Рішення

від 03.05.2018 по справі 910/17882/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2018Справа № 910/17882/17

головуючий суддя Бондаренко Г. П., за участю секретаря с/з Коваленко О. В.,

розглянувши в загальному позовному провадженні справу № 910/17882/17

За позовом Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав"

До Іноземного підприємства "І-АР-СІ"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Об'єднання підприємств "Український музичний альянс"

Про стягнення 1 104 104,67 грн.

За участю представників:

Від позивача: Шалавінський О. В., дов. б/н від 04.04.2018;

Від відповідача: Богатих Д. С., дов. б/н від 01.01.2018;

Від 3-ої особи: Лавриненко К. Л., дов. б/н від 30.01.2018.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Всеукраїнська громадська організація "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" (далі - позивач) в жовтні 2017 року звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Іноземного підприємства "І-АР-СІ" (далі - відповідач) про стягнення 1 104 104,67 грн., за якою було порушено провадження у справі № 910/17882/17, про що винесено відповідну ухвалу від 23.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв № ІМ-2111/16 від 21.11.2016, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 1 104 104, 67 грн.

Господарським судом міста Києва 30.10.2017 ухвалено розглядати дану справу у закритому судовому засіданні та відмовлено у залученні до участі у справі Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, про винесено відповідні ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 затверджено мирову угоду, укладену між Всеукраїнською громадською організацією "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" та Іноземним підприємством "І-АР-СІ" 30.10.2017, провадження у справі припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 апеляційну скаргу Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 у справі № 910/17882/17 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06.02.2018 касаційну скаргу Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" задоволено, встановлено, що у судів не було правових підстав для затвердження мирової угоди та припинення провадження у справі, оскільки правовідносини між учасниками процесу (щодо виплати відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися імпортерами обладнання і матеріальних носіїв) були врегульовані законом та не могли бути змінені волевиявленням сторін, а тому ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.10.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017 у справі № 910/17882/17 скасовано, справу №910/17882/17 передано до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Верховний Суд також зазначив, що оскільки Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" поряд із позивачем відповідно до закону наділений повноваженнями щодо здійснення збирання і розподілу між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань, рішення у справі № 910/17882/17 могло б вплинути на права Об'єднання підприємств "Український музичний альянс" щодо відповідача, відтак відмова Об'єднанню підприємств "Український музичний альянс" в залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє позовних вимог щодо предмета спору є порушенням норм процесуального права.

В результаті проведеного, за розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/148 від 21.02.2018, повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/17882/17, для нового розгляду справи визначено суддю Бондаренко Г. П.

Судом, у складі судді Бондаренко Г. П. 22.02.2018 відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 15.03.2018, а також відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучив до участі у справі № 910/17882/17 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Об'єднання підприємств "Український музичний альянс", про що постановив відповідну ухвалу.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва сторонами у справі та третьою особою подано письмові пояснення на постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2018.

Крім того, 14.03.2018 третьою особою у справі подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/17882/17 до розгляду касаційної скарги Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" на рішення першої та апеляційної інстанції у справі № 910/21850/16.

Господарський суд міста Києва 15.03.2018 оголосив перерву в підготовчому засіданні на 03.04.2018 та відмовив у задоволенні клопотання Об`єднання підприємств "Український музичний альянс" про зупинення провадження у справі, про що постановив відповідну ухвалу.

Суд 03.04.2018, керуючись ст. 182, 185, 195, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/1928/18 до судового розгляду по суті на 03.05.2018. Учасників справи про дату та час судового засідання повідомлено під розписку.

Через відділ канцелярії Суду від третьої особи 11.04.2018 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, в якому третя особа просить суд зупинити провадження у справі № 910/17882/17 до остаточного вирішення Верховним Судом справи № 910/21850/16.

У судове засідання 03.05.2018 представники сторін прибули. Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав подане ним раніше клопотання про зупинення розгляду справи, представники позивача та відповідача проти задоволення клопотання третьої особи заперечили.

Клопотання третьої особи обґрунтоване тим, що між ним та відповідачем існує спір за участі позивача у даній справі в якості третьої особи щодо стягнення відрахувань (відсотків), які, зокрема, є об'єктом договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №ІМ-2111/16 від 21.11.2016. Такий спір розглядається у справі №910/21850/16, в якій за касаційною скаргою третьої особи наразі відкрите провадження Верховним Судом (ухвала Верховного суду від 02.04.2018), розгляд скарги призначений на 05.06.2018. На думку третьої особи, існує об'єктивна неможливість розгляду справи № 910/17882/17 до остаточного вирішення справи № 910/21850/16, адже зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду у справі № 910/17882/17 до вирішення справи № 910/21850/16 (не існує можливості вказати, на чию користь відповідач повинен сплатити відрахування (відсотки), що є об'єктом договору №ІМ-2111/16 від 21.11.2016 - на користь позивача чи на користь третьої особи).

Розглянувши клопотання третьої особи в судовому засіданні суд відмовив в його задоволенні з підстав його недоведеності та необґрунтованості.

Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Позовні вимоги у справі № 910/21850/16 обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань в частині сплати відрахувань за ввезення на територію України обладнання у період з 07.03.2014 по 20.11.2016 на користь третьої особи у даній справі, як уповноваженої організації колективного управління. При цьому із матеріалів справи вбачається, що Київський апеляційний господарським суд 15.02.2018 прийняв постанову, в якій рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2017 у справі № 910/21850/16 скасував і постановив нове, яким в позові Об'єднанню підприємств Український музичний альянс відмовив повністю. Згідно з приписами ст. 284 Господарського процесуального кодексу України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Таким чином, у суду відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 910/17882/17 згідно ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, оскільки постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2018 у справі № 910/21850/16 набрала законної сили ще 15.02.2018.

Крім того, суд вважає, що в даній справі існує об`єктивна можливість за наявними у справі доказами встановити факти та оцінити обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, до розгляду касаційної скарги Верховним Судом у справі № 910/21850/16.

Представник позивача в судовому засіданні 03.05.2018 позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Позивач зазначав, що відповідно до п. 9. Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету з питань регуляторної політики та підприємництва. Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003, виробники та імпортери обладнання і (або) матеріальних носіїв для перерахування сум відрахувань та надання необхідної інформації самостійно обирають уповноважену організацію з числа визначених Департаментом. І саме на виконання приписів чинного законодавства 21 листопада 2016 року між Всеукраїнською громадською організацією Всеукраїнське Агентство Авторських Прав , як Уповноваженою організацією та Іноземним підприємством "І-АР-СІ", як імпортером, було укладено Договір про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №ІМ-2111/16, стягнення заборгованості по якому є предметом спору у даній справі.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.05.2018 надав суду пояснення по суті спору, позовні вимоги визнав та просив суд задовольнити позов повністю. Відповідач також відмітив, що наділений чинним законодавством правом самостійно обирати уповноважену організацію з числа визначених Департаментом, на користь якої буде здійснювати відрахування встановлені законом, і користуючись таким правом, уклав з позивачем, а не з третьою особою договір про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №ІМ-2111/16 від 21.11.2016, заборгованість за яким є предметом спору у даній справі, відповідно на його думку відповідні відрахування підлягають стягненню на користь позивача.

Третя особа у своїх поясненнях вказувала, що додаткова угода № 1 від 01.08.2017 до договору про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв №ІМ-2111/16 від 21.11.2016 є фіктивним правочином, оскільки вчинена без наміру створення правових наслідків, обумовлених цим правочином. На думку третьої особи реальний намір позивача та відповідача полягає в уникненні відповідачем відповідальності за невиконання обов'язку зі сплати відрахувань, що є предметом спору між третьою особою та відповідачем в інші справі № 910/21850/16.

У судовому засіданні 03.05.2018 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України Суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, позивач та третя особа є організаціями колективного управління, уповноваженими здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується відповідними свідоцтвами від 29.12.2014 № 3/у та від 20.12.2007 № 2/У відповідно.

Відповідач є імпортером обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України Про авторське право і суміжні права , який з 07.03.2014 по 20.11.2016 імпортував на митну територію України товари, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах. Вказана обставина визнається всіма учасниками справи.

Із матеріалів справи вбачається, що 21.11.2016 відповідач, як імпортер і позивач, як уповноважена організація уклали Договір №ІМ-211/16 про виплату відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв (далі за текстом - договір), за умовами якого:

- імпортер зобов'язується виплатити уповноваженій організації відрахування (відсотки) у розмірі та в порядку, передбаченому чинним законодавством України та договором, а уповноважена організація зобов'язується в порядку, передбаченому чинним законодавством України, прийняти кошти (відрахування) від імпортера та розподілити між організаціями колективного управління, які є на обліку у Державній службі інтелектуальної власності України, на основі договорів, укладених уповноваженою організацією з такими організаціями колективного управління для їх подальшого розподілу між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм) (пункт 2.1 договору);

- за договором імпортер зобов'язується в строк не пізніше дня, наступного за днем митного оформлення ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України, надіслати на поштову та електронну адреси уповноваженої організації повідомлення про ввезення обладнання і матеріальних носіїв на митну територію України за формою, передбаченою додатком №1 до договору (пункт 3.1 договору);

- розмір відрахувань за договором визначається у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (пункт 3.2 договору);

- сторони погодили, що імпортер в порядку та на умовах, визначених договором, сплачує уповноваженій організації винагороду за попередній період, а саме: за період починаючи з 07.03.2014 по 29.12.2014, шляхом перерахування відрахувань (відсотків) на рахунок уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою №992, від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті за курсом Національного банку України, на дату відповідної митної декларації; імпортер бере на себе обов'язок перераховувати зазначені відрахування (відсотки) за період починаючи з 07.03.2014 по 29.12.2014 включно; при цьому, не пізніше (15) робочих днів з дати (моменту) перерахування вказаних відрахувань, імпортер повинен надати уповноваженій організації повідомлення про ввезення обладнання та матеріальних носіїв на митну територію України визначених в додатку №1 до договору та довідку про виплату відрахувань за формою, визначеною в додатку №2 до договору, завірену підписом особи, яка має право підпису від імені імпортера та печаткою імпортера за період з 07.03.2014 по 29.12.2014 (пункт 3.5 Договору);

- на підставі попередньої наданої уповноваженій організації інформації щодо імпорту обладнання та матеріальних носіїв за період з 07.03.2014 по 29.12.2014, сторони погодили вказаний в додатку №5/2/14 до договору загальний розмір відрахувань за вказаний період та графік сплати відрахувань імпортером (підпункт 3.5.1 пункту 3.5 договору);

- сторони погодили, що порядок сплати відрахувань за інші періоди попереднього періоду, аніж вказаний у пункті 3.5 договору, узгоджується сторонами шляхом укладення додаткових угод до договору (підпункт 3.5.2 пункту 3.5 договору);

- сторони погодили такий порядок сплати відрахувань, не сплачених на дату укладення договору, обов'язок сплати яких виник в період починаючи від 30.12.2014 включно по дату укладення договору; сторони погодили, що виплата вказаних відрахувань здійснюється імпортером шляхом перерахування відрахувань (відсотків) на рахунок уповноваженої організації, виходячи з розмірів, встановлених Постановою №992, від вартості обладнання і матеріальних носіїв, зазначеної у відповідному зовнішньоекономічному договорі (контракті) імпортера про придбання обладнання і матеріальних носіїв в національній валюті за курсом НБУ, на дату відповідної митної декларації; імпортер бере на себе обов'язок у строк та у розмірі, зазначені у додатку №30/12/14 до договору, перерахувати зазначені відрахування (відсотки) за період починаючи з 30.12.2014 включно до дати укладення договору включно (пункт 3.6 договору);

- на підставі попередньо наданої уповноваженій організації інформації щодо імпорту обладнання та матеріальних носіїв за період з 30.12.2014 по дату укладення договору, сторони погодили наведений в додатку №30/12/14 до договору загальний розмір відрахувань та графік сплати відрахувань імпортером уповноваженій організації за період 30.12.2014 - 20.11.2016 (підпункт 3.6.1 пункту 3.6 договору);

- у випадку порушення імпортером строків виконання узгоджених у додатках № 5/2/14 та №30/12/14 графіків сплати відрахувань, передбачених пунктами 3.5.1 та 3.6.1 договору відповідно, строк оплати передбаченого додатком № 5/2/14 та додатком №30/12/14 несплаченого залишку сум відрахувань вважається таким, що сплив, та, відповідно, імпортер зобов'язаний протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання платіжної вимоги від уповноваженої організації в повному обсязі погасити залишок суми несплачених відрахувань передбачених додатком № 5/2/14 та додатком №30/12/14 договору (пункт 4.7. договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017 (пункт 5.1 договору).

Відповідно до додатку від 21.11.2016 №5/2/14 до договору позивач і відповідач погодили такий графік сплати відрахувань за період з 07.03.2014 по 29.12.2014: до 10.12.2016 - 25 000 грн.; до 31.03.2017 - 25 000 грн.; до 30.06.2017 - 25 000 грн.; до 29.09.2017 - 23 975,39 грн. Разом 98 975, 39 грн.

Згідно з додатком від 21.11.2016 №30/12/14 до договору позивач і відповідач погодили такий графік сплати відрахувань за період з 30.12.2014 по 20.11.2016: до 05.01.2017 - 25 000 грн.; до 28.02.2017 - 25 000 грн.; до 31.03.2017 - 25 000 грн.; до 28.04.2017 - 25 000 грн.; до 31.05.2017 - 100 000 грн.; до 30.06.2017 - 100 000 грн.; до 31.07.2017 - 100 000 грн.; до 31.08.2017 - 100 000 грн.; до 29.09.2017 - 200 000 грн.; до 31.10.2017 - 200 000 грн.; до 30.11.2017 - 200 000 грн.; до 29.12.2017 - 280 129, 28 грн. Разом 1 380 129, 28 грн.

Отже, уклавши договір з позивачем, відповідач зобов'язався сплатити позивачу відрахування за період з 07.03.2014 по 20.11.2016 в загальному розмірі 1 479 104, 67 грн.,, а додатками від 21.11.2016 №5/2/14 і №30/12/14 до договору сторонами погоджено строки сплати відрахувань за вказаний період.

Згідно з платіжними дорученнями від 09.12.2016 №135 на суму 25 000 грн., від 04.01.2017 №1 на суму 25 000 грн., від 20.02.2017 №287 на суму 25 000 грн., від 30.03.2017 № 472 на суму 25 000, 00 грн., від 30.03.2017 № 473 на суму 25 000, 00 грн., від 24.07.2017 № 1221 на суму 225 000, 00 грн., від 24.07.2017 № 1222 на суму 25 000, 00 грн. відповідачем перераховано позивачу за договором 375 000, 00 грн.

Суд встановив, що 31.07.2017 відповідач звернувся до позивача із гарантійним листом, яким гарантував оплату платежу (100 000, 00 грн., які за графіком мав сплатити до 31.07.2017) до 31.08.2017 включно, разом із черговим платежем по графіку, який мав відбутись до 31.08.2017 (вих. № 74/1, отримано нарочним).

Відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті відрахувань передбачених додатком № 30/12/14, щодо платежів які мали відбутись до 31.07.2017 у сумі 100 000,00 грн. та до 31.08.2017 у сумі 100 000,00 грн., і доказів іншого матеріали справи не містять.

У зв'язку з порушенням зобов'язань передбачених умовами договору та заявлених в гарантійному листі строків оплати чергового платежу за графіком з боку відповідача, позивач звернувся до відповідача з платіжною вимогою на суму 1 104 104, 67 грн. (вих. №01/09-17/7 від 01.09.2017), в якій просив виконати умови договору в частині погашення залишкової суми відрахувань передбачених додатком № 5/2/14 та додатком №30/12/14, що не були оплачені на момент пред'явлення вимоги, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту її отримання.

Платіжна вимога була отримана представником відповідача (за довіреністю) 01.09.2017 нарочним, вх. № 446 від 01.09.2017, та повністю проігнорована з боку відповідача, доказів іншого матеріали справи не містять.

Предметом позову у справі є матеріально - правова вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь 1 104 104, 67 грн. відрахувань за договором, сплата яких прострочена.

Із матеріалів справи також вбачається, що третя особа у даній справі зверталась до Господарського суду міста Києва, як позивач з позовом до відповідача у даній справі про стягнення з останнього 1 321 362, 22 грн. відрахувань за ввезення на територію України обладнання у період з 07.03.2014 по 20.11.2016 на користь третьої особи, як уповноваженої організації колективного управління. Як вже зазначалося Судом вище, Київський апеляційний господарський суд у справі № 910/21850/16 15.02.2018 прийняв постанову, в якій відмовив Об'єднанню підприємств Український музичний альянс в задоволенні позову.

Отже, фактично на відрахування, що підлягають сплаті відповідачем, як імпортером обладнання та матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення, передбачені ч. 2 ст. 42 Закону України Про авторське право і суміжні права , за ввезене обладнання в період з 07.03.2014 по 20.11.2016, претендують дві організації колективного управління, уповноважені здійснювати збирання і розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах (позивач та третя особа). При цьому, відповідач стверджує про наявність у нього права та використання ним такого права на самостійний вибір уповноваженої організації, якій він здійснює відрахування, та визнає свої зобов'язання по сплаті відрахувань в розмірі 1 104 104, 67 грн., за ввезене в період з 07.03.2014 по 20.11.2016 обладнання, перед позивачем.

Враховуючи встановлені обставини справи, Суд дійшов висновку, що між сторонами склалися правовідносини, щодо охорони особистих немайнових права та майнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, які регулюються положеннями ст.. 42 Закону України Про авторське право і суміжні права .

Обов'язок та порядок сплати відрахувань регламентовано статтею 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", спільним наказом Міністерства освіти і науки України та Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України від 24.11.2003 №780/123/561 "Про затвердження Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Порядок), а також постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 №992 "Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах" (далі - Постанова №922).

Відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди способом, визначеним частиною четвертою цієї статті.

За приписами частини четвертої статті 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права" виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

Частиною п'ятою статті 42 згаданого Закону встановлено, що розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Згідно з частиною сьомою статті 42 цього ж Закону зібрані кошти, що зазначені у частинах другій і четвертій цієї статті, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків.

Розміри відрахувань, що сплачуються виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, визначено в додатку до Постанови № 922.

Відповідно до пункту 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою № 992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язання, яке у даному випадку виникає безпосередньо із закону, полягає у перерахуванні імпортером на користь уповноваженої організації відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, під час ввезення такого обладнання та територію України у встановленому Постановою № 992 розмірі.

Сторонами господарського зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, є:

- зобов'язана сторона (боржник) - імпортер обладнання, за допомогою якого можна здійснити відтворення. В даному випадку боржником є відповідач;

- управнена сторона (кредитор) - організація колективного управління, яка уповноважена Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збирання та розподіл між суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань.

Оскільки уповноважених організацій щодо здійснення збирання і розподілу відрахувань визначених Департаментом може бути дві і більше, і відповідно дві і більше організацій можуть мати однакове право вимоги до імпортера, імпортер наділений правом самостійно обирати уповноважену організацію з числа визначених Департаментом на користь якої буде здійснювати відрахування.

Так, п. 9 Порядку внормовано, що виробники та імпортери обладнання і (або) матеріальних носіїв для перерахування сум відрахувань та надання необхідної інформації самостійно обирають уповноважену організацію з числа визначених Департаментом. Інформація щодо назв та місцезнаходження уповноважених організацій надається Департаментом.

Отже, кредитора в зобов'язанні, яке виникає із положень ст. 42 Закону України Про авторське право і суміжні права , обирає боржник. При цьому, чинне законодавство не містить обмежень щодо укладання імпортером обладнання і (або) матеріальних носіїв договору з уповноваженою організацією про виплату відрахувань. Більш того імпортер має якимось чином зафіксувати своє волевиявлення щодо обрання певної уповноваженої організації.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач скористався своїм правом на самостійний вибір кредитора у відповідному зобов'язанні, що підтверджується укладеним з позивачем договором. Факт укладення договору з позивачем не дає підстав вважати виконаним грошове зобов'язання, яке виникло в силу законодавчих приписів, таке зобов'язання можна вважати виконаним тільки у разі перерахування всієї суми заборгованості на користь обраного боржником кредитора - позивача.

Відповідач жодним чином не заперечує того, що відрахування за період з 07.03.2014 по 20.11.2016 ним не були перераховані під час ввезення на митну територію та що відповідне зобов'язання ним не виконане в повному обсязі, однак зазначає, що ним на власний розсуд обрано уповноважену організацію, на користь якої відповідач здійснить сплату відрахувань, та визнає заборгованість по таких відрахуваннях перед позивачем в розмірі 1 104 104, 67 грн.

При цьому, питання наявності чи відсутності порушень вимог чинного законодавства (приписів ст. 42 Закону України Про авторське право і суміжні права ) у наданні відповідачу згідно з умовами договору розстрочки сплати відрахувань (встановлення графіку здійснення платежів) жодним чином не впливає на правомірність самостійного вибору відповідачем кредитора за відповідними зобов'язаннями.

Таким чином, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором та законом щодо оплати відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і матеріальних носіїв імпортованих на митну територію України в період з 07.03.2014 по 20.11.2016 в сумі 1 104 104, 67 грн. (98 975, 39 + 1 380 12, 28 - 375 000, 00 = 1 104 104, 67) належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати відрахувань, у відповідності до чинного законодавства є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення 1 104 104, 67 грн. відрахувань є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо тверджень третьої особи стосовно фіктивності додаткової угоди № 1 від 01.08.2017 до договору та відсутності у сторін наміру створення правових наслідків, що обумовлювалися правочином, то Суд дійшов висновку про необґрунтованість та не доведеність таких тверджень.

Так, додаткова угода № 1 від 01.08.2017, як вбачається із її тексту, була укладена сторонами у зв'язку із допущеними під час підписання договору помилками, і була направлена на виправлення допущених договорі технічних помилок, і не змінювала досягнутих домовленостей між сторонами.

За приписами ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що такий правочин не буде виконаний. При цьому сам по собі факт невиконання правочину сторонами не робить його фіктивним, відсутнім має бути намір учасників правочину створити відповідні правові наслідки.

Матеріалами справи підтверджено, що на виконання укладеного між сторонами договору відповідач сплатив позивачу 375 000, 00 грн., а отже частково виконав свої зобов'язання. Вказане беззаперечно свідчить про наявність у сторін договору створити обумовлені таким договором наслідки, та спростовує відповідні твердження третьої особи.

Також відповідно до положень ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Третьою особою не надано суду доказів із яких би вбачалося, що договір укладений між сторонами та\або додаткова угода № 1 від 01.08.2017 до договору визнавалися судом недійсними.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних у передбачених Господарським процесуальним кодексом України випадках.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними належними доказами та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.11,74, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, cуд

ВИРІШИВ:

1. Позов Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Іноземного підприємства "І-АР-СІ" (вул. М. Вовчка, буд. 18-А, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код 38204199) на користь Всеукраїнської громадської організації "Всеукраїнське Агентство Авторських Прав" (вул. Довнар - Запольського, буд. 4, кв. 102, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 26547262) 1 104 104 (один мільйон сто чотири тисячі сто чотири) грн. 67 (шістдесят сім) коп. основної заборгованості та 16 561 (шістнадцять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн. 57 (п'ятдесят сім) коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 14.05.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко