Ухвала

від 03.03.2018 по справі 808/5843/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

УХВАЛА

03.03.2018 Київ К/9901/11328/18 справа № 808/5843/13-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Хохуляка В.В., розглянувши заяву Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року у справі за позовом Фермерського господарства "Марія" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Зазначена заява згідно відбитку штемпеля відділення поштового зв'язку надіслана до Верховного Суду України 14 грудня 2017 року та згідно з розпорядженням керівника апарату цього Суду від 11 січня 2018 року № 17/0/19-18 передана до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду на підставі підпунктів 1, 7 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII).

За змістом підпункту 1 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

У зв'язку з невідповідністю заяви вимогам статей 239, 239-1 КАС України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VІІІ (далі - Закон № 2136-VІІІ) ухвалою Верховного Суду від 2 лютого 2018 року заявника письмово повідомлено про її недоліки та встановлено десятиденний з моменту отримання копії ухвали строк, протягом якого він зобов'язаний їх усунути.

Зокрема, заявникові необхідно було надати оформлений належним чином документ про повноваження представника, який підписав заяву від імені Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, а також документ про сплату судового збору.

Копію ухвали Верховного Суду від 2 лютого 2018 року отримано заявником 12 лютого 2018 року.

19 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшли оригінал довіреності на підтвердження повноважень представника, який підписав заяву від імені Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, а також документ про сплату судового збору, тобто усунуто недоліки заяви.

Вирішуючи питання про допуск даної заяви до провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно встановлених судами обставин справи, що розглядається, у липні 2013 року Фермерське господарство "Марія" звернулось з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 400358,40 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 329806,75 гривень.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті документальної позапланової перевірки від 18 лютого 2013 року №18/2211/20494292 з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2010 року по 30 червня 2012 року.

За висновками податкового органу, викладеними в акті перевірки, позивач порушив вимоги пункту 1.7 статті, пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.4.1, 7.4.5 статті 7, пункту 7.7 статті 7, пункту 8-1.2, пункту 8-1.15 статті 8-1 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР); підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 188.1 статті 188, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12 січня 2011 року № 11 "Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках": завищення податкового кредиту (спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) у податковому обліку у період часу з 1 січня 2010 року по 30 червня 2012 року на 64280 гривень за нікчемними договорами поставки дизельного палива, бензину, масел моторних та технічних, мінеральних добрив з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євронафта", Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Серіол Плюс", у результаті чого занизив суму податку на додану вартість, яка в поточному звітному періоді підлягає відображенню в особовому рахунку платника та повністю залишається в розпорядженні сільськогосподарського підприємства, на 23352 гривень за липень та за жовтень 2010 року, на 40928 гривень за лютий, червень 2011 року, січень 2012 року; порушив пільгове використання акумульованих коштів на спеціальному рахунку в сумі 336078,40 гривень.

Такі висновки податкового органу ґрунтуються на встановленій ним під час перевірки обставині нікчемності правочинів позивача із Товариствами з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євронафта", "Паливна компанія "Серіол Плюс" з посиланням на те, що під час перевірки контролюючим органом не встановлено факту транспортування товару (відсутній договір постачання товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євронафта" на адресу Фермерського господарства "Марія", відсутні документи на замовлення транспортних послуг та замовлення завантажувально-розвантажувальних робіт; товарно-транспортні накладні не містять інформації щодо номерів подорожніх листів, відповідно до яких здійснював виїзд автомобіль, кодів ЄДРПОУ учасників транспортного процесу, що унеможливлює їх ідентифікацію, повної адреси пункту розвантаження товарно-матеріальних цінностей, даних щодо вантажно-розвантажувальних операцій, дати і часу виїзду з підприємства-вантажовідправника, дати і часу прибуття до підприємства вантажоодержувача, дати і часу виїзду від вантажоодержувача).

Податковим органом прийнято до уваги й інформацію, наведену в акті перевірки Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 20.05.2011 за № 178/23-253/30599933 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Серіол Плюс" з питань достовірності вчинених правочинів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Газнафтокомерс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Східнафтатрейд" ПП "Спецмегапостач-Д" та дотримання вимог законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за період лютий 2011 року", який обґрунтовано тим, що Приватне підприємство "Спецмегапостач-Д" є "податковою ямою", а інформація щодо фактичного придбання та постачання товарно-матеріальних цінностей відсутня, отже, правочини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Паливна компанія "Серіол Плюс" та підприємствами-контрагентами здійснені без мети настання реальних наслідків.

Під час розгляду даної справи суди також встановили, що за наслідками поставки позивачу від Товариств з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євронафта", "Паливна компанія "Серіол Плюс" дизельного палива, бензину, масел моторних та технічних, мінеральних добрив від імені цих постачальників на адресу Фермерського господарства "Марія" виписані видаткові та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за вказані вище податкові звітні періоди. Крім податкових та видаткових накладних, задекларовані суми податкового кредиту позивач підтвердив належно завіреними копіями платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, оборотно-сальдовими відомостями, актами приймання-передачі, банківськими виписками з рахунку.

