Ухвала

від 01.11.2017 по справі 808/5843/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2017 року м. Київ К/800/24391/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (ДПІ)

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2013

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014

у справі № 808/5843/13-а Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Фермерського господарства Марія

до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0000212311 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 400076,40 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 329736,25 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у сумі 2294,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової перевірки від 18.02.2013 за № 18/2211/20494292 з питань дотримання ФГ Марія вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.06.2012. Згідно з висновками, викладеними в акті перевірки, позивач порушив норми пункту 1.7 статті, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 статті 7, пункту 7.7 статті 7, пункту 8-1.2, пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України Про податок на додану вартість (Закон № 168/97-ВР); підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (ПК) , пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках : завищив податковий кредит (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) у податковому обліку у період часу з 01.01.2010 по 30.06.2012 на 64280,00 грн. за нікчемними договорами поставки дизельного палива, бензину, масел моторних та технічних, мінеральних добрив з ТОВ Компанія Євронафта , ТОВ Паливна компанія Серіол Плюс , у результаті чого занизив суму ПДВ, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, на 23352,00 грн. за липень та за жовтень 2010 року, на 40928,00 грн. за лютий, за червень 2011 року, за січень 2012 року; порушив пільгове використання акумульованих коштів на спеціальному рахунку в сумі 336078,40 грн.

Висновок про нікчемність правочинів позивача із ТОВ Компанія Євронафта , ТОВ ПК Серіол Плюс обґрунтовано посиланням на те, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено факту транспортування товару (відсутній договір постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ Компанія Євронафта на адресу ФГ Марія , відсутні документи щодо замовлення транспортних послуг та замовлення завантажувально-розвантажувальних робіт; товарно-транспортні накладні не містять інформації щодо номерів подорожніх листів, відповідно до яких здійснював виїзд автомобіль, кодів ЄДРПОУ учасників транспортного процесу, що унеможливлює їх ідентифікацію, повної адреси пункту розвантаження товарно-матеріальних цінностей, даних щодо вантажно-розвантажувальних операцій, дати і часу виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до підприємства вантажоодержувача, дати і часу виїзду від вантажоодержувача).

ДПІ прийнято до уваги інформацію, наведену в акті перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 20.05.2011 за № 178/23-253/30599933 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Паливна компанія Серіол Плюс з питань достовірності вчинених правочинів з ТОВ Газнафтокомерс , ТОВ Східнафтатрейд ПП Спецмегапостач-Д та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період лютий 2011 року , який обґрунтовано тим, що ПП Спецмегапостач-Д є податковою ямою , відсутня інформація щодо фактичного придбання та постачання товарно-матеріальних цінностей, отже, правочини між ТОВ ПП Серіол Плюс та підприємствами-контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно позивача прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013: № 0000052311, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 400358,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 100089,60 грн.; № 0000042311, яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 400358,40 грн.

За результатами оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку скасовано податкові повідомлення-рішення від 06.03.2013: № 0000052311 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 34128,45 грн. та № 0000042311 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 136513,80 грн.; прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.05.2013: № 0000162311, яким збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 400358,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 65961,15 грн.; № 0000172311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 263844,60 грн.; № 0000182311 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн., які згодом було відкликано та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 04.06.2013 № 0000212311, згідно з яким ФГ Марія збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 400358,40 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 329806,75 грн.

У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від

ТОВ Компанія Євронафта , ТОВ ПК Серіол Плюс дизельного палива, бензину, масел моторних та технічних, мінеральних добрив від імені цих постачальників на адресу позивача виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вказані вище податкові звітні періоди. Крім податкових та видаткових накладних, задекларовані суми податкового кредиту позивач підтвердив належно завіреними копіями платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, оборотно-сальдовими відомостями, актами приймання-передачі, банківськими виписками з разунку.

Згідно з підпунктом а пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 ПК ) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до положень пункту 209.1 статті 209 ПК резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 статті 209 ПК визначено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємства сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за вказані вище податкові звітні періоди, ДПІ посилається на недоведеність позивачем факту транспортування придбаних товарно-матеріальних цінностей, здійснення контрагентом ТОВ ПК Серіол Плюс по ланцюгу постачання протиправної діяльності з метою надання вигоди третім особам, і, як наслідок, на безпідставне формування ФГ Марія податкового кредиту за нікчемними операціями із поставки позивачу від ТОВ Компанія Євронафта , ТОВ ПК Серіол Плюс товарів (дизельного палива, бензину, масел моторних та технічних, мінеральних добрив).

Втім, на підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива, бензину, масел моторних та технічних, мінеральних добрив) у власній господарській діяльності для роботи автотранспорту, тракторів, комбайну, теплогенератора/сушильні, стимуляторів росту рослин позивачем надано копії актів списання, посвідчень водіїв сільськогосподарського транспорту, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, закріплені господарством норми витрат пального, тощо.

Суди попередніх інстанцій на підставі на підставі оцінки приєднаних до справи доказів, а саме: завірених копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, платіжних доручень, рахунків-фактур, оборотно-сальдових відомостей - за відсутності з боку контролюючого органу доказів, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ Компанія Євронафта , ТОВ ПК Серіол Плюс товарно-матеріальних цінностей, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з ПДВ сум податкового кредиту відповідно. Оцінка доказів судами першої та апеляційної інстанцій зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак, відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Міндоходів у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.10.2013 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.04.2014 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписВ.П. Юрченко