Постанова

від 05.12.2017 по справі 910/17882/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2017 р. Справа№ 910/17882/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Пантелієнка В.О.

Доманської М.Л.

За участю секретаря судового засідання Ляховенка М.Д.

та представників сторін:

від Іноземного підприємства "І-АР-СІ": Богатих Д.С. - довіреність б/н від 01.12.2017;

від ВГО "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав": Шалавінський О.В. - довіреність б/н від 27.04.2017;

від ОП "Український музичний альянс": Калениченко П.А. - директор.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017

у справі № 910/17882/17 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство

Авторських Прав"

до Іноземного підприємства "І-АР-СІ"

про стягнення 1 104 104,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 затверджено мирову угоду, укладену між Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" та Іноземним підприємством "І-АР-СІ" 30.10.2017, в наступній редакції:

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав", (надалі - "Організація") в особі Голови Ю.М. Гандзюка, який діє на підставі Статуту та

Іноземне підприємство "І-АР-СІ" (надалі - "Імпортер") в особі Директора В.А. Іщенко, який діє на підставі Статуту,

за позовом Організації до Імпортера про про стягнення заборгованості у сумі 1 104 104,67 грн. у справі № 910/17882/17, що розглядається Господарським судом міста Києва, керуючись ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, укладенням цієї мирової угоди (надалі також - Угода) домовились про наступне:

1. Імпортер визнає обґрунтованими та законними вимоги Організації викладені у позовній заяві від 13 жовтня 2017 року про стягнення заборгованості за Договором про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв № ІМ-2111/16 від 21.11.2016 р. (надалі - Договір) та Додатковою угодою №1 від 01.08.2017 року до Договору, що у відповідності до Додатку № 5/2/14 до Договору Імпортером залишилась не виконаною сплата відрахувань (винагороди) за період з 07 березня 2014 року по 29 грудня 2014 року в розмірі 23 975 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 39 коп., та у відповідності до Додатку №30/12/14 до Договору Імпортером залишилась не виконаною сплата відрахувань (винагороди) за період з 30 грудня 2014 року по 20 листопада 2016 року в розмірі 1 080 129 (один мільйон вісімдесят тисяч сто двадцять дев'ять) грн. 28 коп., а разом 1 104 104 (один мільйон сто чотири тисячі сто чотири) грн. 67 коп. та зобов'язується виплатити Організації остаточно узгоджену Сторонами суму відрахувань (відсотків) у розмірі - 1 104 104 (один мільйон сто чотири тисячі сто чотири) грн. 67 коп. до 17 березня 2018 р, в такому порядку:

- до 17 грудня 2017 р. - 23 975 (двадцять три тисячі дев'ятсот сімдесят п'ять) грн. 39 коп.

- до 17 січня 2018 р. - 360 043 (триста шістдесят тисяч сорок три) грн. 09 коп.

- до 17 лютого 2018 р. - 360 043 (триста шістдесят тисяч сорок три) грн. 09 коп.

- до 17 березня 2018 р. - 360 043 (триста шістдесят тисяч сорок три) грн. 10 коп.

2. Імпортер зобов'язується сплатити відрахування (відсотки) у розмірі та строки, передбачені цієї Угодою, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Організації, вказаний у цій мировій угоді, а Організація у свою чергу визнає розмір заборгованості, вказаний в п. 1 цієї Угоди належним і остаточним за Додатком №5/2/14 та Додатком №30/12/14 до Договору за зазначені періоди і зобов'язується не відмовлятись від узгодженої Сторонами суми заборгованості по відрахуваннях (відсотках), встановленої цією мировою угодою.

3. Організація підтверджує та гарантує Імпортеру, що є уповноваженою організацією відповідно до чинного законодавства на збір та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, здійснених виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах згідно до статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", що є предметом врегулювання цієї Угоди згідно Договору та за період, вказаний у п. 1 цієї Угоди.

4. Організація підтверджує та гарантує Імпортеру, що у разі виконання Імпортером обов'язків встановлених цією Угодою щодо сплати заборгованості по Договору та у строки зазначені у п.1. цієї Угоди, що є відрахуваннями (відсотками) від вартості обладнання і матеріальних носіїв ввезених Імпортером на митну територію України та за допомогою яких можна здійснити відтворення передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", в розмірі передбаченому цією Угодою, Організація не матиме жодних майнових чи будь-яких інших претензій до Імпортера з приводу виплати відрахувань (відсотків) за Договором за період з 07 березня 2014 року по 20 листопада 2016 року.

5. Сторони домовились, що усі судові витрати, зокрема, судовий збір за подання позовної заяви у справі № 910/17882/17 покладаються на Організацію.

6. Цю Угоду укладено в трьох примірниках, по одному для сторін і для суду.

Юридичні реквізити та підписи Сторін"; провадження у справі припинено.

Затверджуючи текст мирової угоди та припиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що текст мирової угоди не суперечить чинному законодавству України, фактичним обставинам справи та законним інтересам сторін, а відтак мирова угода підлягає затвердженню

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" 13.11.2017 (згідно поштового штемпелю на конверті) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 10.11.2017, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 у справі № 910/17882/17 про припинення провадження та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник посилається на те, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва винесена при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм процесуального права.

Мотивуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апелянт зазначає, що затверджена місцевим господарським судом мирова угода не відповідає закону і стосується прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі.

Разом з тим, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що суд першої інстанції прийнявши оскаржувану ухвалу без залучення до участі у справі ОП "Український музичний альянс" допустив порушення норм процесуального права, а також права скаржника на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дія якої поширюється на захист прав і юридичних осіб.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2017 апеляційна скарга Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" передана на розгляд суддів у складі: головуючий суддя Верховець А.А., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 05.12.2017.

01.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від ОП "Український музичний альянс" надійшли доповнення до апеляційної скарги відповідно до яких скаржник просить суд скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 у справі № 910/17882/17 про припинення провадження та передати справу на розгляд місцевого господарського суду.

05.12.2017 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) від представника відповідача наді1йшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого останній просить суд відмовити ОП "Український музичний альянс" в задоволенні апеляційної скарги повністю.

В судовому засіданні 05.12.2017 скаржник підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити.

Представники позивача та відповідача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили суд в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Відповідно до ст. 82 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 05.12.2017 згідно ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 4-3 ГПК України визначено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Іноземного підприємства "І-АР-СІ", відповідно до якого просила суд сягнути з Іноземного підприємства "І-АР-СІ" заборгованість у сумі 1 104 104,67 грн., яка утворилась внаслідок невиконання останнім умов Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв № ІМ-2111/16.

В обґрунтування правомірності звернення до суду, Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" зазначила, що є організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах , що підтверджується свідоцтвом №3/у від 29.12.2014, виданим Державною службою інтелектуальної власності України на підставі рішення № 1-14/9533 від 26.12.2014.

Згідно з п. 9 Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003, виробники та імпортери обладнання і (або) матеріальних носіїв для перерахування сум відрахувань та надання необхідної інформації самостійно обирають уповноважену організацію з числа визначених Департаментом. Отже, чинне законодавство не обмежує імпортера обладнання і (або) матеріальних носіїв щодо укладання договорів з уповноваженою організацією про виплату відрахувань, а навпаки надає право на самостійне обрання уповноваженої організації для виплати відрахувань.

Так, 21.11.2016 між Всеукраїнською громадською організацією Всеукраїнське Агентство Авторських Прав (надалі - Позивач, Уповноважена організація) та Іноземним підприємством "І-АР-СІ" (надалі - Відповідач, Імпортер), було укладено Договір про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №ІМ-2111/16 (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору відрахування (відсотки) - форма виплати винагороди на користь суб'єктів авторського права і(або) суміжних прав за відтворення, розмір якої обчислюється від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної в зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Відповідно до п. 2.1. Договору Відповідач зобов'язується виплатити Позивачу відрахування (відсотки) у розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України та цим Договором, а Уповноважена організація зобов'язувалася в порядку, передбаченому чинним законодавством України прийняти кошти (відрахування) від Імпортера та розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених Уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм).

Пунктом 3.5 Договору Сторони погодили наступний порядок сплати Відрахувань, не сплачених на дату укладення цього Договору, обов'язок сплати яких виник в період починаючи від 07.03.2014 р. включно до дати укладення цього Договору (до 20.11.2016 року). Сторони погодили, що виплата вказаних відрахувань здійснюється Імпортером шляхом перерахування Відрахувань (відсотків) на рахунок Уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою зовнішньоекономічному договорі контракті) Імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті по курсу Національного Банку України, на дату відповідної митної декларації.

Імпортер бере на себе обов'язок у строк та у розмірах визначених у Додатку №5/2/14 та Додатку № 30/12/14 до цього Договору перераховувати зазначені Відрахування (відсотки) за період починаючи з 07.03.2014 р. включно до дати укладення цього Договору (до 20.11.2016).

Відповідно до додатку від 21.11.2016 № 5/2/14 до Договору Сторони погодили наступний графік сплати відрахувань за період з 07.03.2014 по 29.12.2014: до 10.12.2016 - 25 000 грн.(сплачено); до 31.03.2017 - 25 000 грн. (сплачено); до 30.06.2017 - 25 000 грн. (сплачено); до 29.09.2017 - 23 975,39 грн. (не оплачено), на загальну суму 98 975,39 грн., з яких оплачено 75 000,00 грн.

Згідно з додатком від 21.11.2016 № 30/12/14 до Договору Сторони погодили наступний графік сплати відрахувань за період з 30.12.2014 по 20.11.2016: до 05.01.2017 - 25 000 грн. (сплачено); до 28.02.2017 - 25 000 грн. (сплачено); до 31.03.2017 - 25 000 грн. (сплачено); до 28.04.2017 - 25 000 грн. (сплачено); до 31.05.2017 - 100 000 грн. (сплачено); від 30.06.2017 - 100 000 грн. (сплачено); до 31.07.2017 - 100 000 грн. (не оплачено); до 31.08.2017 - 100 000 грн. (не оплачено); до 29.09.2017 - 200 000 грн. (не оплачено); до 31.10.2017 - 200 000 грн. (не оплачено); до 30.11.2017 - 200 000 грн. (не оплачено); до 29.12.2017 - 280 129,28 грн. (не оплачено), на загальну суму 1 380 129,28 грн., з яких оплачено 300 000,00 грн.

Згідно Додатку № 30/12/14 Договору черговий платіж по графіку сплати Відрахувань мав відбутись не пізніше 31.07.2017 р., у сумі 100 000 грн.

31.07.2017 Імпортер звернувся до Уповноваженої організації із гарантійним листом, яким гарантував оплату даного платежу до 31.08.2017 року включно, разом із черговим платежем по графіку який мав відбутись до 31 серпня 2017 року у сумі 100 000,00 грн. Проте, взятих на себе зобов'язань Імпортер не виконав та не перерахував необхідну суму на рахунок позивача.

01.09.2017 позивач звернувся до відповідача з платіжною вимогою на суму 1 104 104,67 грн., яка була проігнорована з боку Відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду. При цьому, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено в судовому засіданні представником відповідача, останній не заперечує проти позову та повністю визнає несплату зазначених платежів.

30.10.2017 до Господарського суду міста Києва звернувся представник відповідача з клопотанням про затвердження мирової угоди, відповідно до якого відповідач зазначив про те, що в ході переговорів, які відбулись між сторонами, відповідач висловив своє бажання та готовність виконати свої зобов'язання перед позивачем за спірним договором по сплаті відрахувань (відсотків) у розмірі, передбаченому чинним законодавством України та Договором за період з 07.03.2014 по 29.11.2016, зазначивши про те, що несвоєчасне виконання цього обов'язку відбулось у зв'язку з важким фінансовим становищем відповідача, проте позивач погодився прийняти зобов'язання відповідача в інші строки. До вказаного клопотання додано підписану сторони мирову угоду.

Відповідно п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одним із способів вирішення господарського спору є мирова угода сторін, яка може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмета позову (частини перша і третя статті 78 ГПК). Мирова угода підписується особами, уповноваженими представляти сторони в господарському суді (стаття 28 ГПК).

Умови мирової угоди мають бути викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання.

Суддя має роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження зі справи, зазначивши про це в ухвалі.

В ухвалі про затвердження мирової угоди у резолютивній частині докладно й чітко викладаються її умови і зазначається про припинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 80 ГПК), а також вирішуються питання, пов'язані з судовими витратами у справі. Затвердження судом мирової угоди з одночасним припиненням провадження у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розглядатися як два самостійних акти - окремо щодо затвердження мирової угоди і щодо припинення провадження.

Господарський суд не затверджує мирову угоду, якщо вона не відповідає закону, або за своїм змістом вона є такою, що не може бути виконана у відповідності з її умовами, або якщо така угода остаточно не вирішує спору чи може призвести до виникнення нового спору. Мирова угода не може вирішувати питання про права і обов'язки сторін, які можуть виникнути у майбутньому, а також стосуватися прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі або, хоча й беруть таку участь, але не є учасниками мирової угоди. Укладення мирової угоди неможливе і в тих випадках, коли ті чи інші відносини однозначно врегульовані законом і не можуть змінюватись волевиявленням сторін.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства укладення мирової угоди є правом сторін, яке ними реалізується шляхом подачі до суду відповідної письмової заяви та підписання мирової угоди, в той час як у суду в такому випадку виникають обов'язки перевірити наявність у осіб, які підписали таку мирову угоду, відповідного обсягу повноважень, перевірити чи умови мирової угоди викладені чітко й недвозначно з тим, щоб не виникало неясності і спорів з приводу її змісту під час виконання, роз'яснити сторонам процесуальні наслідки припинення провадження у справі.

Відповідно до приписів п. 7 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали мирову угоду і вона затверджена господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, мирова угода від 30.10.2017 підписана керівниками як позивача, так відповідача, тобто особами, які мали достатній обсяг повноважень на вчинення таких дій.

Матеріали справи не містять доказів про наявність будь-яких обмежень голови позивача Гандзюк Ю.М. та директора відповідача Іващенка В.А. на вчинення від імені позивача та відповідача відповідно таких дій.

Крім того, згідно ухвали Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 сторонам роз'яснені наслідки укладення мирової угоди.

Зі змісту мирової угоди виходить, що її умови викладені чітко й недвозначно і неясностей, і спорів з приводу її змісту під час виконання виникнути не повинно, з чого слідує, що місцевий господарський суд дослідивши всі обставини справи дійшов обґрунтованого висновку про затвердження мирової угоди у даній справі.

Стосовно тверджень скаржника про те, що мирова угода не відповідає закону і стосується прав і обов'язків інших юридичних чи фізичних осіб, які не беруть участі у справі, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 42 Закону України "Про авторське право та суміжні права" встановлено, що:

- виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети (ч. 4);

- розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв (ч. 5);

- зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків (ч. 7).

Відповідно до ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права" організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, такі функції: а) погоджувати з особами, які використовують об'єкти авторського права і (або) суміжних прав, розмір винагороди під час укладання договору; б) укладати договори про використання прав, переданих в управління. Умови цих договорів повинні відповідати положенням статей 31 - 33 цього Закону; в) збирати, розподіляти і виплачувати зібрану винагороду за використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єктам авторського права і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону; г) вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів (ч. 1); суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладання договорів з особами, які використовують ці об'єкти (ч. 2).

З наведеного слідує, що у випадку наявності у позивача договорів з суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав щодо збирання винагороди, яку має сплатити саме відповідач за спірним договором, обов'язки сторін (позивача та суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав) регулюються відповідним договором, укладеним між ними, і у випадку його порушення позивачем, в тому числі і укладенням спірної морової угоди, суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав не позбавлені права звернутися до позивача з відповідним позовом, тоді як суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав, які не передали позивачу повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від позивач такої винагороди лише у випадку її фактичного отримання останнім, тобто після фактичного виконання мирової угоди у цій справі, тому укладення такої угоди жодним чином не порушує їх прав.

Крім того, судова колегія зазначає, що результат розгляду даного спору не впливає на права та обов'язки Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за неналежне виконання умов Договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №ІМ-2111/16, тобто спір виник виключно на договірних відносинах між позивачем та відповідачем. Отже, місцевий господарський суд дослідивши всі обставини справи в сукупності, правомірно відмовив Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс" у задоволенні клопотання про залучення останнього до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що мирова угода від 30.10.2017 підписана уповноваженими особами, її умови викладені чітко й недвозначно і неясностей і спорів з приводу її змісту під час виконання виникнути не повинно, сторонам роз'яснені наслідки укладення мирової угоди, припинення провадження у цій справі не порушує інтереси інших осіб, а відтак, суд першої інстанції правомірно затвердив мирову угоду сторін та припинив провадження у справі на підставі п. 7 ст. 80 ГПК України.

За таких обставин, визначені законом підстави для скасування або зміни ухвали Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 у справі № 910/17882/17 відсутні.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" судом не вбачається.

В зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 99, 101 - 106, Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 у справі № 910/17882/17 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 у справі № 910/17882/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/17882/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 08.12.2017

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді В.О. Пантелієнко

М.Л. Доманська