Ухвала

від 12.12.2017 по справі 820/313/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2017 р.Справа № 820/313/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Яковенка М.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/313/17

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ФОП ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив: скасувати податкове повідомлення - рішення Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000161304 від 05.01.2017 року; скасувати рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області №0000181304 від 05.01.2017 року; скасувати вимогу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 року №Ф- 0000171304.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/313/17 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Позивач надіслав до суду письмові заперечення на апеляційну скаргу відповідно до яких проти задоволення скарги заперечує в повному обсязі, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 12.12.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - фізичної особи-підприємця, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. На обліку як платник податків підприємство перебуває в Київській об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Київською об'єднаною державноою податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

Результати перевірки оформлені актом від 16.12.2016 р. №3897/20-31-13-04-08/НОМЕР_2 (а.с. 18-42).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем:

- п. 177.2, п. 177.4 ст.177, п. 167.1 ст. 167 ПК України, а саме: ФО-П ОСОБА_1 завищено валові витрати за 2013-2014рр. на суму 51853,10 грн., в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі - 9723,09 грн.

- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2, п. 8 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 17994,19 грн.;

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято: податкове повідомлення - рішення №0000161304 від 05.01.2017 р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на доходи фізичних осіб, у загальній сумі 9723,09 грн. (сума грошового зобов'язання за податковим зобов'язанням - 7778,47 грн., сума грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями - 1944,62 грн.) за порушення п. 177.1 п. 177.2 ст. 177 ПК України; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000181304 від 05.01.2017 р., яким застосовані штрафні санкції в розмірі 1908,82 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) в сумі 17994,19 грн від 05.01.2017 р. №Ф-0000171304.

Не погодившись з вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

З дослідженого акту перевірки слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних рішень, слугувало відображене в акті судження про неможливість проведення зустрічних звірок із контрагентами позивача.

Так, згідно акту перевірки Західної ДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 18.07.2014 № 483/20-33-22-01-07/39000736 про результати проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙЛА-ВОЛКЕРС" (код ЄДРПОУ 39000736) з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року встановити реальність господарських операцій які було здійснено не надалось можливим.

За даними ІС "Податковий Блок" до податкових зобов'язань в декларації з ПДВ за березень 2014року ТОВ "АЙЛА-ВОЛКЕРС" був включений ФО-П ОСОБА_1 на суму - 5948,10 грн.

Згідно акту перевірки Західної ДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 17.02.2014 № 164/20-33-22-01-04/38774705 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гешафт -Інком" (код ЄДРПОУ 38774705) з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2013р. та лютий 2014 р. Отже встановити реальність господарських операцій які було здійснено ТОВ "Гешафт-Інком" не надалось можливим.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік, на даних якого ґрунтуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Таким чином, первинні документи, що фіксують здійснення господарських операцій, є основою для податкового обліку.

Такий висновок узгоджується з положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, якими визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За приписами пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, що діяв в перевіреному періоді) в податковому обліку під витратами слід розуміти суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). Конкретний склад витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, та порядок їх визначення регламентовано в ст. 138 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг. При цьому суд зазначає, що за змістом п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат при визначенні оподатковуваного прибутку витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, та витрати, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, визначальною ознакою витрат в податковому обліку є їх безпосередній зв'язок з господарською діяльністю платника податку.

Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій.

Порядок формування податкового кредиту встановлено Податковим кодексом України, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 якого податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця видається податкова накладна, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, колегія суддів зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, що стала підставою для формування податкового обліку платника податку. При цьому суд звертає увагу, що дотримання норм цивільного чи господарського права не означають автоматично реальності вчинення господарської операції. Правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинно здійснюватись виключно на підставі норм податкового законодавства. А відтак якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображено в укладених платником податків договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Так, з матеріалів справи судом встановлено, що 31" березня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АЙЛА ВОЛКЕРС" поставило Позивачу товар, а саме: свердло к/х ф 30,25; пластина т/с 02114-080408 Т15К6; пластина т/с 03114-120408 Т15К6; пластина т/с 34190 ВК8; пластина т/с 34150 ВК8; свердло к/х ф26,5; фреза відрізна 100x1,6; - всього на загальну суму 5948,10 грн.ТОВ "Айла Волкерс" позивачу у жовтні 2015 року

Згідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи із змісту цієї норми, наслідками за договором постачання товару є перехід права власності на товар від постачальника до покупця за певну грошову суму.

Факт реальності господарських відносин підтверджується видатковою накладною №РН-31/03-7 від " 31" березня 2014року, що містить перелік придбаного товару з вказанням його вартості, з урахуванням ПДВ, а також необхідні відмітки про відпуск та отримання товару відповідальними особами продавця та покупця (а.с.55).

В зв'язку із вказаної господарською операцією ТОВ "АЙЛА ВОЛКЕРС" на адресу позивача виписано податкову накладну №59 від " 31" березня 2014року (а.с. 56), її фактична наявність та належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.

Копіями виписок по рахунку з відміткою банківської установи про виконання: від 24.07.2014 р. по рахунку №26004040097133 щодо сплати за інструмент згідно рахунку №сфЗ 1/03-5 від 31.03.2014 р. на суму 5000,00 грн. та від 13.08.2014 р. по рахунку №26004040097133 щодо сплати за інструмент згідно рахунку №сф31/03-5 від 31.03.2014р. на суму 2137,72 грн підтверджується факт перерахування грошових коштів на користь ТОВ "АЙЛА ВОЛКЕРС" (а.с.57-58).

