Рішення

від 14.12.2017 по справі 150/11/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

"14" грудня 2017 р.

Справа №150/11/17

Провадження по справі №2/150/23/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2017 року с. Мазурівка

Чернівецький районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Цимбалюк Л.П.,

при секретарі Горбей О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю Комінтерн ВВ с. Володіївці Чернівецького району Вінницької області про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до районного суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що від онука ОСОБА_2 дізналася про існування укладених 20 січня 2014 року між нею як орендодавцем та ТОВ Комінтерн ВВ с.Володіївці Чернівецького району Вінницької області як орендарем договорів оренди двох земельних ділянок, площею по 1,82 га, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, належних на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно державних актів серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2, виданих 30.01.2001 року. Стверджує, що даних договорів не підписувала, а тому умови, що викладені у них не узгоджені і її, як власника земельних ділянок, не влаштовують.

Представник позивача ОСОБА_2 та адвокат Бровко О.С. в судовому засіданні заперечили підписання довірителем ОСОБА_1 договорів оренди земельних ділянок, нікому будь-яких повноважень на вчинення зазначених дій остання не давала. ОСОБА_2 та Бровко О.С. просять задоволити вимоги позову.

Представник відповідача - головний бухгалтер ТОВ Комінтерн ВВ Шевчук Г.І. в судовому засіданні позовні вимоги не визнає, заперечує проти їх задоволення.

З'ясувавши позицію сторін (їх представників), дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

ОСОБА_1 на праві приватної власності належать дві земельні ділянки площею по 1,82 га кожна, кадастрові номери: НОМЕР_3 та НОМЕР_4, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, що стверджується копіями державних актів на право приватної власності на землю серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2, виданих 30.01.2001 року та зареєстрованих в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №609 та за №614 (а.с. 12, 13).

Згідно інформаційних довідок за №60900722 та №60898148 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта, виданих державним реєстратором Косарєвим М.В., інформацію до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності ОСОБА_1 на об'єкти нерухомого майна - земельні ділянки площею 1,82 га кожна, кадастрові номери: НОМЕР_3 та НОМЕР_4, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, внесено 03.06.2016 року, підставою виникнення права власності ОСОБА_1 на вище вказані земельні ділянки є державні акти на право приватної власності на землю серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2, видані 30.01.2001 року (а.с. 9-10; 15-16).

У відповідності до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається з 20 січня 2017 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом 04.01.2017 року - в межах процесуального строку, встановленого статтею 257 ЦК України.

Вище викладене дає суду законні підстави вважати процесуальний строк звернення до суду не пропущеним.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з п. ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України належить вчиняти у письмовій формі.

Крім того, обов'язкова письмова форма такого договору встановлена ст. 14 Закону України від 6 жовтня 1998 року №161-XIV Про оренду землі . Договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації (ст. 18 Закону).

Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа.

Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє ( ч. 4 ст. 207 ЦК України).

Як зазначила в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не підписувала договори від 20 січня 2014 року та не була присутньою при їх підписанні іншою особою. ОСОБА_6 заперечує факт підписання нею як орендодавцем також і акту про передачу та прийом земельних ділянок в оренду, стверджує, що іншим особам вона не доручала підписувати вказані документи.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими та іншими доказами (ч.1 ст.218 ЦК України).

Згідно висновку судово - технічної та почеркознавчої експертизи за №5958/5959/17-21 від 06.11.2017 року, проведеної експертами Вінницького відділення Київського науково - дослідного Інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (вул. Батозька, 1 м. Вінниця, 21007), підписи в договорах оренди земельних ділянок від 20.01.2014 року в графі орендодавець виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки і технічних засобів, підписи від імені ОСОБА_1 на договорах оренди земельних ділянок від 20.01.2014 року в графі орендодавець виконані не самою ОСОБА_1, а іншою особою (а.с. 89-92).

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко- і відеозаписів, висновків експертів (ч.2 ст.57 ЦПК України).

Висновок судово - технічної та почеркознавчої експертизи за №5958/5959/17-21 від 06.11.2017 року є належним та допустимим доказом, який отриманий у відповідності до встановленого порядку, містить інформацію щодо предмета доказування (виконання підпису на договорах оренди земельних ділянок від 20.01.2014 року громадянкою ОСОБА_1 як орендодавцем), на підставі якого судом встановлено наявність обставини, що обґрунтовує вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання договорів оренди земельних ділянок недійсними з підстави виконання підпису не нею як орендодавцем.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що однією із загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, є волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ч.3 ст.203 ЦК України є підставою недійсності правочину (ч.1 ст.215 ЦК України).

Крім того, статтею 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

- умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

- умови збереження стану об'єкта оренди;

- умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

- умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

- існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

- визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

- відповідальність сторін;

- умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В договорах оренди від 20.01.2014 року, які є предметом спору, в порушення вище зазначених положень Закону України Про оренду землі , не зазначені умови збереження стану об'єктів оренди; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельних ділянок; не визначено сторону, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини.

Відповідно до ч.4 ст. 15 Закону України Про оренду землі невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Однак, зазначені документи до договорів оренди від 20.01.2014 року також відсутні.

Крім того, ОСОБА_1 має намір самостійно обробляти земельну ділянку.

Однак, ОСОБА_1, являючись власником земельних ділянок, не має можливості в повній мірі здійснити свої права власника та розпорядитись на власний розсуд належними їй земельними ділянками, оскільки на підставі договорів оренди нею користується ТОВ Комінтерн ВВ .

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності є непорушним.

Стаття 321 Цивільного кодексу України також передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 3 статті 60 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Частиною 4 статті 60 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд вважає обґрунтованими обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Відповідачем не надано письмових заперечень (визнання) проти позовних вимог ОСОБА_6 з посиланням на докази, якими б вони обґрунтовувалися.

При винесенні рішення, суд керується ст. 11 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Вище викладене дає суду законні підстави вважати, що договори від 20 січня 2014 року є неукладеними та відповідно до ст. 218, 236 ЦК України недійсними з моменту їх вчинення, а тому в силу статті 212 ЦПК України приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Відповідно до ст.79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи, зокрема, витрати, пов'язані із проведенням експертиз.

Частиною 1 статті 88 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в розмірі 1280 гривень 00 копійок, про що свідчать квитанції №0.0.679889223.1 від 30.12.2016 року (а.с.1), №12 та №13 від 13.01.2017 року (а.с. 23, 24).

Крім того, позивачем було понесено витрати, у зв'язку із проведенням судової почеркознавчої експтеризи в розмірі 1238 гривень, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, висновком експертів за результатами проведення судово - тоехнічної та почеркознавчої експертизи від 06.11.2017 року, №5958/5959/17-21 (а.с.88-92), актом №5958/5959/17-21здачі - приймання висновку судового експерта, спеціаліста від 06.11.2017 року (а.с. 93).

З врахуванням того, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд в силу ст.88 ЦПК України приходить до висновку про присудження ОСОБА_1 судових витрат, зокрема, судового збору, а також витрат, пов'язаних із проведенням судово - почеркознавчої експертизи, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст., ст. 207, 208, 218, 236, 638 ЦК України, ст., ст.4, 13-15, 30, 34, 35 Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 року, керуючись ст. 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати договори від 20 січня 2014 року оренди двох земельних ділянок (площею по 1,82 га кожна, кадастрові номери: НОМЕР_3 та НОМЕР_4, цільове призначення яких - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території Володіївецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, належних на праві приватної власності ОСОБА_1 згідно державних актів на право приватної власності на землю серій НОМЕР_1 та НОМЕР_2, виданих 30.01.2001 року та зареєстрованих в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №609 та за №614) між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю Комінтерн ВВ , с. Володіївці Чернівецького району Вінницької області, - неукладеними та недійсними з моменту їх вчинення.

Стягнути із ТОВ Комінтерн ВВ (с. Володіївці, вул. Колгоспна, 8 Чернівецького району Вінницької області) на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені при зверненні до суду - судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1280 (однієї тисячі двохсот вісімдесяти) гривень 00 копійок та витрати, пов'язані із проведенням судової почеркознавчої експертизи в розмірі 1238 (однієї тисячі двохсот тридцяти восьми) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення установлених строків, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя: Л.П. Цимбалюк