На підтвердження подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей (дизельного палива, бензину, масел моторних та технічних, мінеральних добрив) у власній господарській діяльності для роботи автотранспорту, тракторів, комбайну, теплогенератора/сушильні, стимуляторів росту рослин позивачем надано копії актів списання, посвідчень водіїв сільськогосподарського транспорту, свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, закріплені господарством норми витрат пального, тощо.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 квітня 2014 року, позов задоволено повністю.

Касаційний суд, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, підтвердив правильність їх висновків, які, на підставі оцінки приєднаних до справи доказів (зокрема, завірених копій видаткових та податкових накладних, товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі, платіжних доручень, рахунків-фактур, оборотно-сальдових відомостей) та зважаючи на ненадання контролюючим органом доказів, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від Товариств з обмеженою відповідальністю "Компанія "Євронафта", "Паливна компанія "Серіол Плюс" товарно-матеріальних цінностей, зазначили про недоведеність відповідачем на виконання процесуального обов'язку, встановленого статтею 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача з податку на додану вартість сум податкового кредиту.

Подаючи заяву про перегляд Верховним Судом України вищевказаних судових рішень, Вільнянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (правонаступник Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області) з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 237 КАС України в редакції Закону № 2136-VІІІ (неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах), вказує на неоднакове застосування касаційним судом пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, заявник надав копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 1 вересня 2015 року (справа № 808/7409/13-а) та від 19 січня 2016 року (справа № 804/1632/15), якими залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову про скасування податкових повідомлень-рішень.

Так, в ухвалі від 1 вересня 2015 року касаційний суд, на підставі, зокрема, положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, а також встановлених судами обставин справи дійшов висновку про законність винесених відповідачем податкових повідомлень рішень, якими визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, з огляду на недостатність самих лише податкових накладних, видаткових накладних і рахунків фактур для підтвердження реальності здійснення господарських операцій за договором поставки нафтопродуктів, укладеним між позивачем та контрагентом, оскільки вони не містять інформації щодо змісту та обсягу надання господарських операцій, порядку надання послуг особою-контрагентом, при цьому, докази взаємодії представників сторін вказаних договорів відсутні. Крім того, позивачем не надано доказів попереднього узгодження з постачальником розміру (кількості, об'єму, ваги) партій нафтопродуктів, як-то складання специфікацій до договорів поставки (купівлі-продажу), заявок на відвантаження паливно-мастильних матеріалів, замовлень на їх отримання. Також судом апеляційної інстанції було встановлено, що у постачальника паливно-мастильних матеріалів за договором поставки відсутні засоби для транспортування нафтопродуктів та документи, що підтверджують їх транспортування до складу позивача.

У справі ж, що розглядається, суд касаційної інстанції дійшов висновку про незаконність оскаржуваних податкових повідомлень рішень з огляду на доведення позивачем реальності здійснених ним за договором поставки господарських операцій нафтопродуктів належними та допустимими доказами, які були надані в більшому обсязі (не лише на підставі податкових накладних, видаткових накладних і рахунків фактур).

В наданій заявником іншій ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2016 року касаційний суд також підтвердив законність винесених податковим органом податкових повідомлень рішень, погодившись з аналогічною правовою позицією апеляційного суду, однак дійшов такого висновку, окрім іншого, з огляду на те, що реальність здійснення господарських операцій за договором поставки нафтопродуктів повинна підтверджуватись, зокрема, документами, передбаченими Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155.

Разом з тим, під неоднаковим застосуванням одних і тих самих норм матеріального права необхідно розуміти різне тлумачення змісту і сутності правових норм, на підставі якого зроблено висновок про різний зміст суб'єктивних прав і обов'язків учасників відповідних правовідносин, у тому числі про наявність та обсяг прав і/або обов'язків осіб, які беруть участь у справі, а також різне визначення предмета регулювання правових норм, зокрема застосування різних правових норм для регулювання одних і тих самих відносин або поширення дії норми на певні правовідносини в одних випадках і незастосування цієї самої норми до аналогічних відносин в інших випадках, тобто різне застосування закону, який не підлягав застосуванню або різне застосування правил аналогії права чи закону в подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин), при цьому зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

Таким чином, у даному випадку, наявність протилежних висновків касаційного суду у справі, що розглядається, і в наданих для порівняння рішеннях Вищого адміністративного суду України при застосуванні одних і тих самих норм матеріального права зумовлена різними умовами правозастосування в контексті обставин кожної конкретної справи, які є відмінними, а також обсязі доказів, наданих на їх підтвердження.

Наведене не дає Суду підстав для висновку про наявність неоднакового застосуванням касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, різного тлумачення їх змісту і сутності, а відтак заява Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року є необґрунтованою, у зв'язку з чим підстави для відкриття провадження про перегляд судових рішень у цій справі відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтею 240 КАС України в редакції Закону №2136-VІІІ, статтями 248, 355, 359, підпунктом 1 пункту 1 Розділу VІІ "Прикінцеві положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у допуску справи за позовом Фермерського господарства "Марія" до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення до провадження для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2017 року за заявою Вільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач С.С. Пасічник

Судді: І.А. Васильєва

В.В. Хохуляк