Позивачем до складу витрат включено витрати на придбання інструменту від ТОВ "Айла Волкерс" код ЄДРПОУ 39000736 в березні 2014р. по накладній від 31.03.2014р. № РН-31/03-7.

Окрім того, судом встановлено, що позивачем весь отриманий від ТОВ "АЙЛА ВОЛКЕРС" товар був реалізований іншим суб'єктам підприємницької діяльності відповідно до укладених з ними господарських договорів.

Так, про це зокрема свідчать наступні первинні документи:

- видаткова накладна №148 від " 08" квітня 2014 року, відповідно до якої позивач поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "КАТТАР" товар, а саме: свердло к/х ф 30/25; свердло к/х ф 26,5 ГОСТ 10903; фреза відрізна 100x1,6;

- видаткова накладна №45 від "24" квітня 2014 року, відповідно до якої позивач поставив Виробничому кооперативу "Лозівский інструментальній завод" товар, а саме: пластина т/с 02114-100408 Т15К6, пластина т/с 02114-080408 Т15К6;

- видаткова накладна №47 від "28" травня 2014 року, відповідно до якої позивач поставив Виробничому кооперативу "Лозівский інструментальній завод" товар, а саме: пластина т/с 02114-100408 Т15К6, пластина т/с 02114-080408 Т15К6, пластина т/с 34190 ВК8;

- видаткова накладна №54 від "12" червня 2014 року, відповідно до якої позивач поставив Виробничому кооперативу "Лозівский інструментальній завод" товар, а саме: пластина т/с 02114-100408 Т15К6, пластина т/с 02114-080408 Т15К6;

Судом також встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гешафт - Інком" (далі за текстом ТОВ "Гешафт - Інком").

У акті перевірки контролюючим органом відображено виснвок про те, що позивачем в листопаді 2013 року отримано від ТОВ "Гешафт - Інком" інструмент на суму 6305,20 грн. та в лютому 2014 року на суму - 39603,15 грн.

Проте, вказані висновки спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, судом встановлено, що між позивачем і ТОВ "Гешафт - Інком" укладено договір №К-02/10 від 01.10.2013 р. (а.с. 72-73).

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Гешафт - Інком" поставлено позивачу товар на суму 6305,20 грн.,що підтверджується рахунком - фактурою №СФ-01/11-6 від "01" листопада 2013 року та видатковою накладною №РН-01/11-06 від "01" листопада 2013 року (а.с. 74-75).

Постачальником на адресу позивача виписана податкова накладна №9 від 01.11.2013 р. (а.с. 76).

Банківськими виписками щодо руху коштів: по рахунку 260022013019689 від 12.12.2013 р. на суму 7064,70 грн; по рахунку 260022013019689 від 31.01.2014р. на суму 3500,00 грн; по рахунку 260022013019689 від 12.02.2014р. на суму 1000,00 грн. підтверджується факт перерахування грошових коштів на користь ТОВ "Гешафт - Інком" (а.с.88-90).

Будь-яких господарських операцій щодо поставки ТОВ "Гешафт - Інком" позивачу товару в лютому 2014 року на суму 39603,15 грн. судом не встановлено.

Вищезазначені обставини також підтверджуються актом звірки взаємних розрахунків за період з січня 2013 р. по грудень 2015 р., де зазначено про те, що ТОВ "Гешафт - Інком" поставив товар Позивачу у 2014 р. всього на суму 22240,50 грн. (з ПДВ - 26688,60 грн.).

На вищезазначену суму позивачу поставлений товар у лютому 2014 року ТОВ "АЛЕРОН ІНДАСТРІ", про що свідчать наступні первинні документи: видаткова накладна МРН-28/02-15 від " 28" лютого 2014 року на суму 7544,00 грн.; податкова накладна №13 7 від 28.02.2014 р.; видаткова накладна МРН-28/02-16 від " 28" лютого 2014року на суму 4700,00 грн.; податкова накладна МІ 38 від 28.02.2014 р.; видаткова накладна №РН-28/02-17 від " 28" лютого 2014 року на суму 10500,00 грн.; податкова накладна №139 від 28.02.2014 року; видаткова накладна №РН-28/02-18 від " 28" лютого 2014року на суму 6800,00 грн.; податкова накладна №140 від 28.02.2014 р.; видаткова накладна №РН-28/02-14 від " 28" лютого 2014 року на суму 10059,14грн.; податкова накладна №136 від 28.02.2014 р.

Всього у лютому 2014 року позивачу поставлено ТОВ "АЛЕРОН ІНДАСТРІ" товару на загальну суму 39603,15 грн.

На підтвердження вищезазначених обставин свідчить також акт звірки взаємних розрахунків.

Підстав щодо сумнівів у достовірності та належному документальному оформленні всіх вищезазначених первинних документів у суду не виникає, а їх фактична наявність сторонами у справі не заперечується.

Копії зазначених вище первинних документів, а також розрахункових документів, які свідчать про сплату поставленого товару не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, а понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання (в оплату отриманих послуг) свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних рішень покладено на контролюючий орган.

В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятих ним рішення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційноїскарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017р. по справі № 820/313/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В. Судді Яковенко М.М. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 13.12.2017 р.