Постанова

від 22.01.2019 по справі 820/313/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2019 року

Київ

справа №820/313/17

адміністративне провадження №К/9901/1013/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 (суддя - Спірідонов М.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 (головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Яковенко М.М. , Подобайло З.Г.) у справі №820/313/17 за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до адміністративного суду з позовом до Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000161304; скасування рішення від 05.01.2017 №0000181304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 №Ф-0000171304.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017, залишеною без змін постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з правомірності формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій по придбанню у Товариства з обмеженою відповідальністю Айла Волкерс та Товариства з обмеженою відповідальністю Гешафт-Інком товарно-матеріальних цінностей з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Київська об'єднана державна податкова інспекція міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №820/313/17, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Доводи Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами попередніх інстанцій неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, що стало причиною безпідставного задоволення позовних вимог. Зокрема, відповідач посилається на неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за результатом взаємовідносин з Товариства з обмеженою відповідальністю Айла Волкерс та Товариства з обмеженою відповідальністю Гешафт-Інком з огляду на нікчемність укладених правочинів та безтоварний характер проведених господарських операцій, спрямованих на надання податкової вигоди з метою ухилення від спати податків до бюджету. Вказаний висновок відповідача ґрунтується на податковій інформації отриманій контролюючим органом по вказаних контрагентах-постачальниках (акти перевірок господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю Айла Волкерс та Товариства з обмеженою відповідальністю Гешафт-Інком за результатом проведення яких неможливо встановити реальність операцій). А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги, на думку суб'єкта владних повноважень, є правомірним, підстави для їх скасування - відсутні.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не скористався своїм правом та не надав відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 15.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №820/313/17.

Ухвалою Верховного Суду від 21.01.2019 визнано за можливе проведення попереднього розгляду та призначено попередній розгляд даної справи на 22.01.2019.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області було проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.

За результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог пунктів 177.2, 177.4 статті 177, пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), внаслідок завищення позивачем валових витрат за 2013-2014 роки на загальну суму 51853,10грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб в загальному розмірі 9723,09грн.; абзацу 1 пункту 2 частини першої статті 7, пункту 11 статті 8, пунктів 2, 8 статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), в результаті чого позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування загальну суму 17994,19грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 16.12.2016 №3897/20-31-13-04-08/НОМЕР_1 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.01.2017 №0000161304, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 9723,09грн. (7778,47грн. за податковим зобов'язанням та 1944,62грн. за штрафними (фінансовими) санкціями); рішення від 05.01.2017 №0000181304 про застосування до позивача штрафних

санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1908,82грн.; вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05.01.2017 №Ф-0000171304, з вимогою сплати недоїмки в сумі 17994,19грн.

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкового повідомлення-рішення, рішення та вимоги став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей (інструментів) у Товариства з обмеженою відповідальністю Айла Волкерс та Товариства з обмеженою відповідальністю Гешафт - Інком з огляду на нікчемність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій, тобто таких, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам з метою ухилення від сплати податків до бюджетів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію, орган доходів і зборів посилався акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів позивача.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Так, за правилами пунктів 177.1, 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У відповідності до частини другої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що витрати фізичної особи-підприємця, що враховуються при обчисленні чистого оподаткованого доходу, на суму якого нараховується єдиний соціальний внесок, а також податковий кредит, мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому всі витрати мають бути здійснені в межах господарської діяльності такого платника та підтверджені належними первинними документами.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами складеними за результатом дійсних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Айла Волкерс та Товариством з обмеженою відповідальністю Гешафт-Інком , обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Зокрема, судами встановлено, що факт реальності спірних господарських операцій по придбанню інструментів (свердла, пластини, фрези відрізної) підтверджується належними первинними документами, а саме: договором, рахунком-фактури, видатковим накладними, податковими накладними, банківськими виписками, що свідчать про господарський характер понесених витрат.

Таким чином, досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами. Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування даних податкового обліку.

До того ж, судами встановлено, що придбані у контрагентів товари було використано позивачем у межах власної господарської діяльності з метою отримання прибутку, що узгоджується з основними видами господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, а саме: придбаний позивачем товар було реалізовано кінцевим споживачам про що свідчать наявні в матеріалах адміністративної справи копії видаткових накладних про поставку товарно-матеріальних цінностей.

Судами також встановлено, що на момент вчинення спірних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані у встановленому законом порядку, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача або можливої фіктивності його безпосередніх постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких об'єктивних доводів щодо здійснення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Також, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено посилання відповідача на акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Айла Волкерс про результати проведення зустрічної звірки з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2014 року та акт перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Гешафт-Інком про неможливість проведення зустрічної звірки з питання правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за жовтень 2013 року та лютий 2014 року, оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

А відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

За таких обставин, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність твердження контролюючого органу щодо неправомірності формування позивачем витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів за здійсненими з Товариством з обмеженою відповідальністю Айла Волкерс та Товариством з обмеженою відповідальністю Гешафт-Інком господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи викладене, Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову.

Оскільки за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017 у справі №820/313/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду