

на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2017 у справі № 922/3567/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сачиго", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сачиго", м. Харків

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ліквідатор ТОВ "Сачиго" звернувся до господарського суду Харківської області із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сачиго" в порядку, передбаченому ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою суду від 22.11.2016 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Сачиго", код 39609703, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів

Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2016 по справі №922/3567/16 ТОВ "Сачиго" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "Сачиго" голову ліквідаційної комісії Махницького Руслана Олександровича, встановлено строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог до боржника - один місяць з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зобов'язано ліквідатора представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 06.12.2017 р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Сачиго", до якого включені вимоги Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у розмірі 1800,00 грн. до третьої черги реєстру вимог кредиторів, а також включені вимоги ТОВ "Провід Групп" у розмірі 539000,00 грн., як такі, що не є конкурсними та погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2017 затверджений наданий суду звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс. Ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Сачиго", код 39609703; місце реєстрації : 61020, місто Харків, вул. Китаєнко, буд. 39. Визнано вимоги кредиторів, що були не задоволені за недостатністю майна банкрута ТОВ "Сачиго", погашеними. Провадження у справі припинено.

Зобов'язано державного реєстратора внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи та передати органам, які здійснювали облік, відповідне повідомлення про зняття юридичної особи з обліку.

Ухвалу направлено ліквідатору, державному органу з питань банкрутства, державному реєстратору, ГУ статистики у Харківській області, Центральній ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Головному управлінню ДФС у Харківській області, Міжрайонному ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків ГТУЮ у Харківській області, ТОВ "Провід Групп".

Кредитор - Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, з ухвалою господарського суду Харківської області від 22.08.2017 не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги заявник наголошує на порушенні боржником порядку ліквідації юридичної особи, встановленого ст. 110, ст. 111 ЦК України для звернення до суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.10.2017 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 16.11.2017 року.

16.11.2017 ліквідатором Махницьким Р.О. надано до суду апеляційної інстанції клопотання (вх. №11736) про долучення до матеріалів справи оригіналу заяви №2246 від 11.11.2017 року.

16.11.2017 ліквідатором Махницьким Р.О. надано відзив на апеляційну скаргу (вх. №11733) в якому ліквідатор спростовує наведені скаржником доводи, заперечує повністю вимоги, викладені в апеляційній скарзі, вважає оскаржувану ухвалу законною та такою, що винесена за умов повного дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить залишити ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2017 у справі № 922/3567/16 без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 розгляд справи відкладено на 07.12.2017 та зобов'язано Центральну ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, м. надати суду апеляційної інстанції докази, що підтверджують повноваження Швед А.В. на підписання апеляційної скарги у даній справі від імені Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

В судове засідання 07.12.2017 інші учасники провадження у справі про банкрутство, зокрема, боржник, ліквідатор Махницький Р.О. не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності ліквідатора та іншого кредитора за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника ліквідатора, кредиторів у справі, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2016 прийнято до розгляду заяву про порушення справи про банкрутство ТОВ "Сачиго" на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

За результатом проведення підготовчого засідання, ухвалою господарського суду Харківської області від 22.11.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сачиго", код 39609703, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду Харківської області від 06.12.2016 по справі №922/3567/16 ТОВ "Сачиго" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Призначено ліквідатором ТОВ "Сачиго" голову ліквідаційної комісії Махницького Руслана Олександровича, встановлено строк для пред`явлення кредиторами своїх вимог до боржника - один місяць з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зобов'язано ліквідатора представити суду реєстр грошових вимог кредиторів, повідомлення про результати розгляду вимог кредиторів банкрута, надавати суду щомісячно звіти про хід ліквідаційної процедури, в строк до 06.12.2017 р. виконати ліквідаційну процедуру, надати суду звіт про виконану роботу, всі докази, що свідчать про виконання ліквідаційної процедури, тощо.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.03.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів ТОВ "Сачиго", до якого включені вимоги Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області у розмірі 1800,00 грн. до третьої черги реєстру вимог кредиторів, а також включені вимоги ТОВ "Провід Групп" у розмірі 539000,00 грн., як такі, що не є конкурсними та погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

22.08.2017 прийнято оскаржувану ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідовано юридичну особу - ТОВ "Сачиго", код 39609703; місце реєстрації : 61020, місто Харків, вул. Китаєнко, буд. 39. Провадження у справі припинено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу від 22.08.2017, господарський суд Харківської області виходив з того, що ліквідатором виконано всі дії з ліквідації банкрута, передбачені ст. 41-48 Законом про банкрутство, та надано суду документи, що підтверджують завершення ліквідаційної процедури, в тому числі ліквідаційний баланс з непогашеною кредиторською заборгованістю у зв'язку з відсутністю активів, які можна було б направити на погашення кредиторської заборгованості, тобто, ліквідатором здійснена процедура ліквідації банкрута у повному обсязі відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників провадження у справі, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Згідно ст. 4 1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Провадження по даній справі про банкрутство ТОВ Сачиго здійснюється за ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, чинній після 19.01.2013.

Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.

Відповідно до вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" під ліквідацією розуміється припинення суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення в порядку цього Закону вимог кредиторів шляхом продажу його майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом. У разі виявлення зазначених обставин ліквідатор (ліквідаційна комісія) зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство такої юридичної особи.

Спрощена процедура банкрутства, яка передбачена ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (банкрутство боржника, що ліквідується власником), випливає з процедури добровільної ліквідації юридичної особи, тобто ліквідації юридичної особи за рішенням її учасників (власників) або органу, уповноваженого на це установчими документами.

Необхідними передумовами для звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є дотримання боржником порядку досудової ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи (суб'єкта господарювання).

Такі передумови полягають у наступному: прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про ліквідацію юридичної особи - боржника; повідомлення органу, що здійснює державну реєстрацію, про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи; проведення аналізу активів боржника шляхом здійснення інвентаризації наявного майна (у тому числі переданого у заставу), його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості боржника; обставини надання ліквідатором органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування первинних документів юридичної особи, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, в порядку ч.7 ст.111 ЦК України; аналіз пасивів боржника шляхом оприлюднення повідомлення про рішення учасників (власника) або органу боржника, уповноваженим на це установчими документами, про припинення юридичної особи у встановленому законом порядку.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника відповідно до п.3 ст.11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; складання проміжного ліквідаційного балансу, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результати їх розгляду; прийняття рішення учасниками (власником) або органом боржника, уповноваженим на це установчими документами, про звернення до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Дотримання визначених вимог та сукупність вказаних дій із доданням доказів їх проведення є підставою для звернення ліквідатора (ліквідаційної комісії) із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону про банкрутство та складає предмет спору у справі про банкрутство за особливою процедурою , що порушується в порядку норм означеної статті.

При цьому, колегія суддів зауважує, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є додання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку означеної статті саме на момент звернення боржника із відповідною заявою .

В свою чергу, встановлення судом обставин недотримання необхідних передумов звернення із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника у порядку статті 95 Закону може бути підставою для припинення незаконно порушеного провадження.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону про банкрутство після завершення всіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: відомості за результатами інвентаризації майна боржника та перелік ліквідаційної маси; відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання-передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів; довідка архівної установи про прийняття документів, які відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню тощо. Про час та місце судового засідання, у якому має розглядатися звіт і ліквідаційний баланс, господарський суд повідомляє ліквідатора та членів комітету кредиторів. Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу за своєю правовою природою є судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, зокрема, виявлення ліквідатором кредиторів та дотримання їх процесуальних прав під час розгляду їх грошових вимог, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів, доведення неможливості задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів за наслідками ліквідації боржника), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу є судовим актом, який не тільки встановлює обставини відсутності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, дає оцінку повноті дій ліквідатора в ході ліквідаційної процедури, але також підсумовує хід процедури банкрутства та припиняє провадження у справі про банкрутство. В зв'язку з цим, у підсумковому засіданні суду необхідно дати оцінку в цілому здійсненій процедурі банкрутства, зокрема, наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство, здійснення ліквідатором ліквідаційної процедури у відповідності до вимог Закону, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, оцінити повноту реалізації ліквідатором активів боржника.

Відповідно до п. п. 1, 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" № 6 від 23.03.2012 року рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема, яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Так, відповідно до ст. 11 Закону про банкрутство заява про порушення провадження у справі про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі та повинна містити: найменування господарського суду, до якого подається заява; ім'я або найменування боржника, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); ім'я або найменування кредитора, його місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи та реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності); виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви.

До заяви про порушення справи про банкрутство додаються: докази сплати судового збору, крім випадків, коли згідно із законом він не підлягає сплаті; довіреність чи інший документ, що засвідчує повноваження представника, якщо заяву підписано представником; докази того, що сума безспірних вимог кредитора (кредиторів) сукупно становить не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, якщо інше не передбачено цим Законом; рішення суду про задоволення вимог кредитора, що набрало законної сили; відповідна постанова державного виконавця або приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання вимог кредитора; докази того, що сума вимог кредитора (кредиторів) не забезпечена повністю заставою майна боржника (за наявності застави). До заяви боржника додаються також: установчі документи боржника - юридичної особи; бухгалтерський баланс боржника на останню звітну дату; перелік кредиторів боржника, вимоги яких визнаються боржником, із зазначенням загальної суми грошових вимог усіх кредиторів, а також щодо кожного кредитора - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків (за наявності), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; перелік майна боржника із зазначенням його балансової вартості та місцезнаходження, а також загальна балансова вартість майна; перелік майна, що перебуває у заставі або є обтяженим у інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кредиторів, на користь яких вчинено обтяження майна боржника, їх ім'я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційні коди юридичних осіб або реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), суми їх грошових вимог, підстави виникнення зобов'язань, а також строки їх виконання згідно із законом або договором; довідка органів приватизації (органів, уповноважених управляти об'єктами державної власності) стосовно наявності або відсутності на балансі підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, державного майна, що в процесі приватизації (корпоратизації) не увійшло до його статутного капіталу; перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, із зазначенням вартості таких зобов'язань, терміну виконання та підстав виникнення; відомості про всі рахунки боржника, відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, їх реквізити; відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, що належать боржнику, їх реквізити; протокол загальних зборів (конференції) працівників боржника, відповідне рішення первинної профспілкової організації боржника (за наявності кількох первинних організацій - їхнє спільне рішення), на яких обраний представник працівників боржника для участі у справі про банкрутство, якщо такі збори (конференція) відбулися до подачі заяви боржника до господарського суду; копія спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідка про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їхніх дослідних зразків тощо); рішення власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника про звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство; інші документи, які підтверджують неплатоспроможність боржника.

Боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття судових витрат, якщо інше не передбачено цим Законом.

Боржник зобов'язаний звернутися до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство у разі виникнення таких обставин: задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов'язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами (загроза неплатоспроможності); під час ліквідації боржника не у зв'язку з процедурою банкрутства встановлено неможливість боржника задовольнити вимоги кредиторів у повному обсязі; в інших випадках, передбачених цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2016 до господарського суду Харківської області ліквідатором Махницьким Р.А. подана заява про порушення справи про банкрутство ТОВ "Сачиго" на підставі ст.ст. 11, 95 Закону про банкрутство з посиланням на те, що після прийняття рішення про ліквідацію було виявлено недостатність майна підприємства для задоволення вимог кредиторів.

Заява про порушення справи про банкрутство обґрунтована тим, що 12.07.2016 на загальних зборах засновників ТОВ "Сачиго" було прийнято рішення про ліквідацію підприємства та призначено ліквідатором Махницького Р.А. З метою реалізації вказаного рішення на підставі ст. 111 Цивільного кодексу України та ст. 91 Господарського кодексу України було проведено дії, спрямовані на ліквідацію підприємства, зокрема, на виявлення майна боржника з подальшим проведенням його інвентаризації, з'ясування наявності корпоративних прав підприємства, ліцензій, документів дозвільного характеру, виданих підприємству, виявлення наявності заборгованості зі сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування тощо. Також складено документи фінансової та статистичної звітності підприємства за останній звітній період, проміжний ліквідаційний баланс.

В заяві також повідомлялось, що за наслідками вказаних дій було виявлено, що визнана боржником сума кредиторської заборгованості складає 540800,00 грн., що перевищує вартість наявного майна підприємства та наявних коштів. При цьому в активах боржник має лише дебіторську заборгованість в сумі 500000 грн., яку ліквідатору вжитими заходами стягнути не вдалось.

На підтвердження зазначених обставин до заяви про порушення справи про банкрутство додано, зокрема, копії таких документів: протоколів загальних зборів засновників, копії статутних та розпорядчих документів, відомості про всі рахунки, на яких обліковуються цінні папери, перелік майна боржника, що перебуває у заставі, перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, перелік кредиторів боржника, перелік кредиторів боржника , вимоги яких визнаються боржником, перелік осіб, що мають невиконані зобов'язання перед боржником, копії запитів та відповідей, в тому числі роздруківку запиту та відповіді про відсутність інформації в єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, оприлюдненого повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи, підтвердження направлення заяви з додатками кредитору, фінансовий звіт (проміжний ліквідаційний баланс), документи щодо проведення інвентаризації.

До заяви також було додано копію наказу №01/230916 від 23.09.2016 щодо використання факсиміле, відповідно до якого для правильності застосування і використання печатки - факсиміле з відображення підпису ліквідатора Махницького Р.А. та з метою належного проведення ліквідаційної процедури підприємства затверджено зразок факсиміле з відображенням підпису ліквідатора Махницького Р.А., використання факсиміле покладено особисто на ліквідатора Махницького Р.А. або на уповноважених осіб, що можуть діяти в інтересах підприємства на підставі наданих повноважень. Дозволено використання факсиміле при підписанні різноманітних запитів, заяв, довіреностей, інших документів, в усіх органах влади та управління, інших установах та організаціях, незалежно від підпорядкування, форм власності та галузевої належності, в т.ч в усіх без винятку судових установах.

Приписами ч. 1 ст. 111 Цивільного кодексу України встановлено, що з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу щодо ліквідації юридичної особи ліквідаційна комісія (ліквідатор) зобов'язана вжити всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості юридичної особи, що ліквідується, та письмово повідомити кожного з боржників про припинення юридичної особи в установлені цим Кодексом строки.

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) заявляє вимоги та позови про стягнення заборгованості з боржників юридичної особи.

Так, як вже зазначалось, у заяві про порушення справи про банкрутство ліквідатор повідомляв про наявність визнаної боржником кредиторської заборгованості в сумі 540800,00 грн., яка складається із заборгованості перед ТОВ "Провід Групп" в сумі 539000,00 грн. та перед Київською ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС України по податку на прибуток за 9 місяців 2016 в сумі 1800,00 грн.

Як на підставу виникнення кредиторської заборгованості перед ТОВ "Провід Групп" ліквідатор посилався на існування у ТОВ "Сачиго" заборгованості за укладеним 15.10.2015 року між ТОВ "Сачиго" та ТОВ "Провід Груп" договором про відступлення права вимоги в розмірі 500000,00 грн., у відповідності до умов якого, ТОВ "Сачиго" , як новий позикодавець, набув право вимоги до ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" за укладеним 30.06.2014 року між ТОВ "Провід Груп" та Компанії Аміна -ЛТД договором поворотної фінансової допомоги №2016вп/3.

Боржник зазначав, що до нього надійшла заява від ТОВ "Провід Груп" про визнання кредиторських вимог за договором відступлення права вимоги від 15.10.2015 в загальній сумі 539000,00 грн., які були визнані ним у повному обсязі. На підтвердження вказаних обставин до заяви про порушення справи про банкрутство були надані копії претензії ТОВ "Провід Групп" від 22.07.2016, копія заяви про визнання кредиторських вимог від 09.09.2016, копія договору відступлення права вимоги від 15.10.2015, укладеного між ТОВ "Провід Групп" та ТОВ "Сачиго", а також акту прийому-передачі документів до вказаного договору. При цьому, докази існування права вимоги (яке є предметом договору відступлення права вимоги від 15.10.2015), а саме, акт звірки взаєморозрахунків, приходний касовий ордер та інші документи, які передавалися за актом від 15.10.2015, до матеріалів справи додані не були та судом першої інстанції не витребувались, а отже і не досліджувались. Також, крім копії договору про надання поворотної фінансової допомоги №201вп/3 від 30.06.2014 в матеріалах справи відсутні будь-які первинні документи, які б підтверджували надання ТОВ "Провід Групп" фінансової допомоги ТОВ "Компанія Аміна-ЛТД" у розмірі 500000,00 грн. за договором №2016вп/3 від 30.06.2014. При цьому, колегія суддів враховує, що підставою для звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ТОВ Сачиго , заявником було визначено саме кредиторську заборгованість перед ТОВ "Провід Групп" в розмірі 539000,00 грн. за укладеним договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015.

За таких обставин, колегія суддів не може вважати підтвердженими матеріалами справи обставини наявності вказаної кредиторської заборгованості, що ставить під сумнів реальність та достовірність кредиторської заборгованості ТОВ "Сачиго" перед ТОВ "Провід Групп", а також свідчить про її штучність.

Також, згідно заяви боржника в активах він мав лише дебіторську заборгованість в сумі 500000 грн. (ТОВ "Компанія Аміна-ЛТД"), яку, як новий позикодавець, набув згідно укладеного 15.10.2015р. з ТОВ "Провід Групп" договором відступлення права вимоги.

За поясненнями, наведеними ліквідатором в заяві про порушення справи про банкрутство, дебіторську заборгованість ТОВ "Компанії Аміна - ЛТД" в розмірі 500000,00 грн. за укладеним договором відступлення права вимоги від 15.10.2015 ліквідатору вжитими заходами стягнути не вдалось.

Водночас, окрім вказаних пояснень, матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили, що ліквідатором проводилась претензійно-позовна робота, направлена на стягнення з ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" дебіторської заборгованості в розмірі 500000,00 грн. за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015, що є необхідною передумовою для звернення із заявою про порушення справи про банкрутство, оскільки вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості буде підтверджувати, що боржник вжитими заходами намагався відновити свою платоспроможність. При цьому, під час розгляду звіту ліквідатора про виконану ліквідаційну процедуру було надано звіт про визначення розміру ринкової вартості дебіторської заборгованості, яка обліковується на балансі ТОВ "Сачиго". В додатках до цього звіту міститься незасвідчена копія договору №2016вп/3 про надання поворотної фінансової допомоги від 30.06.2014, укладеного між ТОВ "Провід Групп" та ТОВ "Компанія Аміна-ЛТД", яка в силу ст.ст. 32-34 ГПК України не може вважатися доказом у справі.

При цьому, як вбачається з протоколу загальних зборів ТОВ "Сачиго" від 12.07.2016, а також з постанови господарського суду від 06.12.2016 року, ліквідатора було зобов'язано вжити всіх заходів стягнення дебіторської заборгованості, докази що свідчать про стягнення дебіторської заборгованості, або докази, що свідчать про неможливість стягнення дебіторської заборгованості надати суду. В той же час, ліквідатором не було надано доказів, що свідчать про вжиття будь-яких заходів, які підтверджують виконання ним дій, направлених на стягнення дебіторської заборгованості боржника. Надана ліквідатором до матеріалів справи копія претензії №пр-2 від 13.09.2016 до ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" на суму 500 000,00 грн. про сплату заборгованості за договором про відступлення права вимоги від 15.10.2015 та договором №2016вп/3 від 30.06.2014 про надання поворотної фінансової допомоги в розмірі 500000,00 грн. не може бути прийнята колегією в якості підтверджувальних документів, що свідчать про виконання дій із стягнення дебіторської заборгованості, оскільки ліквідатором до матеріалів справи не надано жодних доказів, що підтверджують направлення вказаної претензії ТОВ "Компанії Аміна -ЛТД" .

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що викладені у заяві про порушення справи про банкрутство обставини про неплатоспроможність боржника, зокрема, щодо наявності та розміру кредиторської та дебіторської заборгованості, не підтверджуються іншими зібраними під час розгляду справи матеріалами та не відповідають встановленим під час розгляду справи обставинам.

Крім того, положеннями ч. 4 ст. 111 ЦК України визначено, що ліквідаційна комісія (ліквідатор) вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи, що припиняється, а також майна її філій та представництв, дочірніх підприємств, господарських товариств, а також майна, що підтверджує її корпоративні права в інших юридичних особах, виявляє та вживає заходів щодо повернення майна, яке перебуває у третіх осіб.

Колегія суддів зазначає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка. При цьому забезпечуються: виявлення фактичної наявності активів та перевірка повноти відображення зобов'язань, коштів цільового фінансування, витрат майбутніх періодів; установлення лишку або нестачі активів шляхом зіставлення фактичної їх наявності з даними бухгалтерського обліку; виявлення активів, які частково втратили свою первісну якість та споживчу властивість, застарілих, а також матеріальних та нематеріальних активів, що не використовуються, невикористаних сум забезпечення; виявлення активів і зобов'язань, які не відповідають критеріям визнання.

Пунктом 6 Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014р. N 879 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.10.2014р. за N 1365/26142, встановлено, що інвентаризація активів та зобов'язань включає в себе інвентаризацію основних засобів, матеріальних активів, незавершених капітальних інвестицій, запасів, біологічних активів, готівки, грошових коштів та їх еквівалентів, бланків документів суворої звітності, дебіторської та кредиторської заборгованості, витрат і доходів майбутніх періодів.

У розділі ІІ зазначеного Положення, яким врегульовано порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів, визначено, що для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери).

Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно. Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Відповідно до пункту 5 Положення інвентаризація проводиться з метою забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства. Під час інвентаризації активів і зобов'язань перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан, відповідність критеріям визнання і оцінка.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції встановив, що в ході ліквідаційної процедури під час проведення інвентаризації на підприємстві боржника не було виявлено майна та інших матеріальних активів або грошових цінностей. Вказані обставини були зазначені ліквідатором в заяві про порушення справи про банкрутство, з посиланням на матеріали проведеної інвентаризації, які долучені до заяви ліквідатора, а саме, інвентаризаційний опис основних засобів, порівняльна відомість результатів інвентаризації, акт інвентаризації розрахунків із покупцями , постачальниками та іншими дебіторами та кредиторами, які складені ліквідатором від 07.10.2016 та з яких вбачається повна відсутність у товариства товарно-матеріальних цінностей та грошових коштів за даними бухгалтерського обліку та по факту.

Матеріали справи свідчать, що 07.10.2016 ліквідатором Махницьким Р.А. видано наказ про проведення інвентаризації, у якому визначено: провести повну інвентаризацію активів та зобов'язань товариства з перевіркою їх фактичної наявності станом на 07.10.2016 та обов'язковим складанням відповідних інвентаризаційних описів; інвентаризацію провести в присутності матеріально відповідальної особи; інвентаризаційній комісії в п'ятиденний строк після закінчення інвентаризації розглянути її результати та передати її результати на затвердження керівнику підприємства.

Водночас, як свідчать матеріали справи, інвентаризаційні заходи здійснювались ліквідатором одноособово, без залучення та участі матеріально відповідальних осіб або суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснювала ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах, враховуючи що видом економічної діяльності ТОВ "Сачиго", згідно даних фінансового звіту, є неспеціалізована оптова торгівля.

Як зазначено ліквідатором у ліквідаційному звіті, наданому на затвердження до суду першої інстанції, первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку директором підприємства ліквідатору згідно акту прийому - передачі від 12.07.2016 передані не були. Таким чином, в даному випадку, інвентаризація підприємства боржника проводилась за відсутністю документальних даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

За таких обставин, колегія суддів критично ставиться до висновків, зазначених ліквідатором у порівняльній відомості результатів інвентаризації про відсутність основних та нематеріальних активів, грошових коштів та відомостей щодо розрахунків із кредиторами та дебіторами, оскільки вони не можуть підтверджувати дійсний стан розбіжностей між показниками даних бухгалтерського обліку та даними інвентаризації. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора до керівника ТОВ "Сачиго" з приводу передачі ліквідатору первинних документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності товариства та інших документів, необхідних для виконання покладених на нього обов'язків проведення інвентаризації.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи інвентаризаційні описи та акти інвентаризації, складені ліквідатором Махницьким Р.А. за відсутності доказів отримання та дослідження первинних документів ТОВ "Сачиго" не свідчать про здійснення ліквідатором боржника відповідно до вимог ч. 4 ст. 111 ЦК України належної та повної інвентаризації активів та зобов'язань боржника, а її проведення здійснено в порушення вимог чинного законодавства.

Вимогами ч. 3 статті 111 Цивільного кодексу України, встановлено, що під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред'явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

У пункті 20.4 гл. 20 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 року за №1172/8493, встановлено, що у разі припинення юридичної особи внаслідок її ліквідації для проведення ліквідаційної процедури використовується один поточний рахунок юридичної особи, що ліквідовується, визначений комісією з припинення (ліквідатором, ліквідаційною комісією тощо)

Закриття інших рахунків, які не використовуються для проведення ліквідаційної процедури, здійснюється ліквідатором (ліквідаційною комісією) на підставі заяви про закриття рахунку, підписаної особою, яка згідно з рішенням учасників юридичної особи, суду або органу, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи, призначена ліквідатором (за умови проведення ідентифікації та верифікації), та копії рішення учасників, суду або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами про ліквідацію юридичної особи, засвідченої нотаріально або органом, який прийняв таке рішення. Додатково подається картка із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчена нотаріально, якщо на рахунку є залишок коштів.

Поточний рахунок, який використовувався для проведення ліквідаційної процедури, закривається ліквідатором на підставі його заяви про закриття поточного рахунку.

Згідно з пунктом 11.16 "Порядку обліку платників податків та зборів", затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України № 1588 від 09.12.2011 року, належним доказом наявності відкритих /закритих рахунків у боржника є Довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишку коштів та їх закриття.

Разом з тим, поза увагою суду першої інстанції залишилося те, що до заяви голови ліквідаційної комісії боржника про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Сачиго" надано лише довідку ПАТ КБ Приватбанк про рахунок та залишок коштів від 20.09.2016, яка не є належним доказом, що підтверджує наявність рахунків боржника, оскільки згідно з п. 11.16 Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, належним доказом наявності відкриття /закриття рахунків у боржника є саме довідка ДПІ по розрахункових рахунках боржника в банківських установах, розміру залишків коштів та їх закриття, яка до заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором не надавалась .

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Водночас, довідка ДПІ про наявні рахунки ліквідатором ТОВ "Сачиго" була надана до суду першої інстанції лише 06.12.2016 року, тобто після проведення підготовчого засідання 22.11.2016 за результатом якого судом прийнято рішення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Сачиго", тобто за відсутності даних про рахунки боржника.(а.с. 77 т. 1)

Колегія суддів зазначає, що лише після проведення інвентаризації всього майна підприємства, його належної оцінки та оцінки грошових коштів на рахунках боржника, а також вжиття всіх необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості підприємства-боржника, можливо було б встановити, що активів підприємства недостатньо для задоволення вимог кредиторів та наявність підстав для звернення до господарського суду з заявою про порушення справи про банкрутство боржника.

Водночас, боржником у даному випадку, не наведено належними та допустимими доказами, що на момент звернення із заявою про порушення справи про банкрутство в порядку ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", майна підприємства -боржника не вистачало для задоволення вимог кредиторів.

Також, відповідно до частини 7 статті 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку.

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Крім того, відповідно до п.п.78.1.7 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором Махницьким Р.А. 21.09.2016 на адресу Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області була направлена заява про проведення документальної перевірки про нарахування, обчислення та сплату податків та зборів.

Листом від 29.09.2016 за №18086/10/20-30-14-03-14 Центральна ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області повідомила ліквідатора, що згідно отриманого від державного реєстратора відомостей про внесення до ЄДР запису про прийняття рішення про припинення ТОВ "Сачиго", на підставі п.п.78.1.7 п.78.1 статті 78 Податкового кодексу України, буде проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Сачиго". У зв'язку з цим, для проведення перевірки фінансово-господарської діяльності, ліквідатору було запропоновано повідомити податковий орган про адресу, де буде проводитись перевірка та забезпечити надання первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства.

При цьому, колегія суддів враховує, що дані місцезнаходження підприємства, щодо якого буде проводитись документальна позапланова перевірка є необхідними для складання податковим органом наказу, виключно за умовами якого податковий орган має право приступити до проведення перевірки та в якому, між інших даних зазначається адреса об'єкта, перевірка якого проводиться (ст. 81.1 Податкового кодексу України).

Водночас, ліквідатором не підтверджено, що вимоги Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області ним були виконані та повідомлено податковий орган про адресу місцезнаходження ТОВ "Сачиго", натомість листом від 05.10.2016 ліквідатор Махницький Р.А. звернувся до Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС із заявою в якій просив направити акт про результати проведення перевірки за місцезнаходженням товариства, посилаючись на факт того, що наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки товариство не отримувало. (а.с. 7 т. 2)

Листом від 18.10.2016 податковий орган повідомив ліквідатора про неможливість виконання його прохання, оскільки з даного листа не вбачається, акт перевірки якого підприємства ліквідатор просив надати - ТОВ Сачиго або ТОВ Абилин .

В матеріалах справи містяться лист ліквідатора до виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (а.с. 20 т. 2) та лист до виконавчої дирекції Харківського обласного відділення Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професіональних захворювань у Харківській області (а.с. 48 т. 2) б/н та без дати, в яких він просив надати інформацію про наявність або відсутність у ТОВ Сачиго заборгованості щодо сплати загальнообов'язкових внесків. За даними Фондів соціального страхування заборгованість ТОВ Сачиго відсутня.

Проте, в розумінні приписів ч. 7 ст. 111 ЦК України, звернення із запитом про наявність або відсутність заборгованості до фондів соціального захисту не передбачено, оскільки приписами вказаної статті встановлено необхідність надання до Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку до з метою встановлення наявності або відсутності заборгованості боржника.

Згідно з частиною 10 статті 111 ЦК України до затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Водночас, як встановлено судом апеляційної інстанції, в порушення вимог законодавства, ліквідатором боржника не надано доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника, як і не надано доказів складання та подання боржником органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування звітності за останній звітний період.

При цьому, як вбачається зі звіту ліквідатора (п. 11), який затверджено оскаржуваною ухвалою, ліквідатор повідомляв суд, що не мав можливості надати контролюючому органу первинні документи, регістри бухгалтерського та податкового обліку для призначення для проведення перевірки, внаслідок відсутності на підприємстві вказаних документів.

Водночас, матеріали справи не містять доказів вжиття ліквідатором заходів, направлених на відновлення первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що мало б наслідком належного виконання ліквідатором вимог ч. 7 ст. 111 ЦК України щодо надання податковому органу первинних документів для здійснення відповідних перевірок щодо наявності або відсутності заборгованості із сплати податків та зборів.

Проведення аналізу активів та пасивів боржника є підставою складення проміжного ліквідаційного балансу, який додається до заяви боржника, відповідно до пункту 3 статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду . Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи (ч.8 ст.111 ЦК України).

Частиною 11 статті 111 ЦК України встановлено, що після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає ліквідаційний баланс, забезпечує його затвердження учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, та забезпечує подання органам доходів і зборів.

До заяви про порушення провадження у справі про банкрутство ліквідатором ТОВ Сачиго надано Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва станом на 01.01.2017, який визначено ним як проміжний ліквідаційний баланс. (т.1, а.с.41).

Також ліквідатором боржника складено та надано до суду першої інстанції Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства станом на 14.06.2017 (ліквідаційний баланс).

Водночас, Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва не може вважатись ліквідаційним балансом (проміжним ліквідаційним балансом), оскільки не містить даних про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду, як визначено ч. 8 ст. 111 ЦК України.

Також, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про подання ліквідатором ТОВ Сачиго проміжного ліквідаційного балансу до податкових органів.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вимог Закону, ліквідатором боржника - ТОВ "Сачиго" не надано доказів проведення контролюючим органом відповідних позапланових перевірок боржника, як і відсутні докази складання та подання боржником органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітності за останній звітний період, разом з тим ліквідатором боржника складено та подано до суду Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємства станом на 01.01.2017 та станом на 14.06.2017, а не проміжний ліквідаційний баланс ТОВ "Сачиго" , у відповідності до 8 ст. 111 ЦК України.

Крім того, ч.2 ст.36 ГПК України передбачено, що письмові докази подаються суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

Згідно ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом.

У разі звернення до господарського суду боржника із заявою про порушення справи про банкрутство, у підготовчому засіданні з'ясовуються ознаки неплатоспроможності боржника або її загрози.

Вищезазначені документи, що підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог ЦК України, ГК України, щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не можуть бути надані суду після порушення справи, оскільки на відміну від позовного провадження, порушення справи про банкрутство тягне за собою ряд правових наслідків.

Матеріалами справи встановлено, що ухвалою господарського суду Харківської області від 26.10.2016 заявника було зобов'язано надати суду для огляду зокрема, оригінали протоколів загальних зборів засновників товариства від 12.07.2016 та від 08.10.2016, докази дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства, оригінали документів, доданих до заяви для огляду суду, всі документи, що свідчать про фінансовий стан підприємства та які підтверджують неплатоспроможність боржника. Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.11.2016 розгляд справи було відкладено на 22.11.2016 року та зобов'язано заявника виконати вимоги ухвали суду від 26.10.2016. Проте, ані з протоколу судового засідання, ані з ухвали господарського суду від 22.11.2016 не вбачається, що ліквідатором було надано, а судом оглянуто та досліджено оригінали документів, на які посилався ліквідатор в якості підстав для звернення до суду із заявою про порушення справи про банкрутство та які належним чином підтверджували рішення засновника товариства про ліквідацію підприємства, а також фінансовий стан підприємства та його неплатоспроможність при тому, що всі наявні документи в матеріалах справи з боку ліквідатора Махницького Р.А. підписано за допомогою факсимільного підпису.

Також колегією суддів враховуються доводи апеляційної скарги, які підтверджені представником апелянта в судовому засіданні про те, що 18.09.2017 розпочато досудове розслідування за ч. 2 ст. 205-1 Кримінального кодексу України відносно осіб, які в період 2016-2017 років, діючи за попередньою змовою, використовуючи процедуру банкрутства, з метою уникнення податкових перевірок та визначення заборгованості зі сплати податків та зборів, внесли до статутних та реєстраційних документів завідомо неправдиві відомості щодо місцезнаходження платників податків за юридичними адресами та подали державному реєстратору зазначені документи стосовно 287 товариств з обмеженою відповідальністю до переліку яких відноситься і ТОВ Сачиго .

Зважаючи на те, що при винесенні вказаної ухвали судом першої інстанції не надано оцінки наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство за ознаками ст. 95 Закону про банкрутство шляхом перевірки дотримання заявником всіх необхідних передумов для звернення до суду, передбачених ст.ст.105,110,111 ЦК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд першої інстанції без належного дослідження всіх обставин справи, повної та всебічної перевірки зібраних по справі доказів безпідставно порушив провадження по справі, визнав боржника банкрутом за затвердив звіт ліквідатора.

З урахуванням встановлених по справі обставин, ухвала господарського суду Харківської області від 22.08.2017 у справі №922/3567/16 скасуванню як такої, що прийнята з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, провадження у справі слід припинити відповідно п. 1-1 ч.1 статті 80 ГПК України як таке, що порушено безпідставно.

Керуючись, ст.ст. п.1-1 ст.80, 91, 99, 101, п. 3 ст. 103, п.п.1,4 ч.1 ст.104, ст.ст. 105,106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м. Харків задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.08.2017 у справі №922/3567/16 скасувати.

Провадження у справі №922/3567/16 припинити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Повний текст постанови складено 12.12.17

Головуючий суддя Тарасова І. В.

Суